Постанова від 30 червня 2026 р. у справі №756/8932/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О. В.

№ 22-ц/824/8633/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 756/8932/25

01 липня 2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кафідової О.В.

суддів - Оніщука М.І.

- Шебуєвої В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Ткаченка Бориса Романовича на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 29 січня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Шевчука А. В., у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

У червні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» (далі - ТОВ «Санфорд Капітал») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 29.07.2019 року № R01.00304.005536200 (далі - Договір), укладеного між Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» (далі - ПАТ «Ідея Банк») та ОСОБА_1 , а також відшкодування витрати на правову допомогу та зі сплати судового збору.

Позов обґрунтувало тим, що набуло право вимоги до боржника за Договором.

Зазначало, що відповідач не виконав свої зобов`язання за Договором, що призвело до утворення заборгованості, яка у відповідності до розрахунку станом на 16.11.2023 року становить 194 603,44 грн, з яких: заборгованість за основним боргом 89 179 грн; заборгованість за відсотками - 105 424,44 грн.

Рішенням від 29 січня 2026 року Оболонський районний суд м. Києва позов задовольнив.

Стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Санфорд Капітал» суму заборгованості в розмірі 194 603,44 грн, 2 422,40 грн у відшкодування витрат на сплату судового збору та 2 000,00 грн у відшкодування витрат на правову допомогу.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що в порушення вимог кредитного договору відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов`язання, що призвело до утворення заборгованості, яка відповідно до розрахунку позивача станом на 16.11.2023 року становить 194 603,44 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 89 179,00 грн, заборгованість за відсотками - 105 424,44 грн.

Місцевий суд вважав, що розмір заявлених витрат на професійну правничу допомогу у сумі 7 200,00 грн є завищеним, неспівмірним зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони, а тому стягнув витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 26 лютого 2026 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Ткаченко Б. Р. подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Оболонського районного суду м. Києва від 29.01.2026 року в частині задоволених позовних вимог скасувати та прийняти нове рішення про відмову у позові.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом було порушено норми матеріального та процесуального права, неповно встановлено обставини, що мають значення для справи.

Особа, яка подала апеляційну скаргу, зазначає про відсутність доказів видачі кредиту та розміру заборгованості загального та за її складовими (основному боргу та процентам).

Вважає, що позивачем надано довідку-розрахунок заборгованості з остаточними сумами, з якої не можна встановити, на підставі чого, за які періоди вони виникли. Суд першої інстанції встановив у рішенні факт наявності та розмір заборгованості на підставі цього розрахунку, який не є джерелом доказування і не є первинним бухгалтерським документом. Цей розрахунок є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит.

Стверджує, що позивач не надав ні первинного документа про видачу відповідачу кредиту, ні виписки з рахунку відповідача про розпорядження ним та подальший рух коштів. Отже ні видача кредиту, ні заявлені позивачем розміри заборгованості документально не підтверджені. Первинний документ про видачу банком та отримання відповідачем кредитних коштів відсутній. А виконана самим позивачем копія документа під назвою «Виписка з 29.07.2019 року до 16.11.2023 року» з якихось невідомих рахунків, у якій відсутні всі операції за вказаний період, та на якій підпис і печатка представника банку є абсолютно тотожніми з довідкою-розрахунком заборгованості, не відображає даних первинного документа, не підтверджена оригіналом і є сама по собі недопустимим, неналежним і недостовірним доказом. Розрахунок заборгованості містить лише підсумкові суми і не є доказом її наявності та розмірів.

Вважає, що стягнення витрат на правничу допомогу має компенсаційний характер і не повинно перетворюватись у формальний спосіб додаткового збагачення за рахунок відповідача, а тому у стягненні заявлених позивачем витрат на правничу допомогу просив відмовити повністю.

13 квітня 2026 року ТОВ «Санфорд Капітал» подало відзив на апеляційну скаргу та просило залишити її без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.

У відзиві зазначає, що розмір заборгованості позивач підтвердив доказами, які є первинними документами, сформованими банком - первісним кредитором. До матеріалів справи додано: виписку з банківського рахунку відповідача, яка містить повне відображення руху коштів за кредитним договором; довідку-розрахунок АТ «Ідея Банк», в якій чітко зафіксована сума непогашеного основного боргу та сума нарахованих відсотків; кредитний договір, укладений між банком та відповідачем.

Отже при подачі позову на підтвердження факту отримання відповідачем кредитних коштів, як позичальником, формування суми заборгованості за Договором позивач надав виписку за рахунком, яка є належним та допустимим доказом отримання кредитних коштів та повернення отриманих у кредит коштів

Звертає увагу на те, що відповідно до умов Договору, а саме п. 1.2 передбачає, що позичальник укладенням цього Договору дає доручення банку, а банк за дорученням позичальника, надає кредит у день підписання Договору шляхом переказу коштів у сумі 89 179,00 грн з позичкового рахунку позичальника на рахунок № НОМЕР_1 АТ «Ідея Банк». Призначення платежу : «Погашення кредитної заборгованості договір від 09.11.2017 року № Z02.194.74647» Цей запис дублюється у виписці за рахунком відповідача: «Погашення кредиту від 09.11.2017 року № Z02.194.74647», ПІБ ОСОБА_1 , ІНН НОМЕР_2 ».

Пояснює, що ця умова свідчить про те, що сторони погодили особливий спосіб видачі кредиту - не шляхом фактичної передачі готівкових коштів чи їх зарахування на поточний рахунок позичальника, а шляхом безготівкового перерахування з метою погашення попередньої заборгованості позичальника перед банком. Такий спосіб є правомірним, відповідає положенням ст. 1054 ЦК України та широко застосовується у банківській практиці як рефінансування (реструктуризація) заборгованості. Фактичне здійснення такого перерахування означає належне виконання банком свого обов`язку щодо надання кредиту, оскільки кредитні кошти були використані в інтересах позичальника - для погашення його попереднього зобов`язання перед тим же кредитором. Відповідно, зобов`язання за новим кредитним договором виникло з моменту такого перерахування. Посилання відповідача на відсутність отримання коштів є безпідставним, оскільки у цьому випадку отримання кредиту відбулося у формі безготівкового зарахування в рахунок погашення попереднього боргу, що прямо передбачено умовами договору, з якими відповідач погодився при його укладенні.

Вважає, що наявність погодженого сторонами механізму надання кредиту, а також цільове використання коштів на погашення попередньої заборгованості підтверджують факт належного надання кредиту та спростовують доводи відповідача про його відсутність. Розмір боргу зазначений у довідці-розрахунку заборгованості, що додана до позову.

Просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн, що понесло у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до частини першої ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді Кафідової О. В., обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст. 13 ЦПК України).

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що в порушення вимог кредитного договору відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов`язання, що призвело до утворення заборгованості, яка відповідно до розрахунку станом на 16.11.2023 року становить 194 603,44 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 89 179,00 грн, заборгованість за відсотками - 105 424,44 гривень.

Зменшивши розмір відшкодування витрати на професійну правничу допомогу до 2 000,00 грн, місцевий суд вважав, що розмір заявлених таких у сумі 7 200,00 грн є завищеним, неспівмірним зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.

Колегія суддів із такими висновками суду першої інстанції погоджується в повному обсязі з огляду на таке.

Суд встановив та з матеріалів справи вбачається, що 29.07.2019 року ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № R01.00304.005536200 про надання кредиту строком на 96 місяців у сумі 89 179,00 грн та 35 % річних від залишкової суми кредиту.

Із розрахунку заборгованості вбачається, що сума наданого відповідачу кредиту за вищевказаним кредитним договором становила 89 179,00 грн.

16.11.2023 року Акціонерне товариство «Ідея Банк» (далі - АТ «Ідея Банк») (Клієнт) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сонаті» (далі - ТОВ «ФК «Сонаті») (Фактор) уклали договір факторингу №16/11-23, відповідно якого ТОВ «ФК «Сонаті» набуло права вимоги до боржника ОСОБА_1 за вищезазначеним кредитним договором.

29.12.2023 року ТОВ «ФК «Сонаті» (Клієнт) уклало з ТОВ «Санфорд Капітал» договір факторингу № 29/12-23. Таким чином, ТОВ «Санфорд Капітал» набуло право вимоги і є поточним кредитором щодо заборгованості боржників за первинними договорами.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 1 ст. 1077 ЦК України передбачає, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Отже, позивач набув право вимоги за договором кредиту.

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 ст. 638 ЦК України встановлює, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

Частина 2 ст. 1054 ЦК України визначає, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (ч. 1 ст. 633 ЦК України).

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів (ст. 1056-1 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У порушення вимог кредитного договору відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов`язання, що призвело до утворення заборгованості.

Відповідно до розрахунку позивача, заборгованість відповідача станом на 16.11.2023 року становить 194 603,44 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 89 179,00 грн, заборгованість за відсотками - 105 424,44 грн.

Стаття 11 ЦПК України передбачає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У ст. 530 ЦК України зазначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

За нормою ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України), обґрунтування вимог учасників справи та обставин, які мають значення для справи, повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів (ст. 76-79 ЦПК України).

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та враховуючи вищенаведені норми права апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо доведеності позивачем факту укладення Договору.

Колегія суддів відхиляє посилання представника ОСОБА_1 - адвоката Ткаченка Б. Р. на недоведеність надання йому кредиту, наявності та розміру заборгованості.

На підтвердження факту надання кредиту та наявності заборгованості ТОВ «Санфорд Капітал» надало суду: виписку з банківського рахунку відповідача, яка є первинним документом і містить повне відображення руху коштів за кредитним договором; довідку-розрахунок АТ «Ідея Банк», в якій чітко зафіксовано суму непогашеного основного боргу та суму нарахованих відсотків; кредитний договір, укладений між банком та відповідачем.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів виконання ним своїх зобов`язань за договором у повному обсязі, а також не надав власного розрахунку заборгованості.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до незгоди представника ОСОБА_1 - адвоката Ткаченка Б. Р. зі здійсненою оцінкою доказів.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд першої інстанції обґрунтовано вважав розмір заявлених витрат на професійну правничу допомогу у сумі 7 200,00 грн завищеним, неспівмірним зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони, а тому правильно стягнув 2 000,00 грн у відшкодування таких витрат.

Договір, а також договори відступлення прав вимоги у встановленому порядку недійсними не визнані, тобто в силу положень ст. 204 ЦК України діє презумпція правомірності цих правочинів.

У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли унаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

За змістом висновку Верховного Суду у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 209/3103/21 саме на відповідача покладено процесуальний обов`язок спростування розміру заборгованості, заявленого позивачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд першої інстанції повно встановив обставини, що мають значення для справи, висновки суду відповідають наявним у матеріалах справах доказам.

Отже, підстави для скасування рішення Оболонського районного суду м. Києва від 29 січня 2026 року відсутні.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути змінено та скасовано з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Представник ТОВ «Санфорд Капітал» разом з відзивом на апеляційну скаргу подав заяву про відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 3 000,00 грн. Надав акт приймання передачі послуг з правничої допомоги, який є додатком до договору про надання правничої допомоги від 01.04.2024 року № 1/04, укладеного ТОВ «Санфорд Капітал» і Адвокатським об`єднанням «Альянс ДЛС».

Представник ОСОБА_1 - адвокат Ткаченко Б. Р. заяви про неспівмірність понесених позивачем витрат у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції не заявив.

На підставі ст. 141 ЦПК України колегія суддів вважає за необхідне стягнуть з ОСОБА_1 на користь позивача у відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу у апеляційному суді 3 000,00 грн.

Керуючись ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 381-384, 386, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Ткаченка Бориса Романовича залишити без задоволення.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 29 січня 2026 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» (ідентифікаційний код 43575686, адреса: 49005, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 21, 5-й поверх, приміщення 68, 69) 3 000,00 грн. у відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Постанова Київського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та не може бути оскаржена до Верховного Суду.

Головуючий: Судді: