Рішення від 06 травня 2026 р. у справі №370/3284/25 — Макарівський районний суд Київської області

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Д. Ростовського, 35, смт Макарів, Київська область, 08001, тел/факс (04578)5-13-39, e-mail inbox@mk.ko.court.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" травня 2026 р. Справа №370/3284/25

Провадження № 2/370/1145/25

Макарівський районний суд Київської області у складі головуючого судді Косенко А.В., із секретарем судового засідання Зозулею Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження у залі суду в селищі Макарів Київської області справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку набувальної давності,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі – позивачка) звернулася до Макарівського районного суду Київської області із позовом до ОСОБА_2 (далі – відповідачка) про визнання права власності в порядку набувальної давності в якому вказала, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 16.10.2009 року державним нотаріусом Макарівської районної державної нотаріальної контори, зареєстрованого в Реєстрі за №2-2714, вона є власником 2/3 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Також, співвласником 1/3 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами є ОСОБА_2 , згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 09.07.2009 року Макарівською районною державною адміністрацією на підставі розпорядження органу приватизації №81.

Відповідно до технічного паспорта на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, житловий будинок (літера А), загальною площею 61,6 м.2, житловою площею 37,7 м.2, що складається з приміщень: коридор – 5,6 м.2; житлова – 10,9 м.2; житлова – 14,4 м.2; житлова – 12,4 м.2; кухня – 6,6 м.2; топкова – 3,0 м.2; веранда – 7,3 м.2; кладова – 1,4 м.2; господарські будівлі та споруди: прибудова (літера а), ганок (літера а1), сарай (літера Б), вбиральня (літера Г), криниця – №1, ворота – №2, яма вигрібна – №3, огорожа – №5, хвіртка – №6, ворота – №7.

Як зазначає позивачка, у вказаному житловому будинку вона проживає з 1986 року, після примусового виселення мешканців села із зони відчуження через значне радіаційне забруднення внаслідок аварії на ЧАЕС. У даний житловий будинок було підселено та виділено одну житлову кімнату відповідачці, яка була незаміжньою та без сім`ї. Проте, остання практично не проживала в будинку, вона деякий час жила потім на півроку зникала, і так тривало до 2005 року. З того часу позивачка відповідачку більше не бачила. З 1986 року позивачка разом із матір`ю та вітчимом постійно утримували житловий будинок в належному санітарному стані, обробляли присадибну земельну ділянку. Своєю відсутністю за останніх двадцять років відповідачка свідомо самоусунулася від належного зберігання нерухомого майна, участі в утриманні в належному та санітарному стані належної їй 1/3 частини у спільній частковій власності житлового будинку, не здійснювала поточний ремонт, не обробляла присадибну ділянку.

Зокрема, позивачка з 2005 року підтримувала в належному стані домоволодіння, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері, продовжує жити у вказаному домоволодінні разом зі своєю родиною. При цьому, на протязі останніх двадцяти років неодноразово позивачкою робився поточний ремонт у будинку, також вона утеплила будинок з вулиці, провела водопостачання та газопостачання в будинок, змінила дерев`яні вікна на пластикові, поставила нову огорожу, перекрила підлогу, стелю і дах, поставила нову дерев`яну вбиральню, тобто добросовісно та безперервно володіє і відкрито користується 1/3 частиною житлового будинку, господарськими спорудами.

Посилаючись на наявність підстав для визнання права власності за набувальною давністю, позивачка просила суд: визнати за нею право власності на 1/3 частину житлового будинку (літера А), загальною площею приміщень 61,6 м.2, житловою площею 37,7 м.2, що складається з приміщень: коридор – 5,6 м.2; житлова – 10,9 м.2; житлова – 14,4 м.2; житлова – 12,4 м.2; кухня – 6,6 м.2; топкова – 3,0 м.2; веранда – 7,3 м.2; кладова – 1,4 м.2; господарські будівлі та споруди: прибудова (літера а), ганок (літера а1), сарай (літера Б), вбиральня (літера Г), криниця – №1, ворота – №2, яма вигрібна – №3, огорожа – №5, хвіртка – №6, ворота – №7, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , по фактичному користуванню, за набувальною давністю зареєстрованого в Єдиному Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, реєстраційний номер майна: 22843139; номер запису: 309 в книзі: 2; дата прийняття рішення про державну реєстрацію: 18.08.2009 року.

Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 03.11.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання, встановлено відповідачу 15-тиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву відповідно до ст. 178 ЦПК України (а.с.33-34).

Ухвалою суду від 02.03.2026 року (а.с.51) закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 07.04.2026 року, яке було відкладено на 07.05.2026 року.

У судове засідання 07.05.2026 року учасники справи не прибули. Представник позивачки, адвокат Богданчук О.В., подала до суду письмове клопотання про розгляд справи за її та позивачки відсутності, позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити (а.с.65).

Належним чином повідомлена про день та час слухання справи (а.с.57, 58-59, 61, 63-64), відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не прибула, причини неявки суду не повідомила, відзиву на позовну заяву не надала, а тому справа розглядається за її відсутності за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступне.

На підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 16.10.2009 року державним нотаріусом Макарівської районної державної нотаріальної контори Київської області, зареєстрованого в Реєстрі за №2-2714, ОСОБА_1 є власником 2/3 частки у праві спільної часткової власності на житловий будинок з відповідною часткою господарських будівель і споруд, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.10-11). Також, згідно із свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, виданого 09.07.2009 року Макарівською районною державною адміністрацією на підставі розпорядження органу приватизації №81, співвласником іншої 1/3 частки даного домоволодіння є ОСОБА_2 (а.с.18-19).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 16.10.2009 року, зареєстрованого в Реєстрі за №2-2719, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,1289 га, з кадастровим номером: 3222786801:01:011:0005, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , та цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (а.с.12-13).

Відповідно до технічного паспорта на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами від 20.09.2025 року, житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 , зазначений літера А, загальною площею приміщень 61,6 м.2, житловою площею 37,7 м.2, що складається з приміщень: коридор – 5,6 м.2; житлова – 10,9 м.2; житлова – 14,4 м.2; житлова – 12,4 м.2; кухня – 6,6 м.2; топкова – 3,0 м.2; веранда – 7,3 м.2; кладова – 1,4 м.2; господарські будівлі та споруди: прибудова (літера а), ганок (літера а1), сарай (літера Б), вбиральня (літера Г), криниця – №1, ворота – №2, яма вигрібна – №3, огорожа – №5, хвіртка – №6, ворота – №7 (а.с.14-17).

З Акту обстеження від 05.09.2025 року встановлено, що депутат Макарівської селищної ради Бучанського району Київської області, ОСОБА_3 , провела обстеження по факту постійного проживання та добросовісного, безперервного володіння нерухомим майном ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , протягом шістнадцяти років, і склала цей акт про встановлення факту в присутності свідків ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , та ОСОБА_5 , яка фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 . При обстеженні встановлено, що у зазначеному житловому будинку постійно проживали бабуся та батьки разом із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У 2009 році померла ОСОБА_6 – мати ОСОБА_1 , після її смерті в даному житловому будинку постійно проживає ОСОБА_1 разом із сім?єю, інших осіб які б проживали на протязі останніх шістнадцяти років, відсутні. Зі слів покійної ОСОБА_7 , відомо про те, що при переселенні їхньої сім?ї із зони відчуження, яка зазнала радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, у зазначений житловий будинок по АДРЕСА_1 , також було підселено громадянку ОСОБА_8 , якій було надано для проживання одну кімнату у даному будинку. ОСОБА_2 у наданій кімнаті в житловому будинку проживала приблизно біля одного року, потім поїхала в невідомому напрямку. Тобто, більш як двадцять років ОСОБА_2 , не проживає в даному домоволодінні, особистих речей немає, самоусунулася від збереження нерухомого майна, належного утримання санітарного стану будинку, прибудинкової території. За останніх двадцять років, ОСОБА_1 утримує в належному стані житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, в будинок проведено водопостачання, перекритий дах, зроблена нова огорожа, домоволодіння та прибудинкова територія постійно утримується в належному санітарному стані. Всі житлові/нежитлові кімнати використовуються за їх призначенням, проведено поточні ремонти, в осінньо-зимовий період житловий будинок отоплюється належним чином, що дає змогу утримувати його в належному санітарному стані. ОСОБА_1 добросовісно та безперервно володіє, відкрито користується цілим житловим будинком, господарськими спорудами, присадибною земельною ділянкою, яка була передана у приватну власність покійній ОСОБА_9 , на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯД №770518 від 24.10.2007 року (а.с.20).

Вирішуючи заявлений спір, суд керується наступним.

Згідно із ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з положеннями частин першої та четвертої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном – протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Так, набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом статті 2 ЦК України є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Проте не будь-який об`єкт може бути предметом такого набуття права власності. Право власності за набувальною давністю можна набути виключно на майно, не вилучене із цивільного обороту, тобто об`єкт володіння має бути законним.

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до ст. 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності – добросовісність заволодіння майном.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац 2 частини третьої статті 344 ЦК України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.

Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у Цивільному кодексі України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.

Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

У постанові від 01 серпня 2018 року у справі №201/12550/16-ц (провадження №61-19156св18) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. За висновком Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Стаття 392 ЦК України передбачає, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 володіє 1/3 частиною житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та добросовісно, відкрито і безперервно користується останніх 20 років 1/3 частиною вказаного майна, тому суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судові витрати по оплаті судового збору за клопотанням позивачки з відповідачки не стягуються, а також зважаючи, що відповідач не вчиняв протиправних дій, що стали підставою даного позову.

Керуючись ст.ст. 5, 76-81, 83, 95, 141, 247, 265, 354-355 ЦПК України суд,

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку набувальної давності – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , право власності на 1/3 частину житлового будинку (літера А), загальною площею приміщень 61,6 м.2, житловою площею 37,7 м.2, що складається з приміщень: коридор – 5,6 м.2; житлова – 10,9 м.2; житлова – 14,4 м.2; житлова – 12,4 м.2; кухня – 6,6 м.2; топкова – 3,0 м.2; веранда – 7,3 м.2; кладова – 1,4 м.2; господарські будівлі та споруди: прибудова (літера а), ганок (літера а1), сарай (літера Б), вбиральня (літера Г), криниця – №1, ворота – №2, яма вигрібна – №3, огорожа – №5, хвіртка – №6, ворота – №7, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , по фактичному користуванню, за набувальною давністю зареєстрованого в Єдиному Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, реєстраційний номер майна: 22843139; номер запису: 309 в книзі: 2; дата прийняття рішення про державну реєстрацію: 18.08.2009 року.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо воно не проголошувалося – з дати складання повного його тексту.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 07.05.2026 року.

Реквізити учасників справи:

ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ;

ОСОБА_2 , остання відома адреса проживання, вказана у позовній заяві: АДРЕСА_3 .

Суддя А.В. Косенко