Постанова від 30 червня 2026 р. у справі №440/11670/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2026 р. Справа № 440/11670/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Семененко М.О.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі за апеляційною скаргою Полтавської митниці на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.01.2026, головуючий суддя І інстанції: А.О. Чеснокова, м. Полтава, повний текст складено 28.01.26 року по справі № 440/11670/25

за позовом ОСОБА_1

до Полтавської митниці

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Полтавської митниці (далі - відповідач), в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 19.08.2025 року №UА806070/2025/000011/2 прийняте Полтавською митницею;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA806070/2025/000057 від 19.08.2025 року, прийняту Полтавською митницею;

- судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2 442, 40 грн. та витрати на правничу допомогу стягнути з Відповідача за рахунок бюджетних асигнувань.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 28.01.2026 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Полтавської митниці про коригування митної вартості товарів від 19.08.2025 № UА806070/2025/000011/2.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA806070/2025/000057 від 19.08.2025.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 6449 (шість тисяч чотириста сорок дев`ять) гривень 86 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Полтавської митниці.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 01.06.2026 апеляційну скаргу Полтавської митниці залишено без задоволення, рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.01.2026 у справі № 440/11670/25 залишено без змін.

До Другого апеляційного адміністративного суду надійшла заява позивача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення по справі №440/11670/25 про стягнення судових витрат, в якій просить суд: постановити додаткову постанову, якою стягнути з відповідача - Полтавської митниці судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Полтавської митниці на правничу допомогу, що складаються з витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 4500, 00 грн.

Заперечення на заяву про ухвалення додаткового судового рішення від відповідача не надходили.

У відповідності до ст.ст. 252, 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заяву розглянуто у порядку письмового провадження.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши обґрунтованість заяви про ухвалення додаткового рішення, дослідивши письмові докази по справі, дійшла висновку, що дана заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч. 3 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Аналіз зазначених норм вказує, що КАС України передбачає можливість прийняття додаткового судового рішення, серед іншого, у разі, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до приписів ч.ч. 1-5 ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Положення ч.ч. 1 та 2 статті 134 КАС України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя №R(81)7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Згідно з ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У справі East/West Alliance Limited проти України Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторона, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Так, ч. 7 ст. 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

З аналізу вищевказаної норми слідує, що, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати наведені вище критерії, зокрема чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Так, на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції представником позивача до заяви про ухвалення додаткового судового рішення було надано наступні документи:

1) копію договір про надання професійної правничої допомоги № 7 а/с від 19.08.2025;

2) копія розрахунку суми гонорару за Договором про надання професійної правничої допомоги № 7 а/с Тристану А.С. від 19.08.2025 на стадії апеляційного провадження;

3) копія квитанції №15 від 02.06.2026р в сумі 4500,00 грн.;

4) копія акта виконаних робіт від 02.06.2026 за Договором про надання професійної правничої допомоги № 7 а/с від 19.08.2025 Тристан А.С. в суді апеляційної інстанції;

5) копія ордера на надання правничої допомоги Тристан А.С.

6) копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю адвокатом Самойленком М.О.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що між ОСОБА_1 (Замовник) та ОСОБА_2 (Адвокат), укладений договір про надання професійної правничої допомоги № 7 а/с від 19 серпня 2025 року (далі - Договір).

Згідно з п.1.1. Договору Виконавець зобов`язується надавати Замовнику послуги правничого (правового) характеру за дорученням Замовника, а Замовник зобов`язується прийняти й оплатити надані Виконавцем послуги на умовах, визначених цим Договором.

Згідно з п. 2.1. Договору Виконавець надає Замовнику правничі (юридичні) послуги, щодо захисту інтересів Замовника з питання скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA806070/2025/000011/2 від 19.08.2025 року, а також картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA806070/2025/000057 від 19.08.2025 року, винесених Полтавською митницею.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що замовник здійснює оплату послуг Виконавцю згідно до наданого Виконавцем (адвокатом) розрахунку виконаних робіт із зазначенням переліку наданих правничих послуг за цим Договором, погодженого з Замовником. Розрахунок та акт виконаних робіт складається адвокатом та подається на оплату після закінчення кожної із судових стадій розгляду справи за цим Договором (суд першої інстанції, суд апеляційної інстанції, суд касаційної інстанції). Цим Договором встановлено, що вартість послуг встановлюється з розрахунку : 1 год. роботи адвоката становить вартість – 1500грн.

Пунктом 3.2 встановлено, що днем оплати за надані послуги вважається день надходження відповідної суми грошових коштів на банківський рахунок Виконавця або отримання Виконавцем відповідної суми грошових коштів готівкою від Замовника, про що Виконавцем складається та видається квитанція про отримання грошових коштів.

Згідно з пункту 3.3 факт оплати послуг Замовником підтверджується квитанцією Виконавця про отримання гонорару.

Відповідно до Квитанції № 15 від 02.06.2026р. Адвокатом прийнято від Тристан А.С. гонорар (грошові кошти) за надання правової (правничої) допомоги за Договором про надання професійної правничої допомоги №7 а/с від 19.08.2025 року за надані правничі послуги по справі №440/111670/25, в суді Апеляційної інстанції, детальний перелік яких наведений у розрахунку суми гонорару від 02.06.2026 року за Договором про надання професійної правничої допомоги №7 а/с від 19.08.2025 року. Сума сплаченого гонорару становить: 4500 (чотири тисячі п`ятсот) гривень 00 коп.

Згідно до розрахунку суми за Договором про надання професійної правничої допомоги №7 а/с Тристану А.С. від 19.08.2025 року на стадії апеляційного провадження, у відповідності до ч.4, ч.5 ст.134 КАС України, який становить: вивчення та аналіз апеляційної скарги Полтавської митниці на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.01.2026 року по справі №440/11670/25 та складання відзиву на апеляційну скаргу відповідача – 03.04.2026 р., було розраховано суму гонорару у вигляді 4500 гривень 00 коп.

Згідно акту виконаних робіт від 02 червня 2026 року Адвокат надав наступні послуги в суді апеляційної інстанції:

1. Згідно Договору про надання професійної правничої допомоги №7 а/с від 19.08.2025 року адвокатом Самойленко М.О. було надано юридичні (правничі) послуги Клієнту Тристан А.С. по адміністративній справі №440/11670/25 в суді Апеляційної інстанції у вигляді:

- вивчення та аналізу апеляційної скарги Полтавської митниці на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.01.2026 року по справі №440/11670/25 та складання відзиву на апеляційну скаргу відповідача – 03.04.2026 р.

2. Згідно до розрахунку суми гонорару адвоката за Договором про надання професійної правничої допомоги №7 а/с від 19.08.2025 року за виконані послуги в суді Апеляційної інстанції, перелічені в пункті 1 вказаного акту, було розраховано суму гонорару у вигляді 4500 гривень 00 коп.

Колегія суддів зазначає, що пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Відповідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 6, 7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В постанові Верховного Суду від 23.07.2023 р. по справі №340/4492/22 (адміністративне провадження № К/990/12857/23) судом касаційної інстанції висловлено позицію, згідно якої наявність/відсутність з боку іншої сторони заперечень проти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу має значення виключно для вирішення питання про співмірність заявлених до відшкодування судових витрат на правову допомогу як це передбачено частиною сьомою статті 134 КАС України, однак, не впливає на обов`язок суду при вирішенні питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу застосовувати вимоги частин першої -четвертої статті 134 КАС України і перевіряти заявлені витрати на відповідність іншим, окрім співмірності, критеріям.

Отже, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат слід враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову, враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. Слід також враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Отже, ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі, яка розглядається, є розумність заявлених витрат, тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що складність справи обумовлена як суттю спору й характером спірних правовідносин (нестандартний спір, нетипові правовідносини), так і кількістю учасників, обсягом доказів, кількістю засідань.

Аналізуючи зміст наданих позивачу в суді апеляційної інстанції послуг, слід вказати, що фактично результатом представництва інтересів позивача у суді апеляційної інстанції стало складання адвокатом відзиву на апеляційну скаргу Полтавської митниці та заяви про ухвалення додаткового рішення.

З урахуванням характеру спірних правовідносин та особливостей їх правового регулювання, а також оцінюючи наданий представником позивача розрахунок витрат на професійну правничу допомогу крізь призму критеріїв об`єктивного визначення вартості адвокатських послуг і вимог, передбачених частиною п`ятою статті 134 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що заявлена до відшкодування сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4500,00 грн є необґрунтованою. Такий висновок ґрунтується на невідповідності зазначеної суми складності справи, обсягу наданих послуг та характеру правового супроводу під час її розгляду в суді апеляційної інстанції.

При цьому колегія суддів враховує, що правова позиція представника позивача, викладена у відзиві на апеляційну скаргу не містить нових складних правових аргументів, не потребує проведення додаткового аналізу значного обсягу доказів чи судової практики та фактично був спрямований на підтримання раніше сформованої правової позиції. Крім того, представник позивача брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, був обізнаний з обставинами справи, змістом позовних вимог, запереченнями відповідача та правовими аспектами спору.

За таких обставин підготовка відзиву не вимагала значного обсягу аналітичної роботи, а тому заявлений до відшкодування розмір витрат на надання відповідної правничої допомоги не є співмірним фактичному обсягу виконаних адвокатом робіт та часу, необхідному для їх виконання.

Крім того, колегія суддів зазначає, що подання відзиву на апеляційну скаргу відповідно до процесуального законодавства є правом, а не обов`язком учасника справи.

Посилання представника позивача на необхідність витрачання трьох годин на вивчення та аналіз апеляційної скарги Полтавської митниці на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.01.2026 року по справі №440/11670/25 та складання відзиву на апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки апеляційна скарга не містить нових обставин справи, нових доказів або складних правових аргументів, які не були предметом дослідження під час розгляду справи судом першої інстанції. Наведені в ній доводи стосуються тих самих спірних правовідносин та правових питань, що були викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Колегія суддів відзначає, що правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України від 05.07.2012 року № 5076-VI “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” (далі - Закон № 5076-VI).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 30 Закону № 5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Разом з тим, стосовно розміру понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, проаналізувавши зроблені представником позивача розрахунки, виходячи із загальних засад законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 1 500,00 грн., які, на переконання колегії суддів, є достатніми та співмірними із часом витраченим адвокатом та обсягом наданих ним послуг.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню у розмірі 1 500,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Полтавської митниці.

Керуючись ст. ст. 243, 252, 292, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у справі №440/11670/25 - задовольнити частково.

Ухвалити додаткове судове рішення, яким стягнути на користь ОСОБА_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Полтавської митниці (ЄДРПОУ 43997576) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1500 (одна тисяча п`ятсот) грн 00 коп.

Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Семененко М.О.

Судді Подобайло З.Г. Чалий І.С.