Постанова від 30 червня 2026 р. у справі №200/188/26 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2026 року справа №200/188/26

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Пивовар І.В., суддів: Блохіна А.А., Сіваченка І.В.,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційні скарги адвоката Матвійчук Наталії Євгеніївни, що діє в інтересах ОСОБА_1 , Військової частини НОМЕР_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року (головуючий суддя у І інстанції Кошкош О.О.) у справі № 200/188/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення коштів, -

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог:

Адвокат Матвійчук Наталія Євгеніївна в інтересах ОСОБА_1 звернулася через підсистему “Електронний суд” до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про: визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану додаткову оплачувану відпустку учасника бойових дій за 2015–2019 роки; стягнення грошової компенсації за невикористані дні додаткової оплачуваної відпустки учасника бойових дій за 2015–2019 роки у розмірі 68 385,85 грн; визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування винагороди АТО/ООС при виплаті допомоги на оздоровлення в листопаді 2019 року; стягнення заборгованості з виплати допомоги на оздоровлення за листопад 2019 року у розмірі 6322,58 грн; зобов`язання нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати додаткової оплачуваної відпустки учасника бойових дій, допомоги на оздоровлення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при нарахуванні та виплаті грошової компенсації за невикористані дні додаткової оплачуваної відпустки учасника бойових дій та одноразової грошової допомоги на оздоровлення не враховані суми додаткової винагороди за участь в АТО/ООС.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції:

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не включення щомісячної додаткової винагороди за участь в АТО/ООС до складу суми місячного грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 нараховувалась та виплачувалась компенсація за невикористану щорічну додаткову відпустку як учаснику бойових дій, що передбачена пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-ХІІ.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату розміру грошової компенсації за невикористану щорічну додаткову відпустку як учаснику бойових дій, що передбачена пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-ХІІ з урахуванням щомісячної додаткової винагороди за участь в АТО/ОО з урахуванням раніше виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн.

Ухвалюючи рішення в частині задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що додаткова винагорода за участь в АТО/ООС за своєю правовою природою є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, який систематично виплачувався позивачу перед звільненням. За приписами профільної Інструкції № 558, на відміну від правил розрахунку допомоги для оздоровлення, норми щодо виплати компенсації за невикористані дні відпустки не містять застережень чи заборон щодо врахування винагород, у зв`язку з чим відповідач був зобов`язаний включити зазначені суми до розрахункової величини грошового забезпечення.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо включення винагороди АТО/ООС до складу допомоги на оздоровлення за листопад 2019 року, суд зазначив про правомірність дій відповідача, оскільки положеннями розділу IV Інструкції № 558 встановлено імперативну норму про виключення винагород та одноразових додаткових видів виплат із суми місячного грошового забезпечення, яка є базою для обчислення вказаної допомоги.

Розглянувши вимоги про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, суд першої інстанції дійшов висновку про їх передчасність, оскільки основними умовами для такої виплати є фактичне нарахування та виплата затриманого доходу, тоді як суми, щодо яких виник спір, пенсійним органом попередньо не нараховувалися.

Частково задовольняючи клопотання про розподіл витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції зменшив їх розмір із заявлених 20 000,00 грн до 4000,00 грн, вказавши на невідповідність початкової суми критеріям розумності та співмірності з огляду на незначну складність справи.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, адвокат Матвійчук Наталія Євгеніївна в інтересах ОСОБА_1 і Військова частина НОМЕР_1 подали апеляційні скарги.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги представника позивача:

Представник позивача у своїй апеляційній скарзі висловила прохання скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог і ухвалити нове судове рішення у цій частині, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі з мотивів викладених у апеляційній скарзі, а також стягнути на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу у судах першої та апеляційної інстанцій у розмірі по 20 000,00 грн за кожну.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність факту виплати відповідачем грошової компенсації за невикористані 70 днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій у розмірі 24 131,33 грн, оскільки військовою частиною не надано жодного належного документального підтвердження, а відомості звітів ДПС та довідки ОК-7 відображають лише суми нарахованого грошового забезпечення при звільненні без урахування вказаної.

Окрім цього, позивач вказує на неправильний алгоритм розрахунку компенсації, здійснений судом. Так, судом до розрахунку невикористаної відпустки включена винагорода за участь в АТО/ООС за період лютий – листопад 2019 року у середньому розмірі 6239,58 грн. Відповідно до п. 6 Розділу 5 Інструкції № 558 грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки провадиться виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства, на день виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Тобто до розрахунку невикористаної відпустки включається грошове забезпечення станом на день звільнення, а не середнє грошове забезпечення за два останні місяці перед звільненням. Отже сума компенсації за 70 днів (за 2015-2019 роки) додаткової відпустки як учаснику бойових дій складає (враховуючи дані архівної відомості за 2019 рік, в якій грошове забезпечення позивача на день звільнення в грудні 2019 року становило 29 308,22 грн) має становити, на думку позивача, 68 385,85 грн (29 308,22 грн / 30 днів х 70 днів).

Також апелянт зазначає, що суд безпідставно відмовив у включенні винагороди АТО/ООС до складу допомоги на оздоровлення за листопад 2019 року, керуючись положеннями Інструкції № 558, які протирічать нормі вищої юридичної сили – частині першій статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ, та не врахував, що дана виплата здійснювалася систематично протягом останніх 12 місяців і має постійний характер.

На обґрунтування вимог про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення позивач покликається на сталі правові висновки Верховного Суду, згідно з якими право на таку компенсацію виникає незалежно від того, чи були відповідні суми попередньо нараховані суб`єктом владних повноважень, а одночасне зобов`язання щодо її нарахування разом із сумою основного боргу є ефективним способом захисту прав особи.

Щодо розподілу судових витрат, скаржник вважає протиправним зменшення судом першої інстанції розміру витрат на правничу допомогу з 20 000,00 грн до 4 000,00 грн за відсутності вмотивованого клопотання відповідача про їх зменшення, що суперечить вимогам частини шостої статті 134 КАС України та релевантній практиці Великої Палати Верховного Суду, а також вказує на повну відповідність заявленого гонорару критерію співмірності та рекомендованим ставкам Ради адвокатів.

Короткий зміст апеляційної скарги відповідача:

Також, з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог не погодився відповідач, який подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та недотримання приписів статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повного з`ясування обставин справи, просив скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року у справі № 200/188/26 у цій частині та ухвалити нове рішення про повну відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що положення Інструкції № 558 та Інструкції № 188 унормовують приписи Закону № 2011-ХІІ, встановлюючи пряму норму щодо не включення додаткової винагороди за участь в АТО/ООС із категорії складових грошового забезпечення, з яких обчислюється як розмір допомоги на оздоровлення, так і грошова компенсація за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій. Апелянт (відповідач) наголошує на правомірності своїх дій та зазначає, суд першої інстанції дійшов хибного висновку в частині задоволення позовних вимог щодо визнання протиправними дії та зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату розміру грошової компенсації за невикористану щорічну додаткову відпустку як учаснику бойових дій, що передбачена пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-ХІІ з урахуванням щомісячної додаткової винагороди за участь в АТО/ ООС з урахуванням раніше виплачених сум.

Крім того, відповідач оскаржує рішення суду в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн, які були присуджені судом першої інстанції шляхом зменшення заявленої позивачем суми (20 000,00 грн). Скаржник зазначає, що сторона позивача в порушення частини четвертої статті 134 КАС України не надала детального опису виконаних робіт із зазначенням вартості послуг відповідно до витраченого часу, а визначені судом витрати є необґрунтованими, штучно завищеними та не співмірними зі складністю справи, яка належить до категорій справ незначної складності.

Короткий зміст відзиву (відповіді на відзив):

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити скаргу відповідача без задоволення та відповідно задовольнити його скаргу, оскільки Військова частина НОМЕР_2 не надала платіжних інструкцій на підтвердження фактичної виплати нарахованої йому компенсації за невикористану відпустку учасника бойових дій, а також безпідставно не включила до розрахунку цієї виплати щомісячну винагороду за участь в АТО/ООС, яка мала постійний характер і відповідно до практики Верховного Суду є обов`язковою складовою його грошового забезпечення.

У відзиві Військова частина НОМЕР_1 просить у задоволенні вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовити повністю. Відповідач наголошує, що факт нарахування та виплати грошової компенсації за 70 днів невикористаної додаткової відпустки учасника бойових дій у розмірі 24 131,33 грн повністю підтверджується довідкою про остаточний розрахунок та відомостями податкової звітності (Додатки 4, 6), а первинні платіжні документи були втрачені у м. Маріуполь внаслідок збройної агресії рф. Крім того, заперечуючи проти включення до розрахунку відпустки та допомоги на оздоровлення винагороди за участь в АТО/ООС, відповідач зазначає, що згідно з нормами Інструкції № 558 вказана виплата не має постійного характеру, залежить від умов служби і наказів командирів, а тому не є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення. Також відповідач вважає заявлені позивачем витрати на правничу допомогу у розмірі по 20 000 грн за кожну інстанцію безпідставними, завищеними та неспівмірними через відсутність детального опису робіт, шаблонний характер підготовлених адвокатом документів та розгляд справи у порядку спрощеного провадження

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги:

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 квітня 2026 року справу передано судді-доповідачу – Компанієць І.Д.

Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів від 30 квітня 2026 року відкрито апеляційне провадження в указаній справі.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між від 02 серпня 2026 року суддями (підстави – призначення судді на посаду до іншого суду) справу передано судді-доповідачу – Пивовар І.В.

Враховуючи режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров`я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дана постанова прийнята колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи.

Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу, суд першої інстанції листом повідомив, що всі документи у цій справі сформовано в електронному вигляді та експортовано в КП “Діловодство спеціалізованого суду”.

Відповідно до частини дев`ятої статті 18 КАС України суд проводить розгляд судової справи за матеріалами у формах, визначених Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Однією з підсистем ЄСІКС (ЄСІТС) є «Електронний суд», що забезпечує можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, між користувачем цієї підсистеми та Вищою радою правосуддя, а також отримувати інформацію про стан і результати розгляду таких документів чи інші документи (пункт 24 Рішення ВРП від 17.08.2021 № 1845/0/15-21 «Про затвердження Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи»).

Підсистема «Електронний суд» забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених (пункт 37 Рішення № 1845/0/15-21).

До початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей (п. 128 Рішення № 1845/0/15-21).

Отже, з урахуванням викладеного апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі «Електронний суд».

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 17 січня 2019 року по 24 грудня 2019 року проходив військову службу за контрактом у Військовій частині НОМЕР_1 , з якої був звільнений з військової служби у запас, за підпунктом «А» (у зв`язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Виключений зі списків особового складу наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 24 грудня 2019 року № 670-ОС з 24 грудня 2019 року. Зазначені відомості містяться в довідці від 18.01.2026 № 138, що складена Військовою частиною НОМЕР_1 .

22 травня 2015 року позивачем отримано посвідчення серії НОМЕР_3 , що дає право на пільги встановлені для учасника бойових дій.

З архівної відомості про виплачене грошове забезпечення вбачається, що у листопаді 2019 року здійснена виплата позивачу одноразової грошової допомоги на оздоровлення у розмірі 10 342 грн.

Розрахунок допомоги для оздоровлення здійснено з урахуванням таких складових: посадовий оклад – 2820,00 грн, оклад за військовим званням – 880 грн, надбавка за вислугу років – 30% - 1110,00 грн, надбавка за особливості проходження служби – 30% - 1443,00 грн, преміювання – 145% - 4089,00 грн. Всього 10 342,00 грн.

У зв`язку із звільненням ОСОБА_1 з військової служби, здійснено остаточний розрахунок грошового забезпечення. З довідки НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 29.01.2026 № 09/14582/26-Вн вбачається, що грошова компенсація за невикористані дні додаткової відпустки, як учасника бойових дій за 70 календарних днів складає 24 131,33 грн.

Розрахунок грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій здійснено з урахуванням таких складових: посадовий оклад – 2820,00 грн, оклад за військовим званням – 880 грн, надбавка за вислугу років – 30% - 1110,00 грн, надбавка за особливості проходження служби – 30 % - 1443,00 грн, преміювання – 145% - 4089,00 грн. Всього компенсація складає 24131,33 грн (10 342,00 грн : 30 х 70 к.д).

Нарахування позивачу сум грошового забезпечення та грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій відображено в розрахункових листах за грудень 2019 року та січень 2020 року. Суми нараховані при звільненні відображені як в ОК-7 позивача, так і в звітах про суми нарахованої заробітної плати (Додаток 4, Додаток 6) та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що подані Військовою частиною НОМЕР_1 як роботодавцем позивача до контролюючого органу. У звіті за грудень 2019 року відображена загальна сума заробітної плати у розмірі 30 385,71 грн, а за січень 2020 року – 27 852,84 грн.

Первинні платіжні документи, що підтверджували перерахування коштів позивачу, перебували за місцем дислокації органу в м. Маріуполь і є втраченими у зв`язку з тимчасовою окупацією території. Відповідно до листа АТКБ «ПриватБанк» від 18.03.2026, наданого на запит відповідача, відомості про зарахування коштів на рахунки отримувачів за грудень 2019 року та січень 2020 року відсутні у зв`язку із вичерпанням встановленого 5-річного строку зберігання інформації.

Суми нарахувань, які були здійсненні при остаточному розрахунку з позивачем у січні 2020 року у розмірі 27 804,05 грн, сума нарахувань з яких сплачено єдиний соціальний внесок становить 27 852,94 грн., що відображено у довідці по остаточному розрахунку грошового забезпечення з додатком 6 до податкового розрахунку з ПДФО та ЄСВ ОСОБА_1 від 09.04.2026 № 09/43779/26-Вн.

Заборгованість у Військової частини НОМЕР_1 по виплаті грошового забезпечення перед позивачем, відсутня.

Висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції:

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.

Згідно частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, а також дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про необхідність ухвалення судового рішення з огляду на такі мотиви та положення законодавства.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі Закон № 2011-XII).

Щодо обчислення розміру допомоги на оздоровлення без урахування сум «винагороди АТО/ООС», виплата якої здійснювалась позивачу необхідно зазначити таке.

Частинами першою, третьою статті 25 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» від 03.03.2003 № 661-IV визначено, що держава забезпечує соціальний захист особового складу Державної прикордонної служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших актів законодавства.

Військовослужбовці Державної прикордонної служби України користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», цього Закону, інших актів законодавства.

У частині другій статті 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі Закон № 2011-XII) міститься перелік складових грошового забезпечення, а саме: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця (частина третя статті 9 цього Закону).

За умовами частини четвертої статті 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших, утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Відповідно до пункту 1 статті 10-1 Закону № 2011-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) військовослужбовцям крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину – особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України «Про відпустки» (абзац третій пункту 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

Згідно з пунктом 3 статті 15 Закону № 2011-XII, військовослужбовцям виплачуються грошова допомога на оздоровлення та державна допомога сім`ям з дітьми в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 визначено тарифну сітку та додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців і деяких інших осіб.

Пунктом 2 Постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

В пункті 3 постанови № 704 зазначено, що виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», пункту 3 Постанови № 704, з метою визначення порядку та умов виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі Інструкція № 558), яка визначає порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які проходять військову службу в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (Адміністрації Державної прикордонної служби України), територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (регіональних управліннях Державної прикордонної служби України), Морській охороні, яка складається із загонів морської охорони, органах охорони державного кордону (прикордонних загонах, окремих контрольно-пропускних пунктах, авіаційних частинах), розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, навчальних закладах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення Державної прикордонної служби України.

У пункті 2 цієї Інструкції (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) надано визначення терміну «грошове забезпечення», що означає гарантоване державою грошове забезпечення в обсязі, що відповідає умовам проходження військової служби та стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення складається із посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

При цьому законодавство розмежовує поняття «грошове забезпечення» та «місячне грошове забезпечення» як загальне та особливе.

Місячне грошове забезпечення - грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством.

Місячне грошове забезпечення складається із основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням) та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія).

Отже, розрахунковою величиною для обрахунку грошової компенсації за невикористані дні відпустки військовослужбовця Держприкордонслужби є його місячне грошове забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2015 № 24 (далі Постанова № 24) установлено, що в особливий період або під час проведення антитерористичної операції військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань, правоохоронних органів, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду виплачується винагорода у відсотках місячного грошового забезпечення. Саме юридична конструкція «винагорода у відсотках місячного грошового забезпечення» вказує на відокремленість від місячного грошового забезпечення такого виду грошового забезпечення, як винагороди за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду (не входження до складу місячного грошового забезпечення).

Відповідно до пункту 2 Постанови № 24 військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам виплачуються додаткові винагороди за виконання окремих завдань під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду.

Варто звернути увагу, що є законодавцем закріплені певні застереження, а саме: - участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду менше одного календарного місяця; - розмір винагороди визначається пропорційно дням участі; - в умовах особливого періоду.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 № 18 (далі Постанова № 18), установлено, що за час участі у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях чи в антитерористичній операції, у воєнних конфліктах, інших заходах в умовах особливого періоду військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується винагорода в порядку, визначеному керівниками відповідних державних органів за безпосередню участь в антитерористичній операції, у воєнних конфліктах, інших заходах в умовах особливого періоду, - в розмірах, визначених керівниками відповідних державних органів за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством економіки, у межах бюджетних призначень пропорційно часу участі в антитерористичній операції, у воєнних конфліктах, інших заходах в умовах особливого періоду; безпечних умов виконання бойових завдань та збереження життя і здоров`я під час участі в заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях - в розмірах, визначених керівниками відповідних державних органів за погодженням з Міністерством фінансів.

Враховуючи вищевказані норми, додаткова винагорода передбачена Постановою № 18 не має постійного характеру та не є складовим місячного грошового забезпечення, а виплачується лише при настанні певних обставин.

Наказом Міністерства внутрішніх справ від 18.03.2016 № 188 затверджено Інструкцію про порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, розвідувального органу Адміністрації Державної прикордонної служби України за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду (далі Інструкція № 188).

Відповідно до абзацу першого пункту 9 розділу II Інструкції № 188 винагорода виплачується пропорційно часу участі в АТО, заходах із забезпечення НБО чи у воєнних конфліктах, інших заходах в умовах особливого періоду, який обраховується з дня фактичного початку участі військовослужбовців у цих заходах до завершення такої участі, про що зазначається у відповідних наказах начальників органів Держприкордонслужби.

З огляду на зміст наведеної норми, додаткова винагорода виплачується лише у особливий період або під час проведення антитерористичної операції, її розмір не є сталим, вона виплачується в залежності від безпосередньої участі в антитерористичній операції, у воєнних конфліктах, та визначається наказами командирів (начальників), що сукупно свідчить про те, що вказана додаткова винагорода не має постійного характеру, запроваджується лише щодо певного кола осіб, на період дії особливого періоду, який обумовлений об`єктивними чинниками, вводиться в дію та закінчується рішеннями Президента України, розмір додаткової винагороди визначається наказами командирів (начальників) в залежності від ступені участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції.

Отже, додаткова винагорода за своєю суттю є тимчасовою (непостійною) виплатою військовослужбовцю, оскільки встановлюється на період проведення антитерористичної операції (чи дії інших чинників особливого періоду) та прямо залежить від факту залучення особи до таких заходів.

При цьому, в Академічному тлумачному словнику слово «постійний» визначається, зокрема, як такий, який триває ввесь час, не припиняючись і не перериваючись. З огляду на це, якщо усі постійні складові (посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення) місячного грошового забезпечення військовослужбовця розраховуються у розмірі шляхом множення середньоденного розміру грошового забезпечення на кількість календарних днів, прослужених військовослужбовцем у конкретному місяці (тобто частина суми кожної з таких видів виплат міститься в оплаті за кожний прослужений день військовослужбовця), тоді як винагорода за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду визначається у розмірі пропорційно дням безпосередньої участі у таких заходах й виплачується пропорційно часу участі у воєнних конфліктах, в заходах із забезпечення НБО чи в АТО, інших заходах в умовах особливого періоду, який обраховується з дня фактичного початку участі військовослужбовців у цих заходах до дня завершення такої участі, про що зазначається у відповідних наказах командирів (зокрема, наказ Міноборони від 10.02.2016 № 67).

Також необхідно зазначити, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 січня 2015 р. № 24 «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій», якою затверджено розмір додаткових винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам за виконання окремих завдань під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду (додаток 2), виплата додаткових винагород здійснюється щомісяця за підсумками фактичного виконання конкретних завдань за минулий місяць; за успішне виконання бойового завдання, визначеного розпорядчим документом вищого органу військового управління, або іншого завдання додаткова винагорода виплачується одноразово та розподіляється відповідно командиром (начальником) з`єднання, окремої військової частини, установи між підпорядкованими військовими частинами (підлеглим особовим складом) з урахуванням їх внеску.

Таким чином аналізована виплата не відповідає критеріям постійності з огляду на таке: розмір додаткової винагороди не є сталим (зокрема не є пропорційно рівним усім дням місяця служби військовослужбовця), адже вона виплачується залежно від конкретних умов, характеру, тривалості та ступеня безпосередньої участі військовослужбовця в антитерористичній операції чи у воєнних конфліктах у відповідні періоди; право на отримання цієї виплати та її конкретний розмір підтверджуються та визначаються виключно розпорядчими актами – наказами командирів (начальників) органів прикордонної служби; виплачується окремим розрахунком від місячного грошового забезпечення.

Відповідно колегія суддів дійшла висновку, що за своєю правовою природою додаткова винагорода за участь в антитерористичній операції (інших заходах в умовах особливого періоду), запроваджена Постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 № 18, є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення.

У зв`язку з чим, додаткова винагорода за участь АТО/ООС не включається до складу місячного грошового забезпечення.

Наведену правову природу спірної виплати при обчисленні розміру допомоги на оздоровлення врахував суд першої інстанції, який зазначив, що така винагорода є додатковим видом грошового забезпечення (винагородою), яку законодавець відніс до категорії винагород, виплату якої запроваджено в особливий період або під час проведення антитерористичної операції військовослужбовцям Держприкордонслужби.

Верховний Суд у справі № 420/4437/24 від 18 грудня 2025 року констатував, що делегуючи Кабінету Міністрів України право визначати розміри грошового забезпечення, а Міністерству внутрішніх справ України установлювати порядок його виплати, законодавець установив певну ієрархію щодо визначення переліку складових грошового забезпечення, що враховуються при обчисленні окремих видів одноразових виплат для військовослужбовців Державної прикордонної служби України. Тому саме положення Інструкції № 558 унормували приписи Закону № 2011-ХІІ, установивши пряму норму щодо виключення винагороди із категорії cкладових грошового забезпечення, з суми яких обчислюється розмір допомоги на оздоровлення.

Підсумовуючи наведене, відповідач правомірно не включив винагороди за участь в АТО/ООС до складу місячного грошового забезпечення позивача, при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення.

За такого правового регулювання, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що, обчислюючи розмір допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 у листопаді 2019 року без урахування «винагороди АТО/ООС» відповідач діяв правомірно.

Щодо аргументів представника позивача про невідповідність Інструкції № 558 нормам вищої юридичної сили та постійний характер «винагороди АТО/ООС», яка виплачувалася позивачу систематично протягом останніх 12 місяців, то суд їх відхиляє, оскільки частина четверта статті 9 Закону № 2011-XII безпосередньо передбачає, що порядок виплати грошового забезпечення визначається відповідними підзаконними актами, у зв`язку з чим норми Інструкції № 558 діють у системному зв`язку із цим Законом і є спеціальними при обчисленні допомоги на оздоровлення, а сама «винагорода АТО/ООС», відповідно до Постанови № 18 та Інструкції № 188, юридично не є безумовною складовою грошового забезпечення за штатною посадою, оскільки її виплата залежить виключно від факту та часу безпосередньої участі у заходах в особливий період, що в силу прямої заборони пункту 5 розділу IV Інструкції № 558 та відповідно до правової позиції Верховного Суду у справі № 420/4437/24 від 18 грудня 2025 року унеможливлює її включення до розрахунку вказаної допомоги.

Щодо визначення розміру компенсації за невикористану відпустку як учаснику бойових дій з урахуванням винагороди, суд зазначає таке.

Пунктом 6 глави 8 розділу V Інструкції № 558 встановлено, що у рік звільнення зі служби військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), зазначеним у пунктах 4, 5 цієї глави, у разі невикористання ними щорічної основної та додаткової відпусток виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Виплата грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється на підставі наказу.

Грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки провадиться виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства, на день виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.

Отже, розрахунковою величиною для обрахунку грошової компенсації за невикористані дні відпустки військовослужбовця Держприкордонслужби є його місячне грошове забезпечення.

Суд зауважує, що відповідач не заперечує щодо наявного у позивача права на отримання грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, передбачену пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Як встановлено судом першої інстанції, та підтверджено доводами апеляційної скарги відповідача, що останнім при звільненні здійснено нарахування та виплата позивачу грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій (70 календарних днів) у розмірі 24 131,33 грн.

Як встановлено судом першої інстанції і підтверджується матеріалами справи, позивачу було здійснено нарахування грошової компенсації у розмірі 24 131,33 грн за 70 календарних днів невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2019 роки виходячи із суми місячного грошового забезпечення – 10 342,00 грн (посадовий оклад – 2820,00 грн, оклад за військовим званням – 880,00 грн, надбавка за вислугу років – 1110,00 грн, надбавка за особливості проходження служби – 1443,00 грн, преміювання – 4089,00 грн).

Оскільки додаткова винагорода за участь АТО/ООС не включається до складу місячного грошового забезпечення, яке є розрахунковою величиною для обрахунку грошової компенсації за невикористані дні відпустки відповідач правомірно не включив винагороду за участь в АТО/ООС до складу місячного грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової оплачуваної відпустки учасника бойових дій за 2015-2019 роки.

Наведеного суд першої інстанції не врахував, у зв`язку із чим зробив помилковий висновок про задоволення позову ОСОБА_1 в цій частині.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи звітів ДПС у Донецькій області про суми нарахованого грошового забезпечення, у січні 2020 року на користь позивача відображено нарахування в розмірі 27 852,84 грн, де у графі 11 чітко визначено період нарахування – «грудень 2019 року» (місяць звільнення).

Оцінюючи докази виплати позивачу спірних сум, колегія суддів зазначає, що нарахування ОСОБА_1 грошової компенсації за 70 календарних днів невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій у розмірі 24 131,33 грн та грошової допомоги на оздоровлення у розмірі 10 342,00 грн чітко відображено у розрахункових листах за грудень 2019 року та січень 2020 року.

Вказані суми у повному обсязі відображені як в індивідуальних відомостях застрахованої особи (форма ОК-7) позивача, так і у звітах про суми нарахованої заробітної плати (Додаток 4, Додаток 6) та єдиного внеску, поданих Військовою частиною НОМЕР_1 до контролюючого органу. Зокрема, у податковому звіті за грудень 2019 року зафіксовано загальну суму доходу у розмірі 30 385,71 грн, а за січень 2020 року – 27 852,84 грн, що повністю збігається з даними довідки про остаточний розрахунок від 09.04.2026 № 09/43779/26-Вн.

Колегія суддів зазначає, що відповідач у Порівнянні довідки по остаточному розрахунку грошового забезпечення з додатком 6 до податкового розрахунку з ПДФО та ЄСВ та у відзиві на апеляційну скаргу надав чіткі, послідовні та обґрунтовані пояснення щодо специфіки відображення вказаних сум у податковій звітності та відсутності нарахування єдиного соціального внеску на окремі види виплат (компенсацію речового майна та індексацію), з якими суд апеляційної інстанції повністю погоджується.

Зважаючи на те, що відповідач через об`єктивні обставини втрати первинних фінансових документів у м. Маріуполь вжив усіх доступних заходів для підтвердження виконання зобов`язань шляхом надання офіційних відомостей від податкових органів, а сторона позивача не надала виписку за власним банківським рахунком для спростування цих даних, колегія суддів вважає, що надані фінансові та податкові документи у їх сукупності беззаперечно свідчать про реальну виплату позивачу спірних сум, а заборгованість Військової частини НОМЕР_1 перед позивачем відсутня.

У зв`язку з цим, суд першої інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку про те, що відповідачем доведено нарахування та виплату вказаних коштів при звільненні позивача, а позовні вимоги в цій частині є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Доводи позивача про те, що звіт про нараховані суми не є беззаперечним доказом фактичної виплати, судом до уваги не приймаються, оскільки формування звітності до органів ДПС та відображення цих сум у державній базі даних (форма ОК-7) тягне за собою обов`язок сплати єдиного внеску та податків, що за загальним правилом підтверджує проведення розрахунку.

Під час розгляду справи суд враховує позицію Європейського суду з прав людини у справі «Голдер проти Сполученого Королівства», згідно з якою саме «небезпідставність» доводів позивача про неправомірність втручання в реалізацію його прав є умовою реалізації права на доступ до суду.

Отже, звертаючись до суду з позовом про захист своїх прав, позивач обтяжений обов`язком довести «небезпідставність» своїх доводів щодо порушеного права за захистом якого він звернувся до суду, надавши відповідні докази, зі змісту яких можливо встановити наявність спору саме на момент звернення до суду.

В силу правових висновків постанови Верховного Суду від 06.06.2024 у справі № 400/1217/23: 1) обов`язок позивача доводити обставини, на які він посилається на обґрунтування своїх доводів, є ключовим аспектом принципу змагальності та рівності в судовому процесі; 2) позивач не може будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, допоки інша сторона не надасть доказів на її спростування (концепція негативного доказу), оскільки такий підхід нівелює саму сутність принципу змагальності; 3) обов`язок доведення обставин, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, у рівній мірі покладається на обох сторін. Кожна сторона повинна довести факти, на які вона посилається. При цьому підставу позову повинен довести саме позивач. Позивач повинен подати докази, на яких ґрунтуються його вимоги разом з поданням позовної заяви. В разі неможливості самостійно представити такі докази, позивач повинен про це повідомити суд та зазначити причини, з яких доказ не може бути подано. Крім того, позивач вправі подати до суду клопотання про витребування доказів, із зазначенням причини неможливості самостійного їх представлення та наведенням вжитих ним для цього заходів.; 4) посилання позивача на те, що в силу вимог частини другої статті 77 КАС України обов`язок доказування правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладається на відповідача, не заслуговують на увагу, оскільки визначений цією правовою нормою обов`язок відповідача не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Позивачем, у свою чергу, не надано жодного належного доказу (зокрема, виписки по особовому банківському рахунку за грудень 2019 року – січень 2020 року), який би спростовував надходження зазначених цільових коштів або вказував на наявність заборгованості з боку Військової частини на момент розгляду справи. Таким чином, сукупність досліджених письмових доказів повністю підтверджує факт проведення повного розрахунку з позивачем при звільненні.

Щодо позовних вимог в частині нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати доходів суд зазначає таке.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-ІІІ та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.

Відповідно до статті 1 Закону № 2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно зі статтею 2 Закону № 2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статті 2 Закону № 2050-III компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі заробітної плати/грошового забезпечення). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Пункти 1, 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою № 159 відтворюють положення Закону № 2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

Згідно зі статтею 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Статтею 4 Закону № 2050-ІІІ передбачено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Пунктами 2, 3 Порядку № 159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01 січня 2001 року.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Системний аналіз даних положень дає змогу дійти висновку, що основними умовами для виплати суми компенсації є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів та виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Проте, ця вимога є виключно похідною від основної вимоги про стягнення грошової компенсації за невикористані дні додаткової оплачуваної відпустки учасника бойових дій за 2015-2019 роки у розмірі 68 385,85 грн та заборгованості з виплати допомоги на оздоровлення за листопад 2019 року у розмірі 6322,58 грн.

Оскільки позовні вимоги в частині названих позовних вимог не підлягають задоволенню, то відповідно відсутні правові підстави і для задоволення похідних позовних вимог про нарахування та виплату позивачу компенсації втрати частини доходів.

Попри висновки суду першої інстанції про передчасність цих вимог, колегія суддів, з урахуванням повної відмови у задоволенні основних позовних вимог, вважає за необхідне зазначити, що підстави для нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати відсутні взагалі, а тому суд першої інстанції дійшов правильного по суті висновку про відмову в задоволенні цієї частини позову

Колегія суддів також враховує, що у постанові Великої Палати Верховного Суду 07 травня 2026 року у справі № 280/8933/24 викладені наступні правові висновки:

«40… Велика Палата Верховного Суду висновує, що особа має право на компенсацію втрати частини доходів, визначену Законом № 2050-ІІІ, за сукупності таких умов: 1) строки виплати доходів порушено щонайменше на один місяць 2) такий дохід повинен мати систематичний, а не разовий характер; 3) дохід, про компенсацію втрати частини якого просить особа, має бути нею фактично отриманий.

…

56. Разом із цим, Велика Палата Верховного Суду вважає за доречне зазначити, що законодавець розрізняє винагороди, які мають постійний характер, тобто такі, що є загальними і не залежать від конкретних обставин об`єктивної дійсності чи особистих характеристик військовослужбовця, та одноразові винагороди, пов`язані з певними особливостями бойових завдань (виконаної військовослужбовцем роботи; територією, на якій такі завдання / робота виконувались, тощо), фізичним станом військовослужбовця».

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з пунктом 4 частини першої, частиною другою статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Оскільки висновки суду першої інстанції не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, то суд уважає за необхідне відмовити у задоволенні апеляційної скарги представника позивача та відповідно задовольнити апеляційну скаргу відповідача, а рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року - скасувати в частині задоволених позовних вимог з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з урахуванням висновків і мотивів, які суд виклав у цій постанові.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Розглядаючи заявлене в апеляційній скарзі клопотання позивача про стягнення з відповідача на його користь витрат на правничу допомогу в судах першої та апеляційної інстанцій у розмірі 20 000 грн за кожен розгляд справи, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами першою, третьою, абзацом першим частини сьомої та частиною дев`ятою статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Згідно з положеннями частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Системний аналіз положень процесуального законодавства, якими врегульовано питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу, дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень, за умови ухвалення на її користь судового рішення, що набрало законної сили. Тобто розподіл судових витрат є похідним від остаточного результату розгляду справи, а тому право на компенсацію витрат на правничу допомогу визначається результатом спору (в даному випадку судовим рішенням суду апеляційної інстанції), а не проміжним рішенням в суді першої інстанції, яке не набрало законної сили через оскарження його в суді апеляційної інстанції.

Таким чином, оскільки в цій справі судом скасовано рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року, яким частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 й стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн, колегія суддів вважає необхідним прийняти нове судове рішення в цій частині скасувавши розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу на користь позивача за рахунок відповідача.

Оскільки в задоволенні апеляційної скарги представника позивача відмовлено, відсутні підстави для відшкодування їй витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, Перший апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Матвійчук Наталії Євгеніївни, що діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року у справі № 200/188/26 – залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року у справі № 200/188/26 – задовольнити.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року у справі № 200/188/26 в частині задоволення позову ОСОБА_1 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року у справі № 200/188/26 в частині стягнення з Військової частини НОМЕР_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) грн 00 коп. - скасувати.

В цій частині ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення на його користь витрат на правничу допомогу – відмовити.

В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року у справі № 200/188/26 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення 01 липня 2026 року є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених ст. 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 01 липня 2026 року.

Головуючий суддя І.В. Пивовар

Судді А.А. Блохін

І.В. Сіваченко