Постанова від 30 червня 2026 р. у справі №200/9995/25 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2026 року справа №200/9995/25

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів: Блохіна А.А., Пивовар І.В., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Матвійчук Наталії Євгеніївни в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2026 року у справі № 200/9995/25 (головуючий І інстанції Крилова М.М.) за позовом Матвійчук Наталії Євгеніївни в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про зобов`язання нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 28 січня 2026 року позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задоволено частково.

Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в загальному розмірі 20000 гривень.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 159,98 гривень.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 січня 2026 року набрало законної сили 15 квітня 2026 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30 січня 2026 року виправлено описку, допущену в мотивувальній частині рішення Донецького окружного адміністративного суду по справі № 200/9995/25 від 28.01.2026, а саме вважати вірною суму, яка була виплачена позивачу при звільненні – “ 69 668,07 грн”.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2026 року у задоволенні заяви представника позивача - адвоката Матвійчук Н.Є. про звільнення від сплати судового збору та повернення судового збору у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про зобов`язання нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні - відмовлено.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2026 апеляційні скарги ОСОБА_1 , Військової частини НОМЕР_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 січня 2026 р. у справі № 200/9995/25 - залишені без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 січня 2026 р. у справі № 200/9995/25 - залишено без змін.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 з Військової частини НОМЕР_1 судові витрати, пов`язані з правничою допомогою в суді апеляційної інстанції в розмірі 3000 грн.

21 квітня 2026 року до Донецького окружного адміністративного суду від представника позивача надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, у якому просить суд зобов`язати військову частину НОМЕР_1 протягом десяти днів з дня отримання відповідної ухвали подати звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28.01.2026 з урахуванням постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2026 у справі №200/9995/25.

В обґрунтування заяви заявник зазначає, що Військовою частиною НОМЕР_1 дотепер не виконано рішення суду.

Від Військової частини НОМЕР_1 надійшли пояснення по справі, в яких відповідач посилається на те, що в порядку добровільного виконання військовою частиною НОМЕР_1 рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28.01.2026 у справі № 200/9995/25 після надходження відповідного фінансування впродовж 13 днів з моменту набрання законної сили на банківський рахунок представника позивача 27.04.2026 передано на виплату нарахованих коштів, а саме: 16100,00 грн. – після утримання відповідних податків та зборів середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в загальному розмірі 20 000,00 (двадцять тисяч) гривень 00 коп. та 159,98 грн - судовий збір.

У зв`язку з наведеним просить у задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №200/9995/25 відмовити у повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2026 року у задоволенні заяви представника позивача - адвоката Матвійчук Н.Є. про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у цій справі - відмовлено.

Представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду від 29 квітня 2026 року; зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 протягом десяти днів з дня отримання відповідної ухвали подати звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28.01.2026, з урахуванням постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2026 у справі №200/9995/25.

Апелянт зазначив, що суд дійшов висновку про те, що судове рішення в частині стягнення з Військової частини НОМЕР_1 судового збору та правничої допомоги повинно скеровуватись до органів Казначейства на примусове (без будь-якого волевиявлення боржника чи вчинення ним будь-яких дій) стягнення грошових коштів на користь позивача. Отже, зазначене виключає підстави для зобов`язання відповідача подавати звіт щодо виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 січня 2026 року у справі № 200/9995/25 в частині стягнення судового збору та правничої допомоги.

Апелянт вважає, що суд встановив обставини справи на підставі неналежних і недостовірних доказів.

Надані Військовою частиною НОМЕР_1 копії платіжних інструкцій № 6560 від 27.04.2026, № 6558 від 27.04.2026, на які посилається суд, не проведені банком, не містять відміток про виконання, отже є неналежним доказом виконання рішення.

Крім того, представник позивача надав суду пояснення про те, що станом на 29.04.2026 кошти від Військової частини НОМЕР_1 не надійшли.

Суд залишив поза увагою неправомірне утримання відповідачем податків із середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 755/12623/19 зроблено висновок про те, що правова природа середнього заробітку за час вимушеного прогулу відрізняється від правової природи середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Середній заробіток за час вимушеного прогулу це заробітна плата, а середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні таким не є. Заробітна плата не може сплачуватися особі, яка не перебуває в трудових відносинах з роботодавцем, який проводить виплату. При виплаті середнього заробітку за час вимушеного прогулу особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах. Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу входить до структури заробітної плати бо є заробітною платою, а середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні – ні. Отже, спір щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який виник у зв`язку з незаконним звільненням працівника, який був позбавлений можливості виконувати роботу не зі своєї вини, є трудовим спором, пов`язаним з недотриманням законодавства про працю та про оплату праці.

Таким чином середній заробіток за час вимушеного прогулу оподатковується як заробітна плата (грошове забезпечення), а середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні – ні. Також висновок суду про те, що судове рішення в частині стягнення з Військової частини НОМЕР_1 судового збору та правничої допомоги повинно скеровуватись до органів Казначейства на примусове (без будь-якого волевиявлення боржника чи вчинення ним будь-яких дій), тому не потребує судового контролю не відповідає вимогам закону.

Відповідно до ч. 4 ст. 382 КАС України відсутність виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до п. 3 Порядку № 845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Відповідно до п.п. 4 п. 5 Порядку № 845 під час виконання виконавчих документів органи Казначейства мають право вимагати від боржників вжиття ними заходів до виконання виконавчих документів.

У певних категоріях справ (з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг) застосування судового контролю є обов`язком суду за умови надходження письмової заяви заявника. Для таких випадків законодавець використовує формулювання «суд зобов`язує», що свідчить про відсутність судової дискреції при вирішенні вказаного питання. Визначений законодавством порядок примусового виконання рішення Державною виконавчою службою або органами Казначейства, не звільняє боржника від обов`язку виконати вчасно рішення суду та подати звіт про його виконання до суду.

Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу, який листом повідомив, що зазначена справа зареєстрована через «ЄСІТС», тому в паперовому вигляді відсутня, електронну картку справи можна отримати, витребував справу з ЦБД КП «Діловодство спеціалізованого суду».

За ч.ч. 1, 4 ст. 18 КАС України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система. Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

За пп. 15 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі (пп. 15.1); розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами справи у паперовій формі (пп. 15.3).

Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України).

Процесуальні та інші документи і докази в паперовій формі зберігаються в додатку до справи в суді першої інстанції та у разі необхідності можуть бути оглянуті учасниками справи чи судом першої інстанції або витребувані судом апеляційної чи касаційної інстанції після надходження до них відповідної апеляційної чи касаційної скарги (ч. 10 ст. 18 КАС України).

За пп. 5.2 п.5 розділу І Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, електронна копія паперового документа - документ в електронній формі, що містить візуальне подання паперового документа, отримане шляхом сканування (фотографування) паперового документа. Відповідність оригіналу та правовий статус електронної копії паперового документа засвідчуються кваліфікованим електронним підписом особи, що створила таку копію.

Відповідно до ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив матеріали справи, перевірив доводи апеляційної скарги і дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

За ч.1 ст.382 Кодексу адміністративного судочинства України суд проводить розгляд наданого звіту у порядку письмового провадження.

Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За ч. 2 ст. 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Тобто, судове рішення, яке набрало законної сили, є підставою для його виконання, тому відповідач зобов`язаний виконати рішення суду.

Обов`язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства, а тому, з огляду на принцип загальнообов`язковості судових рішень, судові рішення є обов`язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням.

За ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За ч.ч. 2, 3 ст.14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

В основу ефективності правосуддя покладається здійснення судом належного контролю за виконанням судового рішення, оскільки головною метою судового рішення є ефективність у поновленні порушених прав осіб.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Тобто, судовий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, та за наслідками розгляду такого звіту, або в разі неподання його, суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Конституційний Суд України в рішенні від 30.06.2009 №16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі “Сокур проти України” (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26 квітня 2005 року, та у справі “Крищук проти України” (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19 лютого 2009 року).

Відповідач посилається на те, що на виконання рішення суду від 28 січня 2026 року у справі № 200/9995/25 здійснено нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивачу у розмірі 16100 грн, з урахуванням утримання відповідних податків та зборів та 27.04.2026 здійснено виплату на банківський рахунок представника позивача, що підтверджується платіжною інструкцією № 6558. Тобто, станом на теперішній час рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 січня 2026 року у справі № 200/9995/25 є виконаним в повному обсязі.

Апелянт зазначає, що надані Військовою частиною НОМЕР_1 копії платіжних інструкцій № 6560 від 27.04.2026, № 6558 від 27.04.2026, на які посилається суд, не проведені банком, не містять відміток про виконання, отже є неналежним доказом виконання рішення.

Апеляційний суд враховує, що вимоги щодо платіжних документів врегульовано Законом України «Про платіжні послуги від 30 червня 2021 року № 1591-IX (далі – Закон № 1591).

За ч.ч. 2, 7 ст. 40 цього Закону платіжна інструкція має містити інформацію, що дає змогу надавачу платіжних послуг ідентифікувати особу платника та отримувача за платіжною операцією, рахунки платника та отримувача, надавачів платіжних послуг платника та отримувача, суму платіжної операції та іншу інформацію (реквізити), необхідну для належного виконання платіжної операції.

Національний банк України у своїх нормативно-правових актах визначає обов`язкові реквізити платіжних інструкцій, особливості їх оформлення, захисту, прийняття до виконання.

Стаття 43 Закону № 1591. Прийняття до виконання платіжної інструкції.

1. Надавач платіжних послуг зобов`язаний прийняти до виконання надану ініціатором платіжну інструкцію, за умови що платіжна інструкція оформлена належним чином та немає законних підстав для відмови в її прийнятті.

2. Надавач платіжних послуг платника під час виконання платіжної операції з рахунку платника зобов`язаний перевірити в платіжній інструкції ініціатора відповідність:

1) номера рахунку платника та коду платника (коду юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або облікового номера, який присвоюється контролюючими органами, або реєстраційного номера облікової картки платника податків - фізичної особи, або серії (за наявності) та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); або

2) унікального ідентифікатора платника.

Надавач платіжних послуг приймає рішення щодо перевірки в платіжній інструкції інформації, зазначеної в пунктах 1 або 2 цієї частини, самостійно, а якщо він є учасником платіжної системи - згідно з правилами платіжної системи.

Надавач платіжних послуг платника приймає до виконання платіжну інструкцію лише у разі, якщо зазначена у пункті 1 або 2 цієї частини інформація, яку він перевіряє відповідно до вимог цієї частини, відповідає тій інформації про платника, що зберігається у такого надавача платіжних послуг.

Надавач платіжних послуг платника зобов`язаний перевірити реквізити платіжної інструкції на переказ коштів без відкриття рахунку та прийняти її до виконання відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Національного банку України.

У разі недотримання вимог, зазначених у цій частині, відповідальність за шкоду, заподіяну платнику, несе надавач платіжних послуг платника.

3. Надавач платіжних послуг платника зобов`язаний прийняти до виконання платіжну інструкцію, що надійшла до нього протягом операційного часу, у той самий операційний день.

4. Надавач платіжних послуг платника зобов`язаний прийняти до виконання платіжну інструкцію, що надійшла до нього після закінчення операційного часу, не пізніше наступного операційного дня.

5. Платник, який надає платіжну інструкцію, та надавач платіжних послуг платника можуть узгодити інший строк (день) прийняття до виконання наданої платіжної інструкції. У такому разі платіжна інструкція має бути виконана в узгоджений строк (день), за умови дотримання інших вимог щодо її прийняття до виконання.

Стаття 47 Закону 1591. Строки виконання платіжних операцій та доступність коштів.

1. Надавач платіжних послуг платника зобов`язаний виконати платіжну інструкцію ініціатора протягом операційного дня з моменту прийняття ним до виконання платіжної інструкції.

2. У разі зазначення платником у платіжній інструкції дати валютування надавач платіжних послуг платника зобов`язаний забезпечити зарахування суми коштів за платіжною операцією на рахунок надавача платіжних послуг отримувача протягом операційного дня в зазначену дату валютування.

До настання дати валютування сума платіжної операції обліковується на рахунку надавача платіжних послуг платника.

3. Надавач платіжних послуг отримувача зобов`язаний забезпечити зарахування суми коштів за платіжною операцією на рахунок отримувача або виплату отримувачу суми платіжної операції в готівковій формі протягом операційного дня надходження коштів на рахунок надавача платіжних послуг отримувача.

4. У разі виконання платіжної операції в межах одного надавача платіжних послуг такий надавач платіжних послуг зобов`язаний забезпечити зарахування суми коштів за платіжною операцією на рахунок отримувача або виплату отримувачу суми платіжної операції в готівковій формі протягом операційного дня, в який прийнято до виконання платіжну інструкцію.

5. Надавач платіжних послуг зобов`язаний забезпечити доступність для користувача коштів за платіжною операцією негайно після їх зарахування на рахунок користувача.

6. Строки виконання платіжних операцій у платіжних системах встановлюються правилами платіжних систем, але не можуть перевищувати строків, визначених цим Законом.

7. Надавачі платіжних послуг та користувачі мають право визначити в договорі про надання платіжних послуг інші строки виконання платіжних операцій та/або умови доступності коштів, якщо інше не встановлено цим Законом.

Стаття 49 Закону № 1591. Порядок завершення платіжних операцій

1. Платіжна операція вважається завершеною в момент зарахування суми платіжної операції на рахунок отримувача або видачі суми платіжної операції отримувачу в готівковій формі.

Платіжна операція з використанням електронних грошей вважається завершеною в момент зарахування суми платіжної операції на електронний гаманець отримувача.

2. Порядок завершення платіжної операції в платіжній системі визначається правилами платіжної системи з урахуванням положень цього Закону.

Постановою правління Національного банку України від 25.09.2018 № 103 затверджено Інструкцію про порядок організації касової роботи банками та проведення платіжних операцій надавачами платіжних послуг в Україні

За п.п. 14, 15 пункту 4 розділу I у цій Інструкції терміни вживаються в такому значенні:

касовий документ - електронний/паперовий документ, який оформляється для здійснення касової/платіжної операції (далі - касовий документ). Касовий документ може бути: паперовий для надавача платіжних послуг та користувача, електронний для надавача платіжних послуг та паперовий для користувача, електронний для надавача платіжних послуг та користувача;

касові операції - платіжні операції, операції банку з обміну не придатних до обігу банкнот (монет) та вилучених з обігу на придатні до обігу банкноти (монети), банкнот на монети, монет на банкноти, банкнот (монет) одного номіналу на банкноти (монети) іншого номіналу, вилучення з обігу сумнівних банкнот (монет), валютно-обмінні операції та операції з банківськими металами, з пам`ятними та інвестиційними монетами, сувенірною та супутньою продукцією, а також операції з приймання на інкасо банкнот іноземної валюти та чеків в іноземній валюті, інших цінностей, які обліковуються на балансових та позабалансових рахунках.

Пунктами 5-8 цієї Інструкції передбачено наступне.

5. Банк (філія, відділення) має право здійснювати касове обслуговування клієнтів з використанням електронного підпису (далі - ЕП) та/або електронної печатки.

Працівник банку (філії, відділення), якому надано право підпису касових документів, зобов`язаний використовувати кваліфікований ЕП. Банк (філія, відділення) має право використовувати кваліфіковану електронну печатку банку або вдосконалену електронну печатку.

Клієнт банку, що є юридичною особою або фізичною особою-підприємцем, має право використовувати кваліфікований ЕП/кваліфіковану електронну печатку або вдосконалений ЕП/ удосконалену електронну печатку.

Фізична особа має право використовувати кваліфікований ЕП або удосконалений ЕП, або простий ЕП.

Використання вдосконаленого ЕП, удосконаленої електронної печатки та простого ЕП здійснюється на договірних засадах за технологією, визначеною банком, та відповідно до вимог Законів України “Про електронні документи та електронний документообіг”, “Про електронні довірчі послуги” і нормативно-правових актів Національного банку з питань застосування електронного підпису та електронної печатки.

{Абзац п`ятий пункту 5 розділу I із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 224 від 31.10.2022}

Кваліфікований ЕП працівника банку (філії, відділення), якому надано право підпису касових документів та ЕП платника/отримувача є обов`язковими реквізитами електронного касового документа.

{Пункт 5 розділу I в редакції Постанови Національного банку № 62 від 18.04.2019}

6. Банк (філія, відділення) несе відповідальність за організацію застосування ЕП, якщо інше не встановлено законодавством України. Створення та зберігання електронних документів у банківській системі здійснюється із забезпеченням можливості перевірки їх цілісності та справжності.

{Пункт 6 розділу I в редакції Постанови Національного банку № 62 від 18.04.2019}

7. Організаційно-методологічні умови застосування ЕП та електронної печатки в банківській системі України під час створення, оброблення та зберігання електронних документів повинні відповідати вимогам Законів України “Про електронні документи та електронний документообіг”, “Про електронні довірчі послуги” та нормативно-правовим актам Національного банку з питань застосування електронного підпису та електронної печатки.

{Пункт 7 розділу I в редакції Постанови Національного банку № 62 від 18.04.2019; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 224 від 31.10.2022}

7-1. Банк (філія, відділення) має право здійснювати касове обслуговування клієнтів - фізичних осіб із використанням особливого виду власноручного підпису - цифрового власноручного підпису. Порядок застосування цифрового власноручного підпису визначається нормативно-правовим актом Національного банку з питань застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі, дія якого поширюється на відносини, що виникають між клієнтами банку та банками під час здійснення банківської діяльності та отримання банківських послуг.

{Розділ I доповнено новим пунктом 7-1 згідно з Постановою Національного банку № 85 від 12.08.2021}

8. Банк (філія, відділення) зобов`язаний:

1) здійснювати касове обслуговування клієнтів на підставі договірних відносин через касу банку. Якщо касове обслуговування клієнтів здійснюється з використанням удосконаленого ЕП, удосконаленої електронної печатки чи простого ЕП, то договір повинен містити умови та порядок (процедуру) визнання учасниками електронної взаємодії електронних документів із використанням відповідного удосконаленого ЕП/удосконаленої електронної печатки банку/простого ЕП. Договір має також містити умови щодо розподілу ризиків збитків, що можуть бути заподіяні банку (філії, відділенню), клієнту і третім особам у разі використання простого ЕП, удосконаленого ЕП або удосконаленої електронної печатки відповідно;

{Підпункт 1 пункт 8 розділу I в редакції Постанови Національного банку № 62 від 18.04.2019}

2) забезпечувати оброблення готівки в операційній касі;

3) забезпечувати контроль за платіжністю і справжністю банкнот (монет) під час приймання та оброблення готівки з використанням відповідного обладнання (приладів);

4) визначати платіжність банкнот (монет) відповідно до вимог Правил № 134 та з використанням довідкової інформації, що надається Національним банком, банками-емітентами або іншими уповноваженими установами;

5) здійснювати операції лише з тими видами і номіналами банкнот іноземної валюти, які перебувають в обігу в країнах-емітентах або підлягають обміну в порядку, установленому банком-емітентом.

В матеріалах адміністративної справи наявні копії платіжних інструкцій № 6560 від 27.04.2026 на суму 159,98 грн (призначення платежу – відшкодування судових витрат ОСОБА_1 у 04 міс. 2026; рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2026 року у справі № 200/9995/25), № 6558 від 27.04.2026 на суму 16100 грн (призначення платежу – перерахування серед. зароб. при звіл. в/сл. ОСОБА_1 у 04 міс. 2026; рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2026 року у справі № 200/9995/25).

При цьому, на копіях цих документів відсутні, зокрема:

- кваліфікований ЕП працівника банку (філії, відділення), якому надано право підпису касових документів та ЕП платника/отримувача, які є обов`язковими реквізитами електронного касового документа

- електронна печатка банківської установи.

Таким чином, зазначені копії документів не є належними доказами перерахування коштів, які зазначені в них, на рахунок позивача.

Тобто, станом на теперішній час рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 січня 2026 року у справі № 200/9995/25 є невиконаним в частині стягнення з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в загальному розмірі 20000 гривень.

Тобто, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що на виконання рішення суду від 28 січня 2026 року у справі № 200/9995/25 відповідачем здійснено нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивачу у розмірі 16100 грн, з урахуванням утримання відповідних податків та зборів та 27.04.2026 здійснено виплату на банківський рахунок представника позивача, що підтверджується платіжною інструкцією № 6558.

Отже, апеляційним судом встановлено, що за матеріалами справи рішення суду не виконано відповідачем.

На підставі викладеного, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача в порядку ст.ст. 382, 382-1 КАС України та встановлення судового контролю за виконанням рішення суду першої інстанції шляхом зобов`язання відповідача подати до суду першої інстанції звіт про його повне виконання у строк в шістдесят календарних днів з дня отримання копії цієї постанови, який вважає достатнім в умовах воєнного стану для виконання судового рішення.

Щодо встановлення судового контролю в частині стягнення судового збору та правничої допомоги, суд враховує наступне.

Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845 (далі - Порядок №845), визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

За п. 2 Порядку №845 безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

Згідно з пунктом 3 Порядку №845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Проаналізувавши наведені нормативно-правові приписи, суд зазначає, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, може мати місце лише у випадку зобов`язання рішенням суду такого суб`єкта вчинити певні дії.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 28 січня 2026 року у справі № 200/9995/25 стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 159,98 гривень.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2026 року у справі № 200/9995/25 стягнуто на користь ОСОБА_1 з Військової частини НОМЕР_1 судові витрати пов`язані з правничою допомогою в суді апеляційної інстанції в розмірі 3000 грн.

Отже, судове рішення в частині стягнення з Військової частини НОМЕР_1 судового збору та правничої допомоги повинно скеровуватись до органів Казначейства на примусове (без будь-якого волевиявлення боржника чи вчинення ним будь-яких дій) стягнення грошових коштів на користь позивача.

Таким чином, зазначене виключає підстави для зобов`язання відповідача подавати звіт щодо виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 січня 2026 року у справі № 200/9995/25 в частині стягнення судового збору та правничої допомоги.

За частиною другою статті 382-1 КАС України за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджує висновок суду першої інстанції в частині відмови у встановленні судового контролю за виконання рішення суду в цій справі в частині стягнення судових витрат.

Отже, суд першої інстанції, внаслідок порушення норм матеріального права, неповного з`ясування обставин, дійшов помилкового висновку про відмову у встановленні судового контролю за виконанням рішення суду в частині стягнення з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в загальному розмірі 20000 гривень. внаслідок чого ухвала суду підлягає скасуванню в цій частині з прийняттям нової постанови про часткове задоволення заяви позивача, в іншій – без змін.

Розподіл судових витрат не вирішується, враховуючи наявність пільг зі сплати судового збору за подання зави про встановлення судового контролю.

Керуючись ст. ст. 241, 250, 311, 315, 316, 321, 325, 382, 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Матвійчук Наталії Євгеніївни в інтересах ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2026 року у справі № 200/9995/25 за позовом Матвійчук Наталії Євгеніївни в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про зобов`язання нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні - скасувати в частині відмови у встановлені судового контролю за виконанням рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28.01.2026 у справі №200/9995/25 в частині стягнення з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в загальному розмірі 20000 гривень.

Прийняти нову постанову в цій частині.

Заяву Матвійчук Наталії Євгеніївни в інтересах ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення – задовольнити частково.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 подати звіт до суду першої інстанції про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28.01.2026 у справі №200/9995/25 щодо стягнення з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в загальному розмірі 20000 гривень, у шестидесятиденний строк з моменту отримання копії постанови.

В іншій частині ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2026 року у справі № 200/9995/25 – залишити без змін.

Повний текст постанови складений 1 липня 2026 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І.В. Геращенко

Судді А.А. Блохін

І.В. Пивовар