Постанова від 24 червня 2026 р. у справі №678/47/24 — Летичівський районний суд Хмельницької області

КОПІЯ

Єдиний унікальний номер справи 678/47/24

Номер провадження 3-678-50/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 року селище Летичів

Летичівський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючого-судді Лазаренка А.В.,

за участю секретаря судового засідання Непийвода Л. Д.,

особи, який притягується до адміністративної

відповідальності ОСОБА_1 ,

його захисника адвоката Іваницького А. М.,

розглянувши адміністративні матеріали № 29, які надійшли з Відділу поліції №3 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , військовослужбовець,

за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

встановив:

11 січня 2024 року до суду надійшли матеріали про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серія ААД № 254285 від 07 січня 2024 року, складеного поліцейськими СРПП ВП №3 ХРУП ГУ НП в Хмельницькій області сержантом поліції Клюс В. В., 07 січня 2024 року о 08 год. 00 хв. на автодорозі М-30 326 км водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом КАМАЗ35410 з н.з. НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався із керуванням, не врахував дорожньої обстановки, допустив наїзд на смугу зустрічного руху, внаслідок чого допустив виїзд та зіткнення із транспортним засобом Lexus GX460 з д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався в зустрічному напрямку. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, чим ОСОБА_1 порушив п. 12.1, 2.3 б, в Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП заперечив. Пояснив, що він дійсно керував автомобілем 07 січня 2024 року о 08 год. 00 хв. на автодорозі М-30 326 км, він намагався уникнути зіткнення, застосувавши гальмування, однак, уникнути зіткнення зі автомобілем Lexus GX460 не вдалося. Зазначив, що він одразу зупинив автомобіль, увімкнув аварійну сигналізацію та викликав поліцію.

25 червня 2026 року захисник ОСОБА_1 - адвокат Іваницький А. М. подав клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Експерт ОСОБА_2 підтвердив, що ним було проведено судову автотехнічну експертизу, за результатами якого встановлено два можливі варіанти дорожньо-транспортної пригоди, за одним із яких водій ОСОБА_1 допустив порушення правил дорожнього руху, а за іншим – водій іншого транспортного засобу ОСОБА_3

22 лютого 2024 року постановою Летичівського районного суду Хмельницької області було призначено судову автотехнічну експертизу, на вирішення експертам поставлено такі питання: Чи відповідали дії водіїв технічним вимогам Правил дорожнього руху України? Дії якого з водіїв не відповідали технічним вимогами Правил дорожнього руху України? Дії якого з водіїв з технічної точки зору призвели до виникнення аварійної дорожньої ситуації? Яке було взаємне розташування транспортних засобів у момент дорожньо-транспортної пригоди? Чи була у водіїв технічна можливість запобіганню події (наїздові, зіткненню та ін.) в момент розвитку дорожньої ситуації?

15 квітня 2024 року листом Летичівського районного суду Хмельницької області повідомлено, що 07 січня 2024 року при дорожньо-транспортній пригоді: машина, якою керував ОСОБА_1 не була завантажена; видимість – 100 м, ОСОБА_1 побачив перешкоду в межах 100 м; дорога покрита снігом; швидкість руху становила до 40 кілометрів на годину; екстрене гальмування не застосовано. Дислокація знаків в районі ДТП відображається у відповідній інформації, наданій Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Хмельницькій області, яка була долучена до матеріалі справи (а.с.34)

14 червня 2024 року від ОСОБА_1 надійшло доповнення, згідно якого ДТП сталася на полосі руху в напрямку міста Хмельницького, тобто на його полосі руху, транспортний засіб (автомобіль «Lexus GX», р.н. НОМЕР_2 ) виїхав на полосу зустрічного руху, де сталося зіткнення з транспортним засобом (автомобіль «КАМАЗ-5410», р.н. НОМЕР_1 ). Після зіткнення автомобілі залишилися на місці та нікуди не переміщувалися. Вказане на схемі місце зіткнення транспортних засобів не відповідає дійсним обставинам ДТП, так як і вся схема ДТП не відповідає правильності проведення замірів на місці ДТП. Автомобіль «КАМАЗ-5410», р.н. НОМЕР_1 відремонтований та експлуатується у військовій частині НОМЕР_3 .

04 травня 2026 року до суду надійшов висновок експерта № 288/289/24-26 від 30 квітня 2026 року та матеріали справи № 678/47/24.

Як вбачається з висновку експерта, встановлено два альтернативні варіанти розвитку дорожньо-транспортної пригоди. При цьому один із запропонованих експертом варіантів передбачає, що: зіткнення відбулося на смузі руху автомобіля «КАМАЗ-5410»; водій автомобіля «LEXUS GX460» допустив виїзд на зустрічну смугу руху; у діях ОСОБА_1 невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху України не вбачається; ОСОБА_1 своїми односторонніми діями не мав технічної можливості уникнути зіткнення; технічна можливість уникнення ДТП забезпечувалася виключно виконанням вимог ПДР водієм автомобіля «LEXUS GX460».

Оцінюючи наведені докази в їх сукупності, суддя керується закріпленим у ст. 62 і ст. 129 Конституції України принципом забезпечення доведеності вини, згідно якого усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях притримується позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 р.), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).

Таким чином, виходячи з позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, наявність «обґрунтованої підозри» у вчинені правопорушення передбачає «наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла-таки вчинити злочин» і такі факти мають бути досить переконливими, щоб суд на підставі їх розумної оцінки міг визнати причетність особи до вчинення правопорушення та враховуючи, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» і таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (п. 53 рішення Суду від 20.09.2012 у справі «Федорченко та Лозенко проти України»).

Статтею 124 КУпАП передбачена відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 7 постанови від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при розгляді таких справ підлягає з`ясуванню, зокрема, чи не було причиною порушення ПДР одним водієм їх недодержання іншим і чи мав перший можливість уникнути дорожньо-транспортної події та її наслідків.

Визначальним фактором для відповідальності водія за порушення вимог п. 12.1 ПДР є те, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Проте матеріали справи відносно ОСОБА_1 не містять переконливих доказів того, що він порушив вимоги п.п.2.3 б, в, 12.1 ПДР, як про те зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення, що призвело до виникнення ДТП, чи те, що він у вищевказаній дорожній обстановці мав технічну можливість уникнути вищевказаної ДТП та її наслідків.

Збирання суддею під час розгляду справи про адміністративне правопорушення доказів на підтвердження або спростування обставин справи КУпАП не передбачено, цей обов`язок відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП покладено на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Таким чином, за умови наявності в матеріалах справи суперечливих висновків експерта, враховуючи положення ч. 3 ст. 62 Конституції України, відповідно до яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, суд дійшов висновку що провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а саме недоведеністю факту порушення ним вимог п. 2.3 б, в, 12.1 ПДР, що перебувало б у причинному зв`язку з наслідками у виді ДТП.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір стягується у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення.

Керуючись ст. ст. 245, 247, 283, 284 КУпАП, суддя

постановив:

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя: підпис А.В. Лазаренко

Суддя: А.В. Лазаренко