Постанова від 30 червня 2026 р. у справі №672/341/26 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 672/341/26

Провадження № 33/820/544/26

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду Болотін С.М., за участі секретаря судового засідання Жураківського В.А., з участю захисника - адвоката Сікори Вікторії Євгенівни, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому матеріали справи про адміністративне правопорушення, за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 – адвоката Сікори В.Є на постанову судді Городоцького районного суду Хмельницької області від 09 червня 2026 року, -

в с т а н о в и в :

Постановою судді Городоцького районного суду Хмельницької області від 09 червня 2026 року

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого по АДРЕСА_1

визнано винним у вчиненні правопорушень, передбачених ч.5 ст.126, ч.2 ст.130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень 00 копійок на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 6 (шість) років без оплатного вилучення транспортного засобу.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в сумі 665 грн. 60 коп.

За постановою судді, ОСОБА_1 , 28.11.2025 о 22 год. 48 хв., повторно протягом року, будучи притягнутим до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, в с.Велика Яромирка по вул.Чорновола, поблизу будинку №6 керував транспортним засобом марки «ДЕО» д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: зіниці очей не реагують на світло, поведінка яка не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі водій ОСОБА_1 відмовився.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 2 ст. 130 КУпАП..

Крім того, 13.03.2026 о 06 год. 45 хв. водій ОСОБА_1 , будучи притягнутим до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП, в с.Велика Яромирка по вул.Федорова, поблизу будинку №38 здійснив рух на транспортному засобі марки «ЗАЗ марки «ДЕО» д.н.з. НОМЕР_1 не маючи права керування транспортними засобами відповідної категорії.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.1 а Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП.

В поданій апеляційній скарзі захисник-адвокат Сікора В.Є. просить скасувати постанову судді першої інстанції та закрити провадження щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 130 КУпАП у зв`язку із відсутністю події і складу адмінстративного правопорушення , а за ч. 5 ст. 126 КУпАП — у зв`язку із відсутністю події і складу адмінстративного правопорушення або як альтернативну вимогу, у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.

Вказує на невідповідність висновків судді обставинам справи, неповноті з`ясування фактичних обставин справи , неналежну оцінку зібраних у справі доказів з точки зору їх допустимості та достатності .

Акцентує увагу, що суддя першої інстанції формально відхилив усі доводи захисту без належного обґрунтування та проігнорував подані письмові клопотання про витребування доказів і виклик учасників процесу.

Також зазначає, що матеріали справи не містять належних доказів набрання законної сили попередньою постановою стосовно ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 126 КУпАП, що виключає наявність кваліфікуючої ознаки «повторність» у його діях за ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Крім того, вказує, що новий протокол про адміністративне правопорушення за ч.2 ст. 130 КУпАП складено через понад 105 днів після події, зі зміною змісту обвинувачення та номерів технічних записів відеофіксації, що на думку захисника робить його недопустимим доказом.

Окремо наголошує, що на момент розгляду справи апеляційним судом сплинув тримісячний строк притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП.

ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленим про день, час та місце апеляційного розгляду в судове засідання не з`явився, заяви про відкладення апеляційному суду не надав. З огляду на те, що в процесі апеляційного розгляду присутній захисник Крицького Б.О., професійних адвокат, яка може захистити його права та інтереси, вважати за можливе продовжити розгляд апеляційної скарги у відсутність останнього.

Заслухавши пояснення захисника ОСОБА_1 - адвоката Сікори В.Є. на підтримку апеляційної скарги з посиланням на зазначені в ній доводи, дослідивши матеріали справи, вважаю, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, дізнання, з`ясування обставин у справі та перевірка їх доказами проведені з дотриманням вимог закону, таких порушень закону, які були б істотними і тягли за собою безумовне скасування судового рішення, у справі не допущено, а висновок судді про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень при зазначених у постанові обставинах відповідає матеріалам справи та ґрунтується на досліджених в судовому засіданні доказах.

Обставини керування ОСОБА_1 транспортним засобом

28 листопада 2025 року у нічну пору доби, відмова від проходження огляду на стан сп`яніння, повністю стверджується, жодним чином, не спростованими даними відеозапису подій з яких вбачається, що особа притягнута до адміністративної відповідальності перебуваючи за кермом транспортного засобу та не заперечуючи обставин керування ним, відмовилася від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі

(а.с. 39).

Змістом направлення на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебувають під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 28 листопада 2025 року стверджується, що ОСОБА_1 виявляв ознаки наркотичного сп`яніння у вигляді: зіниці очей, які не реагують на світло та поведінка, яка не відповідає обстановці, та 28 листопада 2025 року о 23год. 00 хв. його було направлено на огляд до КНП «ХОЗзНПД» ХОР, проте огляд не проводився у зв`язку із його відмовою (а.с.40).

Даними постанови Городоцького районного суду Хмельницької області від 28 січня 2025 року, яка набрала законної сили, стверджуються обставини притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 1 рік

(а.с.42-43).

Обставини керування ОСОБА_1 транспортним засобом 13 березня 2026 року у ранкову пору доби без права керування транспортним засобом, повністю стверджується, жодним чином, не спростованими даними відеозапису подій, яким зафіксовано факт керування ОСОБА_1 автомобілем «ЗАЗ марки «ДЕО», д.н.з. НОМЕР_1 (а.с. 3).

Даними чинної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №62433352 від 28 листопада 2025 року, стверджуються обставини притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП (а.с.7).

Жодних належних та допустимих доказів, які б викликали сумніви у об`єктивності вищевказаних матеріалів, їх фальсифікації ОСОБА_1 та його захисником не надано, не здобуто таких і в процесі апеляційного розгляду, а тому законні підстави для їх відхилення у суду відсутні.

В справі не встановлено жодного належного, переконливого та об`єктивного доказу щодо застосування відносно ОСОБА_1 заборонених законодавством методів дізнання, не здобуто таких і в процесі апеляційного розгляду.

При цьому, в матеріалах справи не встановлено доказів, щоб ОСОБА_1 чи його захисник зверталися із заявами та скаргами до прокурора, який здійснює нагляд за органами поліції чи вище стоящих органів з приводу незаконних дій працівників поліції, а тому такі твердження викликають об`єктивний сумнів.

Таким чином, підстав вважати, що в процесі встановлення обставин справи зі сторони органів поліції на особу, яка притягнута до адміністративної відповідальності, чинився тиск, проводилася фальсифікація матеріалів справи, в суду немає.

Вищезазначені докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.

Докази, які б підтверджували їх фальсифікацію, матеріали справи не містять.

Суддя першої інстанції, повно, всебічно та об`єктивно розглянувши справу, прийшов до правильного висновку про їх достатність для встановлення вини ОСОБА_1 та вмотивовано визнав його винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 , ч. 2 ст. 130 КУпАП.

Сторона захисту, натомість, не навела обґрунтованих доводів, які би спростовували висновки судді. Доводи апеляційної скарги і матеріали справи не містять вказівок на порушення вимог закону, які були би підставами для зміни або скасування судового рішення.

Об`єктивних даних, які вказували на відсутність складу правопорушення в діях ОСОБА_1 в матеріалах справи не встановлено.

Доводи апеляційної скарги про те, що суддя першої інстанції не взяв до уваги подані стороною захисту клопотання, є безпідставними.

Як убачається з журналів судових засідань, подані стороною захисту клопотання були прийняті судом до розгляду, при цьому суддя зазначила, що оцінка викладеним у них доводам буде надана під час ухвалення остаточного рішення за результатами дослідження всіх доказів у справі, що не суперечить та узгоджується з вимогами законодавства.

При цьому, чинним законодавством судді при розгляді даної категорії справ надано право відхиляти клопотання сторін у провадженні, що не свідчить про упередженість суду та наявність необ`єктивності при встановленні істини.

Відсутність розгорнутої мотивації щодо кожного заперечення захисту в постанові судді першої інстанції не призвела до неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права та не вплинула на правильність вирішення справи по суті.

В матеріалах справи зібрано достатньо належних, об`єктивних та допустимих доказів, які давали судді місцевого суду ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Зміст оскаржуваної постанови свідчить, що суддя першої інстанції надав оцінку доводам сторони захисту, а тому твердження про залишення клопотань без розгляду не знайшли свого підтвердження.

Посилання в апеляційній скарзі на порушення права на захист через розгляд справи у відсутності ОСОБА_1 та не здійснення його виклику через командування військової частини в якій він проходить службу підлягають відхиленню з огляду на наступне.

Так, відповідно до ст. 277 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.

Частиною 3 статті 268 КУпАП передбачений виключний перелік статей при розгляді справ за якими присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, є обов`язковою. Категорія справ за ст.ст. 126, 130 КУпАП до вказаного переліку не входить, а тому присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за даною статтею у судовому засіданні, за наявності в нього професійного захисника, що є в даному випадку, не є обов`язковою та не тягне за собою безумовне скасування судового рішення.

З урахуванням факту своєчасного повідомлення ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи, принципу судочинства, зазначеного у практиці Європейського Суду з прав людини, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, та на виконання вимог ст. 277 КУпАП, суддя, обґрунтовано у межах строків встановлених законом розглянув справу у відсутності ОСОБА_1 , який належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, але за участі його захисників – професійних адвокатів.

Доводи сторони захисту щодо неповноти відеофіксації події не можуть бути беззаперечною підставою для скасування постанови судді першої інстанції.

Сам по собі факт відсутності безперервної відеофіксації всіх процесуальних дій або окремих епізодів спілкування працівників поліції з особою не свідчить про недопустимість чи недостовірність такого доказу та не спростовує встановлених у справі обставин. Закон не пов`язує можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності виключно з наявністю безперервного відеозапису.

Відповідно до статей 251, 252 КУпАП суд оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а всі зібрані докази – з точки зору їх достатності та взаємного зв`язку. Отже, окремі недоліки відеофіксації не можуть оцінюватися відокремлено від інших матеріалів справи.

Відеозапис події правопорушення відображає ключові обставини, які мають значення для вирішення справи, зокрема, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, виявлення ознак наркотичного сп?яніння, пропозицію пройти огляд, роз`яснення наслідків відмови та волевиявлення особи щодо відмови. Саме ці обставини є юридично значущими для встановлення складу правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП.

У даній справі відомості, зафіксовані на відеозаписі, узгоджуються зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення, іншими письмовими матеріалами справи та в сукупності підтверджують обставини, покладені в основу висновку про винуватість особи.

При цьому стороною захисту не наведено конкретних обставин, які б свідчили про спотворення відеозапису, його монтаж або втрату саме тих фрагментів, що могли б мати істотне значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин доводи апеляційної скарги щодо неповноти відеофіксації не спростовують установлених суддею першої інстанції фактичних обставин справи і правильності висновків суду першої інстанції.

Відповідно до змісту статті 266 КУпАП та Інструкції № 1452/735, якщо у працівника поліції виникають підстави вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані сп`яніння, то поліцейський має законне право вимагати від водія пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан наркотичного, чи іншого сп`яніння, при цьому закон не вимагає, щоб ці ознаки сп`яніння були підтверджені свідками або зафіксовані на відео.

Тому твердження сторони захисту про те, що з відеозапису подій не вбачається ознак наркотичного сп`яніння та на штучний пошук , а отже такі є надуманими, а вимога пройти огляд є незаконною, не заслуговують на увагу, оскільки 28 листопада 2026 року працівниками поліції встановлено наявність ознак наркотичного сп`яніння у водія транспортного засобу «ДЕО» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 у вигляді : зіниць очей, які не реагують на світло та поведінка, яка не відповідає обстановці, що підтверджується направленням на медичний огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебувають під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції та даними відеозаписів з нагрудних камер працівників поліції.

З чого слідує, що працівники поліції, виявивши ознаки наркотичного сп`яніння, які відповідають переліку, зазначеному у Інструкції №1452/735, законно та обґрунтовано запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, однак він відмовився від такого, що є самостійною та достатньою підставою для притягнення до адміністративної відповідальності.

Доводи апелянта щодо нібито відсутності у КНП «ХОЗЗНПД» ХОР відповідної лабораторії та лікаря з тематичним удосконаленням о 23-й годині є безпідставними та спростовуються матеріалами справи та жодним чином не впливають на кваліфікацію його дій.

Оскільки ОСОБА_1 інкримінується не керування транспортним засобом у стані наркотичного сп`яніння, а відмова від проходження на стан сп`яніння, що є окремим видом адміністративної відповідальності.

Більше того, відповідно до вимог ст. 266 КУпАП та Інструкції

№ 1452/735, медичний огляд на стан наркотичного сп`яніння проводиться у найближчому закладі охорони здоров`я, уповноваженому на його проведення. КНП «ХОЗЗНПД» ХОР є таким закладом і має необхідні повноваження, доказів, які б спростовували вказані обставини, стороною захисту не надано.

Крім того, відмова особи від проходження огляду зафіксована належним чином, тому подальші доводи про сумніви у технічних можливостях закладу (наявність лабораторії чи конкретного лікаря саме о 23-й годині) не мають правового значення. Відмова від медичного огляду сама по собі утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП.

Таким чином, доводи захисту про відсутність у закладі необхідних фахівців чи обладнання о 23-й годині нічим об`єктивно не підтверджені та не спростовують факту законності направлення на огляд і відмови від нього.

Доводи апеляційної скарги про недоведеність повторності адміністративного правопорушення передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП є безпідставними, оскільки матеріали справи містять копію постанови серії ЕНА № 6243352 від 28 листопада 2025 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП, а також довідкою ВП № 5 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області сформованої на основі інформації з системи ІПНП щодо попередніх притягнень останнього до адміністративної відповідальності.

Нове правопорушення вчинене 13 березня 2026 року, тобто протягом року після застосування до нього адміністративного стягнення за порушення, передбачене. ч. 4 ст. 126 КУпАП. Відтак суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 кваліфікуючої ознаки повторності, передбаченої ч. 5 ст. 126 КУпАП.

При цьому з огляду на те, що рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 4 ст. 126 КУпАП приймалося працівниками поліції, на місці його зупинки, ОСОБА_1 таке не оскаржував, вказане процесуальне рішення набрало законної сили. Будь-яких доказів оскарження чи скасування вказаної постанови стороною захисту не надано, матеріали справи також їх не містять, а тому суддя першої інстанції обґрунтовано врахував її як доказ повторності правопорушення.

Не заслуговують на увагу доводи щодо недопустимості протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 130 КУпАП серії ЕПР1 № 613673, складеного після повернення матеріалів на доопрацювання, з огляду на наступне.

Повернення матеріалів на доопрацювання надає органу поліції можливість не лише виправити технічні та формальні помилки, а й привести зміст протоколу у відповідність до фактичних обставин справи та вимог закону.

Зміна номерів портативних відеореєстраторів у новому протоколі порівняно з первинним не свідчить про фальсифікацію доказів. Такі розбіжності можуть бути наслідком технічної помилки, допущеної під час складання первинного протоколу на місці події.

Сторона захисту була ознайомлена з новим обвинуваченням, мала можливість від нього захищатися, подавати свої пояснення, заперечення, тощо.

Суддя першої інстанції, за участі сторони захисту безпосередньо дослідив долучені відеозаписи, наявні у матеріалах справи, та не встановив ознак його монтажу, підміни чи іншого несанкціонованого втручання. Тому зміна номерів технічних засобів відеофіксації у протоколі не впливає на допустимість самого відеозапису як доказу, не свідчить про його неналежність та недопустимість.

Доводи сторони захисту про грубе порушення вимог ч. 2 ст. 254 КУпАП у зв`язку зі складанням нового протоколу лише 13 березня 2026 року через понад 105 днів після події адміністративного правопорушення, є необґрунтованими.

Як убачається з матеріалів справи, первинний протокол про адміністративне правопорушення за ч.2 ст. 130 КУпАП був складений уповноваженою особою своєчасно після виявлення правопорушення

28 листопада 2025 року.

Подальше складання нового протоколу 13 березня 2026 року було зумовлене поверненням матеріалів справи для належного оформлення (доопрацювання) та усунення виявлених недоліків. Зазначений протокол не є первинною процесуальною дією щодо фіксації правопорушення, а був складений на виконання вимог суду про доопрацювання матеріалів.

Положення ч. 2 ст. 254 КУпАП регулюють строки первинного складання протоколу після виявлення особи, яка вчинила правопорушення, однак не містять заборони щодо оформлення нового протоколу у випадку повернення матеріалів для доопрацювання.

Таким чином, складання нового протоколу після повернення матеріалів справи для належного оформлення саме по собі не свідчить про порушення вимог ч. 2 ст. 254 КУпАП та не є підставою для визнання доказів недопустимими чи закриття провадження у справі

Крім того, повернення матеріалів на доопрацювання не вплинуло на дотримання строків притягнення особи до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП.

Не знайшли свого підтвердження в процесі судового та апеляційних розглядів твердження сторони захисту щодо незаконності складення нового протоколу у зв`язку із виходом поліцейських за межі процедури доопрацювання матеріалі справи та штучної зміни обвинувачення.

Оскільки, після повернення матеріалів на доопрацювання орган поліції, в межах наданих повноважень, склав новий протокол, в якому кваліфікація правопорушення залишилася незмінною — ч. 2 ст. 130 КУпАП.

Такі дії не свідчать про зміну правової кваліфікації діяння, а є усуненням недоліків попереднього протоколу, на які прямо вказував суддя першої інстанції у постанові та сторона захисту у клопотанні про направлення матеріалів справи на доопрацювання.

Доповнення опису обставин не виходить за межі доопрацювання, а навпаки — забезпечує відповідність протоколу вимогам ст. 256 КУпАП щодо повноти викладення суті правопорушення.

При цьому фактичні обставини правопорушення, дата, час, місце його вчинення, а також правова кваліфікація дій особи не змінилися.

Доводи апеляційної скарги про необхідність закриття провадження у справі у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення за ч.5 ст. 126 КУпАП є безпідставними.

Відповідно до частини другої статті 38 КУпАП адміністративне стягнення у справах, підвідомчих суду, може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення.

Із матеріалів справи вбачається, що адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст. 126 КУпАП, вчинено 13 березня 2026 року, тоді як постанову судді першої інстанції винесено 9 червня 2026 року, тобто в межах встановленого законом тримісячного строку.

Посилання сторони захисту на сплив строку накладення адміністративного стягнення на момент апеляційного розгляду є безпідставними, оскільки дотримання вимог статті 38 КУпАП оцінюється на момент ухвалення суддею першої інстанції постанови про накладення адміністративного стягнення, а не на час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Протоколи про адміністративні правопорушення, кваліфікація дій ОСОБА_1 , з якою погодився суддя, містить виклад фактичних обставин, в тому числі часу, місця та інших обставин вчинення правопорушення, наскільки вони відомі органам поліції. Знайшли вони своє відображення і у постанові, тобто при її постановлені суддя повністю вирішив питання, зазначені в ст. 283 КУпАП.

Ставлячи питання про скасування постанови, сторона захисту конкретних фактів порушення прав та законних інтересів ОСОБА_1 органами поліції та суддею не навела, а виключно обмежилася перерахунком та декларуванням норм процесуального права. Такі твердження носять абстрактний характер, а тому вони не заслуговують на увагу та підлягають відхиленню.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази та порушення вимог закону, які б спростовували висновки суду і були б підставами для зміни або скасування судового рішення.

Істотних порушень вимог закону, які б ставили під сумнів висновки судді першої інстанції та були безумовною підставою для скасування судового рішення, не встановлено.

Суддею місцевого суду були встановлені дійсні обставини справи, дана належна оцінка особі ОСОБА_1 , правильно застосовані норми матеріального права, не допущено порушення норм процесуального права та зроблено обґрунтований висновок про доведеність його вини у порушенні вимог п.п. 2.1.а, 2.5 ПДР України та вчиненні адміністративних правопорушень, передбаченого ч. 5 ст. 126, ч. 2 ст. 130 КУпАП.

Накладене на ОСОБА_1 стягнення в межах санкції ч. 5 ст. 126, ч. 2 ст. 130 КУпАП відповідає вимогам ст. 33-35 КУпАП, за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для виправлення особи притягнутої до адміністративної відповідальності та запобігання вчиненню нових адміністративних правопорушень.

Зокрема, суддею при визначенні ОСОБА_1 виду стягнення взято до уваги, що він протягом року неодноразово вчиняв адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та був притягнутий до адміністративної відповідальності, але належних висновків не зробив та вчинив нові адміністративні правопорушення..

За таких обставин вважаю, що стягнення, накладене на ОСОБА_1 , при даних конкретних обставинах справи та особи притягнутої до адміністративної відповідальності є достатнім для його виправлення та попередження скоєння нових правопорушень, тобто ґрунтується на вимогах закону.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя, –

п о с т а н о в и в :

Постанову судді Городоцького районного суду Хмельницької області від 09 червня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126, ч.2 ст.130 КУпАП ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляційну скаргу його захисника-адвоката Сікори Вікторії Євгенівни без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя Хмельницького

апеляційного суду Сергій БОЛОТІН