Вирок від 30 червня 2026 р. у справі №688/2912/26 — Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа 688/2912/26

№ 1-кп/688/251/26

Вирок

Іменем України

01 липня 2026 року м. Шепетівка

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілої ОСОБА_4 ,

обвинуваченої ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні за №12026244000000665 від 27.05.2026 за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Шепетівка Хмельницької області, без зареєстрованого місця постійного проживання, фактичної мешканки АДРЕСА_1 , громадянки України, судимої:

вироком Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 05.12.2018 за ч.3 ст.185 КК України у виді 3 років позбавлення волі. Звільнена від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком тривалістю 3 роки;

вироком Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 02.07.2020 за ч.2 ст.185, ч.1 ст. 71 КК України у виді 3 років 1 місяця позбавлення волі. Звільнена умовно-достроково на невідбутий термін 11 місяців 24 дні.

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 297 КК України,

встановив:

ОСОБА_5 24.05.2026, близько 18:32 год, перебуваючи на території міського кладовища, яке розташоване за адресою: вул. П`яскорського, 10 у м. Шепетівка Шепетівського району Хмельницької області, та яке відповідно до ст. 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» є місцем поховання, а саме поруч із могилою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - полковника Повітряних сил Збройних сил України, якому Указом Президента України №165/2025 від 14.03.2025 присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно), який загинув 28.08.2024 під час виконання бойового завдання, що розташована в секторі 25В, ряду 1-А, місце - 1, побачивши на вказаній могилі надгробні предмети - квіти, вирішила ними заволодіти.

Надалі ОСОБА_5 , того ж дня, у період часу з 18:33 по 18:34 год, нехтуючи моральними засадами суспільства щодо поваги до померлих та місця їхнього поховання, підійшла до могили, діючи з прямим умислом, направленим на заволодіння предметами, що знаходяться на могилі, переслідуючи мету заволодіння такими предметами, демонструючи своє негативне ставлення до суспільних принципів, які панують у цій сфері, таємно заволоділа предметами, що були на могилі, саме: однією гілкою квітки «Хризантема» жовтого кольору, вартістю 100 гривень, яка містилася у вазі на могилі, одним кущем квітів «Гвоздика» рожевого кольору, вартістю 100 гривень, двома кущами квітів «Лютики», рожевого та білого кольорів, загальною вартістю 200 гривень, що були висаджені у кашпо, розміщеному на вказаній могилі та які належать потерпілій ОСОБА_4 , яка є дружиною померлого ОСОБА_6 та здійснює догляд за його могилою, спричинивши ОСОБА_4 моральні страждання, які виразилися в горі, неспокої та інших негативних емоціях, після чого розпорядилась цими предметами на власний розсуд.

Таким чином, ОСОБА_5 , своїми умисними діями вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 297 КК України, а саме незаконне заволодіння предметами, що знаходяться на могилі.

Обвинувачена ОСОБА_5 вину у вчиненні кримінального правопорушення за викладених обставин визнала повністю, не заперечувала фактичних обставин справи та правової кваліфікації вчиненого діяння, розкаялася у скоєному. Суду показала, що 24.05.2026 у вечірній час разом з подругою ОСОБА_7 перебувала на міському кладовищі, де поховані її батько, чоловік сестри та кум. Коли проходили біля місця поховання чоловіка потерпілої, її подрузі сподобалися квіти на його могилі. Тому на прохання подруги, забрала з могили хризантему, яка була у вазі, а також кущ гвоздики та два кущі лютиків, які були висаджені у кашпо, розміщеному на могилі. Хризантему поклала на могилу покійного батька, а кущі гвоздики та лютиків поклала у пакет та віднесла додому до подруги. Розуміє, що вчинила кримінальне правопорушення, щиро шкодує про вчинене. Не звернула увагу на те, що забрала квіти саме з могили Героя України. Зазначила, що не мала наміру виявити неповагу до його пам`яті, вчинила такі дії бездумно на прохання подруги. Шкоду, завдану кримінальним правопорушенням не відшкодувала, проте має намір відшкодувати завдану шкоду найближчим часом. До початку судового розгляду не відшкодувала завдану шкоду, бо працює не офіційно, має випадкові заробітки. Заявила, що усвідомила кримінально-протиправний характер своїх дій, висловила готовність нести покарання, щиро шкодує про вчинене діяння, запевнила суд, що не вчинятиме у майбутньому подібного, попросила пробачення у потерпілої.

Обвинувачена ОСОБА_5 вказала, що в повному обсязі розуміє характер пред`явленого їй обвинувачення та погоджується з його формулюванням. Суду пояснила, що визнає свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, цілком розуміє, що має право на повний судовий розгляд, у якому прокурор має довести усі обставини інкримінованого їй кримінального правопорушення, просила не досліджувати докази, зібрані стороною обвинувачення, оскільки вона не оспорює фактичних обставин, викладених у обвинувальному акті, визнає розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_4 суду показала, що є дружиною Героя України ОСОБА_6 , удостоєного орденом «Золота Зірка» (посмертно), який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 . Здійснюючи догляд за його могилою, 25.05.2026 виявила, що на могилі відсутні квіти. Разом з іншими дружинами загиблих героїв, долучилася до встановлення камер відеоспостереження на міському кладовищі, має доступ до перегляду відеозаписів, тому того ж дня змогла переглянути їх, і вже з доказами звернулась у поліцію. Зазначила, що її основною метою звернення до поліції був публічний розголос та запобігання у майбутньому вчинення подібних дій не лише щодо могили Героя України, а і до інших поховань, оскільки це неповага до пам`яті похованих осіб.

Потерпіла підтвердила фактичні обставини події злочину, викладені у обвинувальному акті, та просила не досліджувати доказів на їх підтвердження, оскільки погоджується з такими обставинами та їх не оспорює.

Прокурор ОСОБА_3 , вказуючи на те, що обвинувачена ОСОБА_5 повністю визнала свою винуватість в інкримінованому їй кримінальному правопорушенні, фактичні обставини нею та потерпілою, як слідує з їхніх показань, не оспорюються, просив визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченої та потерпілої, також дослідити письмові матеріали, що характеризують особу обвинуваченої, письмові документи про речові докази.

Після з`ясування чи правильно розуміють обвинувачена та потерпіла зміст фактичних обставин, враховуючи, що сумнівів у добровільності їх позиції немає та, роз`яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини у апеляційному порядку, суд розглянув справу відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, за правилами, передбаченими цією нормою.

Суд зазначає, що за правилами ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом. Таким чином реалізується принцип невідворотності кримінального покарання за вчинений злочин.

Кваліфікація злочину - кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому Кримінальним кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.

Частиною першою ст. 297 КК України передбачена кримінальна відповідальність за наругу над могилою, іншим місцем поховання, над тілом (останками, прахом) померлого або над урною з прахом померлого, а також незаконне заволодіння тілом (останками, прахом) померлого, урною з прахом померлого, предметами, що знаходяться на (в) могилі, в іншому місці поховання, на тілі (останках, прахові) померлого.

Оцінивши показання обвинуваченої та потерпілої, суд вважає «поза розумним сумнівом» доведеним пред`явлене ОСОБА_5 обвинувачення та кваліфікує дії останньої за ч.1ст. 297 КК України, кваліфікуючими ознаками якого є незаконне заволодіння предметами, що знаходяться на могилі.

Згідно з ч. 2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 65 КК України суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3)враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Призначаючи покарання ОСОБА_5 , керуючись положеннями ст.65-68 КК України принципом справедливості та індивідуалізації покарання, суд враховує, що обвинувачена вчинила не тяжкий злочин, вимоги ч.2 ст.50 КК України, якою передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

Так, суд встановив, що обвинувачена судима, за місцем проживання характеризується як особа щодо якої скарг не надходило, конфліктних ситуацій не виникало, щиро розкаялася, засуджує свою протиправну поведінку.

Отже, вирішуючи питання про призначення ОСОБА_5 покарання, суд враховує: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно приписів ст. 12 КК України є не тяжким, особу винної, яка на обліку у органу пробації, під динамічним спостереженням лікарів нарколога та психіатра не перебуває, обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Згідно зі ст. 66 КК України пом`якшуючими обставинами суд враховує щире каяття обвинуваченої, яке полягає у визнанні обставин, регламентованих п. 1 ч. 2 ст. 91 КПК України, щодо події кримінального правопорушення, у тому числі його час, місце та спосіб вчинення. Суд враховує, що щире розкаяння характеризує суб`єктивне ставлення обвинуваченої до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася;

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої, відповідно до ст. 67 КК України суд не встановив.

Крім того, при призначенні покарання, суд також враховує особливості й обставини вчинення злочину: форму вини, мотив і мету, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали.

Так суд встановив, що обвинувачена забрала квіти з могили загиблого воїна захисника, які є символом живої пам`яті, поваги та невимовного приватного горя. Своїми діями порушила місце спочинку героя заради примхи, чим завдала психологічної травми потерпілій.

Суд зауважує, що кримінальне правопорушення тягне за собою ряд юридичних наслідків, з яких для потерпілого найважливішим є відновлення його порушеного права, яке досягається шляхом призначення винній особі необхідного і достатнього покарання та відшкодування завданої шкоди.

Враховуючи суспільну небезпечність вчиненого обвинуваченою діяння, те, що злочин обвинуваченою вчинений не з мотивів ненависті чи наруги над пам`яттю, а з примхи, визнав необхідним призначити покарання у виді пробаційного нагляду, що відповідатиме загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, буде достатнім і необхідним для виправлення обвинуваченої і попередження вчинення нею нових злочинів та досягнення мети покарання в контексті положень статей 50, 65 КК України.

Також, суд вважає за необхідне покласти на обвинувачену відповідно до ч.ч.2,3 ст.59-1 КК України, такі обов`язки: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою, що сприятиме досягнення мети покарання, покладаючи такі обов`язки, суд вважає саме їх необхідними і достатніми для виправлення винної з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину та його особи.

Таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для для того, щоб засуджена в умовах здійснення контролю за її поведінкою довела своє виправлення та для запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.

Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 349, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд,

ухвалив:

ОСОБА_5 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст. 297 КК України та призначити їй покарання у виді пробаційного нагляду строком на 2 (два) роки.

Покласти на ОСОБА_5 такі обов`язки, передбачені ч.ч.2,3 ст. 59-1 КК України:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

4) виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою;

До вступу вироку в законну силу запобіжний захід обвинуваченій не обирати.

Речові докази:

- 2 кущі квітів, передані на зберігання потерпілій, повернути потерпілій ОСОБА_4

- оптичний диск з відеозаписами, що здійснені з відеокамери, розташованої поблизу могили ОСОБА_6 залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Хмельницького апеляційного суду через Шепетівський міськрайонний суд, з підстав, передбачених статтею 394 КПК.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

В умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Суддя: ОСОБА_8