Постанова від 30 червня 2026 р. у справі №759/11873/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О. В.

№ 22-ц/824/8223/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 759/11873/25

01 липня 2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кафідової О.В.

суддів - Оніщука М.І.

- Шебуєвої В.А

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Пузіна Дениса Миколайовича на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Шум Л. М., у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

У травні 2025року Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (далі - ТОВ «Факторинг Партнерс») звернулося до суду з позовом та просило стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 19 685,83 грн та судові витрати у справі: 2 422,40 грн судового збору і 9 000,00 грн витрат на правову допомогу.

Позов мотивувало тим, що 17.08.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Еко Фін» (далі - ТОВ «Еко Фін») та ОСОБА_1 уклали договір про споживчий кредит/кредитний договір № 17018618 (далі - Договір), згідно з яким товариство зобов`язалося надати позичальникові кредит у сумі 6 000,00 грн строком на 730 календарних днів із сплатою відсотків відповідно до умов договору.

Кредитодавець (ТОВ «Еко Фін») перерахував грошові кошти у розмірі 6 000,00 грн, що підтверджується наданою позивачем довідкою.

05.05.2025 року ТОВ «Еко Фін» та ТОВ «Факторинг Партнерс» уклали договір факторингу № 05-05/25, відповідно до якого ТОВ «Еко Фін» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за Договором.

Таким чином, ТОВ «Факторинг Партнерс» отримало право вимоги до відповідачки за Договором.

Відповідачка умови Договору не виконала і має заборгованість в сумі 19 685,83 грн, з яких заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 5 789,84 грн та заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 13 548,60 грн, заборгованість за нарахованими позивачем процентами згідно з Договором - 347,39 грн.

Рішенням від 09 жовтня 2025 року Святошинський районний суд м. Києва позов задовольнив.

Стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» заборгованість за Договором у розмірі 19 685,83 грн.

Стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» судовий збір у сумі 2 422,40 грн.

Стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» витрати на правову допомогу в сумі 9 000,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з доведеності порушення відповідачкою договірних зобов`язань перед позивачем.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 16 лютого 2026 року представник відповідачки - адвокат Пузін Д. М. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у позові.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом було порушено норми матеріального та процесуального права, неповно встановлено обставини, що мають значення для справи.

Особа, яка подала апеляційну скаргу, зазначає, що позивач не долучив до матеріалів справи будь-яких доказів, які прямо чи опосередковано свідчать, що електронний підпис (або ідентифікатор) належить саме відповідачці; доказів, що відповідачка належним чином ідентифікована під час реєстрації в системі фінансової установи (наприклад, через BankID, не надано фото ідентифікаційних документів, введення персональних даних, що відповідають паспорту), що допомогло б встановити, що саме ця особа створила обліковий запис, з якого відбувалося подальше укладення договору; доказів проведення комплексу заходів, спрямованих на повну ідентифікацію та верифікацію особи ОСОБА_1 .

Вважає, що Договір не узгоджений сторонами взагалі, оскільки відповідно до перевірки через систему Центрального засвідчувального органу https://czo.gov.ua не містить електронних підписів.

Зазначає про відсутність доказів на підтвердження реєстрації відповідачки в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, отримання нею логіну та паролю в системі, подання заявки на отримання кредиту, а також ознайомлення з усіма істотними умовами договорів.

Звернув увагу суду на те, що оскільки ТОВ «Еко Фін» зареєстроване як фінансова установа, основним видом діяльності якої, відповідно до КВЕД 64.92 є здійснення діяльності з дання послуг з кредитування, та має свідоцтво, видане Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, виконання Постанов Національного банку України для ТОВ «Еко Фін» є обов`язковим.

Вважає, що відсутні докази про перерахунок коштів відповідачці від ТОВ «Еко Фін» за Договором та отримання саме відповідачкою зазначених коштів.

Щодо листа від Товариства з обмеженою відповідальністю «ПрофітГід» (далі - ТОВ «ПрофітГід») про переказ коштів у розмірі 6 000,00 грн на картку НОМЕР_1 апелянт зазначив про відсутність договору від 18.09.2023 року № ПГ-770 про організацію переказу грошових коштів, укладеного між ТОВ «ПрофітГід» та ТОВ «Еко Фін», та платіжної інструкції від ТОВ «ПрофітГід» про перерахування коштів в розмірі 6 000,00 грн.

Стверджує про недоведення переходу права вимоги за Договором до ТОВ «Факторинг Партнерс».

Вважає, що позивач не надав доказів щодо зарахування за Договором коштів на картковий рахунок відповідачки та про належність їй цього рахунку.

Зазначає, що підтвердженням зарахування кредитних коштів на картковий рахунок та користування кредитними коштами може бути виписка за рахунком, позивач її не надав.

13 квітня 2026 року ТОВ «Факторинг Партнерс» подало відзив на апеляційну скаргу та просило залишити її без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.

У відзиві зазначило, що ним використовується один із наступних способів ідентифікації/верифікації позичальника при оформленні кредиту (встановленні ділових відносин), зокрема: отримання через систему BankID НБУ ідентифікаційних даних; отримання ідентифікаційних даних та фінансового номера телефону з бюро кредитних історій (за умови, що джерелом таких даних є банк) та коректного введення особою, верифікація якої здійснюється, otp-пароля, надісланого установою на такий фінансовий номер телефону, та фотофіксації особи із використанням методу розпізнавання реальності особи та особи з власним ідентифікаційним документом, а саме сторінки/сторони, що містить фото власника, з подальшим накладенням КЕП уповноваженим працівником установи та кваліфікованої електронної позначки часу на отриманий електронний документ, що містить фото.

Пояснює, що відповідачка ознайомилась з правилами надання коштів та банківських металів у кредит, затвердженими рішенням єдиного учасника ТОВ «Еко Фін» від 18.06.2024 року № 18-06/24, з паспортом споживчого кредиту та іншими документами, визначеними законодавством, зареєструвалась в інформаційно-комунікаційній системі (далі - ІКС) товариства шляхом заповнення відповідної реєстраційної форми на вебсайті, обрала зручні для себе умови кредитування та уклала Договір, погодившись на всі його умови. Таким чином, відповідачка здійснила дії, спрямовані на укладання Договору, шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, кредитодавцем перераховані грошові кошти з метою виконання умов Договору.

Зазначає, що на підтвердження укладення Договору позивач, крім іншого, надав до суду: фото відповідача з паспортом; фото самого паспорту позичальника у формі ID-картки; фото картки платника податків; витяг з реєстру територіальної громади; анкету клієнта, яка містить персональні дані позичальника; скріншоти з ІКС кредитодавця, які містять інформацію про кредит та з яких вбачається, що кредит повторний, тобто відповідачка вже оформляла кредити у ТОВ «Еко Фін», які повернула, а також інформацію щодо логування подій (послідовності дій позичальника), з яких вбачається процес підписання договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором «NTU1ZjBj», який також відображений на кредитному договорі та всіх додатках до нього, та здійснення відповідачем пролонгації дисконтного (пільгового) періоду кредитування. Оскільки кредит повторний, а також враховуючи, що доступ до особистого кабінету має виключно позичальник, то відповідно можливість укладення Договору іншою особою, а не відповідачкою, виключається як така.

Стверджує, що волевиявлення позичальника при укладенні Договору, виражене у всіх її діях: реєстрації на сайті, заповненні анкети клієнта, підтвердженні номеру мобільного телефону та електронної пошти за допомогою введення кодів підтвердження, фотографування себе з паспортом та своїх документів тощо, а також у прийнятті (акцепті) пропозиції (оферти) кредитодавця на укладення Договору.

Пояснює, що ТОВ «Еко Фін» не є банківською фінансовою установою та здійснює свою діяльність на підставі спеціальної ліцензії та відповідно до норм чинного законодавства не передбачено відкриття кредитного рахунку під укладений кредитний договір. Фінансова установа, з якою споживач укладає кредитний договір, перераховує кредитні кошти на зазначений споживачем вже відкритий банківський рахунок. На підтвердження видачі кредитних коштів надане підтвердження ТОВ «ПрофітГід» щодо здійснення переказу грошових коштів, відповідно до якого 17.08.2024 року відбувся переказ грошових коштів ОСОБА_1 від платника ТОВ «Еко Фін» у сумі 6 000,00 грн, номер транзакції № 42388-97967-30394, згідно з Договором на номер картки НОМЕР_1 , яка емітована Акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» та яку позичальниця власноруч вказала при заповненні форм на сайті кредитодавця.

Вважає, що матеріали справи містять належні та достатні докази, що підтверджують перерахування грошових коштів з метою виконання умов кредитного договору щодо видачі кредиту,

Звертає увагу суду, що відповідачкою двічі здійснювалась пролонгація дисконтного (пільгового) періоду строку кредитування за Договором шляхом укладення додаткових договорів про пролонгацію від 30.08.2024 року № 1/17018618 та від 13.09.2024 року № 2/17018618, на виконання яких відповідачка здійснювала оплати нарахованих процентів за користування кредитом, а саме: 30.08.2024 року - 800,00 грн, з яких: 44,00 грн - зараховано в погашення тіла кредиту, а 756,00 грн - в погашення процентів; а також 13.09.2024 року - 1 000,00 грн, з яких: 166,16 грн - зараховано в погашення тіла кредиту, а 833,84 грн - в погашення процентів. Зазначене підтверджується випискою за кредитом, складеною ТОВ «Еко Фін», яка також є розрахунком заборгованості первісного кредитора за Договором. Отже, здійснення відповідачкою пролонгацій дисконтного (пільгового) періоду кредитування за Договором та неодноразова сплата процентів за користування кредитом в черговий раз підтверджує факт укладання нею Договору та визнання його умов.

Вважає, що нарахування процентів за цим договором здійснювалось правомірно та відповідно до умов кредитного договору.

Стверджує, що позивач підтвердив факт переходу права вимоги від ТОВ «Еко Фін» за Договором.

Пояснює, що повідомлення боржників про відступлення права вимоги за Договором здійснювалось ТОВ «Еко Фін» шляхом його надсилання на електронну пошту відповідачки, вказану при реєстрації на сайті ТОВ «Еко Фін» та укладенні Договору.

Зазначає, що умови Договору передбачають право кредитора здійснювати нарахування процентів за користування кредитом в межах строку кредитування і таке право існувало на момент укладення Договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 05.05.2025 року № 05-05/25, ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло права вимоги за Договором в тому ж обсязі, в якому мав первісний кредитор, в тому числі право здійснювати нарахування процентів та вимагати виконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань за Договором.

Вважає, що надало докази, що підтверджують зазначені у позовній заяві обставини у повній мірі, тоді як твердження відповідачки нічим не обґрунтовані.

Відповідно до частини першої ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді Кафідової О. В., обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст. 13 ЦПК України).

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з доведеності порушення відповідачкою договірних зобов`язань перед позивачем.

Колегія суддів із такими висновками суду першої інстанції погоджується в повному обсязі з огляду на таке.

Суд встановив та з матеріалів справи вбачається, що 17.08.2024 року ТОВ «Еко Фін» та ОСОБА_1 уклали Договір, згідно з яким товариство зобов`язалося надати позичальникові кредит у сумі 6 000,00 грн строком на 730 календарних днів із сплатою відсотків відповідно до умов Договору.

ТОВ «Еко Фін» перерахувало грошові кошти у розмірі 6 000.00 грн.

05.05.2025 року ТОВ «Еко Фін» та ТОВ «Факторинг Партнерс» уклали договір факторингу № 05-05/25, відповідно до якого ТОВ «Еко Фін» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за Договором.

ТОВ «Факторинг Партнерс» наділене правом вимоги до відповідачки за Договором.

Відповідачка умови Договору не виконала і має заборгованість у сумі 19 685,83 грн, з яких заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 5 789,84 грн та заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 13 548,60 грн, заборгованість за нарахованими позивачем процентами згідно з Договором - 347,39 грн.

За змістом ст. ст. 626, 628 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч.1 ст. 205 ЦК України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Загальні правила щодо форми договору визначені ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

За ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконання з настанням цієї події.

Таким чином, відповідач зобов`язаний виконувати умови кредитних договорів у відповідності до їх умов та вимог законодавства.

Частина 1 ст. 512 ЦК України визначає, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ст. ст. 1077, 1078 ЦК України).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно зі ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Частина 1 ст. 81 ЦПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України), обґрунтування вимог учасників справи та обставин, які мають значення для справи, повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів (ст. 76-79 ЦПК України).

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та враховуючи вищенаведені норми права апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо доведеності позивачем факту укладення Договору.

Суд встановив, що відповідачка здійснила дії, спрямовані на укладання Договору шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, кредитодавцем перераховані грошові кошти з метою виконання умов Договору.

На підтвердження укладення Договору позивач, крім іншого, надав до суду разом: фото відповідача з паспортом; фото самого паспорту позичальника у формі ID-картки; фото картки платника податків; витяг з реєстру територіальної громади; анкету клієнта, яка містить персональні дані позичальника; скріншоти з ІКС кредитодавця, які містять інформацію про кредит та з яких вбачається, що кредит повторний, тобто відповідачка вже оформляла кредити у ТОВ «Еко Фін», які повернула, а також інформацію щодо логування подій (послідовності дій позичальника), з яких вбачається процес підписання договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором «NTU1ZjBj», який також відображений на кредитному договорі та всіх додатках до нього, та здійснення відповідачем пролонгації дисконтного (пільгового) періоду кредитування.

Таким чином, волевиявлення позичальника при укладенні Договору, виражене у всіх її діях: реєстрації на сайті, заповненні анкети клієнта, підтвердженні номеру мобільного телефону та електронної пошти за допомогою введення кодів підтвердження, фотографування себе з паспортом та своїх документів тощо, а також у прийнятті (акцепті) пропозиції (оферти) кредитодавця на укладення Договору.

З урахування викладеного, колегія суддів вважає, що 17.08.2024 року ТОВ «Еко Фін» та ОСОБА_1 уклали Договір в електронній формі, який підписала відповідачка електронним підписом одноразовим ідентифікатором «NTU1ZjBj» відповідно до ч. 6, 8 ст. 11, ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», та відповідачка отримала кредит у розмірі 6 000,00 грн,

На підтвердження фактичного переказу коштів позивачем до позову додано копію квитанції Platon дата та час операції: 17.08.2024 13:16:37, операція - кредитний договір № 17018618; номер картки НОМЕР_1 , сума зарахування: 6 000,00 грн. (а.с.25).

Перерахування ТОВ «Еко Фін» грошових кошті у розмірі 6 000,00 грн на карту відповідачки НОМЕР_1 , яку вона зазначила в договорі, підтверджує також довідка ТОВ «ПрофітГід».

Отже, колегія суддів дійшла до висновку про наявність у ОСОБА_1 боргових зобов`язань перед ТОВ «Факторинг Партнерс» та необхідність стягнення з неї на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» заборгованості за кредитним договором.

Правильності нарахування заборгованості за кредитним договором відповідач не спростував.

Договір, а також договір відступлення прав вимоги у встановленому порядку недійсними не визнані, тобто в силу положень ст. 204 ЦК України діє презумпція правомірності цих правочинів.

У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли унаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

За змістом висновку Верховного Суду у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 209/3103/21 саме на відповідача покладено процесуальний обов`язок спростування розміру заборгованості, заявленого позивачем.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не долучив до матеріалів справи будь-яких доказів, які прямо чи опосередковано свідчать, що електронний підпис (або ідентифікатор) належить саме відповідачці; доказів, що відповідачка належним чином ідентифікована під час реєстрації в системі фінансової установи (наприклад, через BankID, не надано фото ідентифікаційних документів, введення персональних даних, що відповідають паспорту), що допомогло б встановити, що саме ця особа створила обліковий запис, з якого відбувалося подальше укладення договору; доказів проведення комплексу заходів, спрямованих на повну ідентифікацію та верифікацію особи ОСОБА_1 ; на підтвердження реєстрації відповідачки в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, отримання нею логіну та паролю в системі, подання заявки на отримання кредиту, а також ознайомлення з усіма істотними умовами договорів; доказів про перерахунок коштів відповідачці від ТОВ «Еко Фін» за Договором та отримання саме відповідачкою зазначених коштів, є безпідставними та спростовуються наявними у справі матеріалами та встановленими на підставі них обставинами.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд першої інстанції повно встановив обставини, що мають значення для справи, висновки суду відповідають наявним у матеріалах справах доказам.

Отже, підстави для скасування рішення Святошинського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2025 року відсутні.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути змінено та скасовано з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Апеляційний суд, враховуючи відсутність підстав для задоволення скарги, виходячи з положень ст. 141 ЦПК України не вбачає підстав для компенсації позивачу понесених ним судових витрат на стадії апеляційного перегляду справи.

Керуючись ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 381-384, 386, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Пузіна Дениса Миколайовича залишити без задоволення.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова Київського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та не може бути оскаржена до Верховного Суду.

Головуючий: Судді: