Рішення від 29 червня 2026 р. у справі №570/1350/25 — Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/1350/25

Номер провадження 2/570/127/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2026 року

Рівненський районний суд Рівненської області в особі:

судді Красовського О.О.

з участю:

секретаря судових засідань Захарук Г.Л.

позивачки ОСОБА_1

представника позивачки - адвоката Мокрицької Л.

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача - адвоката Дупака В.

представника третьої особи - Мамчур К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 ; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - виконавчий комітет Мізоцької селищної ради Рівненського району Рівненської області (як орган опіки та піклування) про позбавлення батьківських прав, -

в с т а н о в и в :

Покликаючись на те, що відповідач не цікавиться життям дітей, з 2018 року не виконує батьківських обов`язків щодо дітей, несистематично надає допомогу на їх утримання, то позивачка просить суд ухвалити рішення про позбавлення відповідача батьківських прав щодо дітей: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Провадження у справі було відкрито 02.04.2025, судові засідання призначалися (з урахуванням підготовчих судових засідань) на 05.05.2025, 18.06.2025, 03.07.2025, 11.09.2025, 21.10.2025, 19.11.2025, 02.12.2025, 09.02.2026, 27.03.2026, 22.04.2026, 25.05.2026, 24.06.2026.

Були заявлені клопотання про витребування доказів, про виклик свідків, які судом задоволено.

Неодноразово представником відповідача були заявлені клопотання про відкладення розгляду справи, які судом задоволені.

28.05.2025 року представник позивача адвокат Саух Руслан Петрович подав до суду зустрічний позов в інтересах позивача ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , третя особа: служба у справах дітей Мізоцької селищної ради Рівненського району Рівненської області щодо визначення годин спілкування з дитиною.

19.06.2025 надійшов відзив. Представник відповідача зазначає, що відсутні підстави для задоволення возову. Відповідач є самозайнятою особою, має житло, позитивно характеризується за місцем роботи, не має судимості, має врівноважений характер, намагається регулярно сплачувати аліменти. За таких обставин відсутні підстави для задоволення позову.

16.09.2025 позивачка подала позов в новій редакції, де визначилася з колом учасників справи.

01.12.2025 року до суду надійшов Висновок щодо визначення участі батька у вихованні малолітніх дітей (додаток 1 до рішення виконавчого комітету Мізоцької селищної ради Рівненського району Рівненської області від 09 жовтня 2025 року № 212). Заперечення щодо зазначеного рішення ні від ОСОБА_4 , ні від його представника не надходили. Таким чином ОСОБА_4 та його представник погодилися з рішенням виконавчого комітету Мізоцької селищної ради Рівненського району Рівненської області від 09 жовтня 2025 року № 212.

Суд констатує, що у цивільному судочинстві судовий процес ініціюється з метою вирішення правової проблеми, а наявність такої не була підтверджена ОСОБА_4 .

Тому ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 23.02.2026 зустрічну позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , третя особа: служба у справах дітей Мізоцької селищної ради Рівненського району Рівненської області щодо визначення годин спілкування з дитиною вирішено повернути позивачеві.

02.12.2025 була постановлена ухвала про витребування від виконавчого комітету Мізоцької селищної ради Рівненського району Рівненської області як органу опіки та піклування висновку щодо доцільності/недоцільності позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_4 по відношенню до його дітей - сина ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та сина ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

В судовому засіданні позивачка позов підтримала. Пояснила суду, що останні вісім років вона не проживає з відповідачем. Коли вона вдруге стала матір`ю, то відповідач з ними вже не жив. Відповідач з дітьми проводить час лише один раз на рік, близько 15 хвилин. Аліменти своєчасно не сплачує, за останній рік заплатив всього 5000 грн., наразі існує значна заборгованість зі сплати аліментів. Відповідач не знає де навчаються діти, не відвідував батьківські збори. Також він не цікавиться життям дітей, не приймає участі у їх вихованні. Рішення щодо визначення побачень з дітьми він не виконує, до дітей не приїздить. Тому звернулася до суду з відповідним позовом та просить суд його задоволити.

Представник позивачки підтримала позов з аналогічних підстав.

Відповідач позов не визнав. Пояснив суду, що він по можливості приїздить до дітей в село, і там з ними зустрічається. Наразі він не має можливості приїздити до дітей, оскільки не має бронювання, а тому побоюється, що його можуть затримати на блокпості. З часу визначення порядку участі у вихованні дітей він бачився з дітьми тільки один раз. Щодо аліментів, то має заборгованість, але не може її погасити через відсутність доходів. Останній раз дітей бачив на Пасху. Менший син виріс без нього, він його відвідує, але не зміг назвати час, коли останній раз бачився з ним. При цьому вважає себе хорошим батьком, тому у задоволенні позову просить відмовити.

Представник відповідача позов не визнав. Пояснив суду, що при ухваленні рішення суд має врахувати, що відповідач не самоусунувся від виховання дітей, але не може до них приїздити з поважних причин. Висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав щодо дітей є необ`єктивним, оскільки при цьому не заслуховувалася думка відповідача. При ухваленні рішення мають бути забезпечені найкращі інтереси дитини. Тому, з урахуванням встановлених у справі обставин, просить суд відмовити у задоволенні позову.

Представник органу опіки та піклування підтримала висновок щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав по відношенню до його дітей. Пояснила суду, що це питання детально вивчалося, з дітьми проводилися бесіди, які пояснили, що батько до них не приїздить. Про засідання відповідач повідомлявся у телефонному режимі, також з ним у телефонному режимі проводилися бесіди з приводу порушеного питання. Тому виконавчий комітет прийняв рішення на підставі об`єктивних даних. Також враховувалося, що відповідач має заборгованість зі сплати аліментів, але це не був вирішальний і єдиний аргумент при ухваленні рішення щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав.

В судовому засіданні була заслухана думка дитини. Так, ОСОБА_7 розповів, що наразі проживає в селі Нова Мощаниця. Було таке, що батько два роки до них не приїздив. У 2024 році запросив до себе на коляду, вони приїхали, а батька не було вдома. Останні місяці батько їх не відвідує. Перед судовим засіданням привітався та запитав як справи, більше нічого не розпитував. Батько жодного разу не приходив до школи. У нього немає бажання спілкуватися з відповідачем. Наразі проживає з іншим татом. Був випадок, коли відповідач зламав мамі руку, у цей час він перебував у будинку і про подію дізнався від бабусі. Бажає, щоби відповідача позбавили батьківських прав.

В судовому засіданні була допитана свідок ОСОБА_8 , яка надала суду показання про те, що проживає в одному будинку з сім`єю позивачки. З 2022 року жодного разу не бачила відповідача. Коли він виявляв бажання бачитися з дітьми, то позивачка відвозила дітей до м. Рівне. Останній раз бачила відповідача на Пасху в 2026 р. Теперішнього чоловіка позивачки діти називають татом.

Свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 надали суду показання про те, що вони є сусідами з позивачкою, і жодного разу не бачили, щоб відповідач спілкувався з дітьми.

Обставини, встановлені при розгляді справи.

ОСОБА_7 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьками є ОСОБА_4 та ОСОБА_11 (а.с. 6).

ОСОБА_12 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьками є ОСОБА_4 та ОСОБА_11 (а.с. 4).

Діти зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 5, 7).

Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 16.09.2019 (справа 562/2380/19) був розірваний шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_13 (а.с. 8). Рішення суду набрало законної сили.

ОСОБА_14 та ОСОБА_13 зареєстрували шлюб 28.10.2022 (а.с. 9). Після реєстрації шлюбу прізвище дружини - « ОСОБА_15 ».

В матеріалах справи наявна характеристика на ОСОБА_6 та ОСОБА_5 (а.с. 12, 13). Директор Ступнівського ліцею Мізоцької селищної ради Рівненського району Рівненської області зазначає, що дітей виховує матір та вітчим, які цікавляться навчанням дитини та виконують свої обов`язки на належному рівні. Діти говорять про вітчима з повагою.

Відповідач надав докази сплати аліментів за 2002-2023 р.р. (а.с. 56-68).

Рішенням виконавчого комітету Мізоцької селищної ради Рівненського району Рівненської області від 09.10.2025 № 212 був затверджений Висновок щодо визначення способу участі батька ОСОБА_4 у вихованні малолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с. 121-122).

Рішенням виконавчого комітету Мізоцької селищної ради Рівненського району Рівненської області від 08.01.2026 № 9 був затверджений Висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 (а.с. 145-146).

В судовому засіданні представник органу опіки та піклування підтримала зазначений висновок.

Норми законодавства щодо позову про позбавлення батьківських прав.

Згідно із частиною сьомою статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Обов`язки та права батьків щодо виховання дитини є основними серед всього комплексу батьківських прав та обов`язків, які закріплені сімейним законодавством. Всі інші права та обов`язки батьків щодо їхніх дітей покликані забезпечувати належне виконання батьками свого основного обов`язку - виховувати дитину.

Стаття 150 СК України визначає, що батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Батьки зобов`язані також піклуватися про фізичний розвиток дитини, який, в свою чергу, тісно пов`язаний зі здоров`ям дитини.

Обов`язку батьків піклуватися про духовний розвиток дитини кореспондує право дитини на духовний розвиток, яке включає в себе: право на освіту; право на прояв своїх здібностей; право на свободу світогляду і віросповідання; право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості.

Таким чином, батьки мають сприяти одержанню дитиною належної освіти, прояву нею своїх здібностей, розширенню її світогляду, її самовизначенню щодо сповідання певної релігії або не сповідання ніякої, її зайняттям літературною, художньою, науковою, технічною творчістю.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

У рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» (заява № 31111/04) ЄСПЛ наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. При визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною, по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Згідно п.8 ст.7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим з урахуванням інтересів дитини.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного й соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом, а саме статтею 164 Сімейного кодексу України де однією з підстав позбавлення батьківських прав є ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Статтею 164 СК України визначено підстави позбавлення батьківських прав, а саме: якщо батьки: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків (постанова КЦС ВС від 26.01.2022 р. у справі № 203/3505/19).

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст.19 СК України при розгляді судом спорів щодо, зокрема позбавлення батьківських прав, обов`язковою є участь органу опіки та піклування, який подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», органами опіки та піклування є районні, районні у містах Києві та Севастополі місцеві державні адміністрації, виконавчі органи міських чи районних у містах, сільських, селищних рад.

Відповідно до законодавства України, що регулює сімейні відносини, зокрема відповідно до Постанови КМУ від 24 вересня 2008 р. № 866 "Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини", - висновок про доцільність позбавлення батьківських прав надає орган опіки та піклування за місцем проживання дитини.

Висновки суду.

Рішення суду має бути обґрунтованим, справедливим.

Суд вважає за доцільне зазначити про принцип «балансу ймовірностей» (balance of probabilities), що є одним з основних в розгляді судом питань приватно-правових відносин і цей стандарт притаманний саме цивільним справам, про що зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини і основоположних свобод від 23.08.2016 року у справі «J.K. та інші проти Швеції», а також у рішенні від 15.11.2007 року у справі «Бендерський проти України».

Верховний Суд також зазначає про необхідність у застосуванні такого принципу, зокрема, про це зазначено у постановах від 23.10.2019 року по справі №917/1307/18, від 10.09.2019 року по справі №916/2403/18, від 02.10.2018 року по справі №910/18036/17, від 14.08.2018 року по справі №905/2382/17, зокрема, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Тобто, у зазначених судових рішеннях наголошується на необхідності застосування при винесенні рішення стандарту переваги більш вагомих та переконливих доказів, тобто коли висновок про існування певної стверджуваної обставини з урахуванням поданих стороною доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

В судовому засіданні було встановлено, що відповідач не виконує положення ст. 150 СК України, положення інших законодавчих актів щодо обов`язків з виховання та утримання синів.

А згідно до ч. 6 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Стаття 164 СК України передбачає підстави для позбавлення судом батьківських прав батьків щодо їх дітей, і такі обставини знайшли своє підтвердження при розгляді справи.

Отже, при розгляді справи були підтверджені доводи позивачки про те, що відповідач фактично не цікавиться життям дітей, відповідач не приділяв і не приділяє увагу їх вихованню, адже спілкування з дітьми один раз на рік в межах 15 хвилин не може розцінюватися таким, що відповідач вживає заходів для спілкування з дітьми та їх вихованню; відповідач не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчання, підготовку до самостійного життя; відповідач надає несистематичну допомогу на утримання дітей - сплата аліментів у розмірі 5000 грн. за останній рік не може вважатися належним утриманням дітей. Така поведінка не свідчить про те, що відповідач діє в інтересах дітей. Таким чином відповідач не виконує приписи СК України щодо належного виховання та матеріального забезпечення своїх синів.

Зважаючи на наведене позов про позбавлення батьківських прав підлягає до задоволення.

Судові витрати.

Позивачка не заявила про те, щоб понесені нею судові витрати були стягнуті з відповідача на її користь. Адже кожна із сторін має право розпоряджатися своїми правами на власний розсуд. І в даному випадку позивачка не бажає відшкодовувати понесені нею судові витрати. А суд не може прийняти рішення, вийшовши за межі волі позивачки. Таким чином понесені позивачкою судові витрати залишаються покладеними на неї.

Керуючись ст. ст. 12, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 ; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - виконавчий комітет Мізоцької селищної ради Рівненського району Рівненської області (як орган опіки та піклування) про позбавлення батьківських прав - задоволити повністю.

Позбавити ОСОБА_4 батьківських прав стосовно його дітей: сина ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , актовий запис про народження від 06 березня 2013 року № 536, зроблений відділом ДРАЦС реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції), сина ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , актовий запис про народження від 05 липня 2018 року № 2, зроблений виконавчим комітетом Новомощаницької сільської ради Здолбунівського району Рівненської області).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивачка: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , мешканка АДРЕСА_1 ).

Відповідач: ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстрований: АДРЕСА_2 ).

Третя особа: виконавчий комітет Мізоцької селищної ради Рівненського району Рівненської області (як орган опіки та піклування): вул. Тараса Якимчука, 12, селище Мізоч Рівненського району Рівненської області, ел. пошта: rada_mizoch@ukr.net

Суддя Красовський О.О.