Суд: Перший апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Дата: 30 червня 2026 р.
Справа: №360/2099/25
Суддя: Геращенко Ігор Володимирович
ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 липня 2026 року справа №360/2099/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Блохіна А.А., Пивовар І.В., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 8 грудня 2025 року у справі № 360/2099/25 (головуючий І інстанції Пляшкова К.О.) за позовом Єфімік Олени Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И В :
Єфімік Олена Олександрівна в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо припинення нарахування та виплати позивачці пенсії з 01 квітня 2025 року;
- зобов`язати відповідача поновити нарахування та виплату пенсії позивачці з 01 квітня 2025 року.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 8 грудня 2025 року позов задоволено:
- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо припинення нарахування та виплати позивачу з 1 квітня 2025 року раніше призначеної пенсії за віком;
- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області поновити позивачу з 01 квітня 2025 року нарахування та виплату раніше призначеної пенсії за віком.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, просить скасувати рішення суду, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову через порушення норм матеріального та процесуального права.
Апелянт зазначив, що з 01.04.2025 нарахування та виплату пенсії позивачу призупинено в зв`язку з надходженням листа лист вих.№78/3-2-78/3/5/7-257 від 05.03.2025 Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях, яким повідомлено, що управлінням ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 22022130000000080 від 10.03.2022 за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України. Рішення про припинення (зупинення) виплати пенсії не приймалось.
Апеляційним судом витребувано у Луганського окружного адміністративного суду справу, який надіслав матеріали справи, які сформовані в електронній формі та частково в паперовій формі.
За ч.ч. 1, 4 ст. 18 КАС України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система. Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
За пп. 15 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі (пп. 15.1); розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами справи у паперовій формі (пп. 15.3).
Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України).
Процесуальні та інші документи і докази в паперовій формі зберігаються в додатку до справи в суді першої інстанції та у разі необхідності можуть бути оглянуті учасниками справи чи судом першої інстанції або витребувані судом апеляційної чи касаційної інстанції після надходження до них відповідної апеляційної чи касаційної скарги (ч. 10 ст. 18 КАС України).
За пп. 5.2 п.5 розділу І Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, електронна копія паперового документа - документ в електронній формі, що містить візуальне подання паперового документа, отримане шляхом сканування (фотографування) паперового документа. Відповідність оригіналу та правовий статус електронної копії паперового документа засвідчуються кваліфікованим електронним підписом особи, що створила таку копію.
Відповідно до ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційної скарги, перевірив їх за матеріалами справи у змішаній формі (електронно-паперовій) і дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення, виходячи з наступного.
Позивач перебуває на обліку в ГУПФУ в Луганській області як отримувач пенсії відповідно до Закону № 1058-IV.
Листом 3 управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях від 05 березня 2025 року вих.№78/3-2-78/3/5/7-257 повідомлено ГУПФУ в Луганській області, що управлінням здійснюється досудове розслідування кримінального провадження від 10 березня 2022 року № 22022130000000080 за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 111 Кримінального кодексу України, зокрема, щодо ОСОБА_1 . З метою недопущення фінансової підтримки колабораційної діяльності за рахунок соціальних виплат держави, зокрема, з державного бюджету, просили ГУПФУ в Луганській області розглянути питання щодо призупинення нарахування пенсійних виплат ОСОБА_1 .
Позивачка звернулась до ГУПФУ в Луганській області через веб-портал із заявою від 11 жовтня 2025 року щодо поновлення виплати пенсії.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 17 жовтня 2025 року № 909270121022 відмовлено гр. ОСОБА_1 в поновленні виплати пенсії. Для поновлення виплати пенсії, заявниці необхідно особисто звернутися до органів Пенсійного фонду України.
ГУПФУ в Луганській області листом від 01 травня 2025 року № 2681-2921/Н-02/8-1200/25 надано позивачу роз`яснення щодо питання припинення виплати пенсії.
Листом 3 управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях від 10 жовтня 2025 року № 78/3-2-78/3/5/7-7098 повідомлено ГУПФУ в Луганській області, що факти причетності до колабораційної діяльності стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , перевіряються в рамках кримінального провадження № 22022130000000080, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 111 КК України. Відповідно до вимог статті 222 КПК України, відомості досудового розслідування недопустимо розголошувати без письмового дозволу слідчого або прокурора.
В матеріалах пенсійної справи відсутнє рішення територіального органу Пенсійного фонду України про припинення виплати позивачу пенсії з 01 квітня 2025 року.
Апеляційний суд надає правову оцінку спірним правовідносинам та враховує наступне.
За частиною третьою статті 4 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон № 1058-IV) виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Згідно зі статтею 5 Закону № 1058-IV виключно цим Законом, визначаються, зокрема порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до частини першої статті 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Право позивача на отримання пенсії відповідачем не заперечується.
Так, частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;
2-1) за заявою пенсіонера про припинення виплати пенсії у зв`язку з тимчасовим проживанням за кордоном;
3) у разі смерті пенсіонера, визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим у встановленому законом порядку;
3-1) у разі надання пенсіонеру статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, відповідно до Закону України “Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин”;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
4-1) у разі непроходження фізичної ідентифікації у випадках, передбачених законодавством;
5) в інших випадках, передбачених законом.
За частиною другою цієї статі визначено, що поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.
З вищевказаних норм чинного законодавства слідує, що частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV визначено вичерпний перелік підстав припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду України або за рішенням суду. Цим переліком передбачена можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.
Відповідачем з 01 квітня 2025 року відповідно до пункту 5 частини першої статті 49 Закону № 1058-IV виплату пенсії позивачу зупинено в зв`язку з надходженням листа 3 управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях від 05 березня 2025 року вих.№ 78/3-2-78/3/5/7-257 щодо здійснення досудового розслідування кримінального провадження № 22022130000000080 за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 111 Кримінального кодексу України, щодо ОСОБА_1 .
Статтею 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.
Згідно із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 26 червня 2014 року у справі “Суханов та Ільченко проти України” (Заяви № 68385/10 та № 71378/10) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 1 Першого протоколу включає в себе три окремих норми: “перша норма, викладена у першому реченні першого абзацу, має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого абзацу, стосується позбавлення власності і підпорядковує його певним умовам; третя норма, закріплена в другому абзаці, передбачає право Договірних держав, зокрема, контролювати користування власністю відповідно до загальних інтересів. Проте ці норми не є абсолютно непов`язаними між собою. Друга і третя норми стосуються конкретних випадків втручання у право на мирне володіння майном, а тому повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закріпленого першою нормою” (параграф 30).
Щодо соціальних виплат, стаття 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату як право на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам (параграф 31).
Зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).
Суд повторив, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету “в інтересах суспільства”. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено “справедливий баланс” між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (параграф 53).
В рішенні Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі “Щокін проти України” (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) Європейський суд з прав людини зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки “на умовах, передбачених законом”, а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення “законів”. Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (параграф 50).
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини, суд дійшов висновку про необхідність застосування принципу верховенства права щодо спірних правовідносин та констатувати порушення відповідачем пункту 1 протоколу 1 Європейської конвенції з прав людини тобто порушення права власності позивача на суми призначеної пенсії, що здійснено відповідачем без законних підстав, тобто в свавільний спосіб.
Як вже вище вказано, виплату пенсії призупинено у зв`язку із надходженням листа 3 управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях від 05 березня 2025 року вих.№ 78/3-2-78/3/5/7-257 щодо здійснення досудового розслідування кримінального провадження № 22022130000000080 за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 111 Кримінального кодексу України, щодо ОСОБА_1 .
В рішенні Великої палати Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 59 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) статті 368-2 Кримінального кодексу України від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 зауважено, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип in dubio pro reo, згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачяться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу (абзаци перший-третій пункту 4 мотивувальної частини рішення).
Конституційний Суд України в рішенні від 8 червня 2022 року № 3-р(II)/2022 зазначив, що конституційний принцип презумпції невинуватості є багатоаспектним, діє на всіх стадіях кримінального провадження та навіть після його завершення, адже сутність цього принципу полягає в тому, що презумпція стосовно непричетності особи до вчинення кримінального правопорушення має універсальний характер, поширюється на всі сфери суспільного життя особи та діє доти, доки її не спростовано належним чином, тобто, за приписами статті 62 Конституції України, у законному порядку й обвинувальним вироком суду. У розумінні зазначених конституційних приписів метою принципу презумпції невинуватості є захист особи, стосовно якої здійснюється/здійснювалось кримінальне провадження, від будь-яких виявлених у зв`язку із цим форм осуду від публічної влади, унаслідок чого піддано сумніву непричетність такої особи до вчинення кримінального правопорушення, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. За частиною першою статті 62 Конституції України лише обвинувальний вирок суду є тим судовим актом, у якому повинна бути встановлена винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, тому інші акти публічної влади не можуть містити жодних позицій щодо винуватості особи, навіть у вигляді припущень стосовно такої винуватості (абзац другий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини рішення).
За ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідач припинив виплату пенсії позивачу на підставі листа органу Служби безпеки України про наявність в них інформації про те, що позивачка вчинила злочин.
При цьому, статтею 49 Закону № 1058-IV не передбачено такої підстави для припинення виплати пенсії.
Твердження відповідача про можливість обмеження прав громадян в період воєнного стану та посилання на положення частини другої статті 20 Закону України від 12.05.2015 № 389-VІІІ “Про правовий режим воєнного стану” (далі - Закон № 389-VІІІ), якими передбачено, що в умовах воєнного стану не можуть бути обмежені права і свободи людини і громадянина, передбачені частиною другою статті 64 Конституції України, суд відхиляє як безпідставні.
Відповідно до частини першої статті 20 Закону № 389-VІІІ правовий статус та обмеження прав і свобод громадян та прав і законних інтересів юридичних осіб в умовах воєнного стану визначаються відповідно до Конституції України та цього Закону.
Статтею 64 Конституції України установлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
Проте, Законом № 389-VІІІ не встановлено обмеження права громадян України на отримання соціальних виплат, у тому числі пенсії, з підстав надходження до Пенсійного фонду України або до його територіальних органів від силових органів інформації, отриманої ними в результаті виконання своїх функціональних обов`язків, щодо наявності в діях осіб ознак кримінального правопорушення.
Отже, посилаючись на наявність підстав для зупинення виплати пенсії позивачці, визначених у пункті 5 частини першої статті 49 Закону № 1058-IV, відповідач не зазначає закон, яким такий випадок передбачений.
Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що нездійснюючи виплату позивачці пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив її право на отримання пенсії.
З наявних в матеріалах справи доказів судом встановлено, що рішення про припинення нарахування та виплати пенсії позивачці з 01 квітня 2025 року відповідачем не приймалося. Водночас, можливість припинення територіальними органами Пенсійного фонду нарахування та виплати пенсії без вирішення цього питання шляхом прийняття відповідного рішення чинним законодавством не передбачена.
У судовому порядку адміністративний суд має здійснити перевірку правомірності припинення нарахування та виплати пенсії позивачу шляхом дослідження відповідного рішення територіального органу Пенсійного фонду із наданням правової оцінки тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому суб`єкт владних повноважень повідомляє суду для доведення правомірності (“виправдання”) своєї поведінки.
Оскільки рішення про припинення виплати позивачці пенсії із зазначенням підстав для його прийняття відповідачем не приймалося, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ГУПФУ в Луганській області діяло не у спосіб, визначений частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV, а тому такі дії відповідача є протиправними.
Оскільки зі змісту Закону № 1058-ІV та самого визначення поняття “пенсія” випливає, що щомісячні пенсійні виплати здійснюються на постійній основі, один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу, а тому цей вид виплат не є строковим і не може бути призначений на певний строк. У цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання пенсії (чи її перерахунок). Кінцевий термін або строк, на який призначається пенсія, не може встановлюватись, оскільки це суперечить самому визначенню та суті пенсії. Тому виплату пенсії не може бути обмежено будь-яким кінцевим терміном або строком, оскільки це б обмежувало право особи на отримання державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка має виплачуватись постійно, один раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь-якого терміну або строку виплати пенсії.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України в постановах від 19 березня 2013 року, від 05 листопада 2013 року у справах № 21-53а13 та № 21-293а13 відповідно та Верховним Судом у постановах від 11 квітня 2018 року, від 24 квітня 2018 року у справах № 820/5621/15 та № 167/592/17 відповідно (№ № рішень в ЄДРСР 30443158, 35794465,73335414, 73604844 відповідно).
Отже, нарахування та виплата пенсії позивачці має здійснюватися постійно до виникнення підстав, визначених частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV, та прийняття рішення про припинення виплати пенсії територіальним органом Пенсійного фонду України або судом, або до іншого законодавчого регулювання порядку та строків нарахування пенсій.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про:
- визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо припинення нарахування та виплати позивачу з 1 квітня 2025 року раніше призначеної пенсії за віком;
- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області поновити позивачу з 01 квітня 2025 року нарахування та виплату раніше призначеної пенсії за віком.
Отже, спір за суттю вимог судом першої інстанції вирішений правильно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого відсутні підстави для скасування рішення суду.
Керуючись ст. ст. 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області - залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 8 грудня 2025 року у справі № 360/2099/25 за позовом Єфімік Олени Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Повний текст постанови складений 1 липня 2026 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий І.В. Геращенко
Судді: А.А. Блохін
І.В. Пивовар
Оригінал: reyestr.court.gov.ua