Рішення від 29 червня 2026 р. у справі №943/670/26 — Буський районний суд Львівської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

Єдиний унікальний номер №943/670/26

Провадження №2/943/1045/2026

30 червня 2026 року м.Буськ

Буський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Коса І.Б.,

за участю секретаря судового засідання Дутки С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Буську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення по сплаті аліментів, -

в с т а н о в и в :

позивачка ОСОБА_1 , через адвоката Косєй К.В., звернулася до суду із указаним позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення по сплаті аліментів у розмірі 105 737,98 грн. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі з 17.06.2008 року по 13.02.2012 року, який було розірвано рішенням Бродівського районного суду Львівської області від 13.02.2012 року по справі №2-200/12, від якого у них народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Бродівського районного суду Львівської області від 20.12.2016 року про стягнення аліментів по справі №439/1232/16-ц постановлено стягувати із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі в розмірі по 800 (вісімсот) гривень щомісячно, починаючи із 23.09.2016 року та до досягнення дитиною повноліття. Внаслідок цього ЛМУ МЮУ було відкрито виконавче провадження ВП №53182066. Однак, боржник судове рішення у добровільному порядку не виконує. Так, згідно розрахунку заборгованості, наданого Буським відділом ДВС у Золочівському районі Львівської області ЛМУ МЮУ станом на 31.01.2026 року (за період із 23.09.2016 по січень 2026 року) заборгованість по сплаті аліментів складає 105737,98 грн. Згідно проведеного розрахунку за період з 23.09.2016 року по січень 2026 року, розмір пені складає 1277303,46 грн. З огляду на зазначене, просили суд стягнути із боржника пеню у розмірі 105737,98 грн. Крім того, просить розгляд цивільної справи про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, провести за їх відсутності, позов підтримують у повному обсязі та не заперечують проти заочного розгляду справи.

Ухвалою судді від 24.04.2026 року, після отримання інформації про зареєстроване місце проживання відповідача, який не є підприємцем, вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) учасників справи.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Косєй К.В. в судове засідання повторно не з`явилися, незважаючи на повідомлення їх судом про дату, час і місце розгляду справи, а від адвоката Косєй К.В. надійшла заява про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують у повному обсязі та просили розглянути справу без участі позивачки та її представника. Крім того, у позовній заяві позивачка не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання, про причини неявки не повідомив, а відзиву на позовну заяву не подавав, клопотань про відкладення розгляду справи не заявляв, що в силу вимог ч. 1 ст. 223 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Ураховуючи згоду позивачки, яка у поданій до суду позовній заяві та додатково поданій заяві її представника про розгляд справи у їх відсутності не заперечували проти розгляду справи за відсутності позивачки та ухвалення заочного рішення у справі, а відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання та не з`явився в судове засідання без повідомлення причин, а тому суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням частини першої статті ст. 280 ЦПК України.

Згідно частини восьмої статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали та з`ясувавши дійсні обставини справи, перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення, виходячи із таких мотивів.

Згідно статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як передбачено частиною першою статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Згідно частини першої та другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частинами п`ятою – сьомою статті 81 цього Кодексу передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено та вбачається із матеріалів справи, що сторони у справі перебували у зареєстрованому шлюбі з 17 червня 2008 року по 13 лютого 2012 року, який було розірвано рішенням Бродівського районного суду Львівської області від 13.02.2012 року в справі №2-200/12, від якого у них народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про її народження від 12.03.2009.

Крім того, рішенням Бродівського районного суду Львівської області від 20 грудня 2016 року в справі №439/1232/16-ц стягуються із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі в розмірі 800 гривень щомісячно, починаючи із 23 вересня 2016 року та до досягнення дитиною повноліття.

Так, згідно вищевказаного судового рішення було видано виконавчий лист за №439/1232/16-ц від 20.12.2016 року, на підставі якого головним державним виконавцем Буського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Бишевською Н.В. відкрито виконавче провадження ВП №53182066 від 23.12.2016 року про примусове виконання зазначеного судового рішення про стягнення із відповідача на користь позивачки по цій справі аліментів на утримання дочки ОСОБА_3 , про що вбачається із постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження ВП №53182066 від 23.12.2016.

При цьому, як убачається із позовної заяви ОСОБА_1 , що підставою для звернення із вказаним позовом до суду стала наявність у відповідача ОСОБА_2 заборгованості по сплаті вищевказаних аліментів на утримання його дочки в загальній сумі 105737,98 грн.

Крім того, як слідує із розрахунку заборгованості по аліментах, складеного головним державним виконавцем Буського відділу державної виконавчої служби у Золочівському районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Кудренко Т.А. від 31 січня 2026 року, що боржником ОСОБА_2 сплачено аліментів на загальну суму 47955,20 грн., а його заборгованість по вказаних аліментах станом на 31.01.2026 року становить 105737,98 грн.

Як убачається із наданого представником позивачки розрахунку пені по виконавчому провадженні ВП №53182066, що згідно проведеного розрахунку за період із 23 вересня 2016 року по січень 2026 року, розмір пені складає 1277303,46 грн. Проте, оскільки в силу ч. 1 ст. 196 СК України, встановлене обмеження щодо стягнення суми неустойки (пені), яка не може бути більшою 100 відсотків заборгованості, яка за указаний період (станом на 31.01.2026) складає 105737,98 грн., а тому позивачка просить суд стягнути із боржника пеню у сумі 105737,98 грн., тобто в розмірі вказаної заборгованості по аліментах.

Відповідно до ч. 1 ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ч. 1 ст. 183, ч. 1 ст. 184 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) визначаються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Отже, із наведеного суд вважає, що стягнення неустойки (пені) за прострочення по сплаті аліментів є санкцією за ухилення від сплати аліментів. Ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов`язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо).

Крім того, суд виснує, що тлумачення статті 196 СК України свідчить про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи.

Разом із тим, у Сімейному кодексі України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

У відповідності до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року в справі №661/905/19 констатовано, що для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; та наявність винних дій особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості.

При цьому, згідно статей 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору, доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Проте, надані позивачкою письмові докази не свідчать про наявність вини відповідача щодо умисної несплати ним аліментів на утримання дочки.

Більше того, як убачається із наданого позивачкою розрахунку заборгованості по аліментах, складеного головним державним виконавцем Буського відділу державної виконавчої служби у Золочівському районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Кудренко Т.А. від 31 січня 2026 року, що боржником ОСОБА_2 сплачено 47955,20 грн. Так, за останній період (травень 2023 по січень 2026) відповідачем сплачено, зокрема, у травні 2023 року суму в розмірі 6855,20 грн. при щомісячній сумі стягуваних аліментів у розмірі 800 грн., а за останніх три роки, а саме: із червня 2023 року по грудень 2025 року (протягом 30 місяців) ним сплачено аліментів на загальну суму в розмірі 20 800,00 грн., що становить середнє значення у розмірі 693,33 грн. в місяць (стягувані аліменти у розмірі 800 грн. на місяць), що свідчить про незначну заборгованість відповідача по сплаті аліментів за останніх три роки.

Крім того, позивачкою та її представником не надано розрахунку заборгованості по сплаті відповідачем аліментів за останній період, зокрема, за лютий – червень 2026 року.

Таким чином, судом не встановлено винних дій відповідача, які призвели до виникнення заборгованості по аліментах, що є підставою для відмови у стягненні неустойки (пені) за прострочення по сплаті аліментів у заявленому позивачкою розмірі.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).

За таких обставин, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки (пені) за прострочення по сплаті аліментів слід відмовити повністю за їх необгрунтованістю.

Відповідно до вимог пункту 2 частини другої, частин шостої та сьомої статті 141 ЦПК України судові витрати покладаються на рахунок держави, ураховуючи залишення позову без задоволення та звільнення позивача від сплати судових витрат.

Ураховуючи викладене, та керуючись статтями ст.ст. 2, 4, 10, 12, 13, 76-80, 81, 82, 89, 141, 223, 247, 259, 260, 263, 264, 265, 268, 273, 274, 279, 280, 354 ЦПК України суд, -

у х в а л и в:

у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення по сплаті аліментів, - відмовити повністю.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи:

Позивачка: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Представник позивача: адвокат Косєй Катерина Віталіївна ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Суддя: І. Б. Кос