Рішення від 29 червня 2026 р. у справі №500/1573/26 — Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1573/26

30 червня 2026 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Грицюка Р.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, у якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення з військового обліку ОСОБА_1 на підставі вимог підставі 4 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про виключення з 19 грудня 2012 року з військового обліку ОСОБА_1 на підставі вимог підставі пункту 4 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з досягненням граничного віку перебування у запасі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що мав бути автоматично виключений з обліку у 2012 році за досягненням граничного віку перебування в запасі. За позицією позивача, після виключення з військового обліку особа перестає бути військовозобов`язаним, а тому на неї не поширюється закон про військовий обов`язок та військову службу. Зокрема, така особа не може бути призвана під час мобілізації, не зобов`язана проходити ВЛК, оновлювати облікові дані, їй не можна вручити повістку. З огляду на викладене, позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у невнесенні відомостей про виключення його з військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів як такого, що 19.12.2012 автоматично виключений з військового обліку у зв`язку з досягненням граничного віку перебування на військовому обліку, у зв`язку з чим звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою суду від 23.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою суду від 27.03.2026 у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Кавійчик Віти Петрівни про звернення з поданням до Верховного Суду для розгляду справи №500/1573/26 як зразкової відмовлено.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просив у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування заперечень вказав, що позивач ІНФОРМАЦІЯ_3 , який станом на 19.12.2012 досяг 45 років, тобто граничного віку перебування в запасі, визначеного частиною другою статті 28 Закону №2232-XII у чинній на той час редакції. Таким чином, позивач, який досяг граничного віку перебування в запасі 19.12.2012 згідно частини другої статті 28 Закону №2232-XII у чинній на той час редакції, проте правомірно продовжує перебування на військовому обліку як військовозобов`язаний на підставі чинної редакції статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Отже, з набранням чинності змін до Закону № 2232-XII позивач є таким, що підпадає під його дію як особа, яка не досягла передбаченого цим Законом граничного віку перебування у запасі військовозобов`язаних другого розряду (60 років). Відтак, підстави для виключення позивача з військового обліку у зв`язку із досягненням граничного віку перебування в запасі, у розумінні приписів пункту 4 частини шостої статті 37 Закону № 2232-ХІІ, в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин відсутні, оскільки позивач такого віку не досяг. Відтак, заявлені позовні вимоги до ІНФОРМАЦІЯ_1 вважає безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до відомостей військового квитка серії НОМЕР_1 від 16.05.1986 відміток про виключення або ж зняття з військового обліку відповідний військовий квиток не містить.

Згідно військово-облікового документу в застосунку «Резерв+», сформованого 14.03.2026, позивач перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 , звання молодший сержант, тип відстрочки – п. 9 ч. 1 ст. 23, відстрочка до завершення мобілізації, постанова ВЛК – придатний, дата ВЛК – 21.10.2025.

09.12.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив виключити його з військового обліку за досягненням граничного віку перебування в запасі другого розряду на підставі п.4 ч.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» та внести відповідні зміни Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо не внесення актуальних відомостей до Реєстру про виключення його з військового обліку, у зв`язку з чим звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно із статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі Закон України № 2232-ХІІ).

Відповідно до статті 1 частин 1- 3 Закону України № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (стаття 1 частина 5 Закону України № 2232-XII).

Відповідно до статті 1 частини 9 Закону України № 2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Згідно із статтею 1 частиною 10 Закону України № 2232-XII, зокрема, громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Статтею 2 частиною 8 Закону України № 2232-XII передбачено, що виконання військового обов`язку в запасі полягає в дотриманні військовозобов`язаними порядку і правил військового обліку, проходженні зборів для збереження та вдосконалення знань, навичок і умінь, необхідних для виконання обов`язків військової служби в особливий період.

Відповідно до статті 27 частини 1 Закону України № 2232-XII у запас Збройних Сил України та інших військових формувань зараховуються громадяни України, які придатні за станом здоров`я до проходження військової служби в мирний або воєнний час і не досягли граничного віку перебування в запасі. Вони перебувають на військовому обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки та відповідних органах інших військових формувань.

Статтею 32 Закону №2232-XII у редакції, яка діяла на момент досягнення позивачем сорокарічного віку, було визначено, що військовозобов`язані, які досягли граничного віку перебування в запасі, а також визнані військово-лікарськими комісіями непридатними для військової служби у воєнний час, виключаються з військового обліку і переводяться у відставку.

Запас військовозобов`язаних згідно з ч. 1 ст. 28 Закону №2232-XII у редакції, яка діяла на момент досягнення позивачем сорокарічного віку, поділявся на два розряди, що встановлювалися залежно від віку військовозобов`язаних.

Відповідно до ч. 2 ст. 28 Закону №2232-XII військовозобов`язані, які перебувають у запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділяються на розряди за віком: 1) перший розряд - до 35 років; 2) другий розряд: рядовий склад - до 40 років; сержантський і старшинський склад: сержанти і старшини - до 45 років; прапорщики і мічмани - до 50 років.

Граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі та у військовому резерві (ч. 4 ст. 28 Закону №2232-XII).

Водночас, за приписами статті 37 частини 6 пункту 4 Закону України № 2232-XII виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах (військовозобов`язаних Служби безпеки України у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України) підлягають громадяни України, які досягли граничного віку перебування в запасі.

Разом з цим, положення Закону України № 2232-XII в частині, що стосується граничного віку перебування військовозобов`язаних осіб в запасі, в подальшому зазнавало змін.

Так, Законами України від 27.03.2014 № 1169-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення проведення мобілізації» та від 22.07.2014 № 1604-VII «Про внесення змін до статті 28 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» до статті 28 Закону України № 2232-XII було внесено зміни, згідно з якими з 27 березня 2014 року граничний вік військовозобов`язаних, які перебувають в запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу другого розряду збільшено з 40 років до 50 років, а з 22 липня 2014 року та станом на теперішній час з 50 років до 60 років.

При цьому, положення статті 28 частини 4 Закону України № 2232-XII про те, що граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі, станом на тепер змін не зазнало.

Тобто, з набранням чинності змінами до статті 28 частини 2 Закону України № 2232-XII позивач є таким, що підпадає під дію цього Закону і вважається військовозобов`язаним, як особа, яка ще не досягла передбаченого цим Законом граничного віку перебування в запасі військовозобов`язаних другого розряду.

При прийнятті рішення у цій справі суд врахував також мету прийняття Законів України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення проведення мобілізації» від 27.03.2014 № 1169-VII та «Про внесення змін до статті 28 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 22.07.2014 № 1604-VII, якими було змінено граничний вік перебування військовозобов`язаних в запасі.

Так, відповідно до пояснювальної записки до проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення проведення мобілізації» № 1169-VII проект Закону України розроблено з метою унормування порядку проведення мобілізації, а прийняття законопроекту сприятиме вирішенню, серед іншого, такому завданню: надання можливості громадянам України від 40 до 55 років реалізувати конституційний обов`язок щодо захисту Батьківщини та її територіальної цілісності.

Також проект Закону України "Про внесення змін до статті 28 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" № 1604-VII розроблено з метою забезпечення гарантованого переведення Збройних Сил України, інших військових формувань на організацію і штати воєнного часу. Прийняття зазначеного законопроекту сприятиме вирішенню таких завдань: збільшення кількості громадян, які мають досвід проходження військової служби та можуть бути використані для доукомплектування Збройних Сил України та інших військових формувань; встановлення на законодавчому рівні вимог щодо розрядів запасу та граничного віку перебування військовозобов`язаних у запасі; забезпечення рівних можливостей різним категоріям громадян України щодо виконання військового обов`язку в запасі.

Щодо приписів статті 58 частини 1 Конституції України, на необхідність застосування яких посилається представник позивача, суд зазначає таке.

Стаття 58 Конституції України визначає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

У спірних правовідносинах юридичних фактом за вольовим критерієм є подія, настання якої не залежить від волі та свідомості людини, - недосягнення позивачем граничного віку перебування у запасі.

Вік особи як юридичний факт - стан є триваючою обставиною, що породжує для такої особи юридичні наслідки, а в спірних правовідносинах такими наслідками є застосування до позивача положень зазначених Законів України № 1169-VII та №1604-VII.

За колом осіб дія нормативно-правового акта поділяється на такі види: загальні (розраховані на все населення), спеціальні (розраховані на певне коло осіб) та виняткові (роблять винятки із загальних і спеціальних).

На порядок дії нормативно-правового акта за колом осіб поширюється загальне правило: нормативно-правовий акт діє стосовно всіх осіб, які перебувають на території його дії і є суб`єктами відносин, на яких він розрахований. Коло осіб, на яких поширює свою дію той чи інший нормативно-правовий акт, може визначатися також за ознакою статі, віком, професійної приналежності (наприклад, військовослужбовці), станом здоров`я.

Так, у зв`язку із внесенням змін до Закону України № 2232-XII було підвищено граничний вік перебування військовозобов`язаних в запасі. Метою таких змін було розширення кола осіб, щодо яких діє військовий обов`язок, і які мають досвід проходження військової служби та можуть бути використані для доукомплектування Збройних Сил України, тобто збільшення мобілізаційного ресурсу держави.

Від часу опублікування (набрання чинності) змін до цього Закону України № 2232-XII він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на усіх осіб, що не досягли граничного віку перебування в запасі.

Тому, доводи позивача в частині порушення принципів юридичної визначеності та дії законів у часі, суд вважає необґрунтованими.

Аналогічна правова позиція щодо застосування вказаних правових норм наведена Верховним Судом у постановах від 19.09.2018 у справі № 814/4386/15 та від 17.02.2020 у справі № 820/3113/17.

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 № 3633-IX (далі Закон України № 3633-IX) внесені зміни до визначених в цьому Законі законодавчих актів України.

Так, у Законі України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» внесено зміни, зокрема, статтю 22 частину 3 викладено в такій редакції: під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

На думку позивача, він не є військовозобов`язаним, оскільки повинен бути виключений з військового обліку, а відтак не може бути призваний під час мобілізації, не зобов`язаний проходити ВЛК, оновлювати облікові дані, йому не можна вручити повістку, на що суд зазначає таке.

Суд врахував, що на момент набрання чинності Законами України № 1169-VII та №1604-VII позивач не досяг віку 60 років, у зв`язку із чим норми зазначених Законів України № 1169-VII та № 1604-VII є застосовними до позивача та спірних правовідносин.

Як зазначив вище суд, з набранням чинності вказаних змін до Закону України № 2232-XII позивач є таким, що підпадає під його дію як особа, яка не досягла встановленого законом граничного віку перебування у запасі військовозобов`язаних другого розряду. Станом на 23.07.2013 (досягнення позивачем 40-річного віку) спору між сторонами стосовно наявності у позивача на той час права на виключення з військового обліку у зв`язку із досягненням граничного віку перебування в запасі, передбаченого статте 28 частиною 4 частиною 2 Закону України № 2232-ХІІ не існувало.

Натомість, спірні правовідносини щодо виключення його з військового обліку у зв`язку із досягненням граничного віку перебування в запасі виникли після внесення Законами України №1169-VII та №1604-VII.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1994 № 377 затверджено Положення про військовий облік військовозобов`язаних і призовників (далі Положення № 377), який був чинний до 19 грудня 2016 року.

Відповідно до пункту 1 Положення №377 військовий облік військовозобов`язаних і призовників являє собою загальнодержавну систему обліку та аналізу призовних ресурсів у державі, придатних до військової служби. Функціонування системи військового обліку забезпечується органами Міноборони, МВС, Служби безпеки, Управління державної охорони, Служби зовнішньої розвідки, Державної спеціальної служби транспорту, місцевої державної адміністрації та місцевого самоврядування.

За приписами пункту 3 Положення № 377 військовий облік військовозобов`язаних і призовників проводиться згідно із Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" і цим Положенням за місцем їх проживання (перебування) з метою: забезпечення контролю за виконанням громадянами України військового обов`язку і за дотриманням ними встановлених правил військового обліку; своєчасного бронювання військовозобов`язаних за підприємствами, установами і організаціями на період мобілізації та воєнного часу; завчасної підготовки кадрів для заміни військовозобов`язаних, які підлягають призову у разі мобілізації, для планомірного переведення національної економіки, державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій на функціонування в умовах особливого періоду; надання допомоги військовим комісаріатам у проведенні оборонних і мобілізаційних заходів.

Наказом Міністра оборони України від 15.12.2010 №660 відповідно до статті 33 №2232-XII, постанови Кабінету Міністрів України від 09.06.94 №377 «Про затвердження Положення про військовий облік військовозобов`язаних і призовників» затверджено Інструкцію з організації ведення військового обліку військовозобов`язаних і призовників в органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях і навчальних закладах (далі Інструкція №660), яка була чинна в період з 25.03.2011 по 18.04.2017.

Пункт 3.10. Інструкції №660 визначав, що: «В особових картках на військовозобов`язаних, які досягли граничного віку перебування в запасі, після проведення чергової звірки з відповідними військовими комісаріатами викреслюються дані про військовий облік і робиться відмітка: «Виключений з військового обліку за віком».

Отже, вказане свідчить про те, що позивач після досягнення ним граничного віку (45 років) повинен був ініціювати питання щодо виключення його з військового обліку ще у 2012 році, після чого за результатами чергової звірки мало б місце вирішення питання щодо такого виключення з проставленням відповідної відмітки.

Суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів про те, що позивач ініціював таке питання після досягнення ним граничного віку в 2012 році.

Відомостей про виключення або ж зняття позивача з військового обліку матеріали справи не містять.

Таким чином, відповідно до приписів ст. 28 Закону №2232-XII, чинних станом на час виникнення спірних правовідносин, позивач не досяг граничного віку перебування в запасі та вважається військовозобов`язаним.

Враховуючи наведене та оскільки, на час розгляду справи судом, позивач не має права на виключення з військового обліку у зв`язку з недосягненням граничного віку перебування у запасі, відсутні підстави для виключення позивача із військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а відтак у задоволенні позову необхідно відмовити.

Суд зауважує, що в розумінні КАС України, захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Таким чином, передумовою для можливості задоволення позовних вимог щодо зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити дії (похідна вимога) повинна бути наявність факту порушення прав особи, яка звернулася до суду за захистом порушених прав, тобто вчинення таким суб`єктом протиправних дій, бездіяльності чи прийняття протиправного рішення (основна вимога), які, у даному випадку, відсутні.

Відповідно до статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

З огляду на вищевказане, враховуючи обставини встановлені судом, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України у суду відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 30 червня 2026 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );

відповідач:

- ІНФОРМАЦІЯ_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).

Головуючий суддя Грицюк Р.П.