Рішення від 30 червня 2026 р. у справі №620/17127/23 — Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2026 року Чернігів Справа № 620/17127/23

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Ткаченко О.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та стягнення додаткової щомісячної винагороди,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:

визнати протиправним діяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 додаткової щомісячної винагороди відповідно до вимог постанови КМУ від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" за березень 2022 року в сумі 30 000 грн та серпень 2022 року в розміру 30 000 грн;

стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 додаткову щомісячну винагороду відповідно до вимог постанови КМУ від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" за березень 2022 року в сумі 30 000 грн та серпень 2022 року в розміру 30 000 грн.

Позовні вимоги мотивує тим, що військовою частиною НОМЕР_1 не виплачено в повному обсязі додаткову щомісячну винагороду відповідно до вимог постанови КМУ від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" за березень та серпень 2022 року.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.11.2023 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою суду від 20.12.2024 витребувано у військової частини НОМЕР_1 додаткові докази у справі.

Представник відповідача подав до суду відзив, у якому позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні, зазначив, що відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" додаткова винагорода із розрахунку 30000,00 грн на місяць за березень та серпень 2022 року виплачувалася позивачу, а відтак відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог. Отримання позивачем вказаних коштів підтверджується відомістю банку про зарахування коштів грошового забезпечення на його рахунок.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини від 12.01.2023 №12 ОСОБА_1 на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) №512 від 31.12.2022 та керуючись підпунктом «а» (за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі) пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» звільненого з військової служби у відставку, з 12.01.2023 виключено із списків особового складу військової частини.

Листом від 08.09.2023 №2/7-949 відповідач повідомив ІНФОРМАЦІЯ_1 , що відомості про доплату додаткової винагороди ОСОБА_1 в сумі 30000,00 грн за серпень 2022 року відповідно до діючих на той час вимог Окремого доручення Міністра оборони України №912/з/29 від 23.06.2022, що врегульовувало виплату військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, внесені до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 27.08.2023 №1675 щодо виплати додаткової винагороди (а.с. 6).

У відповідь на скаргу позивача від 18.08.2023 щодо інформації про виплату додаткової винагороди відповідач листом від 26.09.2023 №2/7-975 повідомив, що згідно довідки про розміри грошового забезпечення (витягу з карток особових рахунків) за 2022-2023 рік по військовослужбовцю військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 додаткова винагорода за серпень 2022 року була нарахована 28 жовтня 2022 року (а.с. 7).

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 20.09.2023 №5528 про розміри грошового забезпечення (витягу з карток особових рахунків) за 2022-2023 рік позивачу нарахована та виплачена винагорода за АТО із розрахунку 30000,00 грн: 08.04.2022 за березень 2022 року – 15483,87 грн (зараховано на карткові рахунки 15251,61 грн); 28.10.2022 за серпень 2022 року – 30000,00 грн (зараховано на карткові рахунки 29550,00 грн) (а.с. 5).

Аналогічні відомості містить довідка військової частини НОМЕР_1 від 21.12.2024 №6054, надана на виконання ухвали суду про витребування доказів (а.с. 30).

Позивач, вважаючи, що військова частина НОМЕР_1 нарахувала, але не виплатила йому додаткову винагороду в розмірі 30000,00 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за березень та серпень 2022 року, звернувся до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи органом місцевого самоврядування, їх посадовою особою дій у межах компетенції, але не передбаченим способом, у не передбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Обсяг судового контролю в адміністративних справах визначено частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

Згідно зі статтею 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності.

Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Згідно із частиною 1 статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII).

Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Абзацами першим та другим пункту 4 статті 9 Закону № 2011-XII встановлено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.07.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі – Постанова №704) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (пункт 3 Постанови №704).

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні постановлено ввести воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указами Президента України строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався та триває станом на момент розгляду даної справи.

Одночасно із введенням воєнного стану, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Указом Президента України №69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Цим же Указом надано доручення Кабінету Міністрів України забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24.02.2022 №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнято постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168).

Абзацом першим пункту 1 Постанови №168, у первинній редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) (абзац другий пункту 1 Постанови №168).

Міністерству фінансів опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови (пункт 3 Постанови №168).

Відповідно до пункту 5 Постанови №168 ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022.

Отже, додаткова винагорода в розмірі 30000 грн виплачувалась всьому особовому складу Збройних Сил України незалежно від виконання завдань.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168» вирішено внести зміни до Постанови №168 із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 01.07.2022 №754, що додаються.

Постановою Кабінету Міністрів України №793 внесені, зокрема, такі зміни до Постанови №168:

- в абзаці першому слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно» замінено словами і цифрами «додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць»;

- доповнено пункт після абзацу першого новим абзацом такого змісту: «Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення»;

- доповнено постанову пунктом 2-1 такого змісту: «2-1. Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів».

У постанові від 21.09.2023 у справі №260/3564/22 Великою Палатою Верховного Суду було викладено правовий висновок, відповідно до якого, зміст внесених постановою Кабінету Міністрів України №793 змін до постанови Кабінету Міністрів України №168 в частині визначення розміру додаткової винагороди «до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць» замість «30000 гривень щомісячно» не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, оскільки за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена урядом «пропорційність» із прив`язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.

При цьому, на підставі абзацу другого пункту 7 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197, розмір грошового забезпечення, що належить військовослужбовцю не за повний календарний місяць, визначається шляхом множення середньоденного розміру грошового забезпечення на кількість календарних днів, прослужених військовослужбовцем у цьому місяці. При цьому середньоденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення, належного військовослужбовцю за повний календарний місяць, на кількість календарних днів місяця, за який здійснюється виплата.

Отже, аналіз приписів наведених нормативно-правових актів дає підстави для висновку про те, що встановлена Постановою №168 додаткова винагорода є складовою грошового забезпечення військовослужбовців, яку держава взяла на себе обов`язок виплачувати їм на період дії воєнного стану в Україні. При цьому, грошове забезпечення, до якого входить, зокрема, спірна додаткова винагорода, виплачується за неповний місяць пропорційно календарним дням, прослуженим військовослужбовцем у відповідному місяці.

Тобто, з огляду на наведені висновки та правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 21.09.2023 у справі №260/3564/22, зміни, внесені постановою Кабінету Міністрів України №793 до постанови Кабінету Міністрів України №168, не змінили обсягу прав позивача на отримання додаткової винагороди в розмірі 30000,00 грн на місяць, яка, на підставі нормативно-правових актів, виплачується за неповний місяць пропорційно календарним дням, прослуженим військовослужбовцем у відповідному місяці.

Висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 11.04.2024 у справі №440/6106/22, від 15.08.2024 у справі №280/5806/22, від 28.11.2024 у справі №360/1446/23.

Позивачу 2022 році проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Відповідно до вищенаведених норм у позивача, як військовослужбовця Збройних Сил України, з 24.02.2022 виникло право на отримання додаткової винагороди в розмірі 30000,00 гривень щомісячно, передбаченої Постановою №168.

Предметом спору у даній справі є виплата додаткової винагороди у розмірі 30000,00 грн за березень 2022 та серпень 2022 року.

Так, відповідно до наявних в матеріалах справи довідок від 20.09.2023 №5528 та від 21.12.2024 № 6054 про розміри грошового забезпечення (витягу з карток особових рахунків) за 2022-2023 рік ОСОБА_1 нараховано та виплачено винагорода за АТО із розрахунку 30000,00 грн 08.04.2022 за березень 2022 року – 15483,87 грн (зараховано на карткові рахунки 15251,61 грн), 28.10.2022 за серпень 2022 року – 30000,00 грн (зараховано на карткові рахунки 29550,00 грн).

Відомістю зарахувань заробітної плати підтверджується виплата вказаних сум додаткової винагороди позивачу (а.с. 30 зворот).

Таким чином, додаткова винагорода у розмірі 30000,00 грн за серпень 2022 року виплачена позивачу в повному обсязі. Отже, вимоги позивача в цій частині є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Щодо додаткової винагороди за березень 2022 року, суд зазначає, що підставою для виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, є відповідні накази командирів (начальників).

Виплата додаткової винагороди за березень 2022 року позивачу проведена на підставі рапорту командира групи інженерного забезпечення військової частини НОМЕР_1 від 04.04.2022 про виплату старшому лейтенанту ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 30000,00 грн за період з 15.03.2022 по 31.03.2022.

Відповідач у відзиві зазначив, що рапорт про виплату позивачу додаткової винагороди за період з 01.03.2022 по 14.03.2022 не подавався, у зв`язку з чим позивача не було включено до наказу про виплату додаткової винагороди у розмірі 30000,00 грн за цей період.

Суд відхиляє аргументи відповідача щодо відсутності рапорту безпосереднього командира як підстави для невиплати коштів з огляду на таке.

У первинній редакції постанови Кабінету Міністрів України №168, яка діяла станом на березень 2022 року, розмір додаткової винагороди для військовослужбовців Збройних Сил, крім тих із них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, був визначений у фіксованому розмірі 30000 гривень щомісячно. Так, пунктом 1 Постанови №168 було встановлено, що на період дії воєнного стану, зокрема військовослужбовцям Збройних Сил виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби).

Аналіз вказаної норми свідчить, що імперативною (обов`язковою) умовою для виплати додаткової винагороди у розмірі 30 000 грн у березні 2022 року був сам факт проходження військової служби особою у період дії воєнного стану та наявність особи у списках особового складу військової частини.

Матеріалами справи, підтверджується, що позивач у березні 2022 року проходив військову у військовій частині, отримував грошове забезпечення за повний місяць. Доказів того, що в період з 01.03.2022 по 14.03.2022 позивач був виключений зі списків особового складу військової частини суду не надано.

Постанова №168 не пов`язує виникнення права військовослужбовця на отримання додаткової винагороди із фактом подання чи неподання рапорту його командиром. Рапорт є лише внутрішнім технічним документом для документообігу, а не самостійною підставою для виникнення або позбавлення особи права на соціальні гарантії, встановлені державою. Неподання рапорту безпосереднім керівником є упущенням органу військового управління (командування) і не може мати негативних наслідків для самого військовослужбовця та позбавляти його гарантованого державою грошового забезпечення. Виплата додаткової винагороди є обов`язком держави, а не дискреційним (добровільним) правом командира.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що позивач має право на отримання додаткової винагороди у розмірі 30000,00 грн за березень 2022 року, оскільки останній перебував у списках особового складу частини, що підтверджено матеріалами справи, а відсутність рапорту командира підрозділу не може бути підставою для невиплати гарантованого державою грошового забезпечення.

Водночас суд зазначає, що відповідно до чинного законодавства, зокрема Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, виплата будь-яких сум (у тому числі додаткових винагород) здійснюється виключно на підставі наказів командира відповідної військової частини та після здійснення фінансово-економічною службою відповідних розрахунків (нарахувань).

Оскільки у березні 2022 року відповідач не видавав наказ щодо позивача та не здійснював розрахунку вказаної виплати, сума додаткової винагороди не є нарахованою. Нарахування грошового забезпечення належить до дискреційних повноважень відповідача. Адміністративний суд покликаний захищати порушене право, а не підміняти собою державні органи. За таких обставин, належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача, який повністю відновлює його права, є не стягнення коштів, а зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу вказану додаткову винагороду.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" за березень 2022 році у неповному розмірі та зобов`язання відповідача нарахувати та виплати позивачу додаткову винагороду згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" за березень 2022 року у розмірі 30000 грн, з урахуванням раніше виплачених сум.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення позову частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання позову, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано, тому судові витрати, що підлягають відшкодуванню, відсутні.

Керуючись статтями 241–246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та стягнення додаткової щомісячної винагороди задовольнити частково.

Визнання протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" за березень 2022 році у неповному розмірі.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплати ОСОБА_1 додаткову винагороду згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" за березень 2022 року у розмірі 30000 грн, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).

Повний текст рішення суду складено 01 липня 2026 року.

Суддя Ольга ТКАЧЕНКО