Рішення від 30 червня 2026 р. у справі №520/11348/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2026 р. №520/11348/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пасечнік О.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про стягнення суми,-

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про стягнення суми, в якому просить суд:

1. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 3% річних від суми заборгованості з виплати доплат до вже виплаченої пенсії за розрахунковий період з 01.11.2023 р. по 31.07.2024 р. за рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.2024 р. у адміністративній справі № 520/3478/24 в розмірі 2 464,09 грн. та інфляційні втрати в розмірі 9 537,49 грн., нараховані згідно ст. 625 ЦК України.

2. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 3% річних від суми заборгованості з виплати доплат до вже виплаченої пенсії за розрахунковий період з 01.01.2025 р. по 31.12.2025 р. за рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2025 р. у адміністративній справі № 520/7180/25 в розмірі 1 736,69 грн. та інфляційні втрати в розмірі 4 906,84 грн., нараховані згідно ст. 625 ЦК України.

3. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 3% річних від суми заборгованості з виплати доплат до вже виплаченої пенсії за розрахунковий період з 01.04.2019 р. по 28.02.2021 р. за рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2020 р. у адміністративній справі № 520/8448/2020 в розмірі 23 813,82 грн. та інфляційні втрати в розмірі 118 837,06 грн., нараховані згідно ст. 625 ЦК України.

4. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 3% річних від суми заборгованості з виплати доплат до вже виплаченої пенсії за розрахунковий період з 01.02.2023 р. по 30.09.2024 р. за рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08.07.2024 р. у адміністративній справі № 520/9480/24 в розмірі 9 801,86 грн. та інфляційні втрати в розмірі 34 076,12 грн., нараховані згідно ст. 625 ЦК України.

5. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 3% річних від суми заборгованості з виплати доплат до вже виплаченої пенсії за розрахунковий період з 01.02.2022 р. по 31.12.2023 р. за рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.08.2023 р. у адміністративній справі № 520/12941/23 в розмірі 6 334,93 грн. та інфляційні втрати в розмірі 23 620,18 грн., нараховані згідно ст. 625 ЦК України.

В обґрунтування позову позивачем вказано, що відповідачем протиправно не виплачено 3% річних від суми заборгованості з виплати доплат до вже виплаченої пенсії за рішеннями суду. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у адміністративній справі за вищевказаним позовом.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 був звільнений в запас та є пенсіонером

Служби безпеки України і отримує пенсію за вислугу років.

У позовній заяві зазначає, що згідно узагальнюючого розрахунку 3% річних та інфляційних втрат від 05.05.2026 р. за рішенням ХОАС № 520/3478/24 за розрахунковий період з 01.11.2023 р. по 31.07.2024 р. розмір 3% річних від суми заборгованості з виплати доплат до вже виплаченої пенсії за розрахунковий період з 01.11.2023 р. по 31.07.2024 р. за рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.2024 р. у адміністративній справі № 520/3478/24 станом на 05.05.2026 р. складає 2 464,09 грн. та розмір інфляційних втрат станом на 05.05.2026 р. складає 9 537,49 грн.

У позовній заяві зазначає, що згідно узагальнюючого розрахунку 3% річних та інфляційних втрат від 05.05.2026 р. за рішенням ХОАС № 520/7180/25 за розрахунковий період з 01.01.2025 р. по 31.12.2025 р. розмір 3% річних від суми заборгованості з виплати доплат до вже виплаченої пенсії за розрахунковий період з 01.01.2025 р. по 31.12.2025 р. за рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2025 р. у адміністративній справі № 520/7180/25 станом на 05.05.2026 р. складає 1 736,69 грн. та розмір інфляційних втрат станом на 05.05.2026 р. складає 4 906,84 грн.

У позовній заяві зазначає, що згідно узагальнюючого розрахунку 3% річних та інфляційних втрат від 05.05.2026 р. за рішенням ХОАС № 520/8448/2020 за розрахунковий період з 01.04.2019 р. по 28.02.2021 р. розмір 3% річних від суми заборгованості з виплати доплат до вже виплаченої пенсії за розрахунковий період з 01.04.2019 р. по 28.02.2021 р. за рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2020 р. у адміністративній справі № 520/8448/2020 станом на 05.05.2026 р. складає 23 813,82 грн. та розмір інфляційних втрат станом на 05.05.2026 р. складає 118 837,06 грн.

У позовній заяві зазначає, що згідно узагальнюючого розрахунку 3% річних та інфляційних втрат від 05.05.2026 р. за рішенням ХОАС № 520/9480/24 за розрахунковий період з 01.02.2023 р. по 30.09.2024 р. розмір 3% річних від суми заборгованості з виплати доплат до вже виплаченої пенсії за розрахунковий період з 01.02.2023 р. по 30.09.2024 р. за рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08.07.2024 р. у адміністративній справі № 520/9480/24 станом на 05.05.2026 р. складає 9 801,86 грн. та розмір інфляційних втрат станом на 05.05.2026 р. складає 34 076,12 грн.

У позовній заяві зазначає, що згідно узагальнюючого розрахунку 3% річних та інфляційних втрат від 05.05.2026 р. за рішенням ХОАС № 520/12941/23 за розрахунковий період з 01.02.2022 р. по 31.12.2023 р. розмір 3% річних від суми заборгованості з виплати доплат до вже виплаченої пенсії за розрахунковий період з 01.02.2022 р. по 31.12.2023 р. за рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.08.2023 р. у адміністративній справі № 520/12941/23 станом на 05.05.2026 р. складає 6 334,93 грн. та розмір інфляційних втрат станом на 05.05.2026 р. складає 23 620,18 грн.

Не погоджуючись з відповідачем щодо невиплати належних коштів, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам та запереченням проти них, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Право громадян України на соціальний захист врегульовано ст.46 Конституції України, п.6 ч.1 ст.92 Конституції України і з 01.01.2004 нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV.

Статею 4 ст. Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Отже, приписи Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2662-ХІІ є спеціальною нормою права стосовно відносин за участю заявника та запроваджують дві окремі, самостійні і незалежні одна від одної процедури, за якими відбувається обчислення розміру пенсії громадянина, а саме: 1) за ст.43 Закону України №2662-ХІІ - у випадку призначення пенсії вперше та 2) за ст.63 Закону України №2662-ХІІ - у випадку збільшення розміру вже призначеної пенсії за подією збільшення розміру оплати праці працівника на аналогічній (прирівняній) посаді.

При цьому, у процедурі за ст.43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2662-ХІІ базовою розрахунковою величиною для обчислення пенсії є виплати (як винагорода за працю), одержані особисто особою-пенсіонером під час проходження служби (тобто складові елементи структури власного грошового забезпечення).

Натомість, у процедурі за ст.63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2662-ХІІ базовою розрахунковою величиною для обчислення нового розміру раніше вже призначеної пенсії є реально отримані (а не уявно можливі до нарахування) виплати (як винагорода за працю) третьої сторонньої особи - діючого публічного службовця за рівнозначною посадою (або тією ж самою, або прирівняною).

Положеннями статті 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно з п.22 ст.92 Конституції України виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, запроваджені ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України заходи є мірою саме майнової відповідальності.

Разом із тим, згідно з ч.2 ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2662-ХІІ нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Згідно з ч.2 ст.46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Запроваджені ч.2 ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2662-ХІІ та ч.2 ст.46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV заходи також є мірою майнової відповідальності, механізм реалізації якої передбачений нормами Закону України від 19.10.2000 №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати".

Так, за визначенням ст.2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000р. №2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

За правилами ст.3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000р. №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно з ст.4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000р. №2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Під час застосування міри майнової відповідальності пріоритет у застосуванні належить віддати положенням ч.2 ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2662-ХІІ, ч.2 ст.46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV, Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" №2050-ІІІ як спеціальним нормам права у сфері пенсійного забезпечення.

Таким чином, у межах спірних правовідносин відповідач у контексті застосування ч.2 ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-XII, ч.2 ст.46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV, Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" №2050-ІІІ не вчиняв протиправної бездіяльності, оскільки у межах спірних правовідносин жодних платежів з виплати боргу (що є обов`язковою передумовою виникнення відповідного обов`язку за змістом Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" №2050-ІІІ) не проводив, що свідчить про відсутність події, з якою закон пов`язує виникнення обов`язку вчинити дії щодо нарахування інфляційних збитків.

Також суд зазначає, що стаття 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання. Тобто, дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведені приписи цивільного законодавства дають підстави дійти висновку про те, що нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З аналізу приписів статей 524, 533-535 і 625 ЦК України можна дійти висновку про те, що грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Вказане узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц.

Крім того, суд враховує, що Верховним Судом України у постановах від 06 червня 2012 року у справі № 6-49цс12, від 24 жовтня 2011 року у справі № 6-38цс11 викладена правова позиція про те, що за змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду України).

Така позиція підтримана Верховним Судом у постанові від 18 липня 2018 року у справі № 2а-11853/10/1570.

Суд зазначає, що спірні правовідносини виникли у зв`язку з невиплатою перерахованої пенсії позивача на виконання рішень Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.2024 р. у адміністративній справі № 520/3478/24, від 17.06.2025 р. у адміністративній справі № 520/7180/25, від 10.09.2020 р. у адміністративній справі № 520/8448/2020, від 08.07.2024 р. у адміністративній справі № 520/9480/24, від 14.08.2023 р. у адміністративній справі № 520/12941/23.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області відсутні договірні зобов`язання щодо нарахування та виплати пенсії.

Суд зазначає, що питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані спеціальним Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159.

Поряд із цим, у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 711/4010/13-ц Великою Палатою Верховного Суду сформовано висновок, відповідно до якого приписи статті 625 ЦК України не застосовуються до трудових правовідносин, сімейних та інших правовідносин, які регулює спеціальне законодавство. Вказана правова позиція висловлена також Верховним Судом України у постанові від 20 січня 2016 року у цивільній справі № 6-2759цс15.

Вищевказаними рішеннями визначено обов`язок пенсійного органу перерахувати та виплатити пенсію позивачу, однак без визначення конкретної суми грошового зобов`язання.

Вищевказана позиція узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Другого апеляційного адміністративного суду по справі № 520/33743/24 від 02.04.2025.

З врахуванням наведеного вище, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 14, 243-246, 291, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про стягнення суми – залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Пасечнік О.В.