Рішення від 30 червня 2026 р. у справі №680/290/26 — Новоушицький районний суд Хмельницької області

Справа № 680/290/26

№2/680/380/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2026 року селище Нова Ушиця

Новоушицький районний суд Хмельницької області в складі судді Польової В.Є.,

з участю секретаря судового засідання Фурман Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників,

установив:

Представник позивача – адвокат Соловей О.В. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою в якій просив виділити йому у приватну власність земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,2650 га. під №1 на схемі розподілу земельної ділянки та припинити право спільної часткової власності на цю земельну ділянку.

Свої вимоги мотивує тим, що він після смерті ОСОБА_3 успадкував за заповітом частки у праві власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 6823387500:03:001:0924 площею 2,5299 га. Право власності на дану частку підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом НТК 560272 від 07 червня 2024 року. Іншим спадкоємцем є відповідач у справі ОСОБА_2 , яка спадщину прийняла за законом, проте не отримала свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до схеми розподілу земельної ділянки кадастровий номер 6823387500:03:001:0924 її розподілено на дві земельні ділянки під № НОМЕР_1 площею 1,2649 га та № НОМЕР_2 площею 1,2650 га., а тому просить виділити йому у приватну власність земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,2649 га. під №1 та припинити право спільної часткової власності на цю земельну ділянку.

Представник позивача - адвокат Соловей О.В. подав заяву про розгляд справи без його та позивача участі, позов підтримав.

Від відповідача – ОСОБА_2 надійшла заява у якій вона зазначає, що погоджується із пропозицією щодо виділення їй земельної ділянки№ НОМЕР_2 площею 1,2650 га.

30 квітня 2026 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків.

06 травня 2026 року відкрито провадження у справі, задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

04 червня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

У зв`язку неявкою в судове засідання всіх учасників справи, суд згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України, здійснює розгляд справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Безпосередньо дослідивши та оцінивши докази у справі, суд встановив наступні фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с.24).

За життя 27 вересня 2017 року ОСОБА_3 склала заповіт, згідно якого заповіла все своє майно ОСОБА_1 (а.с.41).

На день смерті ОСОБА_3 належала земельна ділянка площею 2,58 гектарів на території Песецької сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.50, 50 на звороті).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_1 отримав право власності на частки у праві власності на земельну ділянку. Свідоцтво про право на обов`язкову частку у спадщині на частку ще не видано (а.с.6). Вказане також підтверджено витягом з Державного реєстру речових прав (а.с.6 на звороті).

Згідно із передпоектної пропозиції розподілу земельної ділянки кадастровий номер 6823387500:03:001:0924, вказану земельну ділянку розділено порівну на земельну ділянку № НОМЕР_1 та земельну ділянку № НОМЕР_2 (а.с.7).

Даними довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості встановлено оціночну вартість об`єкта 70285,92 грн.(а.с.7 на звороті, 8).

20 квітня 2026 року представником позивача на адресу ОСОБА_2 направлено пропозицію щодо поділу земельної ділянки відповідно до перепроектної пропозиції розподілу земельної ділянки, кадастровий номер 6823387500:03:001:0924. (а.с.8 на звороті-10).

Даними спадкової справи №183-2019 підтверджується, що 18 листопада 2019 року ОСОБА_2 звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , позивач ОСОБА_1 20 листопада 2019 року звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 та отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на частку у праві власності на земельну ділянку (а.с.32-52).

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав (ст. 319 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

За загальним правилом власник самостійно користується, володіє та розпоряджається своїм майном.

При цьому володіння та розпорядження об`єктом спільної власності (часткової чи сумісної) має свої особливості.

Статтею 355 ЦК України встановлено, що майно, яке є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ч. 4 ст. 355 та ч.1 ст. 356 ЦК України спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно. Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Зі змісту вказаних статей випливає, що право кожного із співвласників пов`язується із часткою у праві спільної власності і кожен із співвласників є власником не певної частини майна, а всього спільного майна у цілому.

У постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 442/7505/14-ц Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду виснував, що спільна часткова власність є специфічною конструкцією, оскільки існує: (а) множинність суб`єктів. Для права власності характерна наявність одного суб`єкта, якому належить відповідне майно (наприклад, один будинок один власник). Навпаки, спільна часткова власність завжди відзначається множинністю суб`єктів (наприклад, один будинок два співвласники); (б) єдність об`єкта. Декільком учасникам спільної часткової власності завжди належить певна сукупність майна. Причому право спільної часткової власності може стосуватися як подільних/неподільних речей, так і майнових прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1, 2 ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Згідно зі ст. 361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Аналіз ст. 361 ЦК України дозволяє зробити висновок, що об`єктом розпорядження співвласника є частка у праві спільної часткової власності, а не частка у майні. Тобто право самостійного розпорядження часткою у праві власності, не є тотожним розпорядженню частиною майна. Частка в праві спільної часткової власності, що належить кожному зі співвласників, виступає не як частина речі й не як право на частину речі, а як частина права на всю річ як єдине ціле. Тобто право спільної часткової власності поширюється на все спільне майно, а частка в праві спільної часткової власності не стосується частки майна.

Частиною 3 ст. 358 ЦК України встановлено, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Відповідно до ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Порядок поділу спільного часткового майна встановлено у ст. 367 ЦК України, у якій визначено, що майно, яке є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

За змістом ч. 3 ст. 14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі поділу об`єкта нерухомого майна або виділу з нього частки формується нова реєстраційна справа з відкриттям відповідного розділу в Державному реєстрі прав.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 квітня 2025 року у справі № 357/3145/20 сформулювала такі висновки.

У результаті поділу нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, кожному із співвласників потрібно визначити окрему площу, яка має складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні ст. 181 ЦК України.

Поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні тим, що у разі поділу майна кожному співвласнику виділяється майно в натурі і право спільної власності припиняється. Натомість у разі виділу частки зі спільного майна право спільної часткової власності припиняється лише для того учасника, якому ця частка виділяється в натурі, а для інших співвласників режим спільної часткової власності на решту майна зберігається.

Із цього також зроблено висновок, що за наявності лише двох співвласників майна між ними проводиться поділ, оскільки при визначенні частки одного зі співвласників у натурі частка іншого визначається також і зміні в подальшому не підлягає. У такому випадку суд має зазначити розмір виокремлених частин колишнього спільного майна для обох сторін та визначити конкретні окремі об`єкти нерухомого майна, що утворилися у результаті його поділу та належать позивачеві та відповідачеві.

Поділ нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо поділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.

Судом встановлено, що позивачу та відповідачу на праві спільної часткової власності належить по 1/2 частки у праві власності на земельну ділянку кадастровий номер 6823387500:03:001:0924.

Позивач просить, зокрема, здійснити поділ спільного з відповідачем майна та виділити йому в натурі частину земельної ділянки кадастровий номер 6823387500:03:001:0924 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,2649 га та припинити право спільної часткової власності на цю земельну ділянку. Відповідачу виділити земельну ділянку площею 1,2650 га.

Враховуючи вищевикладені висновки ВП ВС та матеріали справи суд дійшов до висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо стягнення правничої допомоги, суд зазначає наступне.

Представник позивача просив розділити понесені судові витрати, а саме 7000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч. ч. 1-6 ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу представник позивача долучив до матеріалів справи: копію договору № 66 від 16 квітня 2026 року про надання правової допомоги укладеним між адвокатом Солов`єм О.В. та ОСОБА_1 , ордер на надання правничої допомоги; квитанцію №66 від 16 квітня 2026 року про оплату гонорару та витрат за надання правничої допомоги ОСОБА_1 у сумі 7000,00 грн.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 5.44 постанови від 12 травня 2020 року у справі N 904/4507/18 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Суд враховує, послуги наданні адвокатом, а саме підготовка позовної заяви, клопотання по справі, а також те, участі у судових засіданнях адвокат не брав, тому приходить до висновку що розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню складають 3000,00 грн.

Керуючись ст.ст.2, 12, 81, 141, 258, 263-265, 273 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників – задовольнити.

Виділити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у приватну власність земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,2649 гектари, що позначена на схемі розподілу земельної ділянки кадастровий номер 6823387500:03:001:0924 під №1.

Припинити право спільної часткової власності на земельну ділянку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на земельну ділянку кадастровий номер 6823387500:03:001:0924.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати за правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі ) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_4 .

Суддя В. Є. Польова