Постанова від 29 червня 2026 р. у справі №686/14788/26 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 686/14788/26

Провадження № 33/820/512/26

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Хмельницького апеляційного суду Преснякова А.А.

за участю секретаря судового засідання Романової А.В.

захисника Трубай І.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Хмельницькому апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 –адвоката Трубай І.С. на постанову судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 травня 2026 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, та

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом обставини

Відповідно до постанови судді, ОСОБА_1 08.05.2026 року о 16 год. 13 хв. в м. Хмельницькому по вул. Кам`янецькій, 64, керував транспортним засобом «BMW 328ХІ», номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння (поведінка, що не відповідає обстановці, почервоніння обличчя) та, на порушення вимог п.2.5 Правил дорожнього руху України, від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився.

Постановою судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25травня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 665 грн. 60 коп. судового збору.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

В апеляційній скарзі захисник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Трубай І.С. просить скасувати постанову судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 травня 2026 року і закрити провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції

неповно здійснено розгляд справи, постанова є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Суд першої інстанції не взяв до уваги відео, з якого вбачається, що за весь час спілкування ОСОБА_1 із працівниками поліції (орієнтовно 20 хв. часу), останні не зазначали про наявність у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп?яніння, не пропонували йому пройти огляд у медичному закладі.

Суд першої інстанції не взяв до уваги, що згідно відеозапису, а саме Сlip-3 працівник поліції увесь час був на телефоні з не встановленою особою, повідомляв йому всі етапи складання адміністративних матеріалів щодо ОСОБА_1 .

Так, о 16:42 год. ОСОБА_1 отримав постанову про вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.3 ст.122 та ч.1 ст.126 КУпАП, а вже о 16:43 год. працівник поліції повідомив ОСОБА_1 про те, що в нього виявлено ознаки можливого наркотичного сп?яніння, а саме почервоніння обличчя і поведінка, що не відповідає обстановці, на що водій заперечує вживання наркотичних речовин.

3 відеозаписів вбачається, що мова ОСОБА_1 чітка, зрозуміла, поведінка відповідає ситуації, оскільки останній протягом всього часу зупинки спілкувався з працівниками патрульної поліції, розказував їм про те, що не перебуває в стані наркотичного сп?яніння, говорив про інші судові справи, які пов?язані із відсутністю у нього відстрочки та бронювання, тобто увесь час ОСОБА_1 вів з патрульними діалог, вибачався за свою дещо грубу поведінку, яка була на момент зупинки, визнав свою вину, зазначав про те, що бронювання буде мати у п`ятницю. ОСОБА_1 розповідав патрульним про інциденти, коли він приїжджав до лікарні у селі Скаржинці і там його чекали працівники ТЦК та СП.

ОСОБА_1 зазначав працівникам поліції, що через відсутність бронювання та відстрочки боїться їхати з патрульними до медичного закладу, і поїде самостійно щоб здати аналізи на перевірку стану наркотичного сп?яніння. Додатково ОСОБА_1 обґрунтував такі дії тим, що у зв?язку з тимчасовою відсутністю відстрочки від призову у зв?язку з бронюванням він розуміє, що працівники ТЦК та СП будуть очікувати його біля КНП «Хмельницький обласний заклад з надання психіатричної допомоги» Хмельницької обласної ради або ж по дорозі в медичний заклад він може опинитися в ТЦК та СП. ОСОБА_1 зазначав патрульним, що у зв?язку з тимчасовою відсутністю відстрочки, працівники поліції його часто зупиняли та складали протокол за ч.1 ст. 130 КУпАП, однак, всі рази ОСОБА_2 не перебував в стані алкогольного чи наркотичного сп?яніння.

Також, ОСОБА_1 зазначав патрульним, що протоколи по ч.1 ст. 130 КУпАП він оскаржує в судовому порядку та має позитивні рішення, оскільки жодного разу не перебував в стані алкогольного чи наркотичного сп?яніння, а всі протоколи були складені у зв?язку з військовим обліком ОСОБА_1 . Водій зазначив, що неодноразово прибував до медичного закладу та здавав відповідні аналізи на перевірку стану наркотичного сп?яніння та завжди був тверезим.

Суд першої інстанції безпідставно вказав, що побоювання ОСОБА_1 щодо ТЦК та СП є голослівними, оскільки у працівників патрульної поліції є повноваження доставляти громадян в приміщення ТЦК та СП та повідомляти працівників ТЦК та СП про осіб призовного віку.

На думку сторони захисту, ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан наркотичного сп?яніння, а лише висловив свою думку про те, що не бажає проїхати до медичного закладу з працівниками патрульної поліції через свою ситуацію із військово-обліковими документами.

Так, на момент зупинки він не перебував фактично в розшуку ТЦК та СП, однак, мав побоювання, що через відсутність відстрочки його можуть завезти до ТЦК та СП або після проходження медичного огляду його завезуть до найближчого ТЦК та СП.

Відеозаписом також підтверджується, що ОСОБА_1 говорить патрульним, що

протягом години сам поїде до медичного закладу та здасть всі необхідні аналізи.

Сторона захисту вважає, що описані у протоколі обставини спростовуються

долученими до матеріалів справи відеозаписами, з яких не вбачається наявності будь-яких із перерахованих ознак, що свідчили б про перебування ОСОБА_1 у стані наркотичного сп?яніння. Так, ОСОБА_1 увесь час перебував у своєму транспортному засобі та спілкувався з працівниками поліції через вікно автомобіля, відтак, перелічені у протоколі ознаки є штучно створеними.

Висновок суду першої інстанції про «неадекватну поведінку» ОСОБА_1 спростовується тим, що він визнав свою вину, попросив у поліцейських вибачення, що порушив правила дорожнього руху та говорив грубо на початку зупинки.

Одразу після вказаної події ОСОБА_1 за власним бажанням прибув до КНП

«Хмельницький обласний заклад з надання психіатричної допомоги» Хмельницької обласної ради, де був оглянутий черговим лікарем, про що видано довідку. Відповідно до довідки КНП «Хмельницький обласний заклад з надання психіатричної допомоги» Хмельницької обласної ради від 08.05.2026 року №682, ОСОБА_1 був оглянутий лікарем та було зроблено висновок, що він тверезий.

Позиції учасників судового провадження

У судове засідання особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 повторно не з`явився, був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги (а/с 48, 55, 57), поважних причин неявки не повідомив, що відповідно до вимог частини 6 статті 294 КУпАП, не перешкоджає проведенню апеляційного розгляду.

Захисник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Трубай І.С. підтримала доводи апеляційної скарги, просила скасувати постанову судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 травня 2026 року та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, з наведених в апеляційній скарзі підстав.

Заслухавши захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Трубай І.С., перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви суду

Відповідно до вимог статті 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

В апеляційній скарзі захисник Трубай І.С. оскаржує факт перебування ОСОБА_1 у стані наркотичного сп`яніння та його відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп?яніння.

Відповідно до вимог ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. В ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу, а статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Судом в ході розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 08.05.2026 року о 16.13 год. в м. Хмельницькому по вул. Кам`янецькій, 64 керував транспортним засобом «BMW 328хі», номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння (поведінка, що не відповідає обстановці, почервоніння обличчя) тавід проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився.

Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується матеріалами справи, зокрема, даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №660684 від 08 травня 2026 року, яким підтверджено факт керування ОСОБА_1 08 травня 2026 року о 16 год. 13 хв. транспортним засобом – автомобілем BMW 328XI д.н.з. НОМЕР_2 , із ознаками наркотичного сп`яніння (а/с 1), направленням ОСОБА_1 до КНП ХОЗЗНПД ХОР з відміткою про те, що огляд не проводився (а/с 6); даними відеозаписів факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом та відмови останнього від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у закладі охорони здоров`я (а/с 7).

Відповідно до вимог статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Вважаю, що докази, які містяться у матеріалах справи, є належними, допустимими та достовірними, оскільки вони здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи і об`єктивно узгоджуються між собою, а їх сукупність є достатньою для прийняття рішення по справі.

За змістом статті 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 (надалі Інструкція № 1452/735), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану, визначеними в пункті 4 розділу I Інструкції № 1452/735 ознаками наркотичного сп`яніння є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість .

Також відповідно до п.2 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103 (далі - Порядку № 1103), огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Наведені вимоги закону свідчать, що повноваження поліцейського уповноваженого підрозділу НПУ самостійно виявляти та оцінювати наявність ознак алкогольного або наркотичного сп`яніння у водія транспортного засобу, є виключними, ніхто інший не має повноважень оцінювати наявність у водія тих чи інших ознак сп`яніння. У зв`язку з чим, якщо у поліцейського виникають підстави вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані сп`яніння, то поліцейський має законне право вимагати від водія пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, при цьому закон не вимагає, щоб ці ознаки сп`яніння були зафіксовані на відео, підтверджені свідками або проводились будь-які заходи щодо визначення вказаних ознак.

На підставі наведеного та за результатами дослідження відеозапису з бодікамер поліцейських доходжу висновку, що доводи захисника ОСОБА_3 про безпідставність вимоги поліцейського пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, що згідно відеозаписів з бодікамер працівників поліції, мова ОСОБА_1 чітка, зрозуміла, поведінка відповідає ситуації, останній протягом всього часу зупинки спілкувався з працівниками патрульної поліції, не заслуговують на увагу, оскільки встановити наявність ознак наркотичного сп`яніння з відеозапису об`єктивно неможливо та не передбачено законодавством, такі ознаки були встановлені працівниками поліції, озвучені водію та зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення.

Апеляційний суд звертає увагу, що протокол складався за відмову водія від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, оскільки поведінка ОСОБА_1 під час спілкування з працівниками поліції давала їм підстави вважати, що він мав ознаки наркотичного сп`яніння та його дії свідчили про відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння на вимогу поліцейського в медичному закладі, працівники поліції, керуючись частиною 1 статті 130 КУпАП та пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України, мали процесуальні підстави для складання відповідного протоколу, в якому зафіксовано факт відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я.

В апеляційній скарзі захисник ТрубайІ.С. зазначає, ОСОБА_4 пояснював працівникам поліції, що через відсутність бронювання та відстрочки боїться їхати з патрульними до медичного закладу, оскільки розуміє, що працівники ТЦК та СП будуть очікувати його біля КНП «Хмельницький обласний заклад з надання психіатричної допомоги» Хмельницької обласної ради або ж по дорозі в медичний заклад він може опинитися в ТЦК та СП, однак причини, з ОСОБА_5 відмовився виконувати вимогу працівника поліції щодо проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я, у даному випадку не є поважними (крайня необхідність) та правового значення не мають.

Таким чином, законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров`я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов`язки, зокрема пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку медичний огляд для визначення стану сп`яніння.

Пункт 2.5 ПДР України зобов`язує водія на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Відповідно до п.12розділу ІІ Інструкції № 1452/735у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Так, на відеозаписі чітко вбачається, що ОСОБА_1 ухиляється від неодноразових пропозицій працівників поліції пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я.

Відеозаписом зафіксовані реальні обставини, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, оскільки дозволяють встановити психологічне ставлення ОСОБА_1 до вчиненого правопорушення та додаткові обставини, які прямо вказують на нього, як на особу, яка керувала транспортним засобом з ознаками сп`яніння та відмовилась від проходження огляду на стан сп`яніння в установленому законом порядку.

Апеляційний суд визнає відеозапис належним та допустимим доказом, оскільки він отриманий у встановленому законом порядку та дозволяє повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення, що разом з протоколом про адміністративне правопорушення є достатнім для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.

Відтак, на підставі зазначеного вище, вважаю неспроможнимидоводи захисника, що працівники поліції безпідставно пропонували пройти ОСОБА_1 огляд на стан сп`яніння, що ознаки наркотичного сп`яніння у нього були відсутні, розцінюючи їх як обрану тактику захисту.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому законом порядку медичний огляд для визначення стану сп`яніння, відповідно до вимог п.2.5 Правил дорожнього руху, тоді як ОСОБА_1 на вимогу поліцейського пройти огляд на стан сп`яніння неодноразово ухилився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху.

При цьому, працівниками поліції було попереджено ОСОБА_1 про те, що за відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, щодо нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення, а саме за порушення п.2.5 ПДР України, що передбачає відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП.

Окреслені обставини у своїй сукупності підтверджують факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в найближчому закладі охорони здоров`я, та безумовно вказують на наявність об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.

Також апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції та не бере до уваги проходження ОСОБА_1 самостійного огляду на стан наркотичного сп`яніння у КНП «ХОЗЗНПД» ХОР, в результаті якого встановлено, що ОСОБА_1 є тверезим, оскільки це не спростовує обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, а саме притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку, а не за перебування у стані наркотичного сп`яніння.

При цьому адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП у вигляді відмови від проходження огляду, є закінченим з моменту вчинення відповідних дій, тобто відмови особи від проходження огляду.

Отже, працівники поліції правомірно склали протокол про адміністративне правопорушення, при цьому зазначивши в документах, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду у закладі охорони здоров`я.

Твердження захисника, що протоколи по ч.1 ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 оскаржує в судовому порядку та має позитивні рішення, оскільки жодного разу не перебував в стані алкогольного чи наркотичного сп?яніння, а всі протоколи були складені у зв?язку з військовим обліком ОСОБА_1 , а також ОСОБА_1 неодноразово прибував до медичного закладу та здавав відповідні аналізи на перевірку стану наркотичного сп?яніння та завжди був тверезим, у даному випадку не спростовують висновку суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, не мають вирішального значення та не є підставою для скасування рішення суду та не впливають на суть вчиненого ОСОБА_1 правопорушення.

Також захисник акцентує увагу на тому, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що з відеозапису, а саме Сlip-3 працівник поліції увесь час був на телефоні з не встановленою особою, повідомляв йому всі етапи складання адміністративних матеріалів щодо ОСОБА_1 .

Однак такі твердження захисника суд відхиляє як такі, що не спростовуютьфакт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння та не впливають на висновок суду щодо наявності в його діях складу адміністративного правопорушення.

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 зазначається, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Отже, ОСОБА_1 реалізував своє право керувати транспортним засобом, а значить погодився виконувати додатково покладені на нього обов`язки, встановлені нормами законодавства України, в тому числі і Правилами дорожнього руху України, пункт 2.5 яких зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Окрім цього, відповідне втручання у права водія транспортного засобу у світлі практики Європейського суду з прав людини є таким, що передбачене законом, має легітимну мету, є пропорційним (необхідним і достатнім) у демократичному суспільстві.

Таким чином, вважаю, що в апеляційній скарзі не наведено належних і достатніх підстав для спростування висновків суду першої інстанції, не було здобуто таких доказів і при проведенні апеляційного розгляду. Сукупність зібраних та досліджених доказів за своїм змістом та якістю дозволяють суду констатувати наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.

Отже, суддя суду першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, визначив вид стягнення і його розмір у межах, установлених частиною 1 статті 130 КУпАП, та у межах строку, передбаченого статтею 38 КУпАП.

З урахуванням наведеного, доходжу висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 –адвоката Трубай І.С.,оскільки відсутні підстави для скасування постанови судді та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, апеляційні доводи є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 285,294 КУпАП,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Трубай І.С. залишити без задоволення.

Постанову судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 травня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік, залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя