Постанова від 24 червня 2026 р. у справі №381/1187/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 381/1187/25 Головуючий у 1 інстанції: Ковалевська Л.М.

Провадження № 22-ц/824/10948/2026 Доповідач: Шебуєва В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача Шебуєвої В.А.,

суддів Оніщука М.І., Кафідової О.В.,

секретар Тіткова І.Ю.,

розглянувши апеляційну скаргу адвоката Хомік Євгенії Михайлівни, яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 23 березня 2026 року, ухваленого в м. Фастів в складі судді Ковалевської Л.М., в справі за позовом заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації, Міністерства культури України до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Інститут археології Національної академії наук України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , Фермерське господарство «Добробут-10», про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,-

в с т а н о в и в:

У березні 2025 року заступник керівника Київської обласної прокуратури звернувся до суду в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації, Міністерства культури України з позовом до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Інститут археології Національної академії наук України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , Фермерське господарство «Добробут-10», про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Зазначав, що наказами Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 10 серпня 2017 року передано у приватну власність 11 громадян 11 земельних ділянок площею по 2 га для ведення особистого селянського господарства, які розташовані на території Малополовецької сільської ради Фастівського району Київської області (на даний час Кожанська територіальна громада Фастівського району Київської області).В подальшому на підставі договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 26 грудня 2017 року та 02 жовтня 2017 року ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 відчужили належні їм на праві власності земельні ділянки на користь ОСОБА_2 . Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно згідно рішень приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Зими Н.Ф. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04 жовтня 2017 року за ОСОБА_2 зареєстровано права власності на 10 земельних ділянок. В подальшому, на підставі заяви ОСОБА_2 від 16 січня 2018 року10 земельних ділянок з кадастровими номерами 3224984000:02:004:0070 - 3224984000:02:004:0079 об`єднано в одну земельну ділянку з кадастровим номером 3224984000:02:004:0083, площею 20 га, яка розташована на території Малополовецької сільської ради, Фастівського району, Київської області. Також на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 985 від 10 квітня 2018 року ОСОБА_2 відчужив земельну ділянку з кадастровим номером 3224984000:02:004:0083, площею 20 га ОСОБА_1 . Відповідно до рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Зими Н.Ф. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10 квітня 2018 року індексний номер 40555391 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку. В подальшому, ОСОБА_1 передала належну їй земельну ділянку з кадастровим номером 3224984000:02:004:0083, площею 20 га в оренду фермерському господарству «Добробут-10», що підтверджується відповідним договором оренди земельної ділянки від 09 грудня 2019 року зі строком дії до 09 грудня 2068 року. На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26 квітня 2018 року ОСОБА_3 відчужив належну йому на праві власності земельну ділянку з кадастровим номером 3224984001:01:001:0066 на користь ОСОБА_2 . Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно згідно рішень приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Левашова О.Г. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26 квітня 2018 року за ОСОБА_2 зареєстровано права власності на вказану земельну ділянку. В подальшому на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 10 травня 2018 року ОСОБА_2 відчужив земельну ділянку з кадастровим номером 3224984001:01:001:0066 площею 2 га ОСОБА_1 . Відповідно до рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Зими Н.Ф. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10 травня 2018 року індексний номер 41013475 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку. В подальшому ОСОБА_1 передала належну їй земельну ділянку з кадастровим номером 3224984001:01:001:0066, площею 2 га в оренду фермерському господарству «Добробут-10», що підтверджується відповідним договором оренди земельної ділянки від 09 грудня 2019 року зі строком дії до 09 грудня 2068 року. Вивченням законності передачі у приватну власність земельних ділянок з кадастровими номерами 3224984000:02:004:0070- 3224984000:02:004:0079, які в подальшому об`єднані в одну земельну ділянку з кадастровим номером 3224984000:02:004:0083, площею 20 га та 3224984001:01:001:0066 площею 2 га прокурором встановлено порушення вимог Закону України «Про охорону культурної спадщини» і ЗК України. Вказані земельні ділянки займають більшу частину поселення АДРЕСА_1 (у тому числі масову (південно-східну) частину поселення (мал.5, 6, 25), яке занесене до реєстру нерухомих пам`яток України національного значення під назвою «Малополовецький археологічний комплекс» (охоронний номер 100025-H), що свідчить про їх розташування на землях історико-культурного призначення. Проєкт землеустрою щодо спірних земельних ділянок не розроблявся.

Заступник керівника Київської обласної прокуратури просив:

- усунути перешкоди у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою історико-культурного призначення площею 20 га, шляхом скасування рішення державного реєстратора індексний номер: 40555391 від 10 квітня 2018 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3224984000:02:004:0083 площею 20 га із припиненням речових прав щодо неї;

- усунути перешкоди у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою історико-культурного призначення площею 2 га, шляхом скасування рішення державного реєстратора індексний номер: 41013475 від 10.05.2018 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3224984001:01:001:0066 площею 2 га із припиненням речових прав щодо неї;

- усунути перешкоди власнику - державі в особі Київської обласної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні землями історико-культурного призначення шляхом повернення земельних ділянок з кадастровими номерами 3224984000:02:004:0083 площею 20 га та 3224984001:01:001:0066 площею 2 га, які знаходиться на території Кожанської територіальної громади Фастівського району Київської області державі в особі Київської обласної державної адміністрації в категорію земель історико-культурного призначення.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 23 березня 2026 року позов заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації, Міністерства культури України задоволено.

Усунуто перешкоди у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою історико-культурного призначення площею 20 га, шляхом скасування рішення державного реєстратора індексний номер: 40555391 від 10 квітня 2018 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3224984000:02:004:0083 площею 20 га із припиненням речових прав щодо неї.

Усунуто перешкоди у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою історико-культурного призначення площею 2 га, шляхом скасування рішення державного реєстратора індексний номер: 41013475 від 10 травня 2018 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3224984001:01:001:0066 площею 2 га із припиненням речових прав щодо неї.

Усунуто перешкоди власнику - державі в особі Київської обласної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні землями історико-культурного призначення шляхом повернення земельних ділянок з кадастровими номерами 3224984000:02:004:0083 площею 20 га та 3224984001:01:001:0066 площею 2 га, які знаходиться на території Кожанської територіальної громади Фастівського району Київської області державі в особі Київської обласної державної адміністрації в категорію земель історико-культурного призначення.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Київської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 16 936,62 грн.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову заступник керівника Київської обласної прокуратури. Посилається на порушення норм матеріального і процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи. Суд першої інстанції безпідставно вважав доведеним факт розташування спірних земельних ділянок з кадастровими номерами 3224984000:02:004:0083 площею 20 га, та 3224984001:01:001:0066 площею 2 га, що знаходяться у власності ОСОБА_1 , у межах об`єкта культурної спадщини - археологічного комплексу поселення АДРЕСА_1. З огляду на те, що з`ясування питання перебування вказаних земельних ділянок в статусі земель історико-культурного призначення, є ключовим під час розгляду справи, відповідачкою 28 травня 2026 року було заявлено клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи та запропоновано поставити перед експертом наступні питання:1. Чи накладається земельна ділянка з кадастровим номером 3224984000:02:004:0083 площею 20 га на землі об`єкта культурної спадщини «Малополовецький археологічний комплекс», в тому числі - частину поселення АДРЕСА_1? 2. Чи накладається земельна ділянка з кадастровим номером 3224984001:01:001:0066 площею 2 га на землі об`єкта культурної спадщини «Малополовецький археологічний комплекс», в тому числі - частину поселення АДРЕСА_1? 3. До якої категорії земель відносились земельні ділянки з кадастровими номерами 3224984000:02:004:0070-3224984000:02:004:0079, які в подальшому об`єднані в одну земельну ділянку з кадастровим номером 3224984000:02:004:0083 та 3224984001:01:001:0066 станом на 10 серпня 2017 року? 4. Чи були визначені межі об`єкта культурної спадщини «Малополовецький археологічний комплекс», а саме пам`ятки «Багатошарове поселення АДРЕСА_1» відповідно до паспорту пам`ятки, станом на 10 серпня 2017року? Проте, суд першої інстанції відмовив у задоволенні такого клопотання ОСОБА_1 , встановивши в ухвалі належність спірних земельних ділянок до земель історико-культурного призначення державної власності потребують спеціальних знань, що потребує спеціальних знань, тим самим фактично позбавив відповідачку можливості довести свою позицію. В матеріалах справи відсутня науково-проєктна документація щодо встановлення меж пам`ятки археології, а наявні картографічні матеріали мають умовний характер і не дозволяють здійснити точну локалізацію її меж. За таких обставин у суду були відсутні об`єктивні дані для встановлення просторових меж пам`ятки, її координат, факту накладення на спірні земельні ділянки. Саме по собі існування об`єкта культурної спадщини не є доказом того, що спірні земельні ділянки знаходяться в його межах. У зв`язку з цим висновок суду першої інстанції про належність спірних земельних ділянок до земель історико-культурного призначення є необґрунтованим і не узгоджується з матеріалами справи. Також суд першої інстанції необґрунтовано припустив, що в силу зовнішніх, об`єктивних і видимих ознак спірної земельної ділянки, проявивши розумну обачність, відповідачка мала можливість дізнатися, або повинна була знати про те, що ця ділянка належить до земель історико-культурного призначення та розташована у межах с.Малополовецьке, с.Яхни Кожанської селищної територіальної громади «Малополовецький археологічний комплекс», яка існувала задовго до укладення відповідачем договорів купівлі-продажу земельних ділянок та отримання вказаних земельних ділянок у приватну власність. В той же час, відповідно до паспорту пам`ятки «Багатошарове поселення АДРЕСА_1», який складений 22 листопада 1994 року обласним центром з охорони пам`яток історії археології та мистецтва Київського обласного управління, поверхня пам`ятки ореться. Отже, ні за якими зовнішніми ознаками спірної земельної ділянки відповідачка не мала причин сумніватися у цільовому призначенні спірних земельних ділянок. Зі змісту позовної заяви вбачається, що спір у цій справі є майновим і прямо пов`язаний з вилученням з власності та володіння приватної особи нерухомого майна, яке набуто нею у власність на підставі договорів купівлі-продажу, що згодом було визнано та підтверджено державою шляхом проведення державної реєстрації. Тобто метою звернення до суду з цим позовом є захист прав територіальної громади саме шляхом вилучення майна у добросовісного набувача. 09 квітня 2025 року набрав чинності Закон України № 4292-IX «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача», яким доповнено статтю 390 ЦК України частиною п`ятою наступного змісту: «Суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві. Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред`явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади. Держава чи територіальна громада, яка на підставі рішення суду компенсувала добросовісному набувачеві вартість майна, набуває право вимоги про стягнення виплачених грошових коштів як компенсації вартості майна до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника. Порядок компенсації, передбачений цією частиною, не застосовується щодо об`єктів приватизації, визначених Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду». Статтю 391 ЦК України доповнено частиною другою наступного змісту: «Якщо органом державної влади або органом місцевого самоврядування, незалежно від того, чи мав такий орган відповідні повноваження, вчинялися будь-які дії, спрямовані на відчуження майна, в результаті яких набувачем такого майна став суб`єкт права приватної власності, спори щодо володіння та/або розпоряджання, та/ або користування таким майном відповідним органом державної влади або органом місцевого самоврядування вирішуються на підставі статей 387 і 388 цього Кодексу». Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №4292 ІХ передбачено, що положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом, а також у частині порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування чи визнання права щодо:нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до дня набрання чинності цим Законом; нерухомого майна, щодо якого на момент його передачі першому набувачеві законом не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності і дата його передачі першому набувачеві передує дню набрання чинності цим Законом. Суд першої інстанції неправильно визначив характер спірних правовідносин і не врахував, що прокурор обрав невірний спосіб захисту, пред`явивши негаторний позов, замість віндикаційного, а також безпідставно відмовив у задоволенні заяви відповідачки про застосування позовної давності. Зазначає, що позивачі повинні були цікавитись долею свого майна, а тому повинні були і могли дізнатись про ймовірне порушене своїх прав ще з серпня 2017 року, тобто, з моменту прийняття рішень про передачу спірних земельних ділянок у приватну власність та оприлюднення інформації про право власності на спірні земельні ділянки у Державному реєстрі речових прав.

Представник Київської міської прокуратури подав відзив на апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 . Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу та просить її задовольнити.

Представник прокуратури просить відхилити подану апеляційну скаргу, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

В судове засідання представники Київської обласної державної адміністрації, Міністерства культури України, треті особи та їх представники не з`явилися, будучи повідомленими про місце і час розгляду справи, а тому судова колегія дійшла висновку про можливість слухання справи у їх відсутність.

Вислухавши пояснення представників ОСОБА_1 і прокуратури, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, наказами Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 10 серпня 2017 року у приватну власність 11 громадян передано 11 земельних ділянок площею по 2 га для ведення особистого селянського господарства, які розташовані на території Малополовецької сільської ради Фастівського району Київської області (зараз Кожанська територіальна громада Фастівського району Київської області), а саме:

- наказом від 10 серпня 2017 року № 10-14429/15-17-сг Головного управління Держгеокадастру у Київській області затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передано у приватну власність ОСОБА_14 земельну ділянку з кадастровим номером 3224984001:01:001:0066 площею 2 га для ведення особистого селянського господарства;

- наказом від 10 серпня 2017 року № 10-14428/15-17-сг Головного управління Держгеокадастру у Київській області затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передано у приватну власність ОСОБА_4 земельну ділянку з кадастровим номером 3224984000:02:004:0070 площею 2 га для ведення особистого селянського господарства;

- наказом від 10 серпня 2017 року № 10-14425/15-17-сг Головного управління Держгеокадастру у Київській області затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передано у приватну власність ОСОБА_5 земельну ділянку з кадастровим номером 3224984000:02:004:0071 площею 2 га для ведення особистого селянського господарства;

- наказом від 10 серпня 2017 року № 10-14436/15-17-сг Головного управління Держгеокадастру у Київській області затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передано у приватну власність ОСОБА_6 земельну ділянку з кадастровим номером 3224984000:02:004:0072 площею 2 га для ведення особистого селянського господарства;

- наказом від 10 серпня 2017 року № 10-14431/15-17-сг Головного управління Держгеокадастру у Київській області затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передано у приватну власність ОСОБА_7 земельну ділянку з кадастровим номером 3224984000:02:004:0073 площею 2 га для ведення особистого селянського господарства;

- наказом від 10 серпня 2017 року № 10-14434/15-17-сг Головного управління Держгеокадастру у Київській області затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передано у приватну власність ОСОБА_15 земельну ділянку з кадастровим номером 3224984000:02:004:0074 площею 2 га для ведення особистого селянського господарства;

- наказом від 10 серпня 2017 року № 10-14424/15-17-сг Головного управління Держгеокадастру у Київській області затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передано у приватну власність ОСОБА_9 земельну ділянку з кадастровим номером 3224984000:02:004:0075 площею 2 га для ведення особистого селянського господарства;

- наказом від 10 серпня 2017 року № 10-14422/15-17-сг Головного управління Держгеокадастру у Київській області затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передано у приватну власність ОСОБА_16 земельну ділянку з кадастровим номером 3224984000:02:004:0076 площею 2 га для ведення особистого селянського господарства;

- наказом від 10 серпня 2017 року № 10-14420/15-17-сг Головного управління Держгеокадастру у Київській області затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передано у приватну власність ОСОБА_11 земельну ділянку з кадастровим номером 3224984000:02:004:0077 площею 2 га для ведення особистого селянського господарства;

- наказом від 10 серпня 2017 року № 10-14439/15-17-сг Головного управління Держгеокадастру у Київській області затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передано у приватну власність ОСОБА_12 земельну ділянку з кадастровим номером 3224984000:02:004:0078 площею 2 га для ведення особистого селянського господарства;

- наказом від 10 серпня 2017 року № 10-14442/15-17-сг Головного управління Держгеокадастру у Київській області затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передано у приватну власність ОСОБА_13 земельну ділянку з кадастровим номером 3224984000:02:004:0079 площею 2 га для ведення особистого селянського господарства (а.с. 57-66 т.1).

В подальшому на підставі договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 26 грудня 2017 року та 02 жовтня 2017 року ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 відчужили належні їм на праві власності земельні ділянки на користь ОСОБА_2 (а.с.67-109 т.1).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно згідно рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04.10.2017 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Зими Н.Ф. за ОСОБА_2 зареєстровано права власності на 10 земельних ділянок.

В подальшому, на підставі заяви ОСОБА_2 від 16 січня 2018 року десять земельних ділянок з кадастровими номерами 3224984000:02:004:0070- 3224984000:02:004:0079 об`єднано в одну земельну ділянку з кадастровим номером 3224984000:02:004:0083, площею 20 га, яка розташована на території Малополовецької сільської ради, Фастівського району, Київської області.

На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 10 квітня 2018 року ОСОБА_2 відчужив земельну ділянку з кадастровим номером 3224984000:02:004:0083, площею 20 га ОСОБА_1 (а.с.114-117 т.1).

Відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10 квітня 2018 року, індексний номер 40555391, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Зими Н.Ф. за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку.

В подальшому, на підставі договору оренди земельної ділянки від 09 грудня 2019 року ОСОБА_1 передала належну їй земельну ділянку з кадастровим номером 3224984000:02:004:0083, площею 20 га в оренду фермерському господарству «Добробут-10», строком до 09 грудня 2068 року (а.с.121-122 т.1).

На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26 квітня 2018 року ОСОБА_3 відчужив належну йому на праві власності земельну ділянку з кадастровим номером 3224984001:01:001:0066 на користь ОСОБА_2 .

В подальшому на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 10 травня 2018 року ОСОБА_2 відчужив земельну ділянку з кадастровим номером 3224984001:01:001:0066 площею 2 га ОСОБА_1 .

Відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10 травня 2018 року, індексний номер 41013475, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Зими Н.Ф. за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку.

На підставі договору оренди земельної ділянки від 09 грудня 2019 року ОСОБА_1 передала належну їй земельну ділянку з кадастровим номером 3224984001:01:001:0066, площею 2 га в оренду фермерському господарству «Добробут-10» строком до 09 грудня 2068 року (а.с.123-124 т.1).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2009 року № 928 об`єкт культурної спадщини «Малополовецький археологічний комплекс» у межах с.Малополовецьке, с. Яхни Кожанської селищної територіальної громади Фастівського району Київської області занесений до Державного реєстру нерухомих пам`яток України як пам`ятку археології національного значення з охоронним номером № 100025-Н.

Відповідно до інформації з Інституту археології Національної академії наук України від 10 жовтня 2024 року № 125/01-16-567 встановлено, що до реєстру нерухомих пам`яток України національного значення під назвою «Малополовецький археологічний комплекс» (охоронний номер 100025-H) занесені два головних об`єкти центральної частини Малополовецького археологічного комплексу - поселення Малополовецьке -2 та могильник Малополовецьке - 3.

Поселення Малополовецьке - 2 відносять до трипільської культури (етап ВІІ) середньодніпровської культури, бабинської культури, малополовецький тип, комарівська культура, білогрудівська культура. Скіфський час, черняхівська культура, давньоруський час, період пізнього середньовіччя. Пам`ятка розташована на лівому березі річки Суботь (права притока річки Кам`янки- ліва притока річки Рось права притока Дніпра), на орному полі між західною околицею с. Малополовецьке та східною околицею с.Яхни. Займає розсічені балками схили чорноземної тераси лівого берега річки Суботь. Загальна площа складає близько 40 га, потужність культурного шару 04-07 метри, простежено просторову локалізацію різночасних знахідок.

З урахуванням особливостей топографії та розповсюдження знахідок виділяють 5 окремих ділянок: АДРЕСА_1, які для більшості епох являють собою окремі поселення або висілки (якщо межі між ділянками В і Г досить умовні, то ділянки А, Б та Д відокремлені від інших топографічно). Пам`ятку відкрито у 1991 році ОСОБА_17 , у 1992 ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 провели розкопки на дільниці 2А (розкоп А1992) і західної периферії ділянки 2В (розкоп Б-1992, пунктирна траншея). У 1993 продовжено роботи на дільницях 2А (розкоп А-1993 р. - ОСОБА_21 ; розкоп Д-1993 р. - ОСОБА_22 , ОСОБА_23 ); 2В (розкопи В та Г-1993 р. - ОСОБА_17 , ОСОБА_20 , ОСОБА_24 ). Роботи 1992-1993 проведені за відкритими листами ОСОБА_18 .. У 1996 році ОСОБА_17 провів розкопки на ділянках 2Г (розкоп Л-1996), 2B (розкоп Н-1996) і 2А (розкоп 0-1998). У 2006-2008 роках Фастівською археологічною експедицією ( ОСОБА_21 ) відновлено розкопки на ділянці 2А; вся поверхня ділянки була включена до єдиної сітки квадратів. У 2007 році центральну частину ділянки 2А було перерізано пошуковою траншеєю (155х1 м). Загалом на різних ділянках поселення розкопано 1511 м2, досліджено 26 різночасових об`єктів. Ділянки АДРЕСА_1 та 26 руйнуються оранкою. Ділянка 2В та більша частина ділянки 2Г знаходяться на землях запасу с. Яхни. Ділянка 2Д - під городами Яхнівського хутора (а.с.169-191 т. 1).

Відповідно до паспорту пам`ятки «Багатошарове поселення АДРЕСА_1», який складений 22 листопада 1994 року обласним центром з охорони пам`яток історії археології та мистецтва Київського обласного управління культури, поселення є важливим джерелом вивчення стародавньої історії України, поверхня пам`ятки ореться. За відомостями облікової картки, яка складена 22 листопада 1994 року характеристика технічного стану пам`ятки - середній, складений схематичний план розташування багатошарового поселення та складено її короткий опис (а.с.128-131 т.1).

Відповідно до листа Міністерства культури та інформаційної політики від 15 липня 2024 року за результатами перевірки електронної бази документообігу МКІП не виявлено погоджень документації із землеустрою щодо надання у приватну власність чи користування особам земельних ділянок, у тому числі зазначених у запиті (на земельну ділянку 3224984001:01:001:0066, 3224984000:02:004:0083), які розташовані в межах с.Малополовецьке, с.Яхни Кожанської селищної територіальної громади, Фастівського району, Київської області та пам`ятки археології «Малополовецький археологічний комплекс», а також погоджень охоронних договорів на вказану пам`ятку (а.с.125-127).

Відповідно до вищевказаної інформації Інституту земельні ділянки з кадастровими номерами 3224984001:01:001:0066, 3224984000:02:004:0083, які перебувають у приватній власності ОСОБА_1 , займають більшу частину поселення АДРЕСА_1 (у тому числі мисову (південно-східну) частину поселення (мал.5, 6, 25), що свідчить про їх розташування на землях історико-культурного призначення.

Заступник керівника Київської обласної прокуратури порушив питання про усунення перешкод у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою історико-культурного призначення площею 20 га шляхом скасування рішення державного реєстратора індексний номер: 40555391 від 10 квітня 2018 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3224984000:02:004:0083 площею 20 га із припиненням речових прав щодо неї;усунення перешкод у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою історико-культурного призначення площею 2 га, шляхом скасування рішення державного реєстратора індексний номер: 41013475 від 10.05.2018 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3224984001:01:001:0066 площею 2 га із припиненням речових прав щодо неї; усунення перешкод власнику - державі в особі Київської обласної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні землями історико-культурного призначення шляхом повернення земельних ділянок з кадастровими номерами 3224984000:02:004:0083 площею 20 га та 3224984001:01:001:0066 площею 2 га, які знаходиться на території Кожанської територіальної громади Фастівського району Київської області державі в особі Київської обласної державної адміністрації в категорію земель історико-культурного призначення.

З`ясувавши обставини справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації, Міністерства культури України. Колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухваленого судом першої інстанції рішення.

Відповідно до положень ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 14 Конституції України гарантовано право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до положень ст.41 Конституції України, ст.319 ЦК України право власності є непорушним і право розпоряджатися майном належить лише власникові майна. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 54 Конституції України культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.

Статтею 53 ЗК України визначено, що до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам`ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.

Статтею 54 ЗК України визначено, що землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Навколо історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб, пам`яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів) встановлюються зони охорони пам`яток із забороною діяльності, що шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання таких земель.

Порядок використання земель історико-культурного призначення визначається законом.

Статтею 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» визначено, що об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про охорону культурної спадщини» археологічним об`єктом є рештки життєдіяльності людини (нерухомі об`єкти культурної спадщини: городища, кургани, залишки стародавніх поселень, стоянок, укріплень, військових таборів, виробництв, іригаційних споруд, шляхів, могильники, культові місця та споруди, їх залишки чи руїни, мегаліти, печери, наскельні зображення, ділянки історичного культурного шару, поля давніх битв, а також пов`язані з ними рухомі предмети), що містяться під земною поверхнею та під водою і є невідтворним джерелом інформації про зародження і розвиток цивілізації.

Статтею 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» визначено, що на охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам`яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.

Згідно з п. «г» ч. 4 ст. 84 ЗК України землі історико-культурного призначення як такі, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом, не можуть передаватись із державної у приватну власність.

Виходячи з принципу використання земельних ділянок за цільовим призначенням (ст. 96 ЗК України), на землях історико-культурного призначення забороняється діяльність, яка суперечить їх цільовому призначенню.

Згідно з ч. ч. 1, 2, 6 ст. 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» пам`ятка, крім пам`ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності.

Суб`єкти права власності на пам`ятку визначаються згідно із законом.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, сформованого в постанові від 26.06.2018 у справі № 914/582/17, виходячи з принципу використання земельних ділянок за цільовим призначенням (ст. 96 ЗК України), на землях історико-культурного призначення забороняється діяльність, яка суперечить їх цільовому призначенню. Законодавством встановлений дозвільний порядок використання земель історико-культурного призначення. Таким чином, землі історико-культурного призначення, зокрема ті, на яких розташовані пам`ятки археології, мають спеціальний режим охорони як об`єкти культурної спадщини. Використання спірної ділянки як земель сільськогосподарського призначення такий режим охорони порушує.

Відповідно до ч.3 ст.186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розташованої на території земель історико-культурного призначення, пам`яток культурної спадщини місцевого значення, їх охоронних зон, в історичних ареалах населених місць та інших землях історико-культурного призначення, крім випадків, зазначених в абзаці третьому цієї частини, підлягає також погодженню з відповідним структурним підрозділом обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони культурної спадщини.

3 аналізу зазначених норм вбачається, що повноваження щодо вилучення із державної власності та передачі у приватну власність земель історико-культурного призначення, які розташовані в межах пам`ятки археології та належать до особливо цінних земель, відносяться до компетенції обласних державних адміністрацій та здійснюються виключно за погодженням з Кабінетом Міністрів України та уповноваженого органу у сфері охорони культурної спадщини.

Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Судом встановлено, що відповідно до інформації з Інституту археології Національної академії наук України від 10 жовтня 2024 року № 125/01-16-567 зареєстровані за ОСОБА_1 земельні ділянки з кадастровими номерами 3224984001:01:001:0066, 3224984000:02:004:0083 займають більшу частину поселення АДРЕСА_1 (у тому числі мисову (південо-східну) частину поселення (мал.5, 6, 25), об`єкта культурної спадщини «Малополовецький археологічний комплекс», занесеного до Державного реєстру нерухомих пам`яток України як пам`ятку археології національного значення на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2009 року № 928, що свідчить про їх розташування на землях історико-культурного призначення.

Відповідно до листа Міністерства культури та інформаційної політики від 15 липня 2024 року погоджень документації із землеустрою щодо надання у приватну власність чи користування особам земельних ділянок, у тому і земельних ділянок з кадастровими номерами 3224984001:01:001:0066, 3224984000:02:004:0083, які розташовані в межах с.Малополовецьке, с.Яхни Кожанської селищної територіальної громади, Фастівського району, Київської області та пам`ятки археології «Малополовецький археологічний комплекс», не виявлено. Згідно листа Секретаріату Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2024 року № 31710/0/2-24 Кабінетом Міністрів рішень щодо зміни цільового призначення спірних земельних ділянок не приймалось. Тобто, вказані земельні ділянки були передані з державної власності у приватну власність громадян для ведення особистого селянського господарства всупереч вимог законодавства.

Заперечуючи проти позову, відповідачка ОСОБА_1 не надала суду належних і допустимих доказів на спростування вказаних обставин. А тому суд першої інстанції дійшов законного і обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог прокурора про усунення перешкод у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою історико-культурного призначення площею 20 га, шляхом скасування рішення державного реєстратора індексний номер: 40555391 від 10 квітня 2018 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3224984000:02:004:0083 площею 20 га із припиненням речових прав щодо неї; земельною ділянкою історико-культурного призначення площею 2 га, шляхом скасування рішення державного реєстратора індексний номер: 41013475 від 10.05.2018 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3224984001:01:001:0066 площею 2 га із припиненням речових прав щодо неї; а також усунення перешкод державі в особі Київської обласної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні землями історико-культурного призначення шляхом повернення земельних ділянок з кадастровими номерами 3224984000:02:004:0083 площею 20 га та 3224984001:01:001:0066 площею 2 га, які знаходиться на території Кожанської територіальної громади Фастівського району Київської області державі в особі Київської обласної державної адміністрації в категорію земель історико-культурного призначення.

Колегія суддів відхиляє посилання представника ОСОБА_1 на безпідставність відмови у задоволенні клопотання про призначення в справі земельно-технічної експертизи на предмет накладення земельних ділянок з кадастровим номером 3224984000:02:004:0083 площею 20 га та кадастровим номером 3224984001:01:001:0066 площею 2 гана землі об`єкта культурної спадщини «Малополовецький археологічний комплекс», в тому числі - частину поселення АДРЕСА_1, оскільки ним не було надано доказів неможливості проведення відповідного експертного дослідження самостійно.

Посилаючись на безпідставну відмову у задоволенні клопотання про призначення в справі земельно-технічної експертизи, представник ОСОБА_1 не порушував питання про призначення такої експертизи судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів відхиляє посилання представника ОСОБА_1 на відсутність в матеріалах справи науково-проектної документації щодо встановлення меж пам`ятки археології та умовний характер картографічних матеріалів.

Нерозроблення уповноваженим органом проекту землеустрою щодо спірних земельних ділянок, на яких знаходиться пам`ятка археології та невнесення до Державного земельного кадастру меж таких земельних ділянок із зазначенням обмежень щодо режиму їх використання, на момент виникнення спірних правовідносин, не свідчить про відсутність таких обмежень і можливість перебування спірної земельної ділянки у приватній власності. Невстановлення межі історико-культурного зонування пам`ятки не дає підстави стверджувати, що спірна земельна ділянка не належить до земель історико-культурного значення.

Факт накладення спірних земельних ділянок на територію поселення Малополовецьке - 2А підтверджено інформацією та картографічними матеріалами Інституту археології НАН України від 10.10.2024 № 125/01-16-567, який є провідною науково-дослідною установою України та здійснює комплексне вивчення археологічних пам`яток та давньої історії, та головним державним органом, що координує археологічні дослідження, видає дозволи (відкриті листи) на проведення розкопок та здійснює експертизу пам`яток культурної спадщини.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги, що прокурор неправильно обрав спосіб захисту та безпідставно заявив негаторний позов замість віндикаційного.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу у суді. Зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (статті387,388,1212 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 152 ЗК України).

Відповідно до ч.1 ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Частинами 1, 2 ст.152 ЗК України визначено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник або землекористувач земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані із позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Насамперед пред`явлення негаторного позову спрямоване на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

У постанові від 23.11.2021 року у справі №359/3373/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно підтверджує фактичне володіння ним. Тобто суб`єкт, за яким зареєстроване право власності, визнається фактичним володільцем нерухомого майна. У випадку незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння таким майном, право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належатиме іншій особі - власникові.

У таких випадках слід усувати перешкоди у користуванні відповідною земельною ділянкою (стаття 391 ЦК України) шляхом її повернення власникові, а не витребовувати із незаконного володіння останнього набувача (статті 387, 388 ЦК України). За таких умов, ефективним способом судового захисту щодо повернення земельної ділянки історико-культурного призначення власнику є негаторний, а не віндикаційний позов.

Згідно із ч. 1 ст. 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини», пункту «г» частини четвертої статті 84 ЗК України заволодіння громадянами та юридичними особами землями, на яких розташовані пам`ятки археології (перехід до них права володіння цими землями), є неможливим.

Відтак зайняття земельної ділянки, на якій розташована пам`ятка археології, слід розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави. Ефективним способом захисту прав держави на земельну ділянку історико-культурного призначення, на якій розташована пам`ятка археології, є негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки. Відповідно, оскільки прокурор заявив негаторний позов, є безпідставними доводи апеляційної скарги і щодо пропуску прокурором строку позовної давності.

Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. Апеляційна скарга представника ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 23 березня 2026 року без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу адвоката Хомік Євгенії Михайлівни, яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 23 березня 2026 року без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 29 червня 2026 року.

Суддя-доповідач Шебуєва В.А.

Судді Оніщук М.І.

Кафідова О.В.