Постанова від 25 червня 2026 р. у справі №461/1761/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 461/1761/26 Головуючий у 1 інстанції: Волоско І.Р.

Провадження № 33/811/849/26 Доповідач: Галапац І. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі:

судді Галапаца І.І.,

розглянувши у судовому засіданні в м.Львові, апеляційну скаргу захисника правопорушника ОСОБА_1 – адвоката Козака Володимира Івановича на постанову судді Галицького районного суду м. Львова від 29 квітня 2026 року,

в с т а н о в и в:

цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.122-2, ч.1 ст.130 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн, в дохід держави, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 665,60 гривень судового збору в дохід держави.

Згідно з постановою судді, ОСОБА_1 , 02 березня 2026 року о 02 год 08 хв у м. Львові на вул. Шпитальній, 28, керував транспортним засобом Audi A6, н.з. НОМЕР_1 , не виконав вимогу поліцейського про зупинку транспортного засобу, яку поліцейський здійснив шляхом увімкнення проблискового маячка синього та червоного кольору, чим порушив вимоги п.2.4 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.122-2 КУпАП.

Крім цього, ОСОБА_1 02 березня 2026 року о 02 год 08 хв у м. Львові на вул. Шпитальній, 28, керував транспортним засобом Audi A6, н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя). Від проходження огляду, з метою встановлення алкогольного сп`яніння водій відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.

В апеляційній скарзі захисник правопорушника ОСОБА_1 – адвокат Козак В.І. покликається на те, що оскаржувана постанова є незаконною. Зазначає, що у суді першої інстанції ОСОБА_1 пояснив причину невиконання ним вимог працівників про зупинку транспортного засобу, та факт адміністративного правопорушення з цього приводу визнає. Водночас, на думку апелянта, працівники поліції, після зупинення транспортного засобу, не повідомляючи ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння, заявили, що останній перебуває у стані алкогольного сп`яніння та запропонували йому пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою алкотестера Драгер, на що останній погодився пройти огляд у медичному закладі. Стверджує, що працівниками поліції було порушено Інструкцію про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак сп`яніння. Акцентує увагу на те, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП.

Просить поновити строк апеляційного оскарження постанови місцевого суду від 29 квітня 2026 року, мотивуючи тим, що повний текст постанови отримано 5 травня 2026 року, останній день на оскарження рішення припадає на вихідний; оскаржувану постанову скасувати, провадження у справі стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП закрити.

Правопорушник ОСОБА_1 та його захисник – адвокат Козак В.І., будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду, в судове засідання для участі у справі не з`явилися, про причини неявки не повідомили, і клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило, а тому апеляційний суд вважає можливим розгляд апеляційної скарги проводити за їх відсутності, так як згідно практики Європейського суду з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що така не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Апеляційний суд не вирішує питання про поновлення строку апеляційного оскарження постанови судді Галицького районного суду м. Львова від 29 квітня 2026 року, оскільки з матеріалів справи вбачається, що адвокат Козак В.І. такого строку не пропустив.

Згідно вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що суддя першої інстанції, всебічно, повно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, прийшла до вірного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 122-2, ч.1 ст. 130 КУпАП, який грунтується на сукупності досліджених та перевірених судом доказів.

Такий висновок суду першої інстанції, за обставин, встановлених місцевим судом і викладених у постанові, обгрунтований наявними в матеріалах справи доказами, дослідженими й перевіреними в судовому засіданні, зокрема: протоколами про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 № 603997 та серії ЕПР1 №603992 від 02 березня 2026 року, де викладені фабули вчинених правопорушень; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп`яніння; постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6749295 від 2 березня 2026 року; рапортом працівника поліції, відеозаписом події та іншими матеріалами справи, яким суддя районного суду дала належну правову оцінку, з чим погоджується і апеляційний суд.

Оцінюючи докази, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що такі є належними, допустимими, а також достатніми, що підтверджують обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 122-2, ч.1 ст. 130 КУпАП.

Наявний в матеріалах справи протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №603992 від 02 березня 2026 року, за своєю формою та змістом відповідає вимогам чинного законодавства, містить у собі усі необхідні дані щодо обставин вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та особи-порушника, чим спростовуються твердження апелянта.

Що стосується тверджень апелянта щодо порушення працівниками поліції Інструкції про порядок виявлення ознак сп`яніння, то такі суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, виходячи з наступного.

Згідно з п. 2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Згідно з п. 2 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого Постановою КМУ № 1103 від 17.12.2008р., огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.

Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначається Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яка затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1452/735 від 09.11.2015 р.

Згідно з п. 6, п. 7 Розділу І цієї Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі – спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря – фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – заклад охорони здоров`я).

У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду на місці чи в закладі охорони здоров`я, поліцейський складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Отже, вказаних вимог Закону, працівниками поліції було дотримано у повному обсязі, відтак, апеляційний суд не вбачає в їх діях порушення вимог Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МОЗ та МВС України від 09 листопада 2015 року №1452/735.

Поряд з цим, суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).

Пункт 1) ст.6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень («Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції»), (dec.); «Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2») [ВП], § 41).

Таким чином, твердження адвоката Козака В.І. про те, що постанова суду є незаконною та необгрунтованою, не в повній мірі відповідає вимогам закону, матеріалам та обставинам справи, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки при розгляді справи в суді першої інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права допущено не було. Суддя відповідно до ст.ст. 245 та 280 КУпАП повно і всебічно з`ясувала усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи.

При цьому, апеляційний суд з врахуванням вищенаведеного вважає, що стягнення у виді штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік накладене на правопорушника з дотриманням вимог ст. 33 КУпАП та відповідає характеру вчиненого правопорушення, особі порушника, ступеню його вини та є необхідним і достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети виховного впливу та запобігання вчиненню ОСОБА_1 нових правопорушень.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу захисника правопорушника ОСОБА_1 – адвоката Козака В.І. - залишити без задоволення, а постанову судді Галицького районного суду м. Львова від 29 квітня 2026 року стосовно ОСОБА_1 – без зміни.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Галапац І.І.