Постанова від 29 червня 2026 р. у справі №362/4594/26 — Васильківський міськрайонний суд Київської області

Справа 362/4594/26

Провадження 3/362/1467/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.06.2026 року місто Васильків

Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі судді Дорошенко В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Василькові Київської області справу про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 ,

за ст. 124 КУпАП,

встановив:

Відпoвіднo дo прoтoкoлу серії ЕПР 1 № 665084 від 13.05.2026, 04.04.2026 о 22:35 год. на а/д Р-19 (Фастів – Мар`янівка) 13 км. + 650 м., водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Opel Vivaro, д.н.з. НОМЕР_1 , у порушення п. п. 1.5, 2.3б, 13.1,13.3 ПДР України не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою відповідно не реагував на її зміну, не дотримався безпечного бокового інтервалу під час зустрічного роз`їзду, у результаті чого здійснив зіткнення з напівпричепом Schmitz S01, д.н.з. НОМЕР_2 , сідельного тягача Iveco Stralis, д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_2 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

У судовому засіданні ОСОБА_1 категорично заперечив свою винуватість у скоєнні цього правопорушення і пояснив, що того вечора рухався у вказаному у протоколі місці та час у напрямку м. Фастів. Була темна пора доби. На зустріч йому рухався автомобіль, бачив світло фар. Коли він порівнявся з цим автомобілем, побачив його причеп, який знаходився на його смузі для руху. Намагався уникнути зіткнення, прийняв максимально вправо та застосував екстрене гальмування, однак відбулося зіткнення, а саме його автомобіль контактував лівою стороною з лівою задньою стороною причепа. Наголосив, що водій вантажного автомобіля виїхав на його, ОСОБА_1 , смугу для руху, що було причиною ДТП. Також ОСОБА_1 пояснив, що очевидцями події було двоє пасажирів – дівчата, яких підвозив, які внаслідок ДТП отримали травми, а тому він надавав їм матеріальну допомогу на лікування.

Захисник ОСОБА_1 – адвокат Довженко Р.В. (діє на підставі договору про надання правничої допомоги № 15/26 від 06.06.2026 та ордеру серія АО № 1189343 від 06.06.2026) наголосив, що водій вантажного автомобіля виїхав на зустрічну смугу для свого руху, об`їжджаючи нависаючі з убьіччя гілки дерев, що і призвело до даної дорожньо-транспортної пригоди. ОСОБА_1 напрямку свого руху не змінював, лише намагався уникнути зіткнення, коли виявив небезпеку. Вважає, що механізм ДТП, локалізація ушкоджень транспортних засобів та сліди осипу, які зафіксовані в схемі ДТП та знаходяться на смузі руху ОСОБА_1 , вказують на цей факт. Просив суд закрити провадження у справі за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу правопорушення. Щодо відшкодування шкоди потерпілим пасажирам автомобіля ОСОБА_1 захисник зазначив, що це жодним чином не свідчить про визнання ОСОБА_1 своєї винуватості в цій ДТП, а лише вказує на його свідому відповідальність як володільця/водія джерела підвищеної небезпеки, крім того ОСОБА_3 отримала травму очей і надмірне зволікання з наданням медичної допомоги могло призвести до непоправних наслідків.

ОСОБА_2 (інший учасник ДТП) у судовому засіданні пояснив, що у час та місці, зазначених у протоколі, здійснював рух на автомобілі Iveco Stralis, д.н.з. НОМЕР_3 , з напівпричепом Schmitz S01, д.н.з. НОМЕР_2 . З незрозумілих йому причин на його смугу для руху виїхав автомобіль, який рухався у зустрічному напрямку. Щоб уникнути зіткнення він прийняв максимально вправо, чіпляючи боковим дзеркалом заднього виді гілля, яке знаходилось на узбіччі, однак уникнути зіткнення не вдалось. Підтвердив, що дійсно причіп його автомобіля контактував з автомобілем ОСОБА_1 лівою задньою бічною стороною. Вважає, що причиною даної ДТП є саме дії водія ОСОБА_1 .

Захисник ОСОБА_2 – адвокат Бурун А.М. (діє на підставі ордеру серія АО № 1223992 від 12.5.2026) у судовому засіданні наголосив, що автомобіль ОСОБА_2 є вантажним та великогабаритним та в момент ДТП був завантажений, а відтак не міг фізично виконувати різких маневрів. Щодо слідів осипу, які зафіксовані на схемі ДТП та які переважно перебувають на смузі руху ОСОБА_1 пояснив, що в силу габаритів причепа в момент контактування осип розлетівся по автодорозі. Припустив, що факт відшкодування ОСОБА_1 завданої шкоди пасажирам його автомобіля вказує на визнання останнім своєї винуватості у цьому ДТП та ставить під сумнів пояснення свідка.

Свідок ОСОБА_3 надала суду пояснення, що ОСОБА_1 час від часу підвозить її додому, так як вони обоє працюють в м. Києві. Того вечора перебувала у автомобілі під керуванням водія ОСОБА_1 позаду водія. Також у автомобілі була ще одна дівчина. По дорозі спілкувалися. Було темно. Побачила напроти світло фар іншого автомобіля, який рухався їм на зустріч. Потім відбулося зіткнення, отримала травму очей через уламки скла, більше нічого не бачила, так як очі змогла відкрити уже у лікарні. Ствердила, що оглядовість була хороша, а тому чітко бачила обставини ДТП, водій ОСОБА_1 напрямку руху не змінював, зіткнення відбулося лівою стороною автомобіля, у якому знаходилася. ОСОБА_1 оплатив їй лікування, претензій до нього не має.

Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи у їх сукупності, заслухавши пояснення осіб, які брали участь у розгляді даної справи, дійшов до висновку про таке.

Керування транспортним засобом та набуття статусу учасника дорожнього руху є передумовою для виникнення у особи, яка керує транспортним засобом, низки обов`язків, встановлених вимогами чинного законодавства, адже, діяльність, пов`язана з використанням транспортних засобів чинним законодавством України визначена джерелом підвищеної небезпеки та підлягає підвищеному контролю з боку держави.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі - Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Отже, користуючись правом та реалізуючи бажання керувати транспортним засобом, ОСОБА_1 одночасно прийняла на себе і обов`язок неухильно підкорятися вимогам нормативно-правових актів України, визначених для водіїв транспортних засобів, зокрема Правил дорожнього руху України

Диспозиція статті 124 КУпАП передбачає відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України врегульовано Законом України «Про дорожній рух» та п. 1.1 Правил дорожнього руху України.

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Відповідно до пункту 1.4 ПДР України кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.

П. 1.5 ПДР України вказує, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Особа, яка створила такі умови, зобов`язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити підрозділ міліції, власника дороги або уповноважений ним орган.

Згідно з п. 2.3 б ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

Відповідно до п. 13.1 ПДР України зобов`язує водія залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

Дорожня обстановка - сукупність факторів, що характеризуються дорожніми умовами, наявністю перешкод на певній ділянці дороги, інтенсивністю і рівнем організації дорожнього руху (наявність та стан дорожньої розмітки, дорожніх знаків, дорожнього обладнання, світлофорів), які повинен ураховувати водій під час вибору швидкості, смуги руху та прийомів керування транспортним засобом (п.1.10 ПДР України).

Згідно з п. 13.3 ПДР України зобов`язує водія під час обгону, випередження, об`їзду перешкоди чи зустрічного роз`їзду необхідно дотримувати безпечного інтервалу, щоб не створювати небезпеки для дорожнього руху.

Відповідно до ПДР України безпечний інтервал - відстань між боковими частинами ТЗ, що рухаються, або між ними та іншими об`єктами, за якої гарантована безпека дорожнього руху.

Так, з матеріалів справи, зокрема протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди та додатка до нього - схеми дорожньо-транспортної пригоди від 03.04.2026, ДТП відбулось 03.04.2026 на а/д Р-19 (Фастів - Митниця) 13 км. + 650 м. Автомобілі рухались у зустрічному напрямку. Також зафіксовано сліди осипу пластику (позначка 4), яке знаходиться переважно на смузі руху автомобіля Opel Vivaro, д.н.з. НОМЕР_1 .

З фототаблиці до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 03.04.2026 , видно, що транспортні засоби контактували наступним чином: напівпричепом Schmitz S01, д.н.з. НОМЕР_2 , автомобіля Iveco Stralis, д.н.з. НОМЕР_3 , задньою боковою лівою частиною з лівою боковою частиною автомобіля Opel Vivaro, д.н.з. НОМЕР_1 .

Такі ушкодження автомобілів зафіксовані і на фотознімках, які наявні при матеріалах справи.

З письмових пояснень ОСОБА_2 , які надавав після ДТП, видно, що він рухався на автомобілі Iveco Stralis, д.н.з. НОМЕР_3 з напівпричепом Schmitz S01, д.н.з. НОМЕР_2 , з міста Фастів у напрямку а/д «Київ - Одеса» та побачив, що на його смугу для руху рухається автомобіль, він прийняв правіше, однак зустрічний автомобіль зіткнувся з його причепом.

З письмових пояснень ОСОБА_1 , які він надавав після ДТП, вбачається, що 02.04.2026 близько 22:30 год. він рухався на своєму автомобілі Opel Vivaro, д.н.з. НОМЕР_1 , з с. Митниця в напрямку м. Фастова, не доїжджаючи до повороту до с. Мар`янівка йому назустріч рухався вантажний автомобіль з причепом. У момент зустрічного роз їзду відбулось зіткнення лівими бічними сторонами. Внаслідок ДТП було пошкоджено його автомобіль, а саме вся ліва бічна сторона. В автомобілі перебували його знайомі, яких він забрав з м. Києва. Вважає, що рухався у своїй смузі для руху, правил дорожнього руху не порушував, а вантажний автомобіль не врахував ширину смуги для руху, виїхавши на його смугу для руху.

Також судом досліджено протокол огляду місця ДТП з додатком до нього фотознімком від 21.06.2026., який проведено з ініціативи сторони захисту, об`єктом якого є ділянка автодороги Р-19 (Фастів – Мар`янівка) 13 км. + 650 м., де відбулась дана дорожньо-транспортна пригода. На місці ДТП зафіксовано нависання крон дерев на проїзну частину смуги для руху водія ОСОБА_2 , який у ході судового розгляду не заперечував, що на фото відображено саме те місце, де відбулась ДТП.

Таким чином, характер, направленість, локалізація механічних пошкоджень транспортних засобів у сукупності з їх взаємним розташуванням на проїзній частині, дає обґрунтовані підстави вважати, що у ОСОБА_1 не було об`єктивної можливості передбачити дії водія ОСОБА_2 з можливістю уникнення зіткнення, доказів протилежного суду не надано.

Разом з тим суд констатує, що основна частина слідів осипу пластику знаходиться на смузі руху водія ОСОБА_1 .

Суд погоджується з твердженням представника Кравченка О.В., що точного місця зіткнення працівниками поліції не встановлено, а частина осипу пластику перебуває і на його на смузі руху ОСОБА_2 з максимальним наближенням до розділювальної смуги, і зауважує, що в момент удару при зіткненні уламки зруйнованого скла і пластикових деталей розлітаються в різних напрямках на різні відстані під дією інерційних та пружних сил при руйнуванні частин транспортних засобів, що екранують, потоку повітря, опору переміщенню по поверхні дороги після падіння на неї. Тому точкою контактування є певна точка в радіусі якої знаходиться осип від зіткнення транспортних засобів, при цьому цією точкою не може бути край осипу.

Водночас суд вважає суд неспроможними покликання представника Кравченка О.В. про те, що відшкодування ОСОБА_1 шкоди свідку ОСОБА_3 вказує на факт визнання ним своєї винуватості у цій ДТП, оскільки добровільна оплата невідкладного лікування не свідчить про визнання винуватості водія у вчиненні цього правопорушення.

Водночас суд враховує пояснення цього свідка, які узгоджуються з дослідженими судом обставинами справи.

Отже, на думку суду, матеріали зазначеної справи не містять будь-яких беззаперечних доказів, які б указували на те, що ОСОБА_1 у зазначеній дорожній обстановці умисно не виконав будь-який із обов`язків, передбачених п. п. 1.5, 2.3б, 13.1, 13.3 ПДР України.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

У силу статті 19 Конституції України посадова особа органу державної влади зобов`язана діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.

Зважаючи на практику Європейського суду з прав людини, враховуючи принципи змагальності та диспозитивності, які за аналогією права із кримінальним процесом притаманні і КУпАП, суд не може самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином суд перебере на себе функцію обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.

Зважаючи на викладене, дослідивши усі наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи у їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов до висновку про недоведеність у даному випадку вини ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП за стандартом доведення «поза розумним сумнівом» і наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 cт. 247 КУпAП за вiдсутністю подiї і cкладу aдміністративного прaвопорушення.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 245, 247, 251-252, 283-284, 294 КУпАП, суд

постановив:

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду через Васильківський міськрайонний суд Київської області.

Суддя В.М. Дорошенко