Рішення від 29 червня 2026 р. у справі №420/13428/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/13428/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Лебедєвої Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження у порядку загального позовного провадження з урахуванням особливостей встановлених ст.ст. 268-272 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративну справу за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській, Херсонській областях, в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ІНФОРМАЦІЯ_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській, Херсонській областях, в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якому позивач просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській, Херсонській областях, в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 25.08.2025 у виконавчому провадженні № 78936392 про стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_1 виконавчого збору у розмірі 32000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на підставі виконавчого листа №420/9989/24 виданого 07.08.2025 Одеським окружним адміністративним судом, відповідачем 25.08.2025 року було відкрито виконавче провадження № 78936392. Також, згідно постанови від 25.08.2025 про стягнення виконавчого збору з боржника, яким є позивач, стягнуто виконавчий збір у розмірі 32 000,00 грн. Позивач вказує, що державним виконавцем неправильно визначено розмір виконавчого збору, оскільки спірні відносини, які розглядались у справі №420/9989/24, мають всі ознаки майнового спору. Втім, оскаржуваною у даній справі постановою державного виконавця вирішено стягнути із органу управління Військової служби правопорядку виконавчий збір у розмірі – 32 000,00 грн., тобто в розмірі 4 мінімальних розмірів заробітної плати, виходячи з того, що рішення, яке підлягає примусовому виконанню, має немайновий характер. ІНФОРМАЦІЯ_2 зважаючи на те, що рішення суду у справі, за яким відкрито виконавче провадження № 78936392 є рішенням майнового характеру, наголошує, що сума виконавчого збору мала б скласти 10% від суми розрахованої позивачем виплати грошового забезпечення, на виконання рішення суду.

Також позивач наголошує, що відкриття виконавчого провадження у відношенні боржника, місцезнаходження якого є територія, що розташована в районі проведення воєнних (бойових) дій або тимчасово окупована територія фактично унеможливлює доведення державним виконавцем до відома такого боржника постанови про відкриття виконавчого провадження та інших документів виконавчого провадження, яке у свою чергу робить неможливим подальше дотримання порядку і процедури проведення заходів примусового виконання рішень суду визначених положеннями Законом України "Про виконавче провадження" і Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. № 512/5. ІНФОРМАЦІЯ_1 знаходиться на території Херсонської міської територіальної громади, яка віднесена до переліку територій, на яких ведуться активні бойові дії. Відтак, на спірні правовідносини дії розповсюджується дія абзацу15 пункту 10-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1404-VIII щодо заборони вжиття заходів примусового виконання рішень на території місцезнаходження ІНФОРМАЦІЯ_1 , як боржника у виконавчому провадженні. Також звертає увагу на те, що три місячний строк пред`явлення постанови про стягнення виконавчого збору в розмірі 32 000 грн. від 25.08.2025 року ВП № 78936392 сплинув 25.11.2025 року. Оскільки до Головного управління Казначейства на виконання оскаржувана постанова надійшла 29.04.2026 р., то строк виконання є пропущеним, а постанова про стягнення виконавчого збору такою, що не підлягає виконанню.

З огляду на викладене, позивач уважає постанову відповідача про стягнення виконавчого збору протиправною та такою, що підлягає скасуванню, а тому звернувся до суду з даною позовною заявою.

Ухвалою суду від 18.05.2026 року позовну заяву ІНФОРМАЦІЯ_1 залишено без руху, та надано час для усунення недоліків шляхом надання до суду: належним чином завірену копію оскаржуваної постанови.

29.05.2026 року до Одеського окружного адміністративного суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучена копія оскаржуваної постанови.

Ухвалою суду від 15.06.2026 року відкрито провадження по справі №420/13428/26 з урахуванням особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця та призначено судове засідання на 30.06.2026 року; витребувано з Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській, Херсонській областях, в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України докази по справі, а саме: належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження № 78936392; залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 .

18.06.2026 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідача просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В обгрунтування своєї позиції відповідачем зазначено, що згідно ч. 2 ст. 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. Отже, із тексту даної норми слідує те, що для її застосування державним виконавцем при обчисленні суми виконавчого збору, у виконавчому документі мають бути зазначенні або сума коштів. яка підлягає стягненню з боржника, поверненню боржником, або конкретне майно яке має бути передано стягувачу і вартість якого визначена у виконавчому документі. Водночас, у виконавчому листі Одеського окружного адміністративного суду № № 420/9989/24 виданий 07.08.2025 зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення, тобто вчинити дії, які не мають грошової оцінки. Грошова оцінка може з`явитися лише після виконання боржником дій зазначених у виконавчому документі. При цьому, ані мотивувальна частина, а ні резолютивна частина рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі 420/9989/24, не містять чітких сум грошового забезпечення, яке належало до виплати ОСОБА_1 за спірний в цій справі період. Той факт, що вже під час виконання рішення суду у справі Херсонським зональним відділом була визначена сума боргу, не свідчить на користь висновків про те, що вказане рішення є рішенням майнового характеру. Більш того, на момент відкриття виконавчого провадження сума, що підлягала перерахуванню та виплати, не була відома ні сторонам, ані державному виконавцю. Вказане рішення має не майновий характер, оскільки судовим рішенням не зобов`язано стягнути з боржника відповідні суми (дії, що можливо виконати без участі боржника, списавши відповідні суми з рахунку), а зобов`язано здійснити такі дії, які може вчинити виключно боржник (в даному випадку роботодавець стягувача).

Щодо доводів позивача про заборону здійснення виконавчих дій на території району бойових дій стосовно органу управління Військової служби правопорядку, відповідач зазначає, що положеннями пункту 10-2 Розділу XIII Закону №1404-VІІІ, зокрема, передбачено, що зупиняється у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень –( крім рішень за позовами фізичних осіб про стягнення заробітної плати, грошового забезпечення військовослужбовців, його перерахунку, щодо забезпечення військовослужбовців житлом), боржниками за якими є підприємства оборонно-промислового комплексу, визначені в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, органи військового управління, з`єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, які входять до складу Збройних Сил України, рішень про стягнення з фізичної особи заборгованості за житлово-комунальні послуги на території територіальних громад, що належать до територій, на яких ведуться активні бойові дії, або тимчасово окупованих територій відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованої Російською Федерацією території України, або якщо стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги здійснюється щодо нерухомого майна, яке є місцем постійного проживання такої фізичної особи і було знищено або пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій. Оскільки в рамках виконавчого провадження № 78936392 здійснюється виконання вимог виконавчого листа щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 , відповідач уважає, що виконавче провадження ВП № 78936392 не підлягає зупиненню на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Щодо заборони здійснення виконавчих дій на території району бойових дій, відповідач зауважив, що стягувачем було пред`явлено до виконання виконавчий лист виданий Одеським окружним адміністративним судом № 420/9989/24 виданий 07.08.2025 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), яким відкрито виконавче провадження у місті Одеса, а не на території територіальної Херсонської громади, яка перебуває у зоні активних бойових дій, то на дії державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження не поширюється заборона, передбачена абзацом п`ятнадцятим п. 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження».

Стосовно доводів позивача про орушення строку пред`явлення оскаржуваної постанови до Головного управління Казначейства, відповідач вказує, що за Законом України «Про виконавче провадження», постанови про стягнення виконавчого збору, витрат чи штрафів як виконавчий документ державою/ держорганом пред`являються у 3-місячний строк. Проте воєнний стан зупиняє цей перебіг (розділ XIII Закону України Про виконавче провадження) на період дії військового стану. Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини та норми законодавства, відповідач вважає, що виконавче провадження ВП № 78936392 відкрито з дотриманням законодавства про виконавче провадження, виконавчі дії здійснюються на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

В судове засідання, призначене на 30.06.2025 року, з`явилися представник позивача та представник відповідача. Від представника третьої особи надійшла заява про розгляд справи без їх участі.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити позов в повому обсязі з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував про задоволення позовних вимог та провив відмовити в їх задоволенні з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Суд в судовому засіданні з`ясував думку учасників щодо продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Суд ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання, задовольнив клопотання учасників та на підставі ч. 3 ст. 194 КАС України здійснив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Рішенням Одеським окружним адміністративним судом від 24.10.2024 року у справі 420/9989/24 позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення без застосування п. 4 Постанови КМУ № 704 в редакції, чинній до 24 лютого 2018 року, та п. 1 Приміток до Додатку 1 та Приміток до Додатку 14 до цієї постанови при обчисленні позивачу розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням в період з 29.03.2022 по 19.05.2023 (включно), шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з додатками 1 і 14 до Постанови КМУ №704.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням раніше сплачених сум) за періоди:

- з 29.03.2022 по 31.12.2022 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 1 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії,

- з 01.01.2023 року по 19.05.2023 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період 29.03.2022 року по день фактичної виплати перерахованих сум грошового забезпечення.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Одеським окружним адміністративним судом 07.08.2025 року було видано виконавчий лист у справі № 420/9989/24 про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період 29.03.2022 року по день фактичної виплати перерахованих сум грошового забезпечення.

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кліміченко Галиною Сергіївною від 25.08.2025 року відкрито виконавче провадження № 78936392 по примусовому виконанню виконавчого листа № 420/9989/24 виданого 07.08.2025 року Одеським окружним адміністративним судом про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період 29.03.2022 року по день фактичної виплати перерахованих сум грошового забезпечення.

25.08.2025 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кліміченко Галиною Сергіївною винесено постанову про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 78936392, якою стягнуто з боржника ІНФОРМАЦІЯ_1 виконавчий збір у розмірі 32000,00 грн.

Позивач уважає постанову про стягнення виконавчого збору протиправною та такою, що підлягає скасуванню, а тому звернувся до суду з вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно п.1 ч.1 ст.3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

За приписами ч.1 ст.5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Частинами 4, 8 статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи. Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Відповідно до ст.27 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, по яким Законом встановлено певні особливості).

Відповідно до Закону № 1404-VIII Міністерством юстиції України 02.04.2012 р. прийнято наказ № 512/5, яким затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень (далі - Інструкція № 512/5).

Пунктом 8 розділу ІІІ Інструкції № 512/5 визначено, що стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону № 1404-VIII.

Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.

Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.

Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідачем у постанові від 25.08.2025 року невірно обрахована сума виконавчого збору - за ч.3 ст.27 Закону (щодо рішення немайнового характеру), в той час як виконавчий збір має бути розрахований у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню (ч.2 ст.27 Закону).

Згідно ч.4 ст.27 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

З аналізу вказаних норм Закону слідує, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку з імовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.

Матеріалами справи підтверджено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24.10.2024 року у справі 420/9989/24, зокрема, зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період 29.03.2022 року по день фактичної виплати перерахованих сум грошового забезпечення.

При цьому, ані мотивувальна частина, ані резолютивна частина рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.10.2024 року у справі 420/9989/24, не містять чітких сум компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення, які належать до виплати за спірний в цій справі період.

Отже, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.10.2024 року у справі 420/9989/24 має усі ознаки рішення немайнового характеру.

Той факт, що під час виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.10.2024 року у справі 420/9989/24, військовою частиною була визначена сума боргу, не свідчить на користь висновків про те, що вказане рішення є рішенням майнового характеру. Більш того, на момент відкриття виконавчого провадження сума, що підлягала стягненню, не була визначена у виконавчому документі, що виключало для державного виконавця можливості прийняти постанову про визначення виконавчого збору у розмірі 10 % суми стягнення.

Верховний Суд, у постанові від 28.04.2020 р. у справі № 480/3452/19 зазначив, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання. Суд також зауважив, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору. При цьому, стягнення з боржника виконавчого збору в постанові про відкриття виконавчого провадження є обов`язком державного виконавця.

Таким чином, оскільки у виконавчому документі не була визначена сума перерахованого грошового забезпечення, а відповідно до імперативних приписів ст.27 Закону України "Про виконавче провадження" постанова про стягнення виконавчого збору виноситься державним виконавцем одночасно із постановою про відкриття виконавчого провадження, суд приходить до висновку, що рішення, яке підлягало виконанню, мало ознаки немайнового характеру.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.02.2026 р. у справі № 420/11248/24

Щодо доводів позивача про заборону здійснення виконавчих дій на території району бойових дій стосовно органу управління Військової служби правопорядку, суд зазначає наступне.

Згідно абз.22 п.10-2 розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1404-VIII зупиняється у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень (крім рішень за позовами фізичних осіб про стягнення заробітної плати, грошового забезпечення військовослужбовців, його перерахунку, щодо забезпечення військовослужбовців житлом), боржниками за якими є підприємства оборонно-промислового комплексу, визначені в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, органи військового управління, з`єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, які входять до складу Збройних Сил України, рішень про стягнення з фізичної особи заборгованості за житлово-комунальні послуги на території територіальних громад, що належать до територій, на яких ведуться активні бойові дії, або тимчасово окупованих територій відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованої Російською Федерацією території України, або якщо стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги здійснюється щодо нерухомого майна, яке є місцем постійного проживання такої фізичної особи і було знищено або пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій.

Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що у період дії воєнного стану в Україні не зупиняється вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень за позовами фізичних осіб про стягнення заробітної плати, грошового забезпечення військовослужбовців, його перерахунку, щодо забезпечення військовослужбовців житлом, боржниками за якими є, зокрема, військові частини.

При цьому, суд зазначає, що виконавчим листом № 420/9989/24, який видано 07.08.2025 р., зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період 29.03.2022 року по день фактичної виплати перерахованих сум грошового забезпечення.

Суд зазначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, серед іншого, заробітна плата (грошове забезпечення) (частина перша, друга статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-ІІІ).

З наведеного слідує, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, є складовою заробітної плати (грошового забезпечення).

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного суду від 27 лютого 2024 року у справі № 560/11405/23.

Тобто, способом захисту порушеного права позивача і відповідно способом виконання судового рішення є фактично перерахунок і виплата грошового забезпечення позивача, а тому відсутні підстави для застосування положень абз.22 п.10-2 розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1404-VIII.

Разом з тим, ч.5 ст.27 Закону № 1404-VIII визначено вичерпний перелік обставин за наявності яких виконавчий збір не стягується, зокрема: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" та Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності зазначеними законами.

Відповідно до ч.9 ст.27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст.39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

При цьому, судом не встановлено та позивачем під час розгляду справи не доведено наявність обставин, які є підставою для звільнення боржника від сплати виконавчого збору на підставі частин 5, 9 ст.27 Закону № 1404-VІІІ.

У свою чергу стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Останнє розпочинається з прийняттям постанови про відкриття виконавчого провадження, разом з якою державний виконавець зобов`язаний винести постанову про стягнення виконавчого збору.

Стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку проводить державний виконавець у межах виконавчого провадження, незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми виконавчого збору у випадку примусового виконання.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31.05.2021 у справі № 160/7321/19, від 02.06.2021 р. у справі № 160/4481/20 та від 22.10.2021 р. у справі № 520/17933/2020.

Враховуючи наведене, суд наголошує, що норми абз.22 п.10-2 розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1404-VIII не впливають на обов`язок державного виконавця винести постанову про стягнення виконавчого збору у випадку відкриття виконавчого провадження.

Отже, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування в даному випадку положень абз.22 п.10-2 розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1404-VIII та, відповідно, для скасування постанови про стягнення виконавчого збору.

Щодо доводів позивача про те, що строк виконання постанови від 25.08.2025 року ВП № 78936392 є пропущеним, у зв`язку з чим вона не підлягає виконанню, суд зазначає наступне.

Предметом позову у даній справі є виключно вимоги про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 25.08.2025 року. Таким чином, правовому аналізу та оцінці суду підлягає саме правомірність винесення державним виконавцем оскаржуваної постанови, а не порядок чи строки його подальшого пред`явлення до органів Державної казначейської служби України. Подальше пред`явлення постанови є наслідком її винесення і не може свідчити про протиправність самого рішення органу примусового виконання на момент його прийняття.

Судом встановлено, що постанова про стягнення виконавчого збору у розмірі 32000 грн. винесена головним державним виконавцем 25.08.2025 року. одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження № 78936392 з виконання виконавчого листа № 420/9989/24.

Відповідно до ч.4 ст.27 Закону № 1404-VIII державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору.

Враховуючи, що виконавче провадження відкрито на підставі пред`явленого стягувачем виконавчого листа Одеського окружного адміністративного суду від 07.08.2025 року, дії державного виконавця щодо одночасного винесення 25.08.2025 року оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору повністю відповідають приписам ч.4 ст.27 Закону № 1404-VIII. Жодних порушень чи пропуску строків під час винесення оскаржуваної постанови від 25.08.2025 року судом не виявлено.

Враховуючи викладене, постанова державного виконавця від 25.08.2025 року у виконавчому провадженні № 78936392 про стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_1 виконавчого збору у розмірі 32000,00 грн є правомірною та скасуванню не підлягає.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії”). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії”). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до основних засад адміністративного судочинства, вимог законодавства України, що регулює спірні правовідносини, суд вважає, що позовні вимоги не належать до задоволення.

Підстави для розподілу судових витрат в порядку, передбаченому ст. 139 КАС України, відсутні.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 139, 242-246, 249, 269, 271, 287 КАС України суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській, Херсонській областях, в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вул. Богдана Хмельницького, 34, м. Одеса, 65605, код ЄДРПОУ 45862901), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про визнання протиправною та скасування постанови Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській, Херсонській областях, в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 25.08.2025 року у виконавчому провадженні № 78936392 про стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_1 виконавчого збору у розмірі 32000,00 грн – відмовити.

Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286-288 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 30.06.2026 року.

Суддя Г. В. Лебедєва