Постанова від 24 червня 2026 р. у справі №757/10910/24-ц — Київський апеляційний суд

К И Ї В С Ь К И Й А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2026 року місто Київ

справа № 757/10910/24-ц

апеляційне провадження № 22-ц/824/7658/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Саліхова В.В.,

суддів: Євграфової Є.П., Левенця Б.Б.,

за участю секретаря судового засідання: Зеленчука М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 20 жовтня 2025 року, постановлену під головуванням судді Хайнацького Є.С., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,-

в с т а н о в и в :

У березні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором позики.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14 березня 2019 року надав безпроцентну позику ОСОБА_1 у сумі 2 200 000 доларів США терміном повернення до 14.03.2021 року. Факт передання грошових коштів, їх сума, термін повернення підтверджується власноручно написаною розпискою позичальника від 14 березня 2019 року. Проте в термін зазначений у розписці і до часу звернення до суду відповідачка не повернула позику, чим порушила взяті на себе зобов`язання. Повертати позику відповідачка відмовляється через відсутність коштів.

Вказує, що станом на дату подання позову боргова розписка перебуває у кредитора, що правилом ст. 545 ЦК України, також свідчить про невиконання позичальником зобов`язання.

Окрім іншого посилається на ст. 625 ЦК України та просить нарахувати 3% річних які мають компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника.

На підставі викладеного, позивач просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі та стягнути з відповідачки на користь позивача борг за позикою у розмірі 2 398 000,00 доларів США, з яких 2 200 000,00 доларів США основного боргу, 198 000,00 доларів США - три проценти річних з простроченої суми основного боргу та сплачену суму судового збору в розмірі 15 140,00 грн.

20.10.2025 року відповідачем подано заяву про забезпечення доказів, в якому просив витребувати у Національного агентства з питань запобігання корупції інформацію про те, чи зазначалось ОСОБА_3 в декларації, поданій в 2020 році за 2019 рік, про те, що її чоловік - ОСОБА_2 в 2019 році надав в борг ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 2 200 000 (два мільйони двісті тисяч) доларів США, і відповідно інформацію про те, що ОСОБА_1 має фінансові зобов`язання перед ОСОБА_2 на суму 2 200 000 (два мільйони двісті тисяч) доларів США.

В обґрунтування заяви відповідачка зазначала, що нею категорично заперечується факт отримання будь-яких грошових коштів від позивача, оскільки між ними не існувало жодних ділових чи фінансових відносин, а розписка, на яку посилається позивач, не могла бути написана нею, оскільки станом на 14.03.2019 року вона не брала та не отримувала від нього жодних коштів.

Таким чином, на підтвердження своїх доводів відповідач посилається на обставини, що дружина позивача ОСОБА_3 до 2020 року була суб`єктом декларування та подавала до Національного агентства з питань запобігання корупції щорічні декларації, у яких відповідно до закону зобов`язана була зазначати відомості про майновий стан свій та свого чоловіка, у тому числі, наявність грошових активів або наданих позик. Проте, у поданій нею декларації за 2019 рік відсутні будь-які відомості про надання ОСОБА_2 , позики в сумі 2 200 000 доларів США.

Відтак, з метою з`ясування фактичних обставин справи, а саме, підтвердження або спростування факту надання грошових коштів позивачем відповідачу, відповідач вважала за необхідне витребувати з Національного агентства з питань запобігання корупції копію декларації ОСОБА_3 за 2019 рік, оскільки ця інформація має істотне значення для правильного вирішення спору.

Відповідач зазначає, що самостійно отримати такі відомості вона не має можливості, оскільки доступ до публічних декларацій був обмежений у зв`язку з воєнним станом.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 20 жовтня 2025 року в задоволенні заяви відповідача про забезпечення доказів шляхом їх витребування відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заяву про забезпечення доказів задовольнити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвала суду постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги вказувала, що жодних коштів у позивача не брала. Дружина позивача, ОСОБА_3 , до 2020 року була суб`єктом декларування та подавала декларації про свій майновий стан та майновий стан свого чоловіка ОСОБА_2 до Національного агентства з питань запобігання корупції. Для з`ясування того, чи позивач, при зазначені інформації про свій майновий стан за 2019 рік при подачі Декларації до НАЗК його дружиною, яка була особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування не зазначив, що ним надавались кошти у позику ОСОБА_1 чи будь якій особі в сумі 2 200 000 доларів США вважає за необхідне отримати підтвердження цієї інформації. Вказує, що вище вказана інформація не є загальнодоступною оскільки з початком війни було закрито доступ до публічних декларацій.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник - адвокат Рябець Н.М. підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Представник ОСОБА_2 - адвокат Котенко О.В. проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення.

Заслухавши доповідь судді Саліхова В.В., пояснення відповідача та її представника, представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Цивільним процесуальним законодавством передбачено механізм витребування доказів як способу забезпечення доказів (ст.116 ЦПК України) та витребування доказів (ст.84 ЦПК України).

Нормою ч.1 ст.84 ЦПК України визначено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Отже, механізм сприяння сторонам, у яких виникають складнощі в отриманні доказів, і які вони не можуть одержати самостійно, передбачено ст.84 ЦПК України.

Заяву про забезпечення доказів, подану в порядку ст.116-117 ЦПК України, слід відрізняти від клопотання про витребування доказів, яке може бути подане учасником справи відповідно до ст. 84 ЦПК України, оскільки вони є різними за своєю правовою природою.

Згідно з ч.ч.1, 2, 3 ст.116 ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.

Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.

Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.

Відповідно до п.п.4, 5 ч.1 ст.117 ЦПК України у заяві про забезпечення доказів повинні бути вказані докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні, а також обґрунтування необхідності забезпечення таких доказів.

Аналізуючи наведені положення ЦПК України, насамперед необхідно зауважити, що процесуальний механізм забезпечення доказів призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено.

Забезпечення доказів - це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх імовірній втраті у майбутньому.

Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 9901/845/18 та у постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/385/19.

Виходячи з історії права, інститут забезпечення доказів передбачає вжиття судом невідкладних заходів фіксації до закріплення у визначеному процесуальним законом порядку фактичних даних, з метою використання їх як доказів при розгляді цивільної справи. Підставою таких заходів ЦПК України визначає неможливість надання такого доказу стороною або вірогідність його втрати.

Аналіз норм права, що регулюють порядок вирішення вказаного питання, дає можливість зробити висновок про те, що задовольняючи заяву про забезпечення доказів, суд має пересвідчитися в тому, що у особи, яка бере участь у справі є складнощі в отриманні документів, тобто об`єктивної неможливості одержання та подання доказового матеріалу до суду особисто, через обставини, які перешкоджають такому поданню. Ці складнощі можуть мати юридичний та фактичний характер. Складнощі юридичного характеру полягають в тому, що на заваді одержанню та поданню доказу є норма закону забороняючого характеру, яка обмежує доступ особи до потрібної доказової інформації. Фактичні складнощі в одержанні доказів мають місце, коли, незважаючи на вжиті особою заходи, потрібний їй доказ одержати не вдалося.

Відповідачка, подаючи клопотання про забезпечення доказів, вказувала на те, що з метою з`ясування фактичних обставин справи, а саме, підтвердження або спростування факту надання грошових коштів позивачем відповідачу, відповідач вважала за необхідне витребувати з Національного агентства з питань запобігання корупції копію декларації ОСОБА_3 за 2019 рік, оскільки ця інформація має істотне значення для правильного вирішення спору.

Відмовляючи в задоволенні клопотання про забезпечення доказів шляхом їх витребування суд першої інстанції зазначив наступне.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд установлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи. Забезпечення доказів допускається лише у разі, якщо такі докази є необхідними для розгляду справи по суті та існує ризик їх втрати чи утруднення в подальшому.

Судом встановлено, що 10.12.2023 року Національне агентство з питань запобігання корупції виконало вимоги Закону України № 3348-ІХ, прийнятого Верховною Радою України, та забезпечило відкритий публічний доступ до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Отже, інформація, яку просить витребувати відповідач, є відкритою та загальнодоступною, а тому не потребує отримання шляхом забезпечення доказів.

Крім того, відповідач уже долучила до матеріалів справи копію декларації ОСОБА_3 за 2019 рік, отриману з вказаного державного реєстру, у зв`язку з чим вимога про її повторне витребування є безпідставною і фактично дублює наявні у справі документи.

Таким чином, з огляду на те, що запитувані документи є загальнодоступними та вже долучені до матеріалів справи, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що підстави для задоволення заяви про забезпечення доказів відсутні.

З такими висновками погоджується і колегія суддів апеляційного суду, оскільки суд першої інстанції всебічно і об`єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив судове рішення, що відповідає вимогам закону, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Печерського районного суду міста Києва від 20 жовтня 2025 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 20 жовтня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 29 червня 2026 року.

Головуючий:

Судді: