Постанова від 29 червня 2026 р. у справі №607/10530/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.06.2026 Справа №607/10530/26 Провадження №3/607/3337/2026

м. Тернопіль

Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Воробель Н.П., розглянувши матеріали, що надійшли від Тернопільського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який зареєстрований в АДРЕСА_1 , проживає в АДРЕСА_2 , не працює,

за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП),

встановила:

відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №781645 від 06.05.2026, 06.05.2026 о 14:50 ОСОБА_1 в АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно дружини ОСОБА_2 , а саме: словесно ображав, принижував, погрожував, чим завдав шкоди її здоров`ю психічного характеру та порушив п.п. 3, 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

У судовому засіданні 03.06.2026 ОСОБА_1 пояснив, що повністю розуміє зміст роз`яснених йому прав, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, вину у вчиненні інкримінованого йому правопорушення не визнав. Пояснив, що на даний час він перебуває на стадії розлучення з дружиною, а того дня вони з дружиною просто говорили на підвищених тонах та на емоціях. Зазначив, що дружина також до нього трохи кричала. Ствердив, що він її не ображав, не принижував і не погрожував їй.

29.06.2026 через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання захисника Булави О.П. про закриття провадження у справі щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Вказане клопотання обґрунтоване тим, що між ОСОБА_1 та його дружиною виник конфлікт, оскільки сторони перебувають в процесі розірвання шлюбу. Того дня між подружжям виникла виключно сварка щодо майбутнього розлучення. Відомості, які могли б свідчити про психологічне насильство, містяться лише в письмових поясненнях дружини. Інших належних та допустимих доказів, які б підтверджували вину чоловіка, немає. Зокрема, як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, свідки під час складання адміністративних матеріалів не залучались. ОСОБА_1 надав письмові пояснення, в яких підтвердив, що між ними з дружиною виник сімейний конфлікт. Також працівниками поліції не долучено жодних доказів, які підтверджують завдання шкоди психічному здоров`ю дружини ОСОБА_1 .

У судовому засіданні 30.06.2026 ОСОБА_1 підтримав подане захисником клопотання про закриття провадження у справі.

Захисник Булава О.П., подавши клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, не зміг через технічні проблеми вийти на зв`язок. Водночас ОСОБА_1 не заперечив проти розгляду справи за відсутності захисника.

Потерпіла ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилася. Клопотання про відкладення розгляду справи від неї не надходило.

Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ознайомившись із клопотанням захисника, дослідивши матеріали справи, вважаю за необхідне зазначити таке:

відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ч. 2 ст. 251 КУпАП).

Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі – Закон), домашнє насильство – діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону, психологічне насильство – форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, полягає у вчиненні домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

На доведення вини ОСОБА_1 у вчиненому до матеріалів справи долучено:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №781645 від 06.05.2026, із додатком до нього;

- рапорт, зареєстрований 06.05.2026 в інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» (журнал єдиного обліку) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області за №21615, відповідно до якого 06.05.2026 о 14:50 надійшло повідомлення від ОСОБА_2 про те, що чоловік у нетверезому стані вчиняє сварку. Прибувши на місце події, було виявлено заявницю, яка повідомила, що стосовно неї її чоловік ОСОБА_1 за місцем проживання: АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру, а саме словесно ображав, принижував і погрожував, чим завдав шкоду її здоров`ю і психічного стану;

- протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 06.05.2026, у якому викладено обставини, які аналогічні суті адміністративного правопорушення, викладеній у протоколі про адміністративне правопорушення;

- пояснення ОСОБА_2 від 06.05.2026, які за своїм змістом є аналогічними обставинам адміністративного правопорушення, наведеним у протоколі про адміністративне правопорушення. Крім того, потерпіла зазначила, що вони з чоловіком перебувають в процесі розлучення, він її постійно штовхає та ображає;

- пояснення ОСОБА_1 від 06.05.2026, у яких він заперечив вчинення домашнього насильства стосовно дружини, зазначивши, що виник конфлікт. Пов`язаний з розірванням шлюбу, а також необхідністю відвезти дитину до поліклініки;

- заяву ОСОБА_2 від 06.05.2026 про розгляд питання про можливість направлення ОСОБА_1 для проходження Програми для кривдника, згідно з ст. 39-1 КУпАП;

- копію термінового заборонного припису стосовно кривдника серії АА №654847 від 06.05.2026;

- копію форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 06.05.2026.

Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності відповідно до вимог ст. 252 КУпАП, суд доходить висновку, що вони не є достатніми для беззаперечного підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Насамперед суд враховує, що ОСОБА_1 як під час надання письмових пояснень працівникам поліції, так і в судовому засіданні заперечував факт вчинення психологічного насильства щодо дружини. При цьому він не заперечував самого факту виникнення між ними конфлікту, однак пояснив, що він був зумовлений сімейними обставинами, а саме перебуванням подружжя у процесі розірвання шлюбу.

Із пояснень потерпілої також убачається, що між нею та ОСОБА_1 триває процес розірвання шлюбу.

Отже, на момент виникнення події між сторонами існували тривалі неприязні відносини, пов`язані із сімейним спором, що саме по собі не свідчить про вчинення домашнього насильства.

Водночас потерпіла ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце судового розгляду, у судове засідання не з`явилася, причин неявки суду не повідомила та будь-яких клопотань не подала. Таким чином, суд позбавлений можливості безпосередньо з`ясувати обставини події, поставити потерпілій запитання щодо характеру конфлікту, уточнити зміст висловлених, за її твердженням, образ, погроз чи принижень, а також перевірити послідовність та достовірність її пояснень.

При цьому жодного об`єктивного доказу, який би підтверджував факт висловлювання ОСОБА_1 словесних образ, погроз чи принижень або настання наслідків у вигляді заподіяння шкоди психічному здоров`ю потерпілої, матеріали справи не містять. Зокрема, до матеріалів справи не долучено показань свідків, аудіо- чи відеозаписів події, інших доказів, які б безпосередньо підтверджували викладені у протоколі обставини.

Суд також звертає увагу, що сам по собі факт сімейної сварки, конфлікту між подружжям, у тому числі такого, що виник під час вирішення питань, пов`язаних із розірванням шлюбу, а також спілкування на підвищених тонах, не свідчить автоматично про вчинення психологічного домашнього насильства у розумінні п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Для кваліфікації дій за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП необхідним є встановлення не лише факту конфлікту чи словесної суперечки, а й умисного вчинення дій психологічного характеру, які викликали у постраждалої особи побоювання за власну безпеку, емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди її психічному здоров`ю. Таких обставин належними та допустимими доказами у цій справі не підтверджено.

Не можуть самі по собі підтверджувати вину особи й долучені до матеріалів справи рапорт працівника поліції, форма оцінки ризиків вчинення домашнього насильства та терміновий заборонний припис. Вказані документи складені на підставі повідомлення потерпілої та оцінки ризиків працівником поліції, не фіксують безпосередньо факт вчинення психологічного насильства та не звільняють орган, який склав протокол, від обов`язку довести вину особи належними і допустимими доказами.

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення також не є беззаперечним доказом вини особи, а викладені в ньому обставини підлягають обов`язковій перевірці іншими доказами, які у даному випадку відсутні.

Таким чином, у матеріалах справи фактично наявні лише твердження потерпілої, які не знайшли свого підтвердження іншими об`єктивними доказами, тоді як ОСОБА_1 заперечував вчинення домашнього насильства та пояснював виникнення конфлікту сімейним спором, пов`язаним із розірванням шлюбу.

За таких обставин суд доходить висновку, що у матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достатні докази, які б у своїй сукупності беззаперечно підтверджували винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи, що відповідно до положень ч. 3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, приходжу до переконання, що провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 245, 247, 251, 252, 254, 255, 256, 280, 283, 284 КУпАП, суддя

постановила:

провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП – закрити, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 КУпАП, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду апеляційним судом.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.

Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня винесення постанови до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

CуддяН. П. Воробель