Рішення від 29 червня 2026 р. у справі №580/5798/26 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року справа № 580/5798/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Гайдаш В.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі – відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі – відповідач 2), в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №232730000066 від 23.04.2026 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 ;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо неврахування архівної довідки №318-2 від 25.01.2022 для перерахунку пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 21.02.2022;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №2 період роботи у 1994-1995 рр. у Черкаській СПМК-3 на посаді монтажника на підставі наявних у справі документів про атестацію;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 21.02.2022 із перерахунком індивідуального коефіцієнта заробітку ($Kz$) шляхом підсумовування заробітної плати за основним місцем роботи та за сумісництвом на підставі архівної довідки №318-2 від 25.01.2022, та виплатити утворену заборгованість однією сумою;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 40 000,00 грн (сорок тисяч гривень 00 копійок).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області неправомірно відмовило йому у перерахунку пенсії на підставі архівної довідки №318-2 від 25.01.2022 та врахуванні до пільгового стажу за Списком №2 період роботи у 1994-1995 рр. у Черкаській СПМК-3 на посаді монтажника на підставі наявних у справі документів про атестацію. Позивач вважає рішення відповідача 2 незаконними та такими, що не відповідають діючому законодавству.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 03.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Відповідач 1 позов не визнав, представниця відповідача у задоволенні позову просила відмовити повністю, надала суду відзиви на позов, у якому зазначила, що позивач 16.04.2026 подав заяву про перерахунок пенсії, до заяви долучив архівну довідку від 25.01.2022 № 318-2,197,132в про заробітну плату, архівну довідку від 25.01.2022 № 318-2,196,132в про періоди роботи, архівну копію наказу про атестацію робочих місця, видані Архівним відділом Департаменту управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради. Заява позивача розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області за принципом екстериторіальності, відповідно до Порядку № 22-1 та винесено рішення від 23.04.2026 №232730000066 про відмову у перерахунку пенсії, оскільки стаж та заробітна плата буде переглянута після надходження акта зустрічної перевірки. Про прийняте рішення позивача було повідомлено листом Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області.

Відповідач 2 позов в не визнав, представниця відповідача 2 у задоволенні позову просила відмовити повністю, надала суду відзиви на позов, у якому зазначила, що 16.04.2026 позивач звернувся з заявою про перерахунок пенсії на підставі довідок від 25.01.2022 №318-2.196.132в та №318-2.197.132в, які видані Архівним відділом Черкаської міської ради. Представниця зазначає, що оскільки зазначені архівні довідки підлягають перевірці Пенсійного фонду України в Черкаській області у зв`язку з чим відповідачем правомірно прийнято рішення від 23.04.2026 №232730000066 про відмову у перерахунку пенсії з більшого страхового стажу згідно довідок від 25.01.2022 №318-2.196.132в та №318-2.197.132в видані Архівним відділом Черкаської міської ради, та повідомлено, що стаж та заробітна плата буде переглянута після надходження акта зустрічної перевірки від Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області. Також у відзиві зазначено, що 14.05.2026 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області проведено зустрічну перевірку вказаних архівних довідок, в результаті чого проведено перерахунок пенсії позивачу на підставі акту перевірки та перевіряємий період зараховано до стажу позивача. Електронна пенсійна справа позивача приведена у відповідність Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області, а тому відсутні законні підстави для визнання дії відповідача 2 протиправними, оскільки Головне управління діяло лише на підставі норм діючого законодавства України, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Крім того, представниця відповідача зазначила, що посилання позивача на проведення перерахунку пенсії з 21.02.2022, не узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, оскільки позовні вимоги стосуються нарахування коштів, а не виплати вже нарахованих.

Позивачем подано до суду відповіді на відзиви на позовну заяву, в яких зазначено, що доводи відповідачів є необґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення, так як перерахунок пенсії позивача згідно його заяви від 16.04.2026 на підставі рішення ГУ ПФУ в Черкаській області від 09.06.2026 №232730000066 було виконано не в повному обсязі, з порушенням часових меж та без належного врахування всіх показників заробітної плати (стажу), зазначених в архівних довідках.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що позивач 16.04.2026 подав заяву про перерахунок пенсії, до якої долучив архівну довідку від 25.01.2022 № 318-2,197,132в про заробітну плату, архівну довідку від 25.01.2022 № 318-2,196,132в про періоди роботи, архівну копію наказу про атестацію робочих місця, видані Архівним відділом Департаменту управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради.

Вищезазначена заява позивача від 16.04.2026 була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області за принципом екстериторіальності та винесено рішення від 23.04.2026 №232730000066 про відмову у перерахунку пенсії позивача, оскільки стаж та заробітна плата буде переглянута після надходження акта зустрічної перевірок.

Позивач не погоджуючись із вищезазначеним рішенням відповідача 2, звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється КМУ.

Відповідно до п. 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення. Показники, зазначені у цих Списках обов`язково повинні бути підтверджені у карті оцінки умов праці робочого місця за результатами атестації і можуть записуватись у дужках.

Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого ПКМУ від 12.08.1993 №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 20 Порядку передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконаної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника, підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним Фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Відповідно до ст. 44 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Згідно зі ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року №383 (далі - Порядок №383) встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Пунктом 10 Порядку №383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та в разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 №637.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Відповідно до статті 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 01.07.2000 незалежно від перерв.

Матеріалами справи підтверджено, що заява позивача від 16.04.2026 була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області за принципом екстериторіальності та винесено рішення від 23.04.2026 №232730000066 про відмову у перерахунку пенсії позивача, оскільки стаж та заробітна плата буде переглянута після надходження акта зустрічної перевірок.

У подальшому, після підтвердження обґрунтованості видачі довідки про заробітну плату від 25.01.2022 № 318-2,197,132в, виданої архівним відділом Департаменту управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради первинними документами та надходження акту документальної перевірки від 27.05.2026 №2300- 1002-1/2203, переглянуто заяву про перерахунок пенсії від 16.04.2026, як наслідок прийнято рішення від 09.06.2026 №232730000066, яким здійснено позивачу перерахунок пенсії на підставі архівної довідки №318-2 від 25.01.2022 та враховано до пільгового стажу за Списком №2 період роботи у 1994-1995 рр. у Черкаській СПМК-3 на посаді монтажника.

Таким чином, за результатами розгляду заяви позивача від 16.04.2025, з урахуванням акту перевірки достовірності документів, поданих до оформлення пенсії від 14.05.2026, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області прийнято рішення від 09.06.2026 №232730000066 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 , тому суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для скасування рішення відповідача 2 та зобов`язання територіального органу ПФУ здійснити перерахунок його пенсії на підставі заяви від 16.04.2025, отже позов у цій частині позовних вимог не підлягає до задоволення.

Посилання позивача на те, що перерахунок пенсії позивача згідно його заяви від 16.04.2026 на підставі рішення ГУ ПФУ в Черкаській області від 09.06.2026 №232730000066 було виконано не в повному обсязі, з порушенням часових меж та без належного врахування всіх показників заробітної плати (стажу), зазначених в архівних довідках – не приймається судом до уваги, оскільки між позивачем та відповідачем 1 виникли нові спірні правовідносини щодо перерахунку пенсії позивача, а рішення ГУ ПФУ в Черкаській області від 09.06.2026 №232730000066 не є предметом спору у даній адміністративній справі.

Стосовно позовних вимог позивача про стягнення на його користь моральної шкоди у сумі 40000 грн, суд зазначає наступне.

Як передбачено ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною першою статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Приписами статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17, зокрема, Верховний Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п. 52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (п.56). У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. При цьому, в силу статті 1173 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача, а протиправність його дій та рішень презюмується - обов`язок доказування їх правомірності покладається на відповідача (частина друга статті 77 КАС України) (п. 57).

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідачів на користь позивача моральної шкоди у сумі 40000 грн.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 6, 14, 139, 242-245, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Суддя Віталіна ГАЙДАШ