Постанова від 30 червня 2026 р. у справі №200/926/25 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2026 року справа №200/926/25

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Гайдара А.В., Гаврищук Т.Г., Сіваченка І.В., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року (головуючий суддя І інстанції Стойка В.В.), складеного в повному обсязі 26 травня 2025 року, у справі № 200/926/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 з позовом, в якому просив:

визнати протиправною бездіяльність Військової частина НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 з 01.02.2023 року по 14.06.2024 року;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 з 01.02.2023 року по 14.06.2024 року;

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 при звільненні з військової частини НОМЕР_1 грошової компенсації за належне, але не отримане протягом проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за належне, але не отримане протягом проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 речове майно пропорційно часу, що минув, з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ;

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, згідно пунктом 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби згідно пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частина НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 з 01.01.2024 року по 14.06.2024 року.

Зобов`язано Військову частина НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 з 01.01.2024 року по 14.06.2024 року.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за належне, але не отримане протягом проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 відповідно довідки про вартість речового майна, що належить до видачі на підставі рапорту ОСОБА_1 .

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, згідно абз. 4 п. 1 ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби згідно абз. 4 п. 1 ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

В іншій частині позову відмовлено.

З таким рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач, звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просив його скасувати та відмовити у задоволені позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що у 2024 році змінився механізм та порядок проведення індексації грошових доходів.

Вказано на відсутність у позивача права на отримання індексації за 2024 рік.

Щодо компенсації за неотримане речове майно, відповідач звертає увагу на те, що позивачем на ім`я командування військової частини НОМЕР_1 відповідного рапорту (заяви) на виплату компенсації за неотримане речове майно або отримання речового майна не подавалось, у військовій частини НОМЕР_1 відсутні підстави для нарахування та виплати даної компенсації.

Стосовно вимоги щодо виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби згідно пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідач зазначив, що календарна вислуга років в Збройних Силах України Позивача складає: 05 років 11 місяців 11 днів (підтверджується витягом з наказу № 170 від 14.06.2024, є в матеріалах справи).

Позивач не має права на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Сторони в судове засідання не викликались, про дату та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.

Суд, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

Відповідно Наказу від 12.08.2019 року молодшого сержанта ОСОБА_1 , призначеного наказом Першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 01 серпня 2019 року № 99-РС на посаду командира відділення механізованих мостів інженерно-дорожного взводу інженерно-технічної роти групи інженерного забезпечення військової частини НОМЕР_1 , ВОС- 176182А. Який прибув з військової частини НОМЕР_3 , з 12 серпня 2019 року зарахувати до списків особового складу та на всі види забезпечення. Вважати таким, що з 12 серпня 2019 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою з посадовим окладом 3 000 гривень на місяць, шпк “молодший сержант”. Вислуга років в Збройних Силах України станом на 07 серпня 2019 рік становить: календарна – 01 рік 01 місяць 04 дня.

Згідно наказу від 16.04.2024 року № 170, яким позивача звільнено зі служби, вислуга років в Збройних Силах України становить: календарна - 05 років 11 місяців 11 днів, пільгова - 02 роки 02 місяці 28 днів, загальна - 08 років 02 місяці 09 днів.

Відповідно картки особового рахунку за 2023 та 2024 рік, індексація позивачу за період з 01.02.2023 року по 14.06.2024 року не сплачена.

15.11.2024 року позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявами про виплату індексації, компенсації за недоотримане речове майно та одноразової допомоги згідно пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповіді на вказані заяви матеріали справи не містять.

Суд частково погоджує висновки суду першої інстанції, з наступних підстав.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо вимог про компенсацію за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно.

Приписами ч. 2 ст. 24 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу від 25.03.1992 року №2232-XII визначено, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Відповідно до ст. 1 Закону № 2011-XII -соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно із положеннями ст. ст. 1-2 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовці користуються всіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Згідно із ч. 1 ст. 9-1 Закону № 2011-ХІІ речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок здійснення всіх видів матеріального забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів, та виплати грошової компенсації вартості за речове майно, що не отримано такими військовослужбовцями, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначеної статті постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 року №178 затверджений Порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок № 178), пунктами 2, 3 якого передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації, а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Згідно з п. 4 розділу ІІІ Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 року № 232, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.05.2016 року за №768/28898, військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна. Порядок виплати грошової компенсації здійснюється відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 року № 178 "Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно". Грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої наведена у додатку до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 року № 178, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів.

З аналізу вищевказаних норм суд доходить висновку, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби.

Отже, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.

Крім того, суд зазначає, що п. 4 Порядку № 178 передбачено, що виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів.

Також, суд зазначає, що відповідно до абз. 1 та 3 п. 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року за № 1153/2008, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

З наведених законодавчих приписів випливає, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби.

Отже, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.

Як вбачається зі змісту позовних вимог та відзиву, позиції сторін щодо наявності рапорту про грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно різняться, проте фактичними доказами жодна із сторін свою позицію не підтверджує.

Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя з`ясування об`єктивної істини у справі.

Правильність саме такого тлумачення змісту ч. 1 ст. 77 та ч. 2 ст. 77 КАС України підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 по справі № 520/2261/19, що визначений ст. 77 КАС України обов`язок відповідача суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

При цьому скерування рапорту про отримання компенсації за недоотримане речове майно до ІНФОРМАЦІЯ_1 не створює у останнього обов`язку виплати такої компенсації.

Відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково шляхом зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за належне, але не отримане протягом проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 відповідно довідки про вартість речового майна, що належить до видачі на підставі рапорту ОСОБА_1 .

Щодо вимог про виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби згідно пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно наказу від 16.04.2024 року № 170, вислуга років позивача в Збройних Силах України становить: календарна - 05 років 11 місяців 11 днів, пільгова - 02 роки 02 місяці 28 днів, загальна - 08 років 02 місяці 09 днів. Звільнення позивача відбулося на підставі за підпунктом "г" (у зв`язку перебуванням на утриманні військовослужбовця трьох та більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці) відповідно до підпункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Згідно частини 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції на час звільнення з військової служби) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призивом осіб офіцерського складу, виплачується одноразова грошова допомога в таких розмірах: 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби які звільняються з військової служби: які уклали контракт на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію та вислужили не менше 24 місяців військової служби за контрактом, не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду.

Відтак, враховуючи визначену в Наказі від 16.04.2024 року № 170 календарну вислугу років, тривалість служби позивача більше 24 місяців та підстави звільнення, суд вважає, що ОСОБА_1 має право на отримання одноразової грошової допомоги на підставі абз. 4 п. 1 ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

При цьому відповідач помилково посилається на п. 2 ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Як наслідок, позовні вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо індексації грошового забезпечення.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» № 1282-ХІІ (далі – Закон № 1282-ХІІ) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до ст. 3 цього Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (ст. 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»). Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України від 3 листопада 2022 року № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» зупинено на 2023 рік дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Цей закон не визнавався неконституційним.

Отже, обчислення індексу споживчих цін для нарахування сум індексації у 2023 році не здійснювалося.

Статтею 39 Закону України від 9 листопада 2023 року № 3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року.

Враховуючи викладене, зміну механізму нарахування індексації грошового забезпечення, підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність, яка полягає у нездійсненні нарахування та виплати позивачу індексації-різниці грошового забезпечення відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 за період з 01.01.2024 по 14.06.2024 не має.

Відтак, в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню, що є підставою для скасування судового рішення в цій частині.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Частиною 1 ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до викладеного, у зв`язку з неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права, колегія суддів дійшла до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду в частині задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 – задовольнити частково.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року у справі № 200/926/25 – скасувати в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Військової частина НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 з 01.01.2024 року по 14.06.2024 року та зобов`язання Військову частина НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 з 01.01.2024 року по 14.06.2024 року.

Відмовити у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльність Військової частина НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 з 01.01.2024 року по 14.06.2024 року та зобов`язання Військову частина НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 з 01.01.2024 року по 14.06.2024 року.

В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року у справі № 200/926/25 – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 01 липня 2026 року.

Судді А.В. Гайдар

Т.Г.Гаврищук

І.В. Сіваченко