Вирок від 28 червня 2026 р. у справі №335/4313/26 — Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя

1Справа № 335/4313/26 1-кп/335/765/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченої ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Запоріжжі кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Запоріжжя, українки, громадянки України, з середньою освітою, офіційно не працевлаштованої, заміжньої, яка має на утриманні неповнолітню дитину 2016 року народження, яка зареєстрована та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,-

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України; -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , достовірно знаючи, що Указами Президента України на всій території України з 24.02.2022 введено військовий стан, та продовженого, зокрема, Указом Президента України № 40/2026 від 12.01.2026, на період дії якого впроваджено ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», а саме заходи правового режиму воєнного стану, вчинила корисливий злочин за наступних обставин. 01 квітня 2026 року, у період часу з 17 год. 00 хв. по 18 год. 00 хв. ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем мешкання потерпілої ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_2 , надавала послуги доглядальниці, які полягали у допомозі в вирішенні побутових питань та здійсненні загального догляду за потерпілою, без ознак систематичного або постійного характеру.

Так, під час надання ОСОБА_5 вищевказаних послуг, ОСОБА_4 самостійно зняла з шиї потерпілої ювелірні вироби та розмістила їх на трельяжі у своїй спальній кімнаті.

У подальшому, скориставшись тим, що потерпіла не одягла вказані ювелірні вироби та не здійснювала за ними належного контролю, ОСОБА_4 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, шляхом вільного доступу, переконавшись в тому, що за її злочинними діями ніхто не спостерігає, таємно викрала з трельяжу спальної кімнати майно, яке на праві власності належить ОСОБА_5 , а саме: ланцюжок, виготовлений із золота, загальною вагою 5,08 г, 583 проби, вартістю 24 727 грн 61 коп.; ладанку, виготовлену із золота, загальною вагою 0,45 г, 585 проби, вартістю 2 217 грн 31 коп.; хрестик, виготовлений із золота, загальною вагою 1,53 г, 585 проби, вартістю 7 526 грн 82 коп.,що згідно з висновком експерта становить загальну вартість 34 471 грн. 74 коп.

Після цього ОСОБА_4 покинула місце вчинення кримінального правопорушення, тим самим розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим спричинила потерпілій ОСОБА_5 матеріальну шкоду на вказану суму.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 вину у вчиненні кримінального правопорушення визнала у повному обсязі, та пояснила, що 01 квітня 2026 року вранці вона прийшла на роботу по догляду потерпілої в квартиру АДРЕСА_3 . В її обов`язки входило приготувати іжу, контролювати прийом пігулок, та тиск у потерпілої. Ввечері перед прийманням душу, потерпіла зняла з себе ланцюжок з ладанкою та хрестиком, та поклала його на трельяж. Після чого вона тайно взяла з трельяжу золоті вироби потерпілої, поклала їх в карман своїх спортивних штанів. Після чого пішла додому з викраденим, на слідуючий день золоті вироби потерпілої здала в ломбард за 16 500 грн. В скоєному розкаялася, цивільний позов потерпілої визнала в повному обсязі.

Потерпіла ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилася, про час та місце судового засідання повідомлялася у встановленому КПК України порядку.

Враховуючи те, що обвинувачена та інші учасники процесу не оспорюють всі фактичні обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз`яснивши учасникам процесу положення ч. 3 ст. 349 КПК України, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, провів судове слідство у справі щодо всіх фактичних обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349, ст. 351 КПК України, визнавши недоцільним дослідження в цій частині інших доказів по справі, окрім допиту обвинуваченої.

Аналізуючи зібрані та досліджені докази, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_4 є доведеною, її дії суд кваліфікує за ч.4 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.

При призначенні ОСОБА_4 покарання, суд керується вимогами ст. 65 КК України, роз`ясненнями пунктів 1, 2, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», та враховує характер і ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, яке закон відносить до тяжких злочинів, обставини справи, особу обвинуваченої, яка повністю визнала провину, розкаялася в скоєному, під наглядом у лікарів - нарколога та психіатра не перебуває, заміжня, на утриманні має дитину неповнолітнього віку, не працевлаштована, до кримінальної відповідальності раніше не притягувалася.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченої ОСОБА_4 суд визнає її щире каяття.

Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_4 відповідно до ст. 67 КК України є вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.

Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченою кримінального правопорушення, особу обвинуваченої, наявність обставин, які пом`якшують покарання, та обставину, яка його обтяжує, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченій покарання за за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на мінімальний строк, передбачений санкціями вищезазначених статей.

З урахуванням повного та беззастережного визнання вини обвинуваченою, щирого каяття, суд доходить висновку про можливість виправлення обвинуваченої без відбування призначеного судом покарання. З огляду на викладене, обвинувачену слід звільнити від відбування покарання з випробуванням та покладенням на неї обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.

На переконання суду, таке покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України та є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та запобігання вчиненню нею нових кримінальних правопорушень.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, у загальному розмірі 82 500 гривень, підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 42 «Про судову практику по справам про стягнення моральної шкоди», розмір стягнення моральної шкоди, суд встановлює залежно від характеру страждань, які вчинені позивачу, характеру немайнових збитків і з врахуванням інших обставин.

При встановленні суми моральної шкоди, за вищевказаними позовними вимогами, за даним позовом суд враховує характер й ступінь, перенесених потерпілою, яка є особою похилого віку, душевних і фізичних страждань, переживань, а також, що обвинуваченою добровільно матеріальна шкода не відшкодована.

Як передбачено ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову.

В даному випадку цивільний відповідач позов визнала, про що зазначила під час судового розгляду. Визнання цивільним відповідачем позову не суперечить закону, не порушує нічиїх прав, свобод та законних інтересів, а також не суперечить КПК України.

Враховуючи встановлені судом обставини вчиненого кримінального правопорушення, дії і поведінку обвинуваченої у момент вчинення кримінального правопорушення, ставлення обвинуваченої до скоєного та наслідки завданої шкоди потерпілій, тривалість кримінального провадження, враховуючи позицію обвинуваченої про визнання цивільного позову, беручи до уваги наявні документи на підтвердження розміру матеріальної шкоди, а саме висновки експертів щодо вартості викрадених золотих виробів, яка врахована при пред`явленні обвинувачення ОСОБА_4 , виходячи із вимог розумності та справедливості, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в розмірі 34 471 грн.74 коп. матеріальної шкоди та 15000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди. На переконання суду, зазначені суми будуть справедливою сатисфакцією відшкодування завданої матеріальної та моральної шкоди потерпілій, а тому цивільний позов підлягає частковому задоволенню на загальну суму розміром 49 471,74 грн.

Процесуальні витрати на залучення експертів у відповідності до вимог ст.124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченої на користь держави.

Долю речових доказів суд вирішує у відповідності до приписів ст. 100 КПК України. Запобіжний захід обвинуваченій не обирався.

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити їй покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбуття призначеного покарання з випробуванням, встановивши їй іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

На підставі ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду у розмірі 34 471 грн.74 коп., моральну шкоду у розмірі 15 000 грн., всього стягнути 49 471 (сорок дев`ять тисяч чотириста сімсот одну) гривню 74 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів у розмірі 3565 (три тисячі п`ятсот шістдесят п`ять) грн.60 коп.

Речові докази: спец.пакет (б/н), в який упаковано марлевий тампон зі змивом «з ручки пилесосу» і контроль до нього, дактокарти ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , упаковані до спецпакету № 6745729, - два сліди рук, упаковані до спецпакету № 6745728, - знищити; DVD-диск з відеозаписом з камери відеоспостереження з приміщення ломбарду «Перший», - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору.

Суддя ОСОБА_1