Рішення від 29 червня 2026 р. у справі №568/534/26 — Радивилівський районний суд Рівненської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №568/534/26

Провадження №2/568/414/26

30 червня 2026 р. м.Радивилів

Радивилівський районний суд Рівненської області

в складі головуючого судді Троцюк В.О.

секретаря судового засідання Гуменюк Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Радивилів цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на своєї утримання, в зв`язку з продовження навчання, в твердій грошовій сумі в розмірі 7000 гривень щомісячно до досягнення двадцяти трьох річного віку.

В обґрунтування позовних вимог, вказує, що відповідач ОСОБА_2 є її батьком, що підтверджується свідоцтвом про народження. Шлюб між її батьками ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірвано та вони проживають окремо. Позивач вказує, що на даний час навчається на 1 курсі Відокремленого структурного підрозділу «Дубенський педагогічний коледж Рівненського державного гуманітарного університету» дошкільна освіта денної форми навчання за кошти державного бюджету. В зв`язку з навчання позивач вказує, що потребує матеріальної допомоги. Витрати за навчання, проїзд, проживання в гуртожитку, на одяг, харчування тощо здійснюються виключно за рахунок матері. Відповідач добровільно не надає матеріальної допомоги, хоча має таку можливість. Зважаючи на наведене, позивач змушена звернутися до суду з вимогою до відповідача про стягнення аліментів на своє утримання в зв`язку з навчання та продовжувати стягнення до досягнення нею двадцяти трьох років.

Ухвалою суду від 07 квітня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Позивач в судове засідання не з`явилася, подавши заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задоволити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, подавши заяву про часткове визнання позовних вимог, вказавши, що згідний сплачувати аліменти на утримання повнолітньої дочки в розмірі три тисячі гривень.

На підставі ст.247 ч.2 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно дослідивши письмові докази у справі, приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 24 лютого 2016 року ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , а її батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . (а.с.5).

ОСОБА_1 навчається на денній формі 1 курсу групи ДО за спеціальністю «Дошкільна освіта» за кошти державного бюджету у Відокремленому структурному підрозділі «Дубенський педагогічний коледж Рівненського державного гуманітарного університету», термін навчання з 01.09.2025 року по 30.06.2027 року, що підтверджує довідкою №326 від 29 січня 2026 року (а.с.6).

ОСОБА_2 офіційно працевлаштований – з 15.08.2029 року працює трактористом-машиністом сільськогосподарського (лісогосподарського) виробництва у Фермерському господарстві «Млинівська Чайка» та має стабільний дохід.

Спірні правовідносини виникли між сторонами з приводу стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, у зв`язку із чим потребує матеріальної допомоги батька.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно вимог частини третьої статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини другої статті 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 28 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року) держави-учасниці визнають право дитини на освіту, і з метою поступового досягнення здійснення цього права на підставі рівних можливостей вони, зокрема: а) вводять безплатну обов`язкову початкову освіту; b) сприяють розвиткові різних форм середньої освіти, як загальної, так і професійної, забезпечують її доступність для всіх дітей та вживають таких заходів, як введення безплатної освіти та надання у випадку необхідності фінансової допомоги; с) забезпечують доступність вищої освіти для всіх на підставі здібностей кожного за допомогою всіх необхідних засобів; d) забезпечують доступність інформації і матеріалів у галузі освіти й професійної підготовки для всіх дітей; е) вживають заходів для сприяння регулярному відвіданню шкіл і зниженню кількості учнів, які залишили школу.

Відповідно до частини 1 статті 53 Конституції України кожен має право на освіту.

Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

На підставі статті 198 СК України, батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

У відповідності з вимогами статті 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином (стаття 200 СК України).

При визначенні розміру аліментів суд враховує обставини, передбачені статтею 182 СК України, до яких належать: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до пункту 20 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, при чому обов`язком особистим, індивідуальним, який не залежить від віку батьків.

У постанові від 16 лютого 2022 року у справі № 381/2423/20 (провадження № 61-17937св21) Верховний Суд виснував, що стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, потрібних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, існує незалежно від форми навчання. При визначенні розміру аліментів потрібно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Приписи цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Відповідно до вимог частини першої статті 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Отже, стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними 23 років.

Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення ними повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Крім цього, у постанові Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 346/103/17 суд касаційної інстанції, зокрема, погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що дитина сторін навчається на денній формі, у зв`язку з чим не в змозі офіційно працювати та отримувати доходи, а отже потребує матеріальної допомоги на своє утримання на час навчання.

Судом встановлено, що повнолітня ОСОБА_1 має вік, який перевищує 18, але є меншим 23 років, і продовжує навчання на денній формі навчання у Відокремленому структурному підрозділі «Дубенський педагогічний коледж Рівненського державного гуманітарного університету». У зв`язку з навчанням позивач об`єктивно позбавлена можливості працевлаштування та отримання власного доходу. Крім того, загальновідомими є обставини, які не потребують доказування, що повнолітня дитина повинна харчуватися, існує щоденна потреба у засобах гігієни, одязі, взутті. Оскільки дочка відповідача, яка звернулась до суду із позовною заявою, на даний час, не спроможна себе забезпечити самостійно, то саме на батьків, покладається такий обов`язок.

Відповідно позовна вимога про стягнення аліментів підлягає задоволенню.

Що стосується розміру аліментів, то при його визначенні суд враховує матеріальне становище позивача; матеріальне становище відповідача; інші обставини, що мають істотне значення, а також, виходячи з принципів справедливості та розумності, приходить до висновку про те, що сума аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, у розмірі 3000,00 грн. (доходу) платника аліментів, буде достатньою та посильною для відповідача.

Згідно зі ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

ОСОБА_1 позов про стягнення аліментів на своє утримання поданий до суду 01 квітня 2026 року. Зважаючи на вказане, аліменти необхідно стягувати з дня подання позову до суду.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

Оскільки, позивача звільнено від сплати судового збору при подачі позову до суду, судовий збір в розмірі 3028,00 гривень підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст.180-182, 184, 185, 199, 200 СК України, ст. ст. 4, 5, 10, 12, 13, 76-82, 89, 141, 198, 200, 263-265, 280 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 , аліменти в твердій грошовій сумі у розмірі 3000 (три тисячі) гривень щомісячно, починаючи з 01 квітня 2026 року і продовжувати до закінчення навчання, але не довше як до досягнення дитиною двадцятитрьохрічного віку.

Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави (в особі Державної судової адміністрації України) судовий збір в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНКОПП НОМЕР_2 ,адреса АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНКОПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення виготовлено 30.06.2026 року.

Суддя В.О. Троцюк