Рішення від 29 червня 2026 р. у справі №363/1519/26 — Вишгородський районний суд Київської області

30.06.26 363/1519/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Лукач О.П.,

за участю секретаря Ставиченка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Вишгород, за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача – начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною та скасування постанови №270/1 від 10.03.2025 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

06.03.2026 представником позивача – адвокатом Харитончук Є.В. подано до Вишгородського районного суду Київської області вказаний адміністративний позов, у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 Прибори М.В. №270/1 від 10.03.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУПАП, та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 25500 грн, а провадження у справі закрити.

Крім цього, у прохальній частині позову містилося клопотання про поновлення строку на оскарження постанови, пропущеного з підстав, зазначених у позові, яке судом вирішено під час постановлення ухвали про відкриття провадження у справі.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку як військовозобов`язаний у ІНФОРМАЦІЯ_3 . Про існування постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 №270/1 від 10.03.2025, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП та накладено штраф у розмірі 25 500 грн, позивач дізнався лише 23.02.2026 під час телефонної розмови з працівниками Іванківського відділу державної виконавчої служби, які повідомили його про наявність відкритого виконавчого провадження щодо виконання цієї постанови. Копію постанови позивач до цього не отримував, ІНФОРМАЦІЯ_4 вона йому не вручалась і не надсилалась. Після звернення 23.02.2026 за правовою допомогою до адвоката Харитончук Є.В. останньою 24.02.2026 направлено адвокатський запит до ІНФОРМАЦІЯ_3 про надання копії постанови №270/1 від 10.03.2025 та матеріалів справи про адміністративне правопорушення. 25.02.2026 адвокатом отримано матеріали справи, серед яких містилася оскаржувана постанова. Сторона позивача, не погоджуючись із постановою №270/1 від 10.03.2025, зазначає, що вона є незаконною та необґрунтованою, оскільки дії позивача неправильно кваліфіковано за ч.3 ст.210 КУпАП; обов`язок, за невиконання якого його притягнуто до відповідальності, ним був виконаний ще 20.05.2024; повістка №719 фактично не була йому належно вручена або доведена до відома; розгляд справи проведено без його участі та без належного повідомлення; посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 не забезпечено повного, всебічного й об`єктивного з`ясування обставин справи.

Як зазначає сторона позивача, до порушень правил військового обліку, які формують склад правопорушення за ст.210 КУпАП, належать, зокрема, неперебування на обліку за місцем проживання, роботи чи навчання, неприбуття за викликом ТЦК та СП для взяття на військовий облік, неоформлення військово-облікових документів, зміна місця проживання без дозволу ТЦК у передбачених випадках тощо. На думку представника позивача, правопорушення, яке інкриміновано ОСОБА_1 , фактично полягає у неприбутті за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_5 у строк 24.02.2025, визначений у направленій через АТ «Укрпошта» повістці №719 для уточнення військово-облікових даних, що за змістом позову свідчить про порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а не правил військового обліку, відповідальність за порушення яких передбачена статтею 210 КУпАП.

Також представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 не було відомо про надходження до поштового відділення АТ «Укрпошта» в с. Радинка за місцем його постійного проживання та реєстрації поштового відправлення з повісткою ІНФОРМАЦІЯ_3 №719 про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 24.02.2025. Уповноваженим працівником відділення АТ «Укрпошта» в с. Радинка про надходження до поштового відділення відправлення від ІНФОРМАЦІЯ_3 на ім`я ОСОБА_1 у телефонному режимі його не повідомлялося, до абонентської поштової скриньки за місцем його проживання повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК» не надходило.

Крім цього, у позові зазначено, що повістка, яка направлялась позивачу ІНФОРМАЦІЯ_3 про його явку на 24.02.2025, не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки у ній метою виклику зазначено «поточнення військово-облікових даних», тоді як чинне законодавство оперує поняттям «уточнення» персональних або військово-облікових даних. Позивач зазначає, що свій обов`язок щодо уточнення даних він виконав 20.05.2024 через мобільний застосунок

«Резерв+», після чого його військово-облікові дані, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, не змінювалися. У зв`язку з цим сторона позивача вважає, що повторного обов`язку прибувати до ІНФОРМАЦІЯ_2 саме для уточнення вже актуалізованих даних у нього не виникало.

Підставою позову також визначено порушення порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення. Позивач вказує, що не був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, у зв`язку з чим був позбавлений можливості бути присутнім під час її розгляду, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання та користуватися правовою допомогою. Повідомлення про дату, час і місце розгляду справи було направлено разом із повісткою ще 07.02.2025, тобто до дати, на яку позивач мав прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 , і до моменту можливого встановлення факту неприбуття 24.02.2025. На думку сторони позивача, таке повідомлення не може вважатися належним процесуальним повідомленням про розгляд справи, оскільки воно було сформоване наперед, умовно - «у разі неприбуття» за повісткою, тобто до виникнення події, яку відповідач у подальшому визнав адміністративним правопорушенням.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 12.03.2026 відкрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання на 14:30 16.04.2026, про що учасників провадження повідомлено у порядку, встановленому КАС України. Крім цього, в ухвалі суду зазначено, що на підставі аналізу наданих стороною позивача документи, беручи до уваги, що копію оскаржуваної постанови позивачем отримано 25.02.2026, а позов подано до суду 06.03.2026, на думку суду, відсутні підстави вважати, що адміністративний позов про скасування постанови №270/1 від 10.03.2025 про адміністративне правопорушення, подано поза межами строку, встановленого статтями 286, 289 КАС України. При цьому, у матеріалах адміністративної справи, копії яких долучено до відзиву, відсутні докази про вручення/отримання позивачем копії оскаржуваної постанови раніше, ніж 25.02.2026.

17.03.2026 до суду, через систему «Електронний суд», представником відповідача подано відзив на позовну заяву, до якого долучено копію матеріалів адміністративної справи №270/1. Представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 , вказуючи, що позов є надуманим та спрямованим на уникнення позивачем відповідальності за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Щодо доводів позивача про те, що копію постанови №270/1 від 10.03.2025 він не отримував, відповідач зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_3 надсилав позивачу зазначену постанову рекомендованим листом з описом вкладення. Обґрунтовуючи правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності, представник відповідача посилається на положення частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відповідно до яких громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені у повістці.

Відповідач вказує, що ОСОБА_1 , будучи військовозобов`язаним, не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 за повісткою №719 на 24.02.2025. За твердженням відповідача, повістка №719 була направлена позивачу через АТ «Укрпошта» за адресою задекларованого місця проживання: АДРЕСА_1 . Вказане поштове відправлення було повернуто до ІНФОРМАЦІЯ_3 15.02.2025 із довідкою про причини повернення, у якій зазначено: «адресат відсутній за вказаною адресою». Сторона відповідача вважає, що за таких обставин позивач був належним чином оповіщений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Щодо повідомлення позивача про дату, час і місце розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідач посилається на статтю 268 КУпАП та вказує, що 07.02.2025 ІНФОРМАЦІЯ_6 через АТ «Укрпошта» з повідомленням про вручення та описом вкладення було направлено позивачу не лише повістку №719, а й повідомлення про дату, час і місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП, у разі неприбуття за цією повісткою. Сторона відповідача вважає, що ОСОБА_1 було своєчасно повідомлено про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується тим самим реєстром форми 103 зі штемпелем від 07.02.2025, описом вкладення зі штемпелем працівника АТ «Укрпошта» від 07.02.2025 та фактом повернення поштового відправлення 15.02.2025. Клопотань про відкладення розгляду справи від ОСОБА_1 не надходило.

Стосовно доводів позивача про неправильну кваліфікацію його дій відповідач зазначає, що неприбуття військовозобов`язаного за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки охоплюється правилами військового обліку та може бути кваліфіковано за статтею 210 КУпАП. Відповідач посилається на підпункт 2 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених постановою КМУ №1487 від 30.12.2022, яким передбачено обов`язок призовників, військовозобов`язаних та резервістів прибувати за викликом районних або міських ТЦК та СП у строки, зазначені в отриманих ними документах. У зв`язку з цим відповідач вважає, що постанова №270/1 від 10.03.2025 винесена у межах компетенції, за повно і всебічно з`ясованих обставин та з дотриманням вимог законодавства.

Сторона позивача правом подати відповідь на відзив не скористалася.

Судові засідання, призначені на 16.04.2026 та 01.06.2026, не відбулися через відсутність 16.04.2026 головуючого судді, у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю (лікарняний), а 01.06.2026 – у зв`язку із зайнятістю головуючого судді як слідчого судді під час розгляду у клопотань у порядку КПК України (№363/3339/26).

У судове засідання, призначене на 30.06.2026, учасники провадження, будучи належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи, не з`явилися, поважності причин неявки – не повідомили.

Вирішуючи питання про можливість розгляду справи у відсутності учасників провадження, суд врахував відсутність їх заяв про неможливість розгляду справи без їх участі та відсутність підстав для відкладення розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, судом враховано таке.

Відповідно до права, визначеного у частині першій статті 5 КАС України, кожна особа може в порядку, встановленому КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до статті 19 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_8 . Адресою його зареєстрованого та фактичного місця проживання, як зазначено у позові, матеріалах адміністративної справи та відзиві відповідача, є: АДРЕСА_1 .

Як вбачається з матеріалів справи, 07.02.2025 ІНФОРМАЦІЯ_3 оформлено повістку №719 на ім`я ОСОБА_1 . У повістці зазначено, що ОСОБА_1 належить з`явитися 24.02.2025 о 09 год 30 хв до ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою, вказаною у повістці. Метою виклику у повістці зазначено: «для поточнення військово-облікових даних». Розписка про одержання повістки ОСОБА_1 не підписана, дата отримання повістки у відповідній графі відсутня.

Також у матеріалах адміністративної справи міститься повідомлення від 07.02.2025 про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП, у разі неприбуття за повісткою. Зі змісту цього повідомлення вбачається, що позивача повідомляли про те, що у разі його неприбуття 24.02.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_5 за повісткою №719 від 07.02.2025 для поточнення військово-облікових даних, 10.03.2025 о 10 год 00 хв у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_9 за адресою: АДРЕСА_2 , буде розглянуто справу про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП. Вказане повідомлення складено до настання дати, на яку особу викликали за повісткою, тобто до 24.02.2025, і до встановлення факту можливого неприбуття особи за цією повісткою.

На підтвердження направлення позивачу повістки та повідомлення відповідачем надано копію опису вкладення форми 107 від 07.02.2025 на ім`я ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , у якому зазначено два вкладення: повістка №719 та повідомлення про розгляд справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП, у разі неприбуття за повісткою. При цьому, у графі опису вкладення, де зазначається найменування поштового відправлення та його номер, номер поштового відправлення не зазначено, що унеможливлює безсумнівне співвіднесення цього опису з конкретним поштовим відправленням.

У матеріалах справи містяться копії поштового відправлення №0601109918583, поданого 07.02.2025, адресованого ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 , а також довідка АТ «Укрпошта» форми 20 про причини повернення/досилання, у якій проставлено відмітку про повернення поштового відправлення з причини «адресат відсутній за вказаною адресою». З наданих матеріалів вбачається, що вказане поштове відправлення повернуто відправнику 15.02.2025.

10.03.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 винесено постанову №270/1, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 25 500 грн.

Як зазначено у постанові №270/1 від 10.03.2025, 10.03.2025 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_9 встановлено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_5 у строк, а саме 24.02.2025, зазначений у направленій через АТ «Укрпошта» з повідомленням про вручення повістці від 07.02.2025 №719, для уточнення військово-облікових даних. У постанові вказано, що такими діями ОСОБА_1 порушив підпункт 2 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених постановою КМУ №1487 від 30.12.2022, і 24.02.2025 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП.

У постанові №270/1 також зазначено, що ОСОБА_1 було належним чином оповіщено про виклик, що підтверджується реєстром форми 103 зі штемпелем від 07.02.2025, описом вкладення зі штемпелем працівника АТ «Укрпошта» від 07.02.2025 та поштовим відправленням, яке було повернуто 15.02.2025 з довідкою про причину повернення «адресат відсутній за вказаною адресою». Крім того, у постанові зазначено, що 07.02.2025 позивачу було направлено повідомлення про дату, час та місце розгляду справи у разі неприбуття за повісткою, тому, на думку посадової особи ІНФОРМАЦІЯ_2 , його було своєчасно сповіщено про дату, місце і час розгляду справи, а клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило.

З матеріалів адміністративної справи також вбачається, що після винесення постанови №270/1 її копія направлялася ОСОБА_1 поштовим відправленням №0601129136654, поданим 28.03.2025, за адресою: АДРЕСА_3 . До матеріалів додано опис вкладення до рекомендованого листа, у якому зазначено постанову №270/1, та поштові документи з довідкою про повернення відправлення з причини «адресат відсутній за вказаною адресою». Доказів особистого отримання

ОСОБА_1 копії постанови №270/1 у матеріалах справи немає.

18.04.2025 ІНФОРМАЦІЯ_8 постанову №270/1 від 10.03.2025 направлено до Іванківського відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області для примусового виконання щодо стягнення з ОСОБА_1 адміністративного штрафу у сумі 51 000 грн.

До позовної заяви представником позивача долучено, зокрема, копію постанови №270/1 від 10.03.2025, копію адвокатського запиту від 24.02.2026, копію супровідного листа у відповідь на адвокатський запит від 25.02.2026, копію повістки №719 від 07.02.2025, копію повідомлення про дату, час та місце розгляду справи, копію листа опису вкладення до поштового відправлення, роздруківку електронного військово-облікового документа ОСОБА_1 з мобільного застосунку «Резерв+», довідку Старостинського округу №3 Вишгородського району Київської області №147 від 19.05.2025 щодо проживання позивача за адресою: АДРЕСА_1 , ордер на надання правничої допомоги, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та квитанцію про сплату судового збору.

Оцінюючи докази, долучені до позову, суд враховує, що вони узгоджуються між собою у частині обставин отримання представником позивача матеріалів адміністративної справи 25.02.2026, місця проживання позивача, змісту повістки №719, відсутності підпису позивача про отримання цієї повістки, а також відсутності доказів особистого отримання позивачем копії постанови №270/1 раніше 25.02.2026.

Докази, долучені до відзиву, а саме копія матеріалів адміністративної справи №270/1, підтверджують факт оформлення відповідачем повістки №719, повідомлення про майбутній розгляд справи у разі неприбуття за повісткою, направлення поштового відправлення за адресою позивача та його повернення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Разом із тим такі докази підлягають оцінці судом не ізольовано, а у сукупності з вимогами КУпАП щодо доказування події і складу адміністративного правопорушення та процесуальних гарантій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Статтею 8 КУпАП встановлено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає, зокрема, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення, а за їх відсутності провадження у справі не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.

Згідно зі статтею 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган або посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до статті 252 КУпАП, орган або посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно зі статтею 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи, серед іншого, про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 КУпАП).

Статтею 210 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, а частиною третьою цієї статті - за вчинення таких дій в особливий період. У примітці до статті 210 КУпАП визначено, що положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами даних, держателями яких є державні органи.

Норма статті 210 КУпАП є бланкетною, а тому у кожному конкретному випадку повинно бути встановлено, які саме правила військового обліку, встановлені конкретним нормативно-правовим актом, порушено особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також чи доведено її вину у вчиненні такого порушення.

За приписами статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період настає, зокрема, з моменту оголошення рішення про мобілізацію або з моменту введення воєнного стану в Україні та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період. Отже, на дату події, яка інкримінується позивачу, діяв особливий період.

Відповідно до частини десятої статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов`язані, зокрема, уточнювати персональні дані та прибувати за викликом відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.

Підпунктом 2 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів згідно з додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022, передбачено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах, для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів.

Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, зокрема обов`язок з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці.

Процедура перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов`язаних та резервістів та внесення відповідних змін у військово-облікові документи визначена Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі - Порядок №560).

Згідно з пунктом 21 Порядку №560, за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів, проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Згідно із пунктом 28 Порядку №560, виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки. Пунктами 29, 30, 30-1, 30-2, 30-3, 31, 34 Порядку №560 встановлено вимоги до змісту та форми повістки, порядок її надсилання, в тому числі засобами поштового зв`язку, та вручення.

Суд звертає увагу, що пунктом 82 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009, у редакції постанови Кабінету Міністрів України №1147 від 08.10.2024, передбачено, що рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату. У разі відсутності адресата за зазначеною адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат не з`явився для одержання рекомендованого листа, працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою» та повертає такий лист до відправника.

Відповідно до пункту 41 Порядку №560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки є, зокрема, у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку день отримання такого поштового відправлення особою, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення або день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних, або за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Водночас положення Порядку №560 регулюють порядок оповіщення військовозобов`язаного про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, але не замінюють процесуальних гарантій, передбачених КУпАП для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та не звільняють посадову особу від обов`язку довести наявність події, складу адміністративного правопорушення і вини особи.

З огляду на зазначене суд відхиляє довід відповідача про те, що сам по собі факт повернення поштового відправлення №0601109918583 з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» є безумовним і достатнім доказом вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП. Така відмітка може мати значення для оцінки факту направлення кореспонденції та дотримання порядку оповіщення за Порядком №560, однак вона не доводить автоматично, що позивач фактично був обізнаний із змістом повістки, мав реальну можливість з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також не усуває обов`язку відповідача довести дотримання процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Суд також враховує, що опис вкладення від 07.02.2025, на який посилається відповідач, не містить номера поштового відправлення, що не дає можливості достовірно встановити, що саме повістка №719 та повідомлення про розгляд справи містилися у поштовому відправленні №0601109918583, повернутому відправнику 15.02.2025. Відповідачем не надано й інших доказів, які б усували цей сумнів, зокрема доказів вручення повістки особисто позивачу, відеозапису вручення, акта відмови від отримання, доказів повідомлення позивача поштовим оператором телефоном або вкладення повідомлення до абонентської поштової скриньки.

Твердження відповідача про те, що можливе недотримання працівниками поштового зв`язку внутрішніх процедур не впливає на правомірність дій ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд не приймає, оскільки відповідач як суб`єкт владних повноважень обрав спосіб оповіщення через оператора поштового зв`язку і саме на нього покладено обов`язок довести правомірність прийнятого рішення та належність доказів, на які він посилається. У цій справі такі докази мають підтверджувати не лише факт відправлення листа, а й дотримання процедури, яка створює правові наслідки для особи у виді можливості притягнення до адміністративної відповідальності.

Оцінюючи довід позивача щодо невідповідності мети виклику у повістці, суд зазначає, що використання у повістці формулювання «поточнення військово-облікових даних» саме по собі не є самостійною безумовною підставою для скасування постанови. Разом з тим у сукупності з іншими доказами це формулювання свідчить про відсутність належної конкретизації мети виклику та про те, що посадова особа при винесенні постанови не з`ясувала, які саме військово-облікові дані позивача потребували уточнення, чи були вони актуальними, чи змінювалися після їх оновлення 20.05.2024, та чи могла відповідна інформація бути отримана через Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів або шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими державними реєстрами.

З роздруківки електронного військово-облікового документа з мобільного застосунку «Резерв+», долученої стороною позивача, вбачається, що ОСОБА_1 20.05.2024 уточнив свої військово-облікові дані. Відповідач не надав суду доказів на спростування цієї обставини, не надав витягу з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів станом на 07.02.2025 чи 24.02.2025, з якого б вбачалося, що персональні або військово-облікові дані позивача були неактуальними чи потребували додаткового уточнення саме шляхом його особистої явки до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Суд не здійснює самостійну перекваліфікацію дій позивача зі статті 210 КУпАП на статтю 210-1 КУпАП, оскільки предметом перевірки у цій справі є законність та обґрунтованість конкретної постанови №270/1 від 10.03.2025. Разом із тим, оскільки відповідачем обрано кваліфікацію за ч.3 ст.210 КУпАП, саме відповідач повинен був довести, що у діях позивача наявні всі елементи складу адміністративного правопорушення, передбаченого цією нормою, а саме порушення правил військового обліку в особливий період, що вчинене винно і підтверджене належними доказами. Таких доказів суду не надано.

Крім того, статтею 258 КУпАП у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачалося, що протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, якщо особа не з`явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки підтвердних документів про отримання особою виклику.

Отже, можливість розгляду справи без складання протоколу не звільняє посадову особу від обов`язку мати належні підтвердні документи про отримання особою виклику та встановити, що особа не з`явилася без поважних причин або не повідомила причини неприбуття. У матеріалах адміністративної справи відсутні докази, що ОСОБА_1 отримав повістку №719, а також відсутні відомості про з`ясування посадовою особою питання причин неприбуття позивача, можливості їх повідомлення та наявності або відсутності поважних причин.

Також відповідно до частини першої статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, при розгляді справи користуватися юридичною допомогою, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, а також оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справа може бути розглянута лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно зі статтею 278 КУпАП орган або посадова особа при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує, зокрема, чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду, чи витребувано необхідні додаткові матеріали, чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Згідно зі статтею 280 КУпАП орган або посадова особа при розгляді справи зобов`язана з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд відхиляє довід відповідача про належне повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи про адміністративне правопорушення на підставі повідомлення від 07.02.2025. Вказане повідомлення було складене та направлене одночасно з повісткою №719, тобто до 24.02.2025 - дати, на яку позивач мав прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 , і до моменту, коли могла виникнути подія, яку відповідач у подальшому кваліфікував як адміністративне правопорушення. Таким чином, повідомлення мало умовний характер, було сформоване наперед «у разі неприбуття» за повісткою та не підтверджує, що після встановлення факту неприбуття позивач був належним чином повідомлений про розгляд уже конкретної справи про адміністративне правопорушення.

Надіслане 07.02.2025 умовне повідомлення про можливий майбутній розгляд справи не забезпечувало реального здійснення прав, передбачених статтею 268 КУпАП, оскільки на момент його складення не було встановлено події правопорушення, не було сформовано матеріалів справи, з якими особа могла б ознайомитися, не було об`єктивної можливості надати пояснення саме щодо вже встановлених обставин неприбуття, заявити клопотання, подати докази поважності причин неявки або скористатися правничою допомогою щодо конкретного обвинувачення.

Довід відповідача про те, що клопотань про відкладення розгляду справи від ОСОБА_1 не надходило, не може бути прийнятий судом як підтвердження правомірності розгляду справи за відсутності позивача, оскільки відсутність клопотання має правове значення лише за умови належного і своєчасного повідомлення особи про дату, час і місце розгляду справи. У матеріалах адміністративної справи відсутні належні докази такого повідомлення.

У постановах Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №676/752/17, від 21.03.2019 у справі №489/1004/17, від 30.01.2020 у справах №308/12552/16-а та №482/9/17, від 06.02.2020 у справі №205/7145/16-а викладено правовий висновок, що обов`язок повідомити особу про місце і час розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягається до відповідальності, знає або поінформована про час та місце розгляду справи заздалегідь, а обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.

Верховний Суд також неодноразово зазначав, що факт несвоєчасного повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням установленої процедури, оскільки особу позбавлено прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема бути присутньою під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання та користуватися професійною правовою допомогою.

Судом встановлено, що оскаржувану постанову №270/1 винесено 10.03.2025 за відсутності ОСОБА_1 . Матеріали адміністративної справи не містять пояснень позивача, доказів його відмови від надання пояснень, доказів ознайомлення з матеріалами справи, доказів роз`яснення йому прав, передбачених статтею 268 КУпАП, а також доказів належного повідомлення про дату, час і місце розгляду справи після встановлення факту неприбуття 24.02.2025. За таких обставин суд дійшов висновку, що посадова особа ІНФОРМАЦІЯ_2 при розгляді справи не забезпечила дотримання процесуальних гарантій позивача.

Окремо суд оцінює доводи відповідача щодо направлення копії постанови №270/1. З матеріалів справи вбачається, що копію постанови було направлено ОСОБА_1 поштовим відправленням лише 28.03.2025, тоді як статтею 285 КУпАП передбачено, що копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Крім того, доказів отримання позивачем копії постанови за цим поштовим відправленням матеріали справи не містять. Отже, довід відповідача про недобросовісність позивача при зверненні до суду та про надуманість підстав щодо строку оскарження є необґрунтованим.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи. Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено перед судом належними, достатніми та допустимими доказами, що ОСОБА_1 отримав повістку №719 або був належним чином і своєчасно обізнаний про необхідність з`явитися 24.02.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_5 , що він не з`явився без поважних причин, а також що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення 10.03.2025 було забезпечено його право на участь у справі та реалізацію прав, передбачених статтею 268 КУпАП.

Посадова особа відповідача при винесенні постанови №270/1 фактично обмежилася констатацією повернення поштового відправлення та відсутності позивача в ІНФОРМАЦІЯ_2 , не з`ясувавши у повному обсязі обставини, передбачені статтею 280 КУпАП, зокрема чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи були у позивача поважні причини неприбуття, чи було йому реально забезпечено можливість надати пояснення та докази, а також чи були наявні підстави для розгляду справи за його відсутності.

За таких обставин суд вважає, що оскаржувана постанова №270/1 від 10.03.2025 є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки винесена без достатніх доказів на підтвердження події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП, та з істотним порушенням процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Пунктом 1 статті 247 КУпАП встановлено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , визнання протиправною та скасування постанови №270/1 від 10.03.2025, а провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно з пунктом 29 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише у світлі обставин кожної справи.

Згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Керуючись статтями 2, 5, 7-9, 72-77, 90, 241, 242, 243, 246, 286 КАС України, статтями 7, 9, 210, 247, 251, 252, 258, 268, 278, 280, 283, 285, 293 КУпАП, суд,

УХВАЛИВ:

адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача – начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , про визнання протиправною та скасування постанови

№270/1 від 10.03.2025 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210 КУпАП, – задовольнити.

Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 №270/1 від 10.03.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 25 500 гривень, а провадження у справі про адміністративне правопорушення – закрити.

З урахуванням положень частини четвертої статті 286 КАС України, рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого та фактичного місця проживання: АДРЕСА_4 ;

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_10 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_5 ;

Третя особа: начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_5 .

Суддя О.П.Лукач