Рішення від 03 червня 2026 р. у справі №361/565/26 — Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 361/565/26

Провадження № 2/361/199/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.06.26

04 червня 2026 р. м.Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Писанець Н.В.,

при секретарі – Михальова М.В.,

позивача – ОСОБА_1 ,

представник позивача Ставший В.О.,

третя особа – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Бровари у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , у інтересах якого діє адвокат Ставший Віктор Олегович, до ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів та звільнення від сплати аліментів,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Броварського міськрайонного суду Київської області знаходилась вищевказана цивільна справа. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 , представником позивача адвокатом Ставшим В.О. зазначено, що сторони у справі – ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 22.08.2006 року, від шлюбу мають дитину – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 06.03.2024 р. у справі №361/9596/23 шлюб між сторонами було розірвано.

На підставі судового наказу, виданого 14.11.2023 року Броварським міськрайонним судом Київської області – з ОСОБА_1 було стягнуто аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання дитини ОСОБА_2 в розмірі частини заробітку (доходу) боржника, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 30.10.2023р. до досягнення дитиною повноліття.

Броварським відділом державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції було відкрито виконавче провадження №74773357 щодо стягнення аліментів.

Постановою державного виконавця від 19.07.2024р. було звернуто стягнення на заробітну плату та інші доходи позивача ОСОБА_1 на виконання вищевказаного судового рішення.

Відповідно до довідки-розрахунку від 13.01.2026р. №4148/д-11 заборгованість позивача по сплаті аліментів разом з штрафом та виконавчим збором становить 52 680,42 грн.

Представником позивача зазначено, що починаючи з моменту подачі заяви відповідачкою про стягнення аліментів, їх син ОСОБА_2 проживав разом із ним, тому стягнення аліментів з нього на користь матері вважає незаконним, просить суд припинити стягнення аліментів з нього на утримання дитини, звільнити його від подальшої сплати аліментів та від сплати заборгованості по аліментах у виконавчому провадженні №74773357.

Присутні у судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги, наполягали на їх задоволенні.

Сповіщена належним чином про час та дату розгляду справи відповідач до зали суду не з`явилась, правом на подачу відзиву не скористалась.

Допитаний у якості свідка третя особа без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 показав, що є сином сторін у справі, проживав весь час разом з батьком за адресою: АДРЕСА_1 , який його утримував та годував.

Заслухавши пояснення сторін, представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд доходить наступного.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У судовому засіданні встановлено, що сторони у справі – ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 22.08.2006 року, від шлюбу мають дитину – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 06.03.2024 р. у справі №361/9596/23 шлюб між сторонами було розірвано.

На підставі судового наказу, виданого 14.11.2023 року Броварським міськрайонним судом Київської області – з ОСОБА_1 було стягнуто аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання дитини ОСОБА_2 в розмірі частини заробітку (доходу) боржника, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 30.10.2023р. до досягнення дитиною повноліття.

Броварським відділом державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції було відкрито виконавче провадження №74773357 щодо стягнення аліментів.

Постановою державного виконавця від 19.07.2024р. було звернуто стягнення на заробітну плату та інші доходи позивача ОСОБА_1 на виконання вищевказаного судового рішення.

Відповідно до довідки-розрахунку від 13.01.2026р. №4148/д-11 заборгованість позивача по сплаті аліментів разом з штрафом та виконавчим збором становить 52 680,42 грн.

Зі змісту копії паспорту позивача ОСОБА_1 вбачається, що зареєстрованою адресою його проживання є : АДРЕСА_2 з 28.02.2008 року.

Відомостей про проживання позивача ОСОБА_1 та третьої особи ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 – суду не надано.

Клопотань про витребування доказів до суду не надходило.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Суд виходить з необхідності забезпечення рівності не тільки прав, але й обов`язків батьків з догляду та матеріального забезпечення власних дітей.

Відповідно до ч. 3 ст.181СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) в твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових кошті; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Частиною 2ст.182СК України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно ч. 1, 2ст. 141 СК України, батьки мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Статтею 150 цього Кодексу визначені обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, а саме: батьки зобов`язані піклуватися за виховання дитини, про її здоров`я, фізичний, духовний розвиток, готувати до самостійного життя. Відповідно до ст. 180 СК України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ч. 2ст. 188 СК України, батьки можуть бути звільнені від обов`язку утримувати дитину тільки за рішенням суду.

Відповідно до ч.ч. 8, 9ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

У ст. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (яка була ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року і набула чинності для України 27 вересня 1991 року) зазначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Способи захисту сімейних прав та інтересів встановлені ч. 2ст. 18 СК України, згідно з нормами якої способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є припинення правовідношення, а також його анулювання.

Згідно ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За ч. 3 ст. 181, ст. 183 СК України- за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

За змістом наведених правових норм аліменти присуджуються з метою утримання дитини на користь того з батьків, з ким проживає дитина, і який здійснює утримання цієї дитини.

Аналіз частини другої статті 181 СК України свідчить про те, що право на отримання аліментів на дитину має той з батьків, з ким проживає дитина, а відповідний обов`язок сплачувати аліменти на дитину той з батьків, хто проживає окремо від неї.

Таке тлумачення цієї норми міститься також в п. 17постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 р. № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».

Відповідно до ст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Відповідно до положень ч. 4ст. 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Згідно ст. 273 СК України, якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати. Суд може звільнити від сплати аліментів осіб, зазначених у статтях 267-271 цього Кодексу, за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (ч. 3ст. 181 СК України) та на підстави припинення сплати аліментів. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом, а ст. 273 СК України додатково вказує на підстави звільнення від сплати.

Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України, зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження, а відсутність імперативної заборони на припинення виплати аліментів, за положеннями ст. 273 СК України має на меті скасування їх присудження.

Правовий аналіз зазначених положень закону свідчить про те, що припинення стягнення аліментів можливим є у тому випадку, коли одержувач аліментів, наприклад, мати дитини, не витрачає отримувані нею аліменти на дитину або діти проживають із батьком. У такому випадку відбувається припинення стягнення аліментів на ім`я одержувача аліментів - матері дитини. При цьому обов`язок батька - платника аліментів утримувати дитину не припиняється.

З урахуванням предмета даного спору (припинення стягнення аліментів на утримання дитини), однією з обставин, яка підлягає доказуванню у справі, є те, з ким саме з батьків проживає дитина на час звернення до суду з позовом і розгляду справи судом та ухвалення рішення по справі, зокрема з одержувачем аліментів чи з їх платником.

При вирішенні цього спору суд також враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 04 вересня 2019 року (справа № 711/8561/16), відповідно до якого за своєю суттю аліменти - це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків, хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.

Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.82 цього Кодексу.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст.77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст.78 ЦПК України).

Згідно ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд зауважує, що подані позивачем докази підтверджують лише обставини, які ніким не оспорюються – реєстрацію та розірвання шлюбу між сторонами, народження у них дитини, досягнення дитиною повноліття, відкриття виконавчого провадження та наявність у позивача заборгованості у певному розмірі перед відповідачем по сплаті аліментів.

При цьому, доводи позивача щодо його спільного проживання з сином за адресою: АДРЕСА_1 - протягом періоду стягнення з нього аліментів – не підтверджується жодним доказом, окрім показань самого сина ОСОБА_2 , які не замінюють обов`язку позивача довести належними та допустимими доказами факт його проживання з дитиною за іншою, ніж він зареєстрований адресою, оскільки саме на позивача покладено обов`язок довести підстави своїх вимог, оскільки суд оцінює зібрані докази у їх сукупності.

Верховний Суд у своїй Постанові від 21.09.2022 у справі № 645/5557/16-ц зазначив, що за загальним правилом доказування тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову покладається на позивача, за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача; пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний.

Отже, стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її не доведення.

Враховуючи загальні принципи регулювання сімейних відносин, способи захисту сімейних прав, суд вважає, що позивачем не доведено у судовому засіданні необхідність захисту його порушених прав шляхом припинення примусового стягнення на користь відповідачки аліментів на утримання сина.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові, покладаються на позивача. Оскільки у задоволенні позову відмовлено повністю, судові витрати належить покласти на позивача.

На підставі зазначеного, керуючись статтями 12, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , у інтересах якого діє адвокат Ставший Віктор Олегович, до ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів та звільнення від сплати аліментів.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Писанець Н.В.