Рішення від 28 червня 2026 р. у справі №370/511/26 — Макарівський районний суд Київської області

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Д. Ростовського, 35, смт Макарів, Київська область, 08001, тел/факс (04578)5-13-39, e-mail inbox@mk.ko.court.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" червня 2026 р. Справа №370/511/26

Провадження № 2/370/276/26

Макарівський районний суд Київської області у складі головуючого судді Косенко А.В., розглянувши у приміщенні суду, в селищі Макарів Київської області, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними матеріалами справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дітей,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі – позивачка) звернулася до Макарівського районного суду Київської області із позовом до ОСОБА_2 (далі – відповідач) про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дітей, в якому вказала, що 08 листопада 2016 року між нею та відповідачем було укладено шлюб, який зареєстрований Макарівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, актовий запис №109. Від шлюбу у подружжя народилося троє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Спільне життя у сторін не склалося через відсутність взаєморозуміння та взаємоповаги між ними, розходження поглядів на сімейні відносини та сімейні обов`язки. Впродовж останніх 8 місяців подружжя проживають окремо один від одного, стосунки між ними суттєво погіршились. Сімейні та шлюбні відносини між сторонами тривалий час повністю припинені. Подальше спільне життя суперечить особистим інтересам кожного з них. Неодноразові спроби примиритися та налагодити стосунки були невдалими, тому примирення і подальше спільне проживання та збереження шлюбу – неможливі.

Спільні із відповідачем діти ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 постійно проживають із позивачкою за адресою: АДРЕСА_1 , та знаходяться на повному її утриманні і вихованні. Позивачка офіційно не працевлаштована, оскільки перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, стан здоров?я задовільний, групи інвалідності не має. Спір щодо місця проживання дітей у подружжя відсутній.

З огляду на те, що відповідач на утриманні непрацездатних батьків чи інших дітей не має, стан здоров`я задовільний, групи інвалідності не має, всі витрати по утриманню, лікуванню, навчанню, розвитку дітей несе позивачка, а відповідач – батько зобов?язаний утримувати дітей до досягнення ними повноліття, а також, те що фактично шлюбні відносини між ними припинені, подальша реєстрація шлюбу суперечить особистим інтересам кожного з них, позивачка змушена звернутися до суду із даною позовною заявою.

Враховуючи викладене, позивачка просить суд: розірвати шлюб між нею та відповідачем, зареєстрований 08 листопада 2016 року Макарівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, актовий запис №109; стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 50 (п`ятдесят) % від усіх доходів відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення дітьми повноліття.

Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 02.03.2026 року (а.с.23) позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі. Розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справи. Встановлено відповідачу 15-тиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву відповідно до ст. 178 ЦПК України.

Копію ухвали суду від 02.03.2026 року та позовну заяву з додатками, які були надіслані відповідачу на адресу реєстрації (а.с.24, 22), поштове відправлення відповідач отримав 10.03.2026 року, про що свідчить відмітка про отримання в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення №R067115939693 (а.с.33).

25.03.2026 року, у встановлений судом строк, представник відповідача, адвокат Власенко С.Т., через підсистему «Електронний суд» подав до суду відзив на позовну заяву (а.с.36-38), який прийнятий судом та приєднаний до матеріалів справи. У відзиві представник відповідача зазначив, що відповідач не заперечує проти розірвання шлюбу, оскільки фактично шлюбні відносини припинені, спільне господарство не ведеться, а збереження шлюбу втратило будь-який сенс. Однак, розмір аліментів, про стягнення яких просить позивачка, є необґрунтованим, вимога щодо стягнення з нього на її користь 50% від усіх доходів відповідача на утримання дітей не підтверджена доказами та суперечить принципам справедливості. Також вказує про те, що відповідач не ухиляється від утримання дітей, проте просить встановити справедливий та реальний розмір аліментів виходячи з того, що відповідач офіційно не працевлаштований, не отримує постійного доходу та перебуває у складному матеріальному становищі. З огляду на зазначене, відповідач, посилаючись на ст. 184 СК України, просить стягувати з нього аліменти на утримання дітей в розмірі 30% від усіх його доходів, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, або у твердій грошовій сумі, визначеній судом, а також розірвати укладений між ними шлюб. Аналогічного змісту до відзиву представником було долучено також письмові пояснення відповідача, які прийняті судом та приєднані до матеріалів справи (а.с.40-41).

Ухвалою суду від 20.04.2026 року (а.с.46-47) відмовлено у клопотанні представника відповідача, адвоката Власенка Сергія Тофіковича про витребування доказів у даній справі.

Інших заяв по суті справи чи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи до суду не надходило.

Згідно із ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив, що 08.11.2016 року між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , Макарівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області зареєстровано шлюб, актовий запис №109; прізвище після реєстрації шлюбу чоловіка « ОСОБА_10 » та дружини « ОСОБА_10 », що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого повторно 08.10.2025 року (а.с.13).

За час перебування сторін у шлюбі у них народилося троє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 виданого повторно 08.10.2025 року (а.с.14), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 виданого повторно 08.10.2025 року (а.с.16) та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 виданого повторно 08.10.2025 року (а.с.18).

Позивачка ОСОБА_1 та її діти ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , і ОСОБА_5 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягами з реєстру Макарівської територіальної громади від 13.02.2026 року (а.с.11, 15, 17, 19).

Між сторонами склались правовідносини, які регулюються СК України. Так, статтями 104, 110, 112 СК України передбачено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їх дітей.

Відповідно до статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.

Частина перша статті 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод передбачає право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя.

Частина 3 статті 105 СК України визначає, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.

За частиною 2 статті 112 СК України суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.

Відповідно до статті 113 СК України особа має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Згідно із Постановою Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

Отже, зважаючи на принципи рівноправності жінки і чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу, про що записано в статті 16 Конвенції «Про дискримінацію жінок» в частині 1 підпункту «с», «однакові права і обов`язки під час шлюбу і після його розірвання».

Шлюб – це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 11.06.2019 року у справі №605/434/18, а висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Також ст.ст. 180-183 СК України, передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. При визначенні розміру аліментів суд враховує обставини, визначені ст. 182 СК України: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину – однієї чверті, на двох дітей – однієї третини, на трьох і більше дітей – половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Обов`язок батьків по утриманню дитини до досягнення нею повноліття закріплений також у статті 51 Конституції України.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 СК України, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

При цьому, відповідачем не заперечується той факт, що спільні із позивачкою діти проживають разом із нею, допомоги на утримання дітей не надає. У своєму відзиві відповідач посилається на те, що він офіційно не працевлаштований, не отримує постійного доходу та перебуває у складному матеріальному становищі, проте на підтвердження цих обставин не надав належних і допустимих доказів, ці дані жодним чином не підтверджені.

Як вказала позивачка, а відповідачем не заперечувалося, що відповідач на утриманні непрацездатних батьків чи інших дітей не має, стан здоров`я задовільний, групи інвалідності не має, всі витрати по утриманню, лікуванню, навчанню, розвитку дітей несе сама позивачка.

Доводи про те, що сплата аліментів на утримання дітей в розмірі 50% від усіх видів доходу є завищеним та юридично абсурдним для відповідача суд вважає необґрунтованими і непереконливими, оскільки вони не узгоджуються із матеріалами справи.

Разом з тим, варто зауважити, що розрахунок аліментів на випадок відсутності у відповідача офіційного заробітку врегульований ст. 195 СК України та Законом України «Про виконавче провадження» і застосовується державними або приватними виконавцями під час примусового виконання рішення суду, обчислюючи щомісяця заборгованість зі сплати аліментів, виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

Відповідно до ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу – із дня подання такої заяви.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд визнає їх належними, допустимими, достовірними, а позов таким, що підлягає задоволенню, оскільки достовірно встановлено, що неможливо в подальшому зберегти сім`ю, шлюб сторін досить тривалий час носить формальний характер, подальше перебування їх у шлюбі суперечить інтересам кожного та порушує засади добровільності шлюбу, тому повинен бути розірваний. Також відповідач-батько повинен утримувати дітей до досягнення ними повноліття, обставин які б перешкоджали цьому не встановлено, а з урахуванням мінімального розміру аліментів на дітей, а також з врахуванням того, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, розмір заявлених до стягнення аліментів відповідає вимогам закону.

Щодо розподілу судових витрат, слід вказати наступне.

Оскільки дане рішення ухвалюється на користь позивачки, яка на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» при подачі позову про стягнення аліментів звільнена від сплати судового збору, тому відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 331,20 грн за позовні вимоги про розірвання шлюбу (а.с.1), слід стягнути з відповідача на користь позивачки.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів – у межах суми платежу за один місяць.

Згідно із ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 5, 76-81, 83, 95, 141, 247, 265, 268, 354-355, 430 ЦПК України суд,

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дітей – задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженкою міста Тараща Таращанського району Київської області, та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженцем міста Київ, зареєстрований 08 листопада 2016 року Макарівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, актовий запис №109.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 50 (п`ятдесят) % від усіх доходів відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 20.02.2026 року і до досягнення старшою дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_6 , судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , в дохід держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо воно не проголошувалося – з дати складання повного його тексту.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 29.06.2026 року.

Реквізити учасників справи:

ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_3 ;

ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_4 .

Суддя А.В. Косенко