Постанова від 29 червня 2026 р. у справі №520/9510/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 р. Справа № 520/9510/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Макаренко Я.М. , Жигилія С.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.11.2025, головуючий суддя І інстанції: Рубан В.В., м. Харків, повний текст складено 20.11.25 по справі № 520/9510/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 (далі по тексту – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (далі по тексту – ГУ ДПС у Харківській області, відповідач, контролюючий орган), в якому, з урахуванням уточнень, просив суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної податкової служби у Харківській області:

- від 12.12.2024 № 2646601-2405-2031-UA63120270000028556 на суму сплати – 67 265,40 грн;

- від 12.12.2024 № 2646595-2405-2031-UA63120270000028556 на суму сплати – 18 078,00 грн;

- від 12.12.2024 № 2646600-2405-2031- НОМЕР_1 на суму сплати – 11 835,60 грн;

- від 12.12.2024 №2646593-2405-2031- НОМЕР_1 на суму сплати – 10 486,20 грн;

- від 12.12.2024 № 2646597-2405-2031-UA63120270000028556 на суму сплати – 3614,40 грн;

- від 12.12.2024 № 2646598-2405-2031- НОМЕР_1 на суму сплати – 3 534,00 грн;

- від 12.12.2024 № 2646602-2405-2031- НОМЕР_1 на суму сплати – 1 276,80 грн;

- від 12.12.2024 № 2646594-2405-2031- НОМЕР_1 на суму сплати – 1 234,20 грн;

- від 17.12.2024 № 2647076-2405-2031-UA63120270000028556на суму сплати – 939,60 грн;

- від 12.12.2024 № 2646603-2405-2031-UA63120270000028556 на суму сплати – 610,80 грн;

- від 12.12.2024 № 2646599-2405-2031-UA63120270000028556 на суму сплати – 373,20 грн;

- від 12.12.2024 № 2646604-2405-2031- НОМЕР_1 на суму сплати – 153,60 грн;

- від 12.12.2024 № 2646596-2405-2031-UA63120270000028556 на суму сплати – 79,20 грн.

- стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Харківській області.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 12.12.2024 №2646601-2405-2031-UA63120270000028556, від 12.12.2024 № 2646595-2405-2031-UA63120270000028556, від 12.12.2024 № 2646600-2405-2031-UA63120270000028556, від 12.12.2024 № 2646593-2405-2031-UA63120270000028556, від 12.12.2024 № 2646597-2405-2031-UA63120270000028556, від 12.12.2024 № 2646598-2405-2031-UA63120270000028556, від 12.12.2024 № 2646602-2405-2031-UA63120270000028556, від 12.12.2024 № 2646594-2405-2031-UA63120270000028556, від 17.12.2024 № 2647076-2405-2031-UA63120270000028556, від 12.12.2024 № 2646603-2405-2031-UA63120270000028556, від 12.12.2024 № 2646599-2405-2031-UA63120270000028556, від 12.12.2024 № 2646604-2405-2031-UA63120270000028556, від 12.12.2024 № 2646596-2405-2031-UA63120270000028556 (далі – ППР), як таких, що прийняті за відсутності підстав для донарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки належні позивачу на праві власності об`єкти нерухомості, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 становлять в сукупності єдиний комплекс, призначений для здійснення власної господарської діяльності - виробництва залізобетонних виробів для будівництва, та протягом 2021 року фактично використовувались позивачем саме за функціональним призначенням, а тому у розумінні підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України – не є об`єктами оподаткування.

Окрім цього, зазначив, що ГУ ДПС у Харківській області не звернуло увагу на те, що у власності позивача перебувають також господарські (присадибні) будівлі допоміжні (нежитлові) приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , а саме нежитлова будівля «прохідна», літ «Т-1», загальною площею 25,6 кв.м. (ППР від 12.12.2024 № 2646604-2405-2031-UA63120270000028556 на суму сплати – 153,60 грн); нежитлова будівля «прохідна № 1», літ «С-1», загальною площею 101,8 кв.м. (ППР від 12.12.2024 № 2646603-2405-2031-UA63120270000028556 на суму сплати – 610,80 грн); нежитлова будівля «трансформаторна підстанція», літ «Р-1», загальною площею 62,2 кв.м. (ППР від 12.12.2024 № 2646599-2405-2031-UA63120270000028556 на суму сплати– 373,20 грн); нежитлова будівля «компресорна підстанція», літ «О-1», загальною площею 589 кв.м. (ППР від 12.12.2024 № 2646602-2405-2031-UA63120270000028556 на суму сплати – 1 276,80 грн), для яких Рішенням 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.02.2017 №542/17 "Про місцеві податки і збори у місті Харкові" встановлено ставку податку на рівні 0 відсотків.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.11.2025 у справі №520/9510/25 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Григорія Сковороди, буд.46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ43983495) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 12.12.2024:

№ 2646601-2405-2031-UA63120270000028556 на суму сплати – 67 265,40 грн;

№ 2646595-2405-2031-UA63120270000028556 на суму сплати – 18 078,00 грн;

№ 2646600-2405-2031-UA63120270000028556 на суму сплати – 11 835,60 грн;

№ 2646593-2405-2031-UA63120270000028556 на суму сплати – 10 486,20 грн;

№ 2646597-2405-2031-UA63120270000028556 на суму сплати – 3614,40 грн;

№ 2646598-2405-2031-UA63120270000028556 на суму сплати – 3 534,00 грн;

№ 2646602-2405-2031-UA63120270000028556 на суму сплати – 1 276,80 грн;

№ 2646594-2405-2031-UA63120270000028556 на суму сплати – 1 234,20 грн;

№ 2647076-2405-2031-UA63120270000028556на суму сплати – 939,60 грн;

№ 2646603-2405-2031-UA63120270000028556 на суму сплати – 610,80 грн;

№ 2646599-2405-2031-UA63120270000028556 на суму сплати – 373,20 грн;

№ 2646604-2405-2031-UA63120270000028556 на суму сплати – 153,60 грн;

№ 2646596-2405-2031-UA63120270000028556 на суму сплати – 79,20 грн.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Григорія Сковороди, буд.46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ43983495) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір в розмірі 4844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) грн. 80 коп.

Відповідач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на викладення судом висновків, які не відповідають обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.11.2025 у справі № 520/9510/25, ухваливши нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована твердженнями про незаконність оскаржуваного рішення суду першої інстанції, як такого, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, що в силу статті 317 КАС України є підставою для його скасування.

Наполягав, що передбачена підпунктом "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України податкова пільга застосовується лише за одночасної наявності декількох умов: 1) віднесення об`єкту нерухомості до будівлі групи «Будівлі промисловості та склади» (код 125) Класифікатора будівель та споруд 018:2023; 2) використання такої будівлі промисловості за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання протягом звітного (податкового) періоду; 3) основний вид діяльності суб`єкта господарювання згідно з реєстраційними даними має бути класифікований у секціях B – F КВЕД ДК 009:2010; 4) відсутність інформації про здачу таких будівель промисловості в оренду, лізинг, позичку. Однак, відповідно до податкових декларацій з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів за 2021 рік, дохід, задекларований ОСОБА_1 , отриманий від підприємницької діяльності за КВЕД 49.41 «Вантажний автомобільний транспорт» та 77.11 «Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів». Отже, застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України до позивача не можливе, оскільки приміщення здаються в оренду.

Звернув увагу, що у разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на прав власності, контролюючий орган за своєю податковою адресою платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення рішення вважається скасованим (відкликаним). Відтак, позивача не було позбавлено можливості надати до контролюючого органу уточнюючі документи щодо характеристик оподаткованих будівель для вірного розрахунку податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, шляхом застосування вірних коефіцієнтів для обчислення такого податку, однак ОСОБА_1 таких дій не вчинив.

Також зазначив, що судом першої інстанції помилково не взято до уваги доводи ГУ ДПС, що одним з головних правовстановлюючих документів виступає Витяг з Державного реєстру прав на нерухоме майно, у той час як Технічний паспорт не є правовстановлюючим документом, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна.

У надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечував проти викладених у ній доводів, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

Повідомив, що всі спірні об`єкти нерухомості належать позивачу на праві приватної власності і у відповідності до норм діючого законодавства є зареєстрованими в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. При цьому, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться всі необхідні відомості про спірні об`єкти, як того передбачає діюче законодавство України, зокрема, площу, адресу, характеристику самого об`єкту тощо; технічні характеристики спірних об`єктів нерухомості відповідно до законодавства підтверджуються технічним паспортом, в якому містяться всі необхідні технічні характеристики відповідного об`єкту.

Стверджував, що оскільки спірні нежитлові приміщення використовувались позивачем в його господарській діяльності, то суд аргументовано і законно прийняв рішення про застосування приписів підпункту «є» п.п. 266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України, а тому доводи податкового органу є безпідставними.

Просив врахувати, що використання спірних об`єктів нерухомості в підприємницькій діяльності по виготовленню виробів з бетону у повному обсязі підтверджується наданими ОСОБА_1 до матеріалів справи первинними документами.

Повідомив про намір понести витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований в якості платника єдиного податку, за видами діяльності КВЕД: 77.11 «Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів»; 77.12 «Надання в оренду вантажних автомобілів»; 77.32 «Надання в оренду будівельних машин і устатковання»; 52.29 «Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту»; 46.13 «Діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами»; 52.24 «Транспортне оброблення вантажів»; 23.61 «Виготовлення виробів із бетону для будівництва» (основна діяльність); 77.33 «Надання в оренду офісних машин і устатковання. у тому числі комп`ютерів»; 49.41 «Вантажний автомобільний транспорт».

Позивачу на праві приватної власності належить комплекс із 13 будівель за адресою: м. Харків, пр. Московський, 299, а саме: нежитлова будівля виробничий будинок “склад цементу літ. “Л-1”, загальною площею 205,7 кв.м.; нежитлова будівля виробничий будинок “прохідна” літ. “Т-1”, загальною площею 25,6 кв.м.; нежитлова будівля виробничий будинок “трансформаторна підстанція” літ. “Р-1”, загальною площею 62,2 кв.м.; нежитлова будівля виробничий будинок “адміністративний корпус” літ. “П-3”, загальною площею 3013 кв.м.; нежитлова будівля виробничий будинок “виробничий корпус” літ. “Ж-1”, загальною площею 11210,9 кв.м.; нежитлова будівля виробничий будинок “лісопильний цех” літ. “Ш-1”, загальною площею 589 кв.м.; нежитлова будівля виробничий будинок “склад наповнювачів” літ. “М-1”, загальною площею 602,4 кв.м.; нежитлова будівля виробничий будинок “столярний цех” літ. “Ю-3”, загальною площею 1972,6 кв.м.; нежитлова будівля виробничий будинок “бетонозмішувальний вузол” літ. “Н-7”, загальною площею 1747,7 кв.м.; нежитлова будівля виробничий будинок “автомобільні терези 30 тон літ. “И-1”, загальною площею 13,2 кв.м.; нежитлова будівля виробничий будинок “сушильне відділення” літ. “Щ-1”, загальною площею 156,6 кв.м.; нежитлова будівля виробничий будинок “прохідна №1” літ. “С-1”, загальною площею 101,8 кв.м.; нежитлова будівля виробничий будинок “компресорна станція” літ. “ 0-1”, загальною площею 589 кв.м.

Право власності набуто позивачем за нотаріально посвідченим договором дарування від 01.02.2018 № 223.

Належність вказаного майна позивачу підтверджується витягами з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 01.02.2018р. №№ 112563228; 112572131; 112571134; 112570531; 112552656; 112536788; 112565604; 112544809; 112567560;112569797; 112558939; 112571666; 112568875.

12.12.2024 ГУ ДПС у Харківській області винесено податкові повідомлення-рішення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2021, а саме:

№ 2646601-2405-2031-UA63120270000028556 на суму сплати – 67 265,40 грн;

№ 2646595-2405-2031-UA63120270000028556 на суму сплати – 18 078,00 грн;

№ 2646600-2405-2031-UA63120270000028556 на суму сплати – 11 835,60 грн;

№ 2646593-2405-2031-UA63120270000028556 на суму сплати – 10 486,20 грн;

№ 2646597-2405-2031-UA63120270000028556 на суму сплати – 3614,40 грн;

№ 2646598-2405-2031-UA63120270000028556 на суму сплати – 3 534,00 грн;

№ 2646602-2405-2031-UA63120270000028556 на суму сплати – 1 276,80 грн;

№ 2646594-2405-2031-UA63120270000028556 на суму сплати – 1 234,20 грн;

№ 2647076-2405-2031-UA63120270000028556на суму сплати – 939,60 грн;

№ 2646603-2405-2031-UA63120270000028556 на суму сплати – 610,80 грн;

№ 2646599-2405-2031-UA63120270000028556 на суму сплати – 373,20 грн;

№ 2646604-2405-2031-UA63120270000028556 на суму сплати – 153,60 грн;

№ 2646596-2405-2031-UA63120270000028556 на суму сплати – 79,20 грн.

Відносно перелічених податкових повідомлень-рішень позивач ініціював процедуру адміністративного оскарження рішень контролюючого органу. Рішенням Державної податкової служби України прийнято від 17.03.2025 за №7505/6/99-00-06-01-02-06 вищезазначені податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Позивач вважаючи спірні податкові повідомлення-рішення протиправними, звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 12.12.2024 винесені відповідачем без урахування всіх обставин, що мають значення для їх прийняття, отже є необґрунтованими, що дає підстави для їх скасування, оскільки належні позивачу на праві власності об`єкти нерухомості, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 становлять в сукупності єдиний комплекс, який призначений для здійснення господарської діяльності для виробництва залізобетонних виробів для будівництва, та протягом 2021 року фактично використовувались ОСОБА_1 саме за функціональним призначенням вказаних нежитлових будівель – виробництво залізобетонних конструкцій (виготовлення виробів із бетону для будівництва), а тому у розумінні підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, не є об`єктами оподаткування.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Так, спірні правовідносини виникли між сторонами внаслідок нарахування контролюючим органом ОСОБА_1 податку на майно, відмінне від земельної ділянки за 2021 рік на належні йому об`єкти нерухомого майна.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України (далі по тексту -ПК України).

Відповідно до пункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України, платники податків зобов`язані сплачувати податки та збори в строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи, що повністю узгоджується з приписами ст. 19 Конституції України щодо обов`язку кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з пунктом 10.1 статті 10 ПК України, до місцевих податків належать податок на майно та єдиний податок.

Платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом (пункт 15.1 статті 15 ПК України).

Відповідно до статті 265 ПК України, податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, транспортного податку та плати за землю.

Статтею 266 ПК України регламентовано елементи податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Згідно з підпунктами 266.1.1, 266.2.1 пунктів 266.1, 266.2 статті 266 ПК України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

За приписами підпунктів 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України, базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Підпункт 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає, що об`єктами нежитлової нерухомості є будівлі, їх складові частини, що не є об`єктами житлової нерухомості. До об`єктів нежитлової нерухомості відносяться:

а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку;

б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей;

в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування

г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки;

ґ) будівлі промислові та склади;

д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки);

е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо;

є) інші будівлі.

Приписи підпункту 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України у взаємозв`язку з положеннями підпункту 266.2.1. пункту 266.2 статті 266 ПК України дають підстави для висновку, що до об`єктів нежитлової нерухомості як об`єктів оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, належать саме будівлі та їх складові частини.

Із змісту наведених норм також слідує, що виникнення у платника податків обов`язку зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, законодавець пов`язує із володінням таким платником на праві власності тим нерухомим майном, яке визначене податковим законом як об`єкт оподаткування.

Як передбачено у пункті 30.1 статті 30 ПК України, податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Згідно з пунктом 30.2 статті 30 ПК України, підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до підпункту 266.2.2 «є» пункту 266.2 статті 266 ПК України, не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, віднесені до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Відтак, за правилами підпункту 266.2.2 "є" пункту 266.2 статті 266 ПК України, підставою для звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податків є особливість, що характеризує об`єкт оподаткування.

Окрім того, застосовуючи об`єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункті 266.2.2 "є" пункту 266.2 статті 266 ПК України, законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб`єкту-платнику.

У постанові від 17 лютого 2020 року у справі № 820/3556/17 Верховний Суд вказав, що сама по собі специфіка об`єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу будівлі промисловості не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування. Законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.

Верховний Суд у постанові від 16 січня 2025 року у справі № 500/4582/22 зазначив, що, обираючи за вихідне поняття "промисловість", у зв`язку з яким застосовується аналізована податкова пільга, законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм, в яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.

Отже, у цьому контексті необхідною умовою для цілей підтвердження права на неоподаткування об`єкта нерухомості податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є встановлення використання такого об`єкта в господарській промисловій діяльності.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено у суді апеляційної інстанції, ОСОБА_1 згідно з договором дарування від 01.02.2018, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Матейченко О. В., реєстровий № 223 на праві приватної власності належить комплекс нежитлових будівель, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Належність вказаного майна позивачу підтверджується витягами з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 01.02.2018 №№ 112563228; 112572131; 112571134; 112570531; 112552656; 112536788; 112565604; 112544809; 112567560;112569797; 112558939; 112571666; 112568875.

Таким чином, на праві приватної власності фізичної особи ОСОБА_1 належать вищевказані об`єкти нерухомості.

У свою чергу, доводи апелянта про передачу позивачем вказаних будівель у оренду є такими, що не підтверджуються жодними доказами.

Факт належності вказаних нежитлових будівель ОСОБА_1 до будівель промисловості, віднесених до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 підтверджується технічними паспортами, а також не спростовується відповідачем.

Отже, вищевказані нежитлові будівлі за адресою: АДРЕСА_1 є будівлями промисловості та належать до групи «Будівлі промислові та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-200.

Також, колегією суддів встановлено, що ОСОБА_1 є зареєстрованою фізичною особою-підприємцем, що підтверджується відповідним витягом з ЄДР та зареєстрований платником єдиного податку 3 групи.

Основним видом господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 є діяльність із «Виготовлення виробів із бетону для будівництва» (код КВЕД 23.61).

Вказана основана діяльність класифікується у секції С КВЕД ДК 009:2010, що відповідає умові, передбаченій в підпункті «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

На підтвердження факту використання спірних об`єктів нерухомості у 2021 році в своїй підприємницькій діяльності по виготовленню виробів з бетону позивачем до матеріалів справи долучено :

- документи щодо придбання сировини (арматури, щебня, дріт тощо): договір поставки №15.03-2021 від 15.03.2021 та видаткову накладну № 46 від 24.03.2021;

- документи щодо виробництва готової продукції з бетону на давальницьких умовах по відносинам із ТОВ «ЖБК-15»: договір на виготовлення продукції з давальницької сировини № 5-21 від 01.11.2021, видаткові накладні у переробку № 1 від 12.11.2021, № 2 від 12.11.2021, № 3 від 30.11.2021, № 4 від 08.12.2021, № 5 від 30.12.2021, № 6 від 31.12.2021, № 7 від 31.12.2021, акти наданих послуг № 1 від 30.11.2021, № 2 від 31.12.2021, звіти про вироблену продукцію із сировини замовника № 1 від 30.11.2021, № 2 від 31.12.2021, звіти про перероблену сировину № 1 від 30.11.2021, № 2 від 31.12.2021, а також зареєстровані в ЄРПН ПН № 4 від 30.11.2021 та № 4 від 31.12.2021;

- вимоги-накладні на витрачену сировину № 10 від 15.10.2021, № 9 від 20.08.2021, № 8 від 23.07.2021, № 7 від 18.06.2021, № 6 від 16.04.2021, на виготовлення напівфабрикату № 26 від 15.10.2021, № 24 від 20.08.2021, № 22 від 23.07.2021, № 20 від 18.06.2021, № 18 від 16.04.2021, на передачу готової продукції № 27 від 15.10.2021, № 25 від 20.08.2021, № 23 від 23.07.2021, № 21 від 18.06.2021, № 19 від 16.04.2021;

- інвентаризаційні описи № 1 від 24.04.2021, № 2 від 25.06.2021, № 3 від 30.07.2021, №4 від 27.08.2021, № 5 від 22.10.2021, № 6 від 30.11.2021 та № 7 від 31.12.2021;

- сертифікати відповідності на виготовлену продукцію (залізобетонна продукція) за 2021 рік;

- оборотно-сальдові відомості по рахункам № 25, № 26, № 201, № 0222 та № 281.

Таким чином, наявні підстави вважати, що ОСОБА_1 , основним видом господарської діяльності якого є виготовлення виробів із бетону для будівництва, використовує спірні об`єкти промисловості саме за функціональним призначенням - для здійснення господарської діяльності з виробництва залізобетонних конструкцій. Доказів зворотного відповідачем до матеріалів справи не надано.

При цьому, отримання ОСОБА_1 у 2021 році доходу від здійснення підприємницької діяльності за КВЕД 49.41 «Вантажний автомобільний транспорт» та 77.11 «Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів» жодним чином не унеможливлює застосування до позивача податкової пільги, передбаченої підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, оскільки такі види діяльності позивача є додатковими, а не основними, а ОСОБА_1 , як фізична особа-підприємець, вільний у виборі видів діяльності, якими він може займатися в своїй діяльності поряд із своєю основною діяльністю.

Щодо посилань ГУ ДПС в Харківській області на невиконання позивачем обов`язку щодо звірки даних, суд зазначає, що право платника податків ініціювати проведення звірки даних не може вважатись обов`язковим порядком досудового врегулювання спору та жодним чином не нівелює висновок суду про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення.

Водночас, відповідачем не надано до матеріалів справи документів, які б підтверджували обґрунтованість винесення оскаржуваних рішень.

Крім того, за відсутності інформації про тип будівлі, контролюючий орган мав вжити заходів, спрямованих на з`ясування типу (цільового призначення) вказаної будівлі для визначення розміру ставки податку, а не на власний розсуд, без законного на те обґрунтування довільно визначати ставку податку

В силу частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак, відповідач правомірності своїх рішень належним чином не довів.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За таких обставин, враховуючи, що відповідачем при нарахуванні податкового зобов`язання позивачу зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 1 690,86 грн за податковими повідомленнями-рішеннями від 12.12.2024 №2646601-2405-2031-UA63120270000028556, від 12.12.2024 № 2646595-2405-2031-UA63120270000028556, від 12.12.2024 № 2646600-2405-2031-UA63120270000028556, від 12.12.2024 № 2646593-2405-2031-UA63120270000028556, від 12.12.2024 № 2646597-2405-2031-UA63120270000028556, від 12.12.2024 № 2646598-2405-2031-UA63120270000028556, від 12.12.2024 № 2646602-2405-2031-UA63120270000028556, від 12.12.2024 № 2646594-2405-2031-UA63120270000028556, від 17.12.2024 № 2647076-2405-2031-UA63120270000028556, від 12.12.2024 № 2646603-2405-2031-UA63120270000028556, від 12.12.2024 № 2646599-2405-2031-UA63120270000028556, від 12.12.2024 № 2646604-2405-2031-UA63120270000028556, від 12.12.2024 № 2646596-2405-2031-UA63120270000028556 протиправно не враховано положення підпункту 266.2.2 «є» пункту 266.2 статті 266 ПК України, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що вказані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керуєтьсяст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Як зазначено в п.58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами, у зв`язку з чим підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст.241, ст. ст. 242, 243, 250, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.11.2025 по справі № 520/9510/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Т.С. Перцова

Судді Я.М. Макаренко С.П. Жигилій