Рішення від 30 червня 2026 р. у справі №334/4852/26 — Дніпровський районний суд міста Запоріжжя

Дата документу 01.07.2026

Справа № 334/4852/26

Провадження № 2/334/3614/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2026 року м. Запоріжжя

Дніпровський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючої: судді Телегуз С.М., за участю секретаря Каряченко А.О., розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

ВСТАНОВИВ:

25.05.2026 року до суду через систему «Електронний суд» звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

В позові посилалася на те, що вона перебуває у шлюбі з 30.04.2015 року з ОСОБА_2 , який був зареєстрований 30.04.2015 року у Ленінському відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції, актовий запис №182. Від шлюбу мають доньку – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З перших днів подружнього життя у них була дружна сім`я, заснована на почуттях любові, поваги та вірності один до одного, але з часом почуття любові, поваги та розуміння згасли і поступово стосунки між ними зіпсувались та все одно вони неодноразово намагались зберегти сім`ю та жити заради дітей. Однак, це не вдалось, що призвело до остаточного припинення шлюбних відносин у лютому 2026 року. Ведення спільного господарства та шлюбні відносини фактично припинились з лютого 2026 року та не відновлені до теперішнього часу. На теперішній час відповідач проживає окремо. В подальшому підтримувати шлюбні відносини немає сенсу, оскільки у них протилежні погляди на шлюб та сім`ю, ведення домашнього господарства, мають місце несумісності їх поглядів і характерів, вони по суті вже давно сторонні одне одному люди.

Між сторонами відсутні спори з приводу розподілу спільного майна та про утримання дитини, оскільки такі питання вирішено в позасудовому порядку. Враховуючи наявність неповнолітньої дитини та небажання відповідача приймати участь в оформленні розірвання шлюбу позивач вимушений звернутись із позовом до суду про його розірвання.

Прохала: розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстрований 30.04.2015 року у Ленінському відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції м. Запоріжжя, актовий запис №182; не надавати строку на примирення; неповнолітню дочку ОСОБА_3 надалі залишити проживати з нею; після розірвання шлюбу залишити їй прізвище « ОСОБА_4 »; судові витрати покласти на позивача.

01.06.2026 року до суду звернувся відповідач ОСОБА_2 з заявою, в якій повідомив про неможливість участі в судових засіданнях, прохав розглядати справу без нього, позовні вимоги визнав.

03.06.2026 року ухвалою судді відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в судове засідання на 01.07.2026 року.

01.07.2026 року сторони в судове засідання не з`явилися, подали заяви про розгляд справи без їх участі.

Виходячи з положень ч.3 ст.211 ЦПК України суд вважає, що рішення у справі можливо ухвалити при проведенні судового засідання за відсутності учасників процесу.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось через неявку у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася позивач – ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 від 19.05.2015 року.

ІНФОРМАЦІЯ_3 народився відповідач – ОСОБА_2 , рнокпп НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується відповіддю від 29.05.2026 року з Департаменту адміністративних послуг ЗМР.

30.04.2015 року позивач ОСОБА_5 та відповідач ОСОБА_2 зареєстрували шлюб у Ленінському відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції, актовий запис №182, після реєстрації шлюбу дружина змінила прізвище « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_4 », що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 від 30.04.2015 року.

ІНФОРМАЦІЯ_4 від шлюбу у сторін народилася дитина – донька ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 від 02.11.2016 року.

Позивач посилається на те, що з перших днів подружнього життя у них була дружна сім`я, заснована на почуттях любові, поваги та вірності один до одного, але з часом почуття любові, поваги та розуміння згасли і поступово стосунки між ними зіпсувались та все одно вони неодноразово намагались зберегти сім`ю та жити заради дітей. Однак, це не вдалось, що призвело до остаточного припинення шлюбних відносин у лютому 2026 року. Ведення спільного господарства та шлюбні відносини фактично припинились з лютого 2026 року та не відновлені до теперішнього часу. На теперішній час відповідач проживає окремо. В подальшому підтримувати шлюбні відносини немає сенсу, оскільки у них протилежні погляди на шлюб та сім`ю, ведення домашнього господарства, мають місце несумісності їх поглядів і характерів, вони по суті вже давно сторонні одне одному люди. Між сторонами відсутні спори з приводу розподілу спільного майна та про утримання дитини, оскільки такі питання вирішено в позасудовому порядку.

Відповідач визнав вказані обставини, про що свідчить його заява.

Суд, задовольняючи позов, виходить з наступного:

Так, відповідно ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Відповідно ч.1 ст.55 СК України дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.

Відповідно ч.2 ст.104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Відповідно ч.3 ст.105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Відповідно ч.1 ст.110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Згідно ч.2 ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що має істотне значення.

Відповідно ст.113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Згідно ч.2 ст.114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Згідно ч.2,3 ст.115 СК України рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб. Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Судом встановлено, що сторони у справі перебувають у шлюбі з 30.04.2015 року, від шлюбу мають спільну дитину – донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з матір`ю, спору про місце проживання дитини та з приводу розподілу спільного майна не мають, шлюбні відносини фактично припинені з лютого 2026 року.

А тому суд вважає, що шлюб має бути розірвано, так як подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін.

Відповідач заявила клопотання про залишення після розірвання шлюбу шлюбного прізвища « ОСОБА_4 ».

Відповідно ст.206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Оскільки відповідач фактично визнав пред`явлений до нього позов і визнання відповідачем позову не суперечить закону, тому суд, враховуючи положення ст.206 ЦПК України, ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно ч.1 п.6 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Так як позивач у позові прохала судові витрати покласти на неї, то суд, враховуючи принцип диспозитивності, під час ухвалення рішення не вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати та залишає судові витрати за позивачем.

Керуючись ст.ст. 19, 76-83, 141, 206, 211, 247, 258-259, 264-265, 268, 354 ЦПК України, ст.ст. 110, 112, 113, 114, 115 Сімейного кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований 30.04.2015 року у Ленінському відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції, актовий запис №182.

Після розірвання шлюбу залишити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , шлюбне прізвище « ОСОБА_4 ».

Шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя: С.М. Телегуз