Постанова від 30 червня 2026 р. у справі №520/1490/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2026 р. Справа № 520/1490/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.2026 року (ухвалене суддею Лук`яненко М.О.) в справі № 520/1490/26

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту реєстрації Харківської міської ради

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Департаменту реєстрації Харківської міської ради, в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення Управління реєстрації місця проживання Департаменту реєстрації Харківської міської ради про відмову у знятті ОСОБА_1 із зареєстрованого місця проживання; зобов`язати Департамент реєстрації Харківської міської ради повторно розглянути заяву про зняття ОСОБА_1 з зареєстрованого місця проживання з урахуванням правової оцінки суду, наданої у рішенні у цій справі.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.2026 р. відмовлено в задоволенні позову.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.2026 р. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме, вимог: Закону України “Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні”, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи. Позивач вважає протиправним рішення Управління реєстрації місця проживання Департаменту реєстрації Харківської міської ради про відмову у знятті ОСОБА_1 із зареєстрованого місця проживання, оскільки разом із заявою представником позивача подано документи, прямо передбачені законодавством для звернення представника, а саме: документ, що посвідчує особу представника, документ, що підтверджує його повноваження, а також документ про сплату адміністративного збору.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг.

Судовим розглядом встановлено, що 10.12.2025 р. представник ОСОБА_1 - Росінський Д.М., діючий на підставі нотаріально посвідченої довіреності, звернувся до територіального підрозділу Центру надання адміністративних послуг м. Харкова Слобідського району із заявою (за формою згідно Додатку 5 до Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування)) про зняття ОСОБА_1 із зареєстрованого місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Разом із заявою подано наступні документи: документ, що посвідчує особу представника, документ, що підтверджує повноваження представника, а також документ про сплату адміністративного збору.

Факт прийняття документів підтверджується описом документів ЦНАП (номер справи №СЛ-1210142707-203).

10.12.2025 р. Управлінням реєстрації місця проживання Департаменту реєстрації Харківської міської ради прийнято рішення про відмову у здійсненні зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 відповідно до п. 1 ч. 13 ст. 18 Закону України “Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні” та пп. 3 п. 87 постанови Кабінету Міністрів Україні від 07.02.2022 р. №265 "Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад", оскільки особа подала не в повному обсязі передбачені законодавством документи (відомості), а саме: паспортний документ особи, що суперечить ч. 4 ст. 18 Закону України “Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні”.

Позивач оскаржив зазначене рішення в адміністративному порядку до Державної міграційної служби України. За результатами розгляду скарги в листі від 16.01.2026 р. №Р-12270-25/6.2/214-26 ДМС України фактично підтримала правову позицію органу реєстрації, застосувавши аналогічне правове обґрунтування.

Позивач, не погоджуючись з вказаним рішенням Управління реєстрації місця проживання Департаменту реєстрації Харківської міської ради, звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не порушено права (інтереси) позивача при прийнятті рішення про відмову у знятті реєстрації місця проживання особи, оскільки представником позивача подано неповний пакет документів.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (в подальшому - Закон №1382-ІУ), громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантується свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені цим Законом.

Згідно з ст. 4 Закону № 1382-ІУ, законодавство про свободу пересування та вільний вибір місця проживання складається з Конституції України, цього Закону, інших законів та міжнародних договорів України.

Відносини у сфері надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб в Україні, порядок надання таких послуг та порядок внесення, обробки, обміну відповідними відомостями в електронних реєстрах, базах даних для надання таких послуг регулюються Законом України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» (в подальшому - Закон № 1871-ІХ) та Порядком декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.02.2022 р. № 265 (в подальшому – Порядок № 265).

Відповідно до ч. 4 ст. 1 Закону № 1871-ІХ, декларування місця проживання, реєстрація місця проживання (перебування) особи не є підставою для набуття такою особою права володіння, користування чи розпорядження житлом (у тому числі не є підставою для вселення чи визнання за особою права на проживання та/або права користування житлом), про проживання в якому особа повідомила.

Згідно з ст. 18 Закону №1871-ІХ, зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) у разі звернення до органу реєстрації або через центр надання адміністративних послуг за місцем задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється: 1) за заявою про зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування), поданою у паперовій формі такою особою, її законним представником або представником; 2) за заявою власника житла приватної форми власності, поданої у паперовій формі, стосовно повнолітньої особи, місце проживання (перебування) якої зареєстровано або задекларовано в житлі, що належить власнику на підставі права власності. У разі подання власником житла заяви про зняття із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) батьків або інших законних представників дитини чи одного з них така дитина підлягає зняттю із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) разом із її батьками або іншими законними представниками чи одним із них.

Відповідно до ч. 5 ст. 18 Закону №1871-ІХ, разом із заявою про зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування), що подається у паперовій формі, така особа подає паспортний документ особи, а також у випадках та порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України, - військово-обліковий документ (для громадян України, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку). Стосовно дитини віком до 14 років подається також свідоцтво про народження.

Частиною 6 статті 18 Закону №1871-ІХ визначено, що у разі подання заяви про зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) у паперовій формі представником такої особи додатково подаються: 1) документ, що посвідчує особу представника; 2) документ, що підтверджує повноваження особи як представника (законного представника).

Згідно з п. 50 Порядку №265, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється на підставі: 1) заяви про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), поданої особою або її законним представником (представником) за формою згідно з додатком 5; 2) рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житло або права користування житлом, про виселення, про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) особи, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою (у такому випадку адміністративний збір не сплачується); 3) свідоцтва про смерть або відомостей про державну реєстрацію смерті з Державного реєстру актів цивільного стану. У таких випадках датою зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання особи є дата видачі свідоцтва про смерть або дата здійснення актового запису про смерть особи; 4) повідомлення територіального органу або підрозділу ДМС із зазначенням відповідних реквізитів паспортного документа померлої особи або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку; 5) заяви власника житла про зняття особи із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) за формою згідно з додатком 6.

Відповідно до п. 57 Порядку №265, у разі звернення до органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) разом із заявою про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) особа подає: 1) паспортний документ (у разі особистого звернення); 2) свідоцтво про народження (у разі зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання дітей віком до 14 років); 3) документ або відомості, що підтверджують сплату адміністративного збору; 4) військово-обліковий документ (для громадян України, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку); 5) рішення про оформлення документів для виїзду за кордон на постійне проживання, прийняте відповідним територіальним органом ДМС, або рішення про оформлення документів для залишення на постійне проживання за кордоном, прийняте відповідною закордонною дипломатичною установою України, у разі зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання особи у зв`язку з оформленням їй документів для виїзду за кордон на постійне проживання/залишення на постійне проживання за кордоном.

Згідно з п. 62 Порядку №265, у разі подання заяви, передбаченої підпунктом 1 або 5 пункту 50 цього Порядку, законним представником (представником) особи, крім документів, зазначених у пунктах 57 і 61 цього Порядку, додатково подаються: 1) документ, що посвідчує особу законного представника (представника); 2) документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника (представника), крім випадків, коли заява подається законним представником малолітньої дитини.

Відповідно до ч. 13 ст. 18 Закону №1871-ІХ, орган реєстрації приймає рішення про відмову у знятті із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) особи, якщо: 1) особа подала не в повному обсязі передбачені цим Законом документи (відомості) або документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, є недійсним; 2) відомості реєстру територіальної громади не відповідають відомостям у поданих особою документах або відомостях; 3) за зняттям із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) звернулася дитина віком до 14 років або особа, не уповноважена на подання документів.

Судовим розглядом встановлено, що 10.12.2025 р. представник позивача - Росінський Д.М. звернувся до територіального підрозділу Центру надання адміністративних послуг м. Харкова Слобідського району із заявою про зняття ОСОБА_1 із зареєстрованого місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , та разом з заявою подано наступні документи: документ, що посвідчує особу представника (паспорт громадянина України НОМЕР_1 ), документ, що підтверджує повноваження представника (довіреність №157 від 01.12.2025 р., видана тимчасово виконувачем обов`язків начальника державної установи "Харківській слідчий ізолятор" Курило В.В.), документ про сплату адміністративного збору. Однак, 10.12.2025 р. Управлінням реєстрації місця проживання Департаменту реєстрації Харківської міської ради прийнято рішення про відмову у здійсненні зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 відповідно до п. 1 ч. 13 ст. 18 Закону №1871-ІХ та пп. 3 п. 87 Порядку №265, оскільки особа подала не в повному обсязі передбачені законодавством документи (відомості), а саме: паспортний документ особи, що суперечить ч. 4 ст. 18 Закону України “Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні”.

Дослідивши спірну відмову у здійсненні зняття з реєстрації місця проживання позивача, суд апеляційної інстанції вважає її не обґрунтованою з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

В постанові Верховного Суду від 28.11.2022 р. в справі № 826/6029/18 викладено правовий висновок, відповідно до якого у контексті вимог ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України нормативне обґрунтування прийнятого рішення та його співвідношення з фактичними обставинами не є формальною вимогою, оскільки суд має перевірити чи діяв суб`єкт владних повноважень, у тому числі на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яке викладено в рішенні в справі "Suominen v. Finland", орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень; принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішенням було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Верховний Суд у постанові від 11.09.2023 р. в справі № 420/14943/21 сформулював правовий висновок про те, що критеріями обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень є: логічність та структурованість викладення мотивів, що стали підставою для прийняття відповідного рішення; пов`язаність наведених мотивів з конкретно наведеними нормами права, що становлять легітимну основу такого рішення; наявність правової оцінки фактичних обставин справи (поданих заявником документів, інших доказів), врахування яких є обов`язковим у силу вимог закону під час прийняття відповідного рішення суб`єкта владних повноважень; відповідність висновків, викладених у такому рішенні, фактичним обставинам справи; відсутність немотивованих висновків та висновків, які не ґрунтуються на нормах права.

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позову виходив з того, що єдиною підставою для відмови у здійсненні зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 зазначено відсутність оригіналу паспортного документа позивача. Між тим зі спірного рішення вбачається, що підставою для відмови зазначено: особа подала не в повному обсязі передбачені законодавством документи. При цьому, відповідач не обґрунтував підстави відмови у здійсненні зняття з реєстрації місця проживання позивача.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідним зазначити, що в даному випадку, ОСОБА_2 звернуся до територіального підрозділу Центру надання адміністративних послуг м. Харкова Слобідського району в інтересах ОСОБА_1 , який перебуває під вартою в державній установі «Харківський слідчий ізолятор».

Відповідно до чинного законодавства у осіб, яким запобіжний захід визначено як тримання під вартою, паспорти вилучаються органами досудового слідства. Вилучені паспорти заносяться до протоколів обшуку чи виїмки. Паспорти осіб, засуджених до позбавлення волі, обмеження волі та арешту, які тримаються в СІЗО, надсилаються судовими органами в СІЗО разом з повідомленням про вирок, який набрав законної сили, відносно цих осіб. Після отримання паспорта працівниками СІЗО він долучається до особової справи і зберігається в окремому конверті на внутрішній обкладинці особової справи, про що робиться відмітка в описі справи.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що адміністратор Центру надання адміністративних послуг має право витребувати від органів державної влади та місцевого самоврядування документи та інформацію, необхідні для надання послуги, якщо ці дані відсутні у заявника та здійснювати обмін інформацією через електронні системи та державні реєстри для перевірки відомостей.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає рішення Управління реєстрації місця проживання Департаменту реєстрації Харківської міської ради про відмову у знятті ОСОБА_1 із зареєстрованого місця проживання необґрунтованим та таки, що підлягає скасуванню, тому належним способом захисту прав позивача в спірних правовідносинах є зобов`язання Департамент реєстрації Харківської міської ради повторно розглянути заяву про зняття ОСОБА_1 , з зареєстрованого місця проживання, з урахуванням висновків суду.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення, у разі неправильного застосування норм матеріального права.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає необхідним скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.2026 в справі № 520/1490/26 та ухвалити постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити, а саме: визнати протиправним та скасувати рішення Управління реєстрації місця проживання Департаменту реєстрації Харківської міської ради про відмову у знятті ОСОБА_1 із зареєстрованого місця проживання та зобов`язати Департамент реєстрації Харківської міської ради повторно розглянути заяву про зняття ОСОБА_1 з зареєстрованого місця проживання, з урахуванням висновків суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судовим розглядом встановлено, що при поданні адміністративного позову позивачем сплачений судовий збір в розмірі 1331,20 грн., та за подання апеляційної скарги сплачено судовий збір в розмірі 1996,50 грн.

Таким чином, судові витрати за подання адміністративного позову в розмірі 1331,20 грн. та за подання апеляційної скарги в розмірі 1996,50 грн., а всього 3327,70 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту реєстрації Харківської міської ради.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.2026 в справі № 520/1490/26 скасувати.

Ухвалити постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління реєстрації місця проживання Департаменту реєстрації Харківської міської ради про відмову у знятті ОСОБА_1 із зареєстрованого місця проживання;

Зобов`язати Департамент реєстрації Харківської міської ради повторно розглянути заяву про зняття ОСОБА_1 з зареєстрованого місця проживання, з урахуванням висновків суду.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту реєстрації Харківської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання адміністративного позову в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок та за подання апеляційної скарги в розмірі 1996 (одна тисяча дев`ятсот дев`яносто шість) гривень 50 копійок, а разом 3327 (три тисячі триста двадцять сім) гривень 70 копійок.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.В. Присяжнюк

Судді О.А. Спаскін Л.В. Любчич