Постанова від 21 червня 2026 р. у справі №761/10946/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 761/10946/26 Головуючий у І інстанції Хардіна О.П.

Провадження № 33/824/3045/2026 Головуючий у ІІ інстанції Таргоній Д.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 червня 2026 року Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Таргоній Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Деменка Анатолія Григоровича на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 14 квітня 2026 року про притягнення

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 14 квітня 2026 року провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Не погоджуючись з даною постановою, представник ОСОБА_1 - адвокат Деменко А.Г. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповноту з`ясування обставин справи, просить постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 14 квітня 2026 року скасувати, прийняти нову постанову, якою притягнути водія ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

Зокрема, в доводах апеляційної скарги зазначає, що судом не було встановлено в повному обсязі обставин справи, оскільки в порушення вимог ст. 269 КУпАП суд розглянув справу без участі потерпілого ОСОБА_1 .

Зазначає, що в оскаржуваній постанові суд першої інстанції надав неправильну оцінку змісту п. 3.1 ПДР та необґрунтовано прийшов до висновку про те, що в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено та не встановлено судом, якими саме діями ОСОБА_2 порушено вимоги ПДР.

Скаржник не погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №612345 від 11 березня 2026 року не містить достатніх даних, які б свідчили про наявність в діях водія ОСОБА_2 порушень вимог ПДР, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП.

Разом з апеляційною скаргою представник ОСОБА_1 - адвокат Деменко А.Г. подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 14 квітня 2026 року, яка обґрунтована тим, що строк на оскарження постанови пропущений з поважних причин, з підстав неналежного повідомлення про розгляд даної справи в суді першої інстанції та отримання копії оскаржуваної постанови лише 15 травня 2026 року, що підтверджується матеріалами справи.

18 червня 2026 року до Київського апеляційного суду ОСОБА_2 подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких останній зазначає, що доводи апеляційної скарги щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження є необґрунтованими, оскільки ОСОБА_1 як учасник дорожньо-транспортної пригоди був ознайомлений з матеріалами під час оформлення ДТП працівниками поліції, отже був проінформований про адміністративне провадження ЕПР1 № 6123445. Крім того, апеляційна скарга не містить належних доказів того, що ОСОБА_1 був об`єктивно позбавлений можливості своєчасно дізнатися про рух справи або про прийняте судове рішення.

У запереченнях вказує на те, що доводи апеляційної скарги не враховують всіх доказових матеріалів справ включно з відео з місця ДТП, та зводяться до повторення змісту протоколу про адміністративне правопорушення та незгоди із правовою оцінкою доказів наданих судом першої інстанції. Апеляційна скарга не спростовує ключового висновку суду про відсутність складу адміністративного правопорушення, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи.

Звертає увагу апеляційного суду на те, що водій автомобіля «Mitsubishi» д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , всупереч п. 17.1 ПДР рухався смугою для маршрутних транспортних засобів, що зафіксовано на відео, наближаючись до перехрестя не відреагував на попереджувальний дорожній знак 1.39 ПДР України (рекомендації: підвищити увагу, зменшити швидкість, вразі небезпеки бути готовим зупинити транспортний засіб), не звернув увагу на зупинку транспорту у першій, другій та третій смузі, продовжив рух свого транспортного засобу не зменшуючи швидкість. Вказані обставинипідтверджують, що ОСОБА_1 не слідкував за дорожньою обстановкою та його дії перебувають у прямому причинному зв`язку з настанням ДТП.

ОСОБА_2 зазначає, що дорожня обстановка свідчила про очевидну зміну режиму руху на перехресті, яка була сприйнята іншими учасниками дорожнього руху, проте не була належним чином врахована водієм автомобіля «Mitsubishi», д.н.з. НОМЕР_1 , що підтверджується відеодоказом, з якого вбачається, що саме ОСОБА_1 не вжив очевидних заходів для зменшення швидкості транспортного засобу після появи на перехресті автомобіля швидкої допомоги зі спеціальнимисигналами та звуковою сигналізацією, не надав перевагу в русі згідно п..16.3 ПДР, та не вжив заходів для уникнення ДТП.

Щодо доводів апеляційної скарги про порушення прав потерпілого, ОСОБА_2 у своїх запереченнях на апеляційну скаргу зазначає, що під час оформлення дорожньо-транспортної пригоди органом поліції жодна особа потерпілою не визнавалася.

Перевіривши матеріали справи та доводи апелянта в частині поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, права на апеляційне оскарження, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне клопотання задовольнити, поновити представнику ОСОБА_1 - адвокату Деменку А.Г. строк на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 14 квітня 2026 року, як такий, що пропущений з поважних причин.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник - адвокат Деменко А.Г. підтримали доводи апеляційної скарги, просили скасувати постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 14 квітня 2026 року та прийняти нову постанову, якою визнати винним ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

ОСОБА_2 та його захисник Свистун Г.В. в судовому засіданні підтримали подані ОСОБА_2 заперечення на апеляційну скаргу, просили залишити її без задоволення, а постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 14 квітня 2026 року залишити без змін.

Вислухавши осіб, що з`явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи та додані учасниками справи докази, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Ст. 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Також ст. 62 Конституції України зазначає, що вина особа, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.

Постанова судді суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вище вимогам.

Як вбачається з матеріалів справи та оскаржуваного судового рішення, при розгляді даної справи суддя місцевого суду достатньо повно, об`єктивно та всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали та дійшов правильного висновку про відсутність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у справі доказах.

Так, відповідно до даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №612345, 11.03.2026 року о 15:18 год. в м. Києві на площі Галицькій, 1, водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «Volkswagen Crafter 35» д.н.з. НОМЕР_2 , рухаючись на проблискових маяках та зі спеціальним сигналом на виклик, здійснив рух під знак 3.21 «Заїзд заборонено» та на червоний сигнал світлофорного об`єкту не переконався, що даний маневр буде безпечним та під час проїзду перехрестя не надав перевагу в русі транспортному засобу«Mitsubishi» д.н.з. НОМЕР_1 , який рухався по проспекту Берестейському та проїжджав перехрестя на зелений сигнал світлофора, чим порушив п.8.7.3 «е», 16.1 ПДР України, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.

Відповідно до положень статті 124 КУпАП порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, тягне за собою накладення штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.

Пункт 1.3 Правил дорожнього руху України (далі за змістом - ПДР України), передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до п. 1.4 ПДР України, кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники.

Відповідно до п. 1.5. Правил дорожнього руху дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Пункт 1.9 ПДР України передбачає, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно пункту 8.7.3 «е» ПДР України, сигнали світлофора мають такі значення: червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоні миготливі сигнали забороняють рух.

П. 16.1. ПДР України передбачено, що перехрестя, де черговість проїзду визначається сигналами світлофора чи регулювальника, вважається регульованим. На такому перехресті знаки пріоритету не діють. У разі вимкнення світлофора або його роботи в режимі миготіння сигналу жовтого кольору та відсутності регулювальника перехрестя вважається нерегульованим і водії повинні керуватись правилами проїзду нерегульованих перехресть та установленими на перехресті знаками пріоритету..

Відповідно до ч.6 ст.14 Закону України «Про дорожній рух», поліцейські, працівники військової інспекції безпеки дорожнього руху, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, дорожньо-експлуатаційних служб та бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги при виконанні службових обов`язків можуть відступати від окремих вимог Правил дорожнього руху лише у випадках і при виконанні умов, викладених у них.

Згідно п. 2.3.б Правил дорожнього руху для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Відповідно до п. 3.1. Правил дорожнього руху України, водії оперативних транспортних засобів, виконуючи невідкладне службове завдання, можуть відступати від вимог розділів 8 (крім сигналів регулювальника), 10-18, 26, 27 та пункту 28.1 цих Правил за умови увімкнення проблискового маячка синього або червоного кольору і спеціального звукового сигналу та забезпечення безпеки дорожнього руху. За відсутності необхідності додаткового привертання уваги учасників дорожнього руху спеціальний звуковий сигнал може бути вимкнений.

Відповідно до п.3.2. Правил дорожнього руху України, у разі наближення транспортного засобу з увімкненим синім проблисковим маячком та (або) спеціальним звуковим сигналом водії інших транспортних засобів, які можуть створювати йому перешкоду для руху, зобов`язані дати йому дорогу і забезпечити безперешкодний проїзд зазначеного транспортного засобу (і супроводжуваних ним транспортних засобів).

Згідно з п. 3.1 Правил дорожнього руху під безпекою дорожнього руху необхідно розуміти такий рівень безпеки, який дозволяє водіям інших транспортних засобів виконати вимоги п.3.2 Правил дорожнього руху, щодо надання дороги і забезпечення безперешкодного проїзду зазначеного транспортного засобу.

Аналіз вищезазначених норм Правил дорожнього руху України дозволяє зробити висновок, що водії оперативних транспортних засобів можуть відступати від вимог ПДР, тільки виконуючи невідкладене службове завдання, та лише за умови обов`язкового ввімкнення спеціального звукового сигналу і об`єктивної наявності обставин, які б вказували, що такий відступ від вимог ПДР України не порушить безпеку дорожнього руху та не створить загрози іншим учасникам дорожнього руху.

Надаючи оцінку поясненням учасників дорожньо-транспортної пригоди, схемі місця ДТП, дослідивши наявний в матеріалах відеозапис, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив, що протокол про адміністративне правопорушення не містить даних про те, якими саме діями водія ОСОБА_2 порушено вимоги п.8.7.3 «е», 16.1 Правил дорожнього руху України. Крім того, протокол про адміністративне правопорушення не містить даних про те, що таке порушення правил дорожнього руху спричинило пошкодження транспортних засобів, що в свою чергу, виключає наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди із висновками суду першої інстанції та свідчать про неправильне тлумачення апелянтом положень Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Твердження ОСОБА_1 про те, що звуковий сигнал в автомобілі «Швидкої допомоги» не був увімкнений не знайшли свого підтвердження, оскільки не підтверджені належними доказами та спростовуються змістом протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №612345.

Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду, викладені в постанові і могли б бути підставами для її скасування та встановлення вини ОСОБА_2 у вчиненні даної ДТП, скаржником не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.

Істотних порушень закону, які б слугували підставою для скасування рішення суду першої інстанції апеляційним судом не встановлено.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд відповідно до приписів ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовує при розгляді даної справи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Апеляційний суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» (п.43) та «Авшар проти Туреччини» (п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року; доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Отже, висновки суду першої інстанції щодо відсутності в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП відповідають обставинам справи, ґрунтуються на наявних у справі доказах та доводами апеляційної скарги не спростовуються. З зазначених підстав постанова місцевого суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Поновити представнику ОСОБА_1 - адвокату Деменку Анатолію Григоровичу строк на оскарження постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 14 квітня 2026 року.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Деменка Анатолія Григоровича залишити без задоволення.

Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 14 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду є остаточна і оскарженню не підлягає.

Суддя

Київського апеляційного суду Д.О.Таргоній