Вирок від 30 червня 2026 р. у справі №944/1426/25 — Яворівський районний суд Львівської області

Справа № 944/1426/25

Провадження №1-кп/944/733/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.07.2026м.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в заді суду в м. Яворові обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05 березня 2025 року за № 42025142410000102, про обвинувачення

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Новояворівська Яворівського району Львівської області, українця, громадянина України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не одруженого (розлученого), має на утриманні одну неповнолітню дитину, із вищою освітою, не працює, судимого вироком Франківського районного міста Львова від 17 липня 2025 року за ч. 2 ст. 345 Кримінального кодексу України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 Кримінального кодексу України звільнений від відбуття покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 332 Кримінального кодексу України,

встановив:

ОСОБА_5 , діючи з прямим умислом, направленим на організацію незаконного переправлення особи через державний кордон України, керівництві такими діями, сприянні їх вчиненню вказівками, наданням засобів 10.03.2025, близько 21 год 30 хв, керуючи транспортним засобом марки «DAF» моделі «XF 460 FT», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , з метою незаконного переправлення ОСОБА_7 через державний кордон України, прибув до території міжнародного пункту пропуску для автомобільного сполучення «Краківець», що розташований по вул. М. Вербицького, 54 в сел. Краковець Яворівського районну Львівської області, для перетину кордону України в напрямку Республіка Польща та при в`їзді на територію пункту пропуску повідомив вартовому прикордонного наряду «Вартовий шлагбаума (тил)» молодшому інспектору прикордонної служби 2 категорії 3 групи інспекторів прикордонного контролю ОСОБА_8 неправдиві відомості про кількість пасажирів, які перебувають у вищевказаному транспортному засобі, після чого в`їхавши на територію пункту пропуску «Краківець», надав вказівку ОСОБА_9 заховатись у туалеті приміщення міжнародного пункту пропуску «Краківець» та повернутися до автомобіля за його вказівкою, з метою уникнення проходження прикордонного контролю, однак в ході проведення заходів спрямованими на виявлення осіб, котрі приховуються від проходження прикордонного контролю, працівниками Державної прикордонної служби України викрито та проведено

адміністративне затримання ОСОБА_10 , який мав на меті перетнути державний кордон України та уникав проходження прикордонного контролю, діючи за вказівками ОСОБА_5 .

Таким чином, ОСОБА_5 здійснив організацію незаконного переправлення особи через державний кордон України, керівництво такими діями, сприяння їх вчиненню вказівками, наданням засобів, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 332 Кримінального кодексу України.

Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 332 Кримінального кодексу України, визнав повністю, надав пояснення, аналогічні обставинам, викладеним в обвинувальному акті щодо часу, місця, його дій. Також наголосив, що на досудовому розслідуванні він також визнавав повністю свою вину, сприяв слідству. У вчиненому розкаявся, зазначив, що повністю усвідомив свою помилку, зробив для себе необхідні висновки, просив його суворо не карати, призначивши покарання з іспитовим строком.

Обвинувачений, його захисник та прокурор в судовому засіданні не заперечували фактичних обставин кримінального провадження і не заперечили проти визнання недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.

Також судом встановлено, що всі учасники судового провадження правильно розуміють зміст фактичних обставин кримінального провадження і немає сумнівів у добровільності їхніх позицій.

У зв`язку з викладеним, на підставі ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України, за згодою учасників судового провадження суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.

Також, з врахуванням викладеного, суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів кримінального провадження, які характеризують його особу.

При цьому, учасникам судового провадження роз`яснено, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення доведена, його дії правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 332 Кримінального кодексу України як організація незаконного переправлення особи через державний кордон України, керівництво такими діями, сприяння їх вчиненню вказівками, наданням засобів.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання, суд враховує: дані про особу обвинуваченого, який є особою молодого віку, має на утриманні неповнолітню дитину, не працює, раніше судимий, не перебуває на обліку у психіатра та нарколога; ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Як обставини, які пом`якшують покарання, відповідно до ст. 66 Кримінального кодексу України суд визнає щире каяття обвинуваченого, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, які відповідно до ст. 67 Кримінального кодексу України обтяжують покарання, судом не встановлено.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що відповідно до ст. 50 Кримінального кодексу України необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_5 здійснення виховного впливу та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, є призначення йому покарання за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 332 Кримінального кодексу України, у виді позбавлення волі строком на 3 роки.

При цьому, як зазначено вище, вироком Франківського районного міста Львова від 17 липня 2025 року у справі № 465/3738/25 ОСОБА_5 був визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 Кримінального кодексу та призначено йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки; відповідно до ч. 7 ст. 72 Кримінального кодексу України зараховано у строк відбування покарання період з 26.04.2025 до 13.05.2025 та з 20.05.2025 до 17.07.2025 цілодобового домашнього арешту, у співвідношенні, що відповідає 3 дні цілодобового домашнього арешту 1 дню позбавлення волі; на підставі ст.75 Кримінального кодексу України звільнено ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк 1 рік, на підставі ст.76 Кримінального кодексу України зобов`язано ОСОБА_5 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; початок іспитового строку рахувати з дня ухвалення вироку, тобто 17.07.2025.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 70 Кримінального кодексу України при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

При складанні покарань остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень визначається в межах, встановлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає більш суворе покарання.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 Кримінального кодексу України за правилами, передбаченими в частинах першій третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку.

Отже, враховуючи наведені норми ст. 70 Кримінального кодексу України, суд дійшов висновку, що шляхом часткового складання покарання, призначеного за цим вироком, та покарання, призначеного за вироком Франківського районного міста Львова від 17 липня 2025 року у справі № 465/3738/25, яким ОСОБА_5 призначено покарання у виді позбавлення волі строком 3 роки, остаточно призначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі строком 3 роки 6 місяців.

Вирішуючи питання про застосування ст. 75 Кримінального кодексу України, суд виходить з такого.

Кримінальний кодекс України не містить норми, яка би регулювала питання призначення покарання за сукупністю злочинів у випадку призначення особі покарання за окремими вироками із застосуванням ст. 75 цього Кодексу.

Однак у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 23 вересня 2019 року у справі № 199/1496/17 зроблено такий висновок щодо застосування норм права про те, що кримінально-правові норми, передбачені статтями 70, 75 КК України не передбачають окремого порядку призначення покарання за сукупністю злочинів в тих випадках, коли особа, щодо якої було застосоване звільнення від покарання з іспитовим строком, вчинила до ухвалення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, від відбування якого вона також звільняється з іспитовим строком. Оскільки самостійне виконання таких вироків не засноване на вимогах закону про кримінальну відповідальність, призначаючи остаточне покарання згідно з вимогами ч. 4 ст. 70 КК України, суд має право вмотивовано вирішити питання про звільнення особи від відбування остаточного покарання з випробуванням, та визначити іспитовий строк в порядку та в межах, передбачених ст. 75 КК України.

Отже, застосування ч. 4 ст. 70 Кримінального кодексу України, у разі призначення особі покарання за вчинення кримінального правопорушення до попереднього вироку суду, яким особу було звільнено від відбування покарання з випробуванням, залежить від того, чи призначається особі покарання, яке слід відбувати реально, або ж до особи застосовуються положення ч. 4 ст. 70 та ст. 75 Кримінального кодексу України.

Відтак, Об`єднана палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду в своїй постанові від 23 вересня 2019 року запропонувала суду у подібній ситуації визначити остаточне покарання за правилами ч. 4 ст. 70 Кримінального кодексу України, після чого вмотивовано вирішити питання про звільнення особи від відбування остаточного покарання з випробуванням, та визначити іспитовий строк в порядку та в межах, передбачених ст. 75 Кримінального кодексу України.

Тому, беручи до уваги наведене вище, а саме ступінь тяжкості та обставини вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом`якшують та відсутність обставин, що обтяжують покарання, ставлення обвинуваченого до вчиненого, досудову доповідь від 27 квітня 2026 року, складену Яворівським районним відділом Філії ДУ «Центр пробації» у Львівській області, в якій ризик повторного вчинення кримінального правопорушення оцінюється як середній, суд вважає за можливе застосувати до ОСОБА_5 положення ст. 75 Кримінального кодексу України і звільнити його від відбування покарання з випробуванням, оскільки, на думку суду, його виправлення можливе без позбавлення волі, встановивши іспитовий строк тривалістю 2 роки, із покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 Кримінального кодексу України.

Постановою слідчого СВ Яворівського РВП ГУ НП у Львівській області від 11 березня 2025 року було визнано речовими доказами: автомобіль марки «DAF» моделі «XF 460 FT» з VIN- НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_1 , який на підставі п. 1 ч. 6 ст. 100 КПК України передано на відповідальне зберігання ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; мобільний телефон марки iPhone, що має IMEI 1: НОМЕР_3 із сімкарткою з абонентським номером НОМЕР_4 ; контрольний талон серії TLC номер 207919; картку із-під сімкартки оператора мобільного зв?язку ПрАТ «Київстар» з абонентським номером НОМЕР_5 .

Крім того, постановою слідчого СВ Яворівського РВП ГУ НП у Львівській області від 13 березня 2025 року було визнано речовими доказами: відеозаписи, що мають назви ППр16_ch3_20250310211616_20250310211737,форматASF;_0002848_002848_20250310211350_0014, формат MP4; _0002951_002951_20250310211821-0016, формат MP4; _0002951_002951_20250310212322_0017, формат MP4; 0002951_002951_20250310212823_0018, формат MP4; _0002951_002951_20250310213324_0019, формат МР4, які записані на оптичний носій DVD-R.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 14 березня 2025 року було накладено арешт на: автомобіль марки «DAF» моделі «XF 460 FT» з VIN- НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_1 , який на підставі п. 1 ч. 6 ст. 100 КПК України передано на відповідальне зберігання ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; мобільний телефон марки iPhone, що має IMEI 1: НОМЕР_3 із сімкарткою з абонентським номером НОМЕР_4 ; контрольний талон серії TLC номер 207919; картку із-під сімкартки оператора мобільного зв?язку ПрАТ «Київстар» з абонентським номером НОМЕР_5 .

Згідно з нормами ч. ч. 1, 9 ст. 100 Кримінального процесуального кодексу України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу. Питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

При цьому, майно, яке не має ніякої цінності і не може бути використане, знищується, майно, що було предметом кримінального правопорушення, пов`язаного з незаконним обігом, та/або вилучене з обігу, передається відповідним установам або знищується.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 Кримінального процесуального кодексу України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що слід скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 14 березня 2025 року на: автомобіль марки «DAF» моделі «XF 460 FT» з VIN- НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_1 ; мобільний телефон марки iPhone, що має IMEI1: НОМЕР_3 із сімкарткою з абонентським номером НОМЕР_4 ; контрольний талон серії TLC номер 207919; картку із-під сімкартки оператора мобільного зв?язку ПрАТ «Київстар» з абонентським номером НОМЕР_5 .

Речовий доказ автомобіль марки «DAF» моделі «XF 460 FT» з VIN- НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_1 , який на підставі п. 1 ч. 6 ст. 100 КПК України було передано на відповідальне зберігання ОСОБА_11 , залишити йому як законному володільцю.

Речові докази: мобільний телефон марки iPhone, що має IMEI1: НОМЕР_3 із сімкарткою з абонентським номером НОМЕР_4 ; контрольний талон серії TLC номер 207919; картку із-під сімкартки оператора мобільного зв?язку ПрАТ «Київстар» з абонентським номером НОМЕР_6 , слід повернути законному володільцю ОСОБА_5 .

Речові докази: відеозаписи, що мають назви ППр16_ch3_20250310211616_20250310211737,форматASF;_0002848_002848_20250310211350_0014, формат MP4; _0002951_002951_20250310211821-0016,формат MP4; _0002951_002951_20250310212322_0017, формат MP4; 0002951_002951_20250310212823_0018, формат MP4; _0002951_002951_20250310213324_0019, формат МР4, які записані на оптичний носій DVD-R, слід залишити в матеріалах справи.

Запобіжний захід обвинуваченому під час судового провадження не обирався і не продовжувався.

Процесуальні витрати в кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред`явлений.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 100, 174, 349, 366, 371, 373, 374 КПК України,

ухвалив:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 332 Кримінального кодексу України, та призначити покарання у виді позбавлення волі строком 3 (три) роки.

На підставі частини 4 статті 70 Кримінального кодексу України шляхом часткового складання покарання, призначеного за цим вироком, та покарання, призначеного за вироком Франківського районного міста Львова від 17 липня 2025 року у справі № 465/3738/25, яким ОСОБА_5 призначено покарання у виді позбавлення волі строком 3 (три) роки, остаточно призначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі строком 3 (три) роки 6 (шість) місяців.

На підставі статті 75 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо він не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього судом обов`язки протягом іспитового строку тривалістю 2 (два) роки.

Відповідно до статті 76 Кримінального кодексу України покласти на ОСОБА_5 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та/або роботи; виконати заходи, передбачені пробаційною програмою «Подолання агресивної поведінки».

Тривалість іспитового строку ОСОБА_5 обчислювати з дня ухвалення вироку, тобто з 01 липня 2026 року.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 14 березня 2025 року на: автомобіль марки «DAF» моделі «XF 460 FT» з VIN- НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_1 ; мобільний телефон марки iPhone, що має IMEI1: НОМЕР_3 із сімкарткою з абонентським номером НОМЕР_4 ; контрольний талон серії TLC номер 207919; картку із-під сімкартки оператора мобільного зв?язку ПрАТ «Київстар» з абонентським номером НОМЕР_5 .

Речовий доказ автомобіль марки «DAF» моделі «XF 460 FT» з VIN- НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_1 , залишити законному володільцю ОСОБА_11 .

Речові докази: мобільний телефон марки iPhone, що має IMEI1: НОМЕР_3 із сімкарткою з абонентським номером НОМЕР_4 ; контрольний талон серії TLC номер 207919; картку із-під сімкартки оператора мобільного зв?язку ПрАТ «Київстар» з абонентським номером НОМЕР_6 - повернути законному володільцю ОСОБА_5 .

Речові докази: відеозаписи, що мають назви ППр16_ch3_20250310211616_20250310211737,форматASF;_0002848_002848_20250310211350_0014, формат MP4; _0002951_002951_20250310211821-0016,формат MP4; _0002951_002951_20250310212322_0017, формат MP4; 0002951_002951_20250310212823_0018, формат MP4; _0002951_002951_20250310213324_0019, формат МР4, які записані на оптичний носій DVD-R - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 349 Кримінального процесуального кодексу України, до Львівського апеляційного суду через Яворівський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_1