Вирок від 30 червня 2026 р. у справі №462/5233/26 — Залізничний районний суд м. Львова

Єдиний унікальний номер судової справи 462/5233/26

Номер провадження 1-кп/462/489/26

ВИРОК

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2026 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Львові обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 22026140000000038 від 23.01.2026 року відносно:

ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лубни Полтавської обл., українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше несудимого,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 Кримінального кодексу України (далі - КК України),

встановив:

І. Рух справи в суді

15.06.2026 року (вх. № 15675) з Обласної прокуратури у Залізничний районний суд м. Львова надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 22026140000000038 від 23.01.2026 року відносно ОСОБА_4 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України (від 08.06.2026 року, № 10/2-424ВИХ-26) до якого долучено реєстр матеріалів досудового розслідування, розписку про отримання копії обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування, оптичний диск (а.с. 1, 2- 12, 13, 14-17, 18, 19).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.06.2026 року для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю - ОСОБА_1 (а.с. 20).

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 17.04.2026 року призначено підготовче судове засідання у кримінальному провадженні (а.с. 21).

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 23.06.2026 року кримінальне провадження призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні (а.с. 42).

ІІ. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

2.1. Щодо обставин кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 114-2 КК України

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи громадянином України, діючи у порушення вимог чинного законодавства, усвідомлюючи та достовірно знаючи із засобів масової інформації та інших джерел інформації про введення правого режиму воєнного стану на всій території України, а також введеної органами державної влади заборони щодо збору та передачі даних про розміщення сил та засобів Збройних Сил України, у не встановлений органом досудового розслідування час, але не пізніше 15.12.2025 року перебуваючи у невстановленому місці, використовуючи власний мобільний телефон марки Xiaomi Redmi Note 9, IMEI: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 з абонентським номером НОМЕР_3 , в ході спілкування в електронному застосунку для обміну текстовими та графічними повідомленнями «Telegram» із невстановленою досудовим розслідуванням особою, яка використовує профіль під іменем « ОСОБА_6 », отримав від останнього пропозицію щодо самостійного пошуку та здійснення у конкретно визначених місцях, фіксації та передачі відомостей, які є об`єктом зацікавлення, а саме про місця розташування та перебування підрозділів та особового складу Збройних Сил України, інформація про що не розміщувалася у відкритому доступі.

Прийнявши зазначену пропозицію, отриману від невстановленої досудовим розслідуванням особи, зареєстрованої в загальнодоступному месенджері «Telegram» під іменем « ОСОБА_6 », ОСОБА_4 , перебуваючи у м. Львові, у тому числі за місцем власного проживання за адресою: АДРЕСА_2 , почав виконувати надані йому вказівки та завдання, а саме - самостійний пошук місць розташування та перебування підрозділів та особового складу Збройних Сил України. При цьому ОСОБА_4 , достовірно розумів те, що поширення відомостей щодо розташування Збройних Сил України та інших військових формувань призведе до негативних наслідків, а також усвідомлював, що невстановлена особа займається збиранням та накопиченням інформації, яка в подальшому може бути використана державою-агресором для нанесення по території визначеним місцям ракетних ударів, знищення та пошкодження об`єктів інфраструктури, загибелі людей, тощо.

Надалі ОСОБА_4 , діючи умисно, використовуючи власний мобільний телефон марки Xiaomi Redmi Note 9, IMEI: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 з абонентським номером НОМЕР_3 , перебуваючи поблизу готелю «Власта», що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Клепарівська, 30, 15.12.2025 року о 14 год. 17 хв., 14 год. 18 хв. та 14 год. 23 хв. виконав три відеозаписи, на яких зображено місце перебування, розташування та відвідування військовослужбовцями Збройних Сил України зазначеного готелю «Власта» на вул. Клепарівська, 30 у м. Львові, та в подальшому 15.12.2025 році о 14 год. 17 хв., 14 год. 19 хв. та 14 год. 24 хв. відповідно, вказані відеозаписи надіслав невстановленій особі на профіль під іменем « ОСОБА_6 » в електронному застосунку для обміну текстовими та графічними повідомленнями «Telegram».

У подальшому ОСОБА_4 , продовжуючи свою злочинну діяльність, передбачаючи негативні наслідки своїх дій та діючи умисно, з метою реалізації своїх злочинних намірів, використовуючи власний мобільний телефон марки Xiaomi Redmi Note 9, IMEI: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 з абонентським номером НОМЕР_3 , перебуваючи за адресою: м. Львів, вул. Левандівська, 5, 04.01.2026 року о 07 год. 46 хв. та 07 год. 47 хв. виконав два відеозаписи, на яких зображено місце розташування військової частини НОМЕР_4 , а також перебування військовослужбовця Збройних Сил України по АДРЕСА_3 , та в подальшому вказані відеозаписи 04.01.2026 року о 11 год. 59 хв. надіслав невстановленій особі на профіль під іменем « ОСОБА_6 » в електронному застосунку для обміну текстовими та графічними повідомленнями «Telegram».

Як встановлено в ході досудового розслідування, передана (поширена) ОСОБА_4 за викладених обставин інформація щодо місцезнаходження військової частини НОМЕР_4 Збройних Сил України та готелю « ІНФОРМАЦІЯ_2 », у якому перебувають та проживають військовослужбовці Збройних Сил України - не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України, Головним управлінням розвідки Міністерства оборони України, Службою безпеки України або іншими уповноваженими державними органами.

2.2. Правова кваліфікація кримінального правопорушення

Так, ОСОБА_4 обвинувачується в поширенні інформації про розташування Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, за можливості їх ідентифікації на місцевості, якщо така інформація не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами, вчинене в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України.

ІІІ. Позиція сторін кримінального провадження та учасників судового провадження

3.1. Щодо позиції обвинуваченого

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 надав суду пояснення, свою вину у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 2 ст. 114-2 КК України визнав повністю та не заперечив фактичних обставин, викладених у обвинувальному акті.

Надав показання, які за змістом відповідають обставинам, викладеним у розділі ІІ цього вироку. У вчиненому щиро розкаявся, надав запевнення щодо недопущення подібної протиправної поведінки надалі та просив суд суворо його не карати.

Судом було встановлено, що ОСОБА_4 правильно розуміє зміст вказаних обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності такої його позиції

3.2. Щодо позиції сторони обвинувачення

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні наполягав на вказаній кваліфікації дій обвинуваченого, просив суд визнати його винним у несанкціонованому поширенні інформації про направлення, переміщення зброї або розміщення Збройних Сил України, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України, та призначити покарання у межах санкції цієї частини статті.

IV. Позиція суду

Суд враховує, що учасниками судового провадження не оспорювались фактичні обставини кримінального провадження, з`ясовано, що вони правильно розуміють зміст цих обставин і немає сумнівів у добровільності та істинності такої їх позиції, а також їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини провадження у апеляційному порядку.

Тому, відповідно до ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), суд провів судовий розгляд у порядку, передбаченому даною нормою, обмежившись лише допитом обвинуваченого.

V. Мотиви суду, оцінка та висновки

Дії ОСОБА_4 правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 114-2 КК України, як поширення інформації про розташування Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, за можливості їх ідентифікації на місцевості, якщо така інформація не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами, вчинене в умовах воєнного стану.

За змістом ст. 62 Конституції України під час розгляду кримінальних проваджень суд має суворо додержуватись принципу презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно вимог ст. 91 КПК України доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Обов`язок доказування зазначених обставин під час судового розгляду покладається на прокурора.

Так, показання обвинуваченого у судовому засіданні послідовні та логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції. Жодних розумних сумнівів щодо доведеності винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення у суду немає та будь-які належні, допустимі і достовірні докази на спростування вказаного відсутні, жодних клопотань з цього приводу не заявлялося.

Таким чином, вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України, доведена у повному обсязі і підтверджується доказами, які є у матеріалах кримінального провадження, обвинуваченим не оспорюються.

VІ. Призначення покарання

6.1. Загальні положення

Суд, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, враховує, що таке є важливим етапом кримінальної відповідальності та здійснюється виключно щодо особи, яка визнана винною у вчиненні кримінального правопорушення, що відповідає принципу Nullum crimen, nulla poena sine lege («Немає злочину, немає покарання без закону»). Покарання має особистий і індивідуалізований характер, оскільки його застосування передбачає врахування обставин справи та особистості винного, що узгоджується з принципом Poena personalis est («Покарання є особистим»). Воно є завершальним етапом кримінального процесу, і його призначення здійснюється судом відповідно до ч. 1 ст. 368 КПК України, в якій визначено порядок прийняття рішення щодо покарання, з урахуванням правової оцінки діяння та особи обвинуваченого. Призначене покарання повинно відповідати вимогам законності, обґрунтованості, справедливості і бути необхідним, що відповідає принципу Fiat iustitia, ruat caelum («Нехай здійсниться правосуддя, хоч би впало небо»). Справедливість, як основний принцип призначення покарання, є базовою засадою правопорядку та критерієм довіри суспільства до правосуддя, що відображається у принципі Iustitia fundamentum regnorum («Справедливість - основа держав»). Покарання, як засіб досягнення справедливості, має не лише каральний, а й превентивний характер, оскільки воно сприяє запобіганню вчиненню нових кримінальних правопорушень, що відповідає принципу Poena non est ultio, sed cautio («Покарання - це не помста, а застереження»), і спрямоване на попередження злочинних діянь як самого засудженого, так і інших осіб.

Відповідно до правових орієнтирів, визначених у ст. 50, 65 КК України метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень. Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч. 1 ст. 1 КК України, завдань кримінального кодексу України, як правового забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від кримінально-протиправних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання кримінальним правопорушенням.

Згідно роз`яснень п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року із змінами та доповненнями «Про практику призначення судами кримінального покарання», досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення кримінального правопорушення як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан, а також із особливостей конкретного кримінального правопорушення й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали) тощо.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, суд виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Також, суд враховує, зокрема: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення; наслідки та обставини вчиненого кримінального правопорушення; особу винного, його вік, сімейний, матеріальний стан, а також стан здоров`я; роль у скоєнні кримінального правопорушення та поведінку до і після вчинення такого; наявність обставини, які пом`якшують покарання та обставин, які обтяжують покарання.

6.2. Щодо обставин, які пом`якшують або обтяжують покарання

Так, обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому, відповідно до ст. 66 КК України є щире каяття.

Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

6.3. Щодо обставин призначення основного покарання

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому, суд керується загальними засадами кримінального провадження: змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (п. 15 ч. 1 ст. 7, ст. 22 КПК України) та диспозитивність (п. 19 ч. 1 ст. 7, ст. 26 КПК України).

Відповідно до ст. 65 КК України, враховуючи дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який раніше не судимий, не перебуває на обліку у наркологічному диспансері, не перебуває на обліку у психоневрологічному диспансері, є особою молодого віку, здобуває освіту у Вищому професійному училищі № 29 м. Львова за спеціальністю «Автомобільний транспорт», де за час навчання показав себе з позитивного боку, є спокійним, врівноваженим, сумлінним, до вживання алкогольних чи наркотичних речовин не схильний, також позитивно характеризується за місцем попереднього проживання та реєстрації у м. Лубни Полтавської обл., брав участь у громадському житті й має особисті спортивні та творчі досягнення, підтверджені грамотами й дипломами, а також зважаючи на складні соціально-побутові умови його родини: виховувався одинокою матір`ю - медсестрою військового госпіталю, а його вітчим ОСОБА_7 , виконуючи обов`язки військової служби із захисту Батьківщини у м. Авдіївка Донецької обл., внаслідок ворожого обстрілу отримав важкі мінно-вибухові травми й ампутацію правої нижньої кінцівки, став особою з інвалідністю та потребує стороннього догляду, а також ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а саме, класифікацію за ст. 12 КК України (яке відноситься до категорії тяжкого злочину), особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, поведінку під час та після вчинення протиправних дій, також те, що останній визнав свою вину, висловив щире каяття у скоєному та активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення.

За таких обставин, з метою перевиховання та виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, суд вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції статті у виді позбавлення волі.

При цьому підстав для застосування ст. 69 КК України при призначенні покарання суд не вбачає.

VІI. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку

7.1. Щодо запобіжного заходу

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраний ОСОБА_4 ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова № 461/972/26 від 02.02.2026 року, та продовжений востаннє ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова № 461/972/26 від 27.05.2026 року - залишити до вступу вироку в законну силу.

7.2. Щодо зарахування строку попереднього ув`язнення

Згідно положень ч. 5 ст. 72 КК України попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті. При призначенні покарань, не зазначених у частині першій цієї статті, суд, враховуючи попереднє ув`язнення, може пом`якшити покарання або повністю звільнити засудженого від його відбування.

Суд приймає до уваги, що 02.02.2026 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України.

Враховуючи, що ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова № 461/972/26 від 02.02.2026 року до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, тому ОСОБА_4 , слід зарахувати у строк покарання строк попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі, а саме: з 02.02.2026 року (обрання міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою) до дня набрання вироком законної сили.

7.3. Щодо процесуальних витрат

Процесуальні витрати на залучення експертів для проведення судових експертиз у кримінальному провадженні становлять складають 7 701 грн. 76 коп., які відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави, зокрема:

-7 701 грн. 76 коп. витрат на проведення експертизи відео-, звукозапису (фоноскопічної експертизи) № СЕ-19/114-26/3355-ВЗ від 27.05.2026 року.

7.4. Щодо арешту майна

Враховуючи, що у даному кримінальному провадженні ухвалами слідчого судді Галицького районного суду м. Львова № 461/887/26 від 23.02.2026 року було накладено арешт на речові докази, а згідно ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна, тому накладений арешт слід скасувати.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Спеціальна конфіскація не застосовується.

Підстави для застосування до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру відсутні.

Підстави для виплати винагороди викривачу відсутні.

Питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

На підставі наведеного та керуючись ст. 368-371, 373-376, 392, 395 КПК України, суд -

ухвалив:

1. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

2. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_4 , у строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі - з 02.02.2026 року до дня набрання вироком законної сили.

3. Обраний обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - залишити до вступу вироку у законну силу.

4. Строк відбування покарання рахувати з дня набрання вироком законної сили.

5. Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судові витрати у сумі 7 701 (сім тисяч сімсот одна) грн. 76 коп. за результатами проведення експертизи.

6. Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова № 461/887/26 від 23.02.2026 року, а саме на:

- мобільний телефон марки Xiaomi Redmi Note 9, IMEI: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 із сім-карткою НОМЕР_3 .

7. Речові докази у кримінальному провадженні:

- мобільний телефон марки Xiaomi Redmi Note 9, IMEI: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 із сім-карткою НОМЕР_3 - повернути законному власнику.

8. Порядок оскарження вироку, набрання законної сили та отримання копії вироку

Вирок не може бути оскаржений у апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

З інших підстав вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

З текстом судового рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua

Вирок суду виготовлений та підписаний суддею у нарадчій кімнаті 01.07.2026 року.

Суддя/підпис/

Згідно з оригіналом.

Суддя: ОСОБА_1