Постанова від 29 червня 2026 р. у справі №939/1992/25 — Київський апеляційний суд

К И Ї В С Ь К И Й А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2026 року місто Київ

справа № 393/1992/25

апеляційне провадження № 22-ц/824/5563/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Головачова Я.В.,

суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал", подану представником Хлопковою Марією Сергіївною, на рішення Бородянського районного суду Київської області у складі судді Герасименко М.М. від 1 грудня 2025 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" (далі - ТОВ "Юніт Капітал") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивовано тим, що 22 грудня 2019 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 укладено договір № 653965947 у формі електронного документу з використанням електронного підпису.

ОСОБА_1 добровільно за допомогою мережі Інтернет перейшов на офіційний сайт товариства: www.moneyveo.ua, обрав для себе у вбудованому калькуляторі бажану суму грошових коштів та бажаний строк кредитування, зазначив свої персональні дані, у тому числі і банківську картку, пройшов декілька етапів підтвердження наміру вступити у договірні відносини з товариством та уклав кредитний договір. Кредитний договір підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором; одноразовий персональний ідентифікатор 565D2WEV. Без отримання

листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між первісним кредитором та відповідачем не був би укладений.

Відразу після вчинених дій ОСОБА_1 22 грудня 2019 року ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" перерахувало грошові кошти в сумі 5 750 грн на його банківську картку № НОМЕР_1 .

Отже, первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав у повному обсязі.

28 листопада 2018 року ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога"та ТОВ "Таліон Плюс" уклали Договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року. У подальшому до договору факторингу укладалися додаткові угоди, зокрема, щодо продовження терміну його дії. З урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювались не одномоментно, а протягом всього часу його дії. Предметом договору факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01 є відступлення прав вимоги, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги. Відповідно до пункту 1.3 договору, під правом розуміється всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникають в майбутньому.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги від 24 березня 2020 року № 71 до договору факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01 ТОВ "Таліон Плюс" отримало право вимоги до відповідача за кредитним договором від 22 грудня 2019 року.

5 серпня 2020 року між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" укладено договір факторингу № 05/0820-01. Предметом даного договору факторингу є відступлення прав вимоги, які зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги. Право вимоги від клієнта до фактора переходять в момент підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог, встановленому у відповідному додатку договору.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги від 31 серпня 2023 року № 11 до договору факторингу № 05/0820-01 від 5 серпня 2020 року від ТОВ "Таліон Плюс" до ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором від 22 грудня 2019 року.

4 червня 2025 року ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" та ТОВ "Юніт Капітал" уклали договір факторингу № 04/06/25-Ю, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором.

Відповідно до реєстру боржників за договором факторингу № 04/06/25-Ю від 4 червня 2025 року від ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" до ТОВ "Юніт Капітал" перейшло право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 12 943 грн 25 коп., яка складається із заборгованості по тілу кредиту у розмірі 5 750 грн, заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом у розмірі 6 635 грн 50 коп. та заборгованістю за штрафними санкціями (пеня, штрафи) у розмірі 557 грн 75 коп.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором № 653965947 від 22 грудня 2019 року у розмірі 12 385 грн 50 коп. та судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 1 грудня 2025 року позов ТОВ "Юніт Капітал" задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ "Юніт Капітал" заборгованість за договором № 653965947 від 22 грудня 2019 року у розмірі 1 798 грн 60 коп., витрати на відшкодування судового збору у розмірі 351 грн 78 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 435 грн 60 коп.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що матеріали справи містять докази сплати відповідачем заборгованості за тілом кредиту. Частково задовольняючи позовні вимоги про стягнення заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом, суд першої інстанції виходив з того, що відсотки нараховані позивачем поза межами строку кредитування.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи

У поданій апеляційній скарзіпредставник ТОВ "Юніт Капітал" - Хлопкова М.С., посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Скаржник зазначає, що суд першої інстанції належним чином не дослідив зміст кредитного договору та не врахував, що сторони погодили нарахування відсотків за понадстрокове користування кредитом, а саме 1,70% за кожний день користування кредитом, починаючи з дати укладення договору і до дня повного повернення кредиту.

Також судом не враховано, що у пункті 4.4. кредитного договору сторони погодили, що проценти, які нараховуються за понадстрокове користування кредитними коштами, є процентами у розумінні частини 2 статті 625 ЦК України.

Вказує, що 14 лютого 2020 року відповідач сплатив на погашення боргу 5 750 грн, чим погасив проценти за користування кредитними коштами, що відповідає статті 534 ЦК України, якою урегульовано черговість погашення вимог за грошовими зобов'язаннями.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

ОСОБА_1 відзив на апеляційну скаргу не подав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судом установлено, що 22 грудня 2019 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 укладено договір № 653965947.

Договір підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, одноразовий персональний ідентифікатор 565D2WEV.

Згідно з платіжною інструкцією від 22 грудня 2019 року ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" зобов`язалось перерахувати на рахунок ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 5 750 грн, відповідного до договору № 653965947 від 22 грудня 2019 року.

Згідно з довідкою ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога", на виконання умов договору від 22 грудня 2019 року № 653965947, кредитором ініційовано платіжну операцію, шляхом подання надавачу фінансових платіжних послуг АТ КБ "Приватбанк" з відповідними реквізитами (а.с. 25).

28 листопада 2018 року між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" укладений договір факторингу № 28/1118-01, за умовами якого ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" зобов`язалося відступити ТОВ "Таліон Плюс" зазначені у відповідних реєстрах вимоги, а фактор зобов`язався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" за плату на умовах, визначених цим договором.

У подальшому до договору факторингу від 28 листопада 2018 року укладалися додаткові угоди. Із витягу з реєстру прав вимоги від 24 березня 2020 року № 71 вбачається, що до ТОВ "Таліон Плюс" перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором № 653965947 від 22 грудня 2019 року у розмірі 11 408 грн.

5 серпня 2020 року між ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" (фактор) та ТОВ "Таліон Плюс" (клієнт) укладений договір факторингу № 05/0820-01, за умовами якого ТОВ "Таліон Плюс" зобов`язалося відступити ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ "Таліон Плюс" за плату на умовах, визначених цим договором.

Із витягу з реєстру прав вимоги від 31 серпня 2023 року № 11 вбачається, що до ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором № 653965947 від 22 грудня 2019 року у розмірі 12 385 грн 50 коп.

4 червня 2025 року між ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" (фактор) та ТОВ "Юніт Капітал" (клієнт) укладений договір факторингу № 04/06/25-Ю, за умовами якого ТОВ "Юніт Капітал" зобов`язалося передати грошові кошти в розпорядження ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс", а останній відступити позивачу право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників.

Із Реєстру боржників від 4 червня 2025 року вбачається, що до ТОВ "Юніт Капітал" від ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором № 653965947 від 22 грудня 2019 року у розмірі 12 943 грн 25 коп.

Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором № 653965947 від 22 грудня 2019 року, у ОСОБА_2 перед ТОВ "Юніт Капітал" станом на 25 червня 2025 року наявна заборгованість у розмірі 12 943 грн 25 коп., яка складається із заборгованості

за тілом кредиту у розмірі 5 750 грн, заборгованості за відсотками за користування кредитним коштами у розмірі 6 635 грн 50 коп. та штраф у розмірі 557 грн 75 коп.

Позиція суду апеляційної інстанції

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частинами першою, другою статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі статтею 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписом статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 1 статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України, правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію".

Так, пунктами 5, 6, 12 частини 1 статті 3 Закону України "Про електрону комерцію"встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електрону комерцію").

Правилами статті 12 Закону України "Про електрону комерцію" регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін

електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Тобто будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Водночас не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12 січня 2021 року в справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 10 червня 2021 року в справі № 234/7159/20 (провадження № 61-18967св20), які, відповідно до вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

Також, як неодноразово наголошував у своїх постановах Верховний Суд, згідно зі статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Установлено, що 22 грудня 2019 року між "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 укладено договір № 653965947, який підписаний відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 565D2WEV, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами договору в електронній формі.

Матеріали справи не містять заперечень відповідача, щодо відомостей, вказаних у договорі, зокрема: ПІБ, РНОКПП, паспортні дані, телефон, сума бажаного кредиту, електронна адреса позичальника, фінансовий номер телефону.

Також матеріали справи не містять доказів, що укладений 22 грудня 2019 року між "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 договір на підставі судового рішення визнаний недійсним. У даній справі, що переглядається, ОСОБА_1 не звертався із зустрічним позовом про визнання недійсним договору або окремих його положень.

Сукупний аналіз наведених обставин та положень закону вказує на те, що між первісним кредитором та відповідачем укладено договір кредиту в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного та підписаного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених статтями 3, 11, 12 Закону України "Про електронну комерцію".

Таким чином, є правильним висновок районного суду про те, що укладення 22 грудня 2019 року між "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 кредитного договору № 653965947 доведено належними доказами.

Відповідно до частини 1 статті 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою.

Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилами статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 статті 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

З матеріалів справи убачається, що в обґрунтування заявлених вимог на підтвердження переходу до нього права вимоги за договором № 653965947 від 22 грудня 2019 року позивач надав суду копії наступних документів: договір факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, укладений між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон плюс" і укладені до нього додаткові угоди; витяг з реєстру прав вимоги № 71 від 24 березня 2020 року; договір факторингу від 5 серпня 2020 року № 05/0820-01, укладений між ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн фінанс" та ТОВ "Таліон плюс"; витяг з реєстру прав вимоги № 11 від 31 серпня 2023 року; договір факторингу від 4 червня 2025 року № 04/06/25-Ю, укладений між ТОВ "Юніт Капітал" та ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн фінанс"; реєстр боржників до договору факторингу № 04/06/25-Ю від 4 червня 2025 року; акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 04/06/25-Ю від 4 червня 2025 року.

У пункті 1.3. договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, укладеного між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс", визначено, що право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Пунктом 4.1. договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року передбачено, що право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги.

Аналогічні умови зазначено і в договорі факторингу, укладеному між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс".

Таким чином, за умовами договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року до ТОВ "Таліон Плюс" перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором № 653965947 від 22 грудня 2019 року, оскільки підписання реєстру права вимоги № 71 відбулося 24 березня 2020 року, тобто після укладення кредитного договору.

5 серпня 2020 року між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" було укладено Договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого до ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором № 653965947 від 22 грудня 2019 року, що підтверджується реєстром прав вимоги № 11 від 31 серпня 2023 року.

Установлено, що в подальшому право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 653965947 від 22 грудня 2019 року перейшло до позивача ТОВ "Юніт Капітал", що підтверджується договором факторингу № 04/06/25-Ю, а саме на суму 12 943 грн 25 коп., згідно реєстру боржників та акту прийому-передачі реєстру боржників.

Враховуючи вище наведенні положення статей 1077, 1078 ЦК України та умови договорів факторингу, слід дійти висновку, що надані позивачем копії договорів та витяги з реєстру боржників, які містять усі необхідні реквізити, зокрема підписи та печатки сторін, в повному обсязі підтверджують факт переходу до позивача права вимоги до

ОСОБА_1 за укладеним ним з ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" договором № 653965947 від 22 грудня 2019 року.

Крім того, оскільки предметом судового розгляду є спір про стягнення із відповідача на користь ТОВ "Юніт Капітал" заборгованості за кредитним договором, а договори факторингу відповідачем не оспорювалися, у даному випадку слід виходити з презумпції правомірності правочину, а також презумпції обов'язковості виконання договору, що узгоджується з приписами статті 204 ЦК України.

З наведеного слідує, що матеріали справи містять належні докази переходу до позивача права вимоги до ОСОБА_1 за укладеним ним з ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" договором № 653965947 від 22 грудня 2019 року.

Згідно з частиною 1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Установлено, що в матеріалах справи наявні докази перерахування первісним кредитором ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 5 750 грн на виконання умов договору № 653965947 від 22 грудня 2019 року (а.с. 23, 25).

Згідно з пунктом 1.3. договору № 653965947 від 22 грудня 2019 року (далі - договір), кредит надається строком на 23 дні.

Пунктом 1.4. договору визначено, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у розмірі 1,36% від суми кредиту за кожний день користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту до закінчення строку кредиту, визначеного в пункті 1.3. цього договору.

З урахуванням положень 1.4. договору позичальник сплачує товариству проценти за користування кредитом за фактичний час користування кредитом з розрахунку 496,40% річних (пункт 1.5. договору).

У пункті 4.2. договору сторони погодили, що у випадку користування позичальником кредитом понад строк, встановлений пунктом 1.3. договору, або додатковими угодами між сторонами, зобов'язання позичальника за цим договором продовжуються на весь період фактичного користування кредитом, при цьому у випадку, якщо встановлена пунктом 1.4. цього договору процентна ставка менша ніж 1,70% від суми кредиту за кожен день користування кредитом, то правила нарахування процентів за процентною ставкою, визначеною пунктами 1.4.-1.5. договору скасовуються з моменту початку їх застосування і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за понадстрокове користування кредитом, а саме 1,70% за кожен день користування кредитом, починаючи з дати укладення договору і до дня повного повернення кредиту.

Сторони погодили, що зобов'язання позичальника по сплаті процентів за користування кредитом в розмірі 1,70% розповсюджуються на весь період фактичного користування кредитом з моменту укладення цього договору, при умові врахування в таких зобов`язаннях суми процентів, які були фактично сплачені позичальником до моменту завершення строку, встановленого пунктом 1.3. договору (пункт 4.3. договору).

Згідно з пунктом 4.4. договору, сторони погоджуються, що проценти, нараховані згідно з пунктом 4.2. та пунктом 4.3. договору після закінчення строку кредиту, визначеного в пункті 1.3. цього договору, є процентами, що нараховуються понадстрокове користування грошовими коштами, в розумінні частини 2 статті 625 ЦК України.

З наведеного слідує, що умовами договору, укладеного між первісним кредитором та ОСОБА_1 , передбачено нарахування відсотків поза межами строку кредитування.

Проте, суд першої інстанції вищенаведених обставин та положень закону не врахував та як наслідок дійшов помилкового висновку, що частина відсотків безпідставно нарахована позивачем поза межами строку кредитування.

У графіку розрахунків, що є додатком № 1 до договору № 653965947 від 22 грудня 2019 року, первісний кредитор та ОСОБА_1 погодили, що термін платежу суми кредиту та процентів припадає на 14 січня 2020 року (а.с. 13 на звороті).

Звертаючись до суду з позовом позивач просив стягнути заборгованість за тілом кредиту у розмірі 5 750 грн та заборгованість за відсотками у розмірі 6 635 грн 50 коп.

На підтвердження розміру відсотків позивачем до позовної заяви долучено копію договору № 653965947 від 22 грудня 2019 року та розрахунки заборгованості, здійснені попередніми кредиторами ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон плюс", з яких убачається, що відсотки нараховувалися у період з 22 грудня 2019 року по 3 квітня 2020 року включно (а.с. 55-57).

У позовній заяві та в апеляційній скарзі позивач наголошує на тому, що ним не здійснювалося жодних нарахувань за кредитним договором, окрім тих, що здійснені попередніми кредиторами ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон плюс".

З розрахунків заборгованості убачається, що відсотки за користування кредитом у період строку кредитування (з 22 грудня 2019 року по 14 січня 2020 року включно, що становить 23 дні) нараховані у відповідності до вимог пункту 1.4. договору, тобто за ставкою 1,36%, що становить 78,20 грн в день та 1 798 грн 60 коп. за весь період кредитування (78,20 х 23).

У період з 19 січня 2020 року до 3 квітня 2020 року (76 днів) відсотки за користування кредитом нараховувалися на підставі пункту 4.2. договору, тобто за ставкою 1,70%, що становить 97,75 грн в день та в цілому за цей період 7 429 грн (97,75 х 76).

Кредитна заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону, а суд у будь-якому разі має стягнути суму, яка доведена і щодо якої у суду немає сумніву (постанова Верховного Суду від 7 червня 2023 року в справі № 234/3840/15-ц).

Отже, розмір відсотків за період з 22 грудня 2019 року по 3 квітня 2020 року, нарахованих кредитором на підставі пунктів 1.4. та 4.2. договору становить 9 227 грн 60 коп. (7429 + 1798,60).

З матеріалів справи убачається, що 14 лютого 2020 року ОСОБА_1 на погашення заборгованості сплачено 5 750 грн.

В апеляційній скарзі позивач стверджує, що сплачені відповідачем 5 750 грн зараховані на погашення відсотків за користування кредитними коштами, що відповідає умовам договору.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що невід'ємною частиною цього договору є Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту "Смарт" ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" (далі - Правила). Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністюрозуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на сайті товариства.

У пункті 4.4. Правил визначено, що грошові кошти, сплачені позичальником за договором зараховуються товариством у такій черговості: у першу чергу - пеня за прострочення виконання зобов`язань, у разі її наявності; у другу чергу - нараховані проценти за користування кредитом; у третю чергу - сума кредиту.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що відповідачем погашено заборгованість за тілом кредиту у розмірі 5 750 грн.

Ураховуючи, що на підставі наявних у матеріалах справи доказів загальний розмір відсотків у період, за який просить стягнути позивач, становить 9 227 грн 60 коп., на погашення відсотків відповідачем сплачено 5 750 грн, то заборгованість ОСОБА_1 за відсотками становить 3 477 грн 60 коп. (9227,60-5750).

В матеріалах справи відсутні докази сплати ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5 750 грн та заборгованості за відсотками у розмірі 3 477 грн 60 коп., що разом становить суму 9 227 грн 60 коп.

Однак, зважаючи на те, що суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення заборгованості у розмірі 1 798 грн 60 коп., то рішення суду підлягає зміні шляхом збільшення розміру заборгованості з 1 798 грн 60 коп. до 9 227 грн 60 коп.

Відповідно до частини 4 статті 376 ЦПК України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає зміні, шляхом збільшення суми заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача.

Судові витрати

Щодо витрат на сплату судового збору

Відповідно до частин 1, 13 статі 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За подання позовної заяви до суду першої інстанції позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, а за подання апеляційної скарги на рішення суду в оскаржуваній частині сплатив судовий збір у розмірі 3 106 грн.

Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та часткове стягнення заборгованості у загальному розмірі 9 227 грн 60 коп., то сума задоволених позовних вимог у відсотковому співвідношенні становить 74,5%.

Відтак, судовий збір за подання позовної заяви, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 1 804 грн 69 коп. (2422,40 х 74,5%/100), а за

подання апеляційної скарги - 2 313 грн 97 коп. (3106 х 74,5%/100), що пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 3 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частин 1-3 статті 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Частинами 2-4 статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частин 5, 6 статті 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, розмір витрат на правничу допомогу визначається судом, виходячи з умов договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, проте, вказаний розмір може бути зменшений за клопотанням іншої сторони у разі, якщо такі витрати є неспівмірними із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

З матеріалів справи убачається, що 5 червня 2025 року між адвокатським бюро "Тараненко та партнери" і ТОВ "Юніт Капітал"укладено договір про надання правничої допомоги № 05/06/25-01 (том 1, а.с. 59-60).

Згідно з актом прийому-передачі наданих послуг до договору про надання правничої допомоги від 5 червня 2025 року, підписаним адвокатським об`єднанням "Тараненко та партнери" і ТОВ "Юніт Капітал", послуг надано на загальну суму 7 000 грн (а.с. 62).

Відповідач не подав до суду заперечень проти заявленого позивачем розміру витрат на правничу допомогу або клопотання про зменшення розміру таких витрат.

Оцінивши надані стороною позивача докази на підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу, колегія суддів вважає, що позивач довів належними та допустимими доказами розмір витрат на правничу допомогу, понесених в суді першої інстанції, розмір яких є обґрунтованим, а тому такі витрати підлягають відшкодуванню відповідачем.

Водночас, ураховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення позовних вимог, то й витрати на правничу допомогу підлягають задоволенню у розмірі 5 215 грн (7000 х 74,5%100), що пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал", подану представником Хлопковою Марією Сергіївною, задовольнити частково.

Рішення Бородянського районного суду Київської області від 1 грудня 2025 року змінити, виклавши другий та третій абзаци резолютивної частини рішення в такій редакції:

"Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" (Код ЄДРПОУ: 43541163; місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 34, офіс 333) заборгованість за договором № 653965947 від 22 грудня 2019 року в розмірі 9 227 грн 60 коп.

Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" (Код ЄДРПОУ: 43541163; місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 34, офіс 333) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1 804 грн 69 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 215 грн".

Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" (Код ЄДРПОУ: 43541163; місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 34, офіс 333) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2 313 грн 97 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий

Судді: