Постанова від 14 червня 2026 р. у справі №755/4104/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 755/4104/26 Головуючий у І інстанції Галига І.О.

Провадження № 33/824/2650/2026 Головуючий у ІІ інстанції Таргоній Д.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 червня 2026 року цивільних справ Таргоній Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Бойка Євгена Васильовича на постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 23 березня 2026 року про притягнення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, пенсіонера, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 23 березня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день винесення постанови становить 680,00 грн.

Направлено ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації для проходження програми для кривдників, передбаченої Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» на строк 3 (три) місяці.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 0,2 прожиткового мінімуму на одну працездатну особу, що становить 665,60 грн в дохід держави.

Згідно постанови, ОСОБА_2 12березня 2026 року близько 15 год. 00 хв., перебуваючи за місцем проживання, а саме: АДРЕСА_1 , вчинив стосовно своєї матері ОСОБА_3 домашнє насильство фізичного та психологічного характеру, а саме: словесно принижував, кричав, наніс удар долонею в область обличчя, чим завдав їй фізичного болю та психологічних страждань та вчинив адміністративне правопорушення, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, захисник ОСОБА_1 - адвокат Бойко Є.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 23 березня 2026 рокускасувати та прийняти нову, якою провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження наявності тілесних ушкоджень у потерпілої особи. Також відсутні пояснення свідків події, які могли б підтвердити або спростувати обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.

Крім того, відсутні будь-які інші об`єктивні дані, які б свідчили про наявність психологічного насильства, зокрема не наведено конкретних дій, висловлювань чи поведінки, що могли б підпадати під ознаки такого правопорушення. Фактично, усі висновки, викладені у протоколі, ґрунтуються виключно на суб`єктивних твердженнях матері (потерпілої особи), без їх належної перевірки та підтвердження іншими доказами, що не відповідає вимогам ст. 251 КУпАП.

Захисник ОСОБА_1 - адвокат Бойко Є.В. вказує на те, що подана ОСОБА_3 медична довідка від 13 березня 2026 року не є належним доказом, оскільки була надана безпосередньо суду під час розгляду справи, саме тому ОСОБА_2 та його захисник - адвокат Бойко Є.В. не мали можливості своєчасно ознайомитися із вказаним документом як доказом, надати щодо нього свої заперечення, зауваження, поставити питання щодо його належності, допустимості та достовірності, а також заявити відповідні клопотання.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 - адвокат Бойко Є.В. звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутній відеозапис фіксації подій, здійснений працівниками поліції, про який зазначав суд першої інстанції та не досліджував його.

Вказує, що зазначений відеозапис стороною захисту був витребуваний у Дніпровського управління поліції ГУНП у м. Києві та під час його перегляду встановлено, що у ОСОБА_3 відсутні будь-які ознаки фізичного насильства.

Крім того, з відеозапису вбачається, що ОСОБА_3 працівникам поліції спочатку стверджує, що ОСОБА_2 нібито наніс їй удар кулаком в обличчя, а за декілька секунд змінює свої пояснення та зазначає, що він лише провів рукою по обличчю потерпілої.

В апеляційній скарзі сторона захисту звертає увагу на те, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 склалися напружені, конфліктні взаємовідносини, які носять системний та тривалий характер, і обумовлені протилежністю їх інтересів, поглядів щодо побутових питань співіснування в одному житловому приміщенні. Такий конфлікт супроводжується взаємними претензіями, емоційною напругою та словесними суперечками, що саме по собі не є тотожним домашньому насильству.

Крім того, наявні обставини дають підстави вважати, що ініціатором загострення даного конфлікту виступає саме ОСОБА_3 , яка, використовуючи механізми звернення до правоохоронних органів, фактично намагається вплинути на ситуацію з метою усунення ОСОБА_1 з місця спільного проживання, тобто фактичного його виселення. Така поведінка свідчить про наявність приватного інтересу у вирішенні житлового спору, а не про реальне прагнення захисту від домашнього насильства.

При цьому жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність у діях ОСОБА_2 умислу на заподіяння шкоди, спричинення реальної фізичної чи психологічної шкоди, а також створення обґрунтованих побоювань за безпеку потерпілої особи матеріали справи не містять.

Сторона захисту зазначає, що працівниками поліції не було опитано сусідів, що на думку скаржника допомогло б з`ясувати всі обставини, підтвердити чи спростувати покази ОСОБА_3 та відповідно встановити винуватість у конфлікті.

Також вказує на те, що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не с безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, а являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особа.

Крім того, до матеріалів справи про адміністративне правопорушення не надано доказів як факту завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого так і умислу вчинення таких дій, що виключає застосування положень ст. 173-2 КУпАП до подій, які мали місце 12 березня 2026 року.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 - адвокат Бойко Є.В. також порушує питання поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, як такого, що пропущений з поважних причин. Зокрема зазначає, що оскаржувану постанову ОСОБА_2 отримав лише 26 березня 2026 року.

З метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, права на апеляційне оскарження, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, з огляду на викладені обставини суд апеляційної інстанції вважає за необхідне клопотання задовольнити, поновити захиснику ОСОБА_1 - адвокату Бойку Є.В. строк на апеляційне оскарження постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 23 березня 2026 року, як такий, що пропущений з поважних причин.

У судовому засіданні ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити. Також, заявив клопотання про долучення до матеріалів справи відеозаписи фіксації події, здійснені працівниками поліції, що знаходяться на компакт-диску, яке було задоволено апеляційним судом.

Потерпіла ОСОБА_3 та її представник адвокат Чайковський О.М. у судовому засіданні висловили свої заперечення щодо доводів апеляційної скарги та просили залишити її без задоволення, а постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 23 березня 2026 року залишити без змін.

Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи.

Положеннями ст. 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в даному випадку, передбаченого статтею 173-2 КУпАП, у числі інших визначених законом обставин, зобов`язаний з`ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин і доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами.

Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Також ст. 62 Конституції України зазначає, що вина особа, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.

Постанова судді суду першої інстанції в повній мірі відповідає зазначеним вище вимогам.

Як вбачається з матеріалів справи та судового рішення, при розгляді даної справи суддя місцевого суду достатньо повно, об`єктивно та всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали та дійшов до правомірного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Так, відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису тягне за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб.

Об`єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов`язкової ознаки - можливість настання чи настання фізичної або психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, необхідно з`ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.

Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи (п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Таким чином, під домашнє насильство, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров`ю іншого члена сім`ї.

Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Посадовою особою, що складає протокол, ставиться у вину особі вчинення таких конкретних протиправних діянь, що містять в собі ознаки того чи іншого адміністративного правопорушення, що відображається у протоколі. Суддя ж, розглянувши справу повинен переконатись у наявності чи відсутності підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності за конкретні дії.

Розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувається в межах протоколу про адміністративне правопорушення відносно конкретної особи.

Забезпечення доведеності вини є однією із засад судочинства відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Конституції України.

Висновки судді місцевого суду про доведеність вчинення ОСОБА_4 домашнього насильства фізичного та психологічного характеру стосовно своєї матері ОСОБА_3 , підтверджується зібраними у справі доказами, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №878390 від 12 березня 2026 року, згідно якого 12 березня 2026 року о 15 годині 00 хвилин, ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 , вчинив стосовно своєї матері ОСОБА_3 , домашнє насильство фізичного та психологічного характеру, а саме: словесно принижував, кричав, наніс удар долонею в область обличчя, чим завдав їй фізичного болю та психологічних страждань, чим вчинив адміністративне правопорушення, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП;

- рапортом працівника поліції на ім`я начальника Дніпровського УП ГУНП у м. Києві про те, що 12 березня 2026 року під час добового чергування в складі мобільної групи реагування на факти вчинення домашнього насильства сектору протидії домашньому насильству Дніпровського УП ГУНП у м. Києві від оперативного чергового було отримано виклик за адресою: АДРЕСА_1 , який кваліфіковано як «домашнє насильство». Прибувши на місце події, було виявлено ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка повідомила, що її син - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на постійній основі принижує, ображає її словесно, псує речі та захаращує квартиру, зокрема 12 березня 2026 року близько о 15 год. 00 хв. за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 завдав їй удар долонею по обличчю кричав на неї та словесно принижував, що завдало їй моральних страждань та фізичного болю, у зв`язку з чим було вимушена звертатись про допомогу на спецлінію 102. Громадянин ОСОБА_2 стосовно даної події пояснив, що протиправних дій не вчиняв. З даним громадянином було проведено профілактичну бесіду, наголошено на неприпустимості насильницької поведінки. Учасникам події роз`яснено їхні права, заходи та соціальні послуги, якими вони можуть скористатися у сфері запобігання та протидії домашньому насильству. Враховуючи вищевикладене, встановлено, що своїми діями ОСОБА_2 вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно матері (крики, словесні приниження, наніс удар долонею по обличчю), у зв`язку з чим стосовно даного громадянина було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП (серія ВАД № 878390) та винесено терміновий заборонний припис стосовно кривдника (серія АА № 483712);

- письмовим поясненням ОСОБА_3 , згідно якого 12 березня 2026 року, син останньої ОСОБА_2 неодноразово принижує свою матір, ображає словесно, наніс удар долонею в область обличчя, постійно зносить в квартиру хлам з вулиці, псує речі;

- дослідженими під час судового в суді апеляційної інстанції долученими ОСОБА_4 відеозаписами з відеореєстраторів нагрудних боді-камер працівників поліції , які приїхали на виклик 12 березня 2026 року за адресою: АДРЕСА_1 , з яких вбачається, що даючи пояснення працівникам поліції ОСОБА_2 зазначав, що конфлікти з матір`ю мають постійний характер, що працівників поліції він та матір викликають не вперше, причиною конфліктів є співіснування в одному житловому приміщенні, постійно стверджував, що ОСОБА_3 не є його матір`ю, вказував що саме вона постійно провокує сварки, в свою чергу ОСОБА_3 надала свої пояснення та вказала, що її син постійно ображає, обзиває останню, погрожує їй фізичною розправою, зносить до квартири різний хлам, не допускає матір до своєї кімнати, зазначала, що вона боїться спати в квартирі, 12 березня 2026 року близько 15 год. 00 хв. під час чергового конфлікту ОСОБА_2 наніс удар рукою в область обличчя ОСОБА_3 .

Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що наведені вище докази підтверджують наявність обставин, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, та, які, містять ознаки правопорушення, визначені диспозицією ст.173-2 ч.1 КУпАП.

Висновок суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, ґрунтується на повному, всебічному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи.

З доказів, наявних в матеріалах справи, та доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 вбачається наявність постійної конфліктної ситуації, в тому числі пов`язаної з користуванням квартирою, однак це не дає підстав для висновку про звільнення ОСОБА_1 від відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.

Доводи апеляційної скарги, що ініціатором загострення даного конфлікту виступає саме ОСОБА_3 , яка намагається усунути ОСОБА_2 з місця спільного проживання, тобто фактичного його виселення, апеляційний суд критично оцінює, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження таких обставин.

Доводи апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що ОСОБА_2 дійсно вчинив домашнє насильство, спростовуються поясненням потерпілої ОСОБА_3 та дослідженим в суді апеляційної інстанції відеозаписом, на якому зафіксовані пояснення останньої відразу після приїзду працівників поліції, розбіжностей в яких судом не встановлено.

Вина ОСОБА_1 у цій справі доведена поза розумним сумнівом, що свідчить про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, а тому існують всі підстави для притягнення до відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Інші доводи апеляційної скарги мають формальний характер та спрямовані на ухилення від адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, а будь-яких інших даних щодо відсутності вини останнього у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене, судом першої інстанції відповідно до ст. 280 КУпАП належним чином встановлено обставини, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, та досліджено докази, наявні в матеріалах справи, на підставі яких зроблено обґрунтований висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

З огляду на вищенаведене, перевіривши наявні у справі докази, доводи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують правильності та законності постанови судді Дніпровського районного суду м. Києва від 23 березня 2026 року, а тому не можуть бути визнані обґрунтованими та бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 .

З урахуванням викладеного, порушень норм матеріального або процесуального права, які були б підставою для скасування постанови суду першої інстанції, під час апеляційного перегляду справи не встановлено, а тому апеляційна скарга захисника ОСОБА_1 - адвоката Бойка Є.В. задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 247, 284, 294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Поновити захиснику ОСОБА_1 - адвокату Бойку Євгену Васильовичу строк на апеляційне оскарження постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 23 березня 2026 року.

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Бойка Євгена Васильовича залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 23 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя

Київського апеляційного суду Д.О.Таргоній