Рішення від 29 червня 2026 р. у справі №420/8212/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/8212/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального некомерційного підприємства «Роздільнянська багатопрофільна лікарня» Роздільнянської міської ради, Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального некомерційного підприємства «Роздільнянська багатопрофільна лікарня» Роздільнянської міської ради, Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, в якому позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального некомерційного підприємства «Роздільнянська багатопрофільна лікарня» Роздільнянської міської ради, оформлене витягом № 207/25/1629/В від 24 листопада 2025 року, яким ОСОБА_1 встановлено III групу інвалідності;

визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи в особі Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України", прийняте за результатами розгляду скарги на рішення експертної команди або медикосоціальної експертної комісії, оформлене витягом № 254/26/1586/ВП від 26 лютого 2026 року;

зобов`язати експертну команду з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального некомерційного підприємства «Роздільнянська багатопрофільна лікарня» Роздільнянської міської ради провести повторне оцінювання повсякденного функціонування особи з метою встановлення інвалідності ОСОБА_1 з урахуванням обставин, викладених у позовній заяві, та правової оцінки, наданої судом.

В обґрунтування позовних вимог представник позивачки зазначає, що Рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального некомерційного підприємства «Роздільнянська багатопрофільна лікарня» Роздільнянської міської ради ОСОБА_1 , була визнана особою з інвалідністю III групи, що підтверджується витягом з рішення № 207/25/1629/В від 24 листопада 2025 року. Основним діагнозом є G20 — хвороба Паркінсона. Разом із цим у позивачки наявні численні супутні захворювання, зокрема: первинний двобічний коксартроз (M16.0), міопія (H52.1), фонова ретинопатія та судинні зміни сітківки (H35.0), початкова стареча катаракта (H25.0), хронічна ішемічна хвороба серця (I25.9), атеросклеротична серцево-судинна хвороба (I25.0), гіпертензивна хвороба серця без застійної серцевої недостатності (I11.9), серцева недостатність (I50.9), хронічна фібриляція передсердь (I48.2), спінальний стеноз шийного відділу (M48.02), остеохондроз хребта множинних відділів (M42.10), компресія нервових корінців та сплетінь при ураженнях міжхребцевих дисків (G55.1), цереброваскулярні захворювання (I67.8, I67.2), а також судинний головний біль (G44.1). Крім того, наявні ускладнення основного захворювання, а саме: аносмія (R43.0), порушення вегетативної нервової системи (G90.8), емоційні розлади (R45.89), порушення вестибулярної функції (H81.8), порушення координації (R27.8), порушення ходи та рухливості (R26.8, R26.0), безсоння (G47.0), а також емоційно лабільні розлади органічного ґенезу (F06.6).

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням 10 грудня 2025 року адвокатом Бардуком М.В. було подано скаргу в інтересах ОСОБА_1 до Центру оцінювання функціонального стану особи (ЦОФСО) ДУ “УКРДЕРЖНДІМСПІ МОЗ України”, відповідно до п.57 Постанови КМУ «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» № 1338 від 15 листопада 2024 р. (далі - Постанова № 1338 ). 23 березня 2026 року було отримано витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами розгляду скарги на рішення експертної команди або медико-соціальної експертної комісії № 254/26/1586/ВП від 26 лютого 2026 року. Зазначеним рішенням п. 18 встановлено, що відповідно до критеріїв, визначених Постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи», із змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2024 року № 1542, у особи наявні ознаки інвалідизації, які відповідають III групі інвалідності. Експертною командою встановлено стійкі помірні обмеження щодо можливості пересування, самообслуговування та працездатності, при цьому потенціал до відновлення та реабілітації визнано незначним. За результатами розгляду скарги експертною командою прийнято рішення про призначення III групи інвалідності безстроково, а також підтверджено обґрунтованість попереднього рішення, що оскаржувалося.

З такими рішеннями позивачка не погоджується, оскільки фактичний стан її здоров`я відповідає критеріям для встановлення II групи інвалідності безстроково. Водночас це підтверджує, що як експертною командою Комунального некомерційного підприємства «Роздільнянська багатопрофільна лікарня» Роздільнянської міської ради, так і Центром оцінювання функціонального стану особи не було здійснено повного, всебічного та об`єктивного дослідження наданих медичних документів і фактичних обставин справи, що призвело до прийняття необґрунтованих та протиправних рішень, зокрема, не було враховано дані виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 86 від 14 листопада 2025 року, якою встановлено виражені обмеження щонайменше у двох сферах життєдіяльності.

Окремо позивачка зазначає, що 22 січня 2026 року адвокатом Бардуком М.В. було подано клопотання (вих. № 3/101-11/25) до Центру оцінювання функціонального стану особи (ЦОФСО) ДУ «УКРДЕРЖНДІМСПІ МОЗ України» з проханням забезпечити можливість його участі у розгляді скарги ОСОБА_1 шляхом участі у засіданні експертної команди в режимі відеоконференції.

Відправлення клопотання підтверджується скріншотом з електронної пошти. Необхідність подання такого клопотання обумовлена станом здоров`я позивачки, яка не мала можливості особисто бути присутньою під час розгляду скарги.

Незважаючи на зазначене, подане клопотання було фактично проігноровано: позивачку та її представника не було належним чином повідомлено про дату та час розгляду скарги, а також не забезпечено їх участь у засіданні в режимі відеоконференції. На думку позивачки такі дії свідчать про порушення встановленої процедури розгляду скарги та обмеження права позивачки на участь у розгляді скарги.

Ухвалою суду від 30.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі та зобов`язано відповідача надати належним чином завірені копії усіх документів, матеріалів, листів, повідомлень тощо, які досліджувались та стали підставою для прийняття оскаржуваних рішень. Окрім того відмовлено в задоволенні заяви представника позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

До суду від представника відповідача – Комунального некомерційного підприємства «Роздільнянська багатопрофільна лікарня» Роздільнянської міської ради (далі - відповідач 1) надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнає у повному обсязі, в задоволенні позову просить відмовити.

Представник відповідача 1 у відзиві вказує, що рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (ЕКОПФО) — це документ, який ухвалюється після аналізу стану здоров`я людини, ступеня порушень функціонування та її потреб. Він є підсумком комплексного оцінювання і включає висновки та рекомендації, спрямовані на забезпечення необхідної підтримки. Водночас, вся медична документація ОСОБА_1 була в огляді експертної команди, та Постановою КМУ №1338 не передбачено вказувати у Рішенні експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи перелік документів, які були досліджені при проведенні оцінювання, а тому не зазначення їх у оскаржуваному рішенні не свідчить про їх не дослідження. Рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального некомерційного підприємства «Роздільнянська багатопрофільна лікарня» Роздільнянської міської ради № 207/25/1629/В від 24.11.2025 року було прийнято після аналізу медичної інформації, зокрема: огляду, вивчення, результатів досліджень та висновків, зроблених на основі медичних документів. Діагноз за яким ОСОБА_1 було направлено відповідно до національного класифікатора НК 025:2021 «Класифікатор хвороб та споріднених проблем охорони здоров`я».

Отже, після аналізу медичної інформації, та висновків, зроблених на основі медичних документів та огляду гр. ОСОБА_1 , експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального некомерційного підприємства «Роздільнянська багатопрофільна лікарня» Роздільнянської міської ради було встановлено стійкі помірні обмеження щодо можливості до пересування, самообслуговування та працездатності. Потенціал до відновлення та реабілітації визнано незначним. Рішенням ЕКОПФО було призначено первинно 3 групу інвалідності без повторного строку переогляду.

Представник відповідача 1 наголошує, що рішенням № 254/26/1586 від 26.02.2026 року експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи (м. Дніпро), було підтверджено обґрунтованість та правомірність рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального некомерційного підприємства «Роздільнянська багатопрофільна лікарня» Роздільнянської міської ради щодо встановлення ОСОБА_1 ІІІ групи інвалідності, враховуючи стан хворої на час огляду та надану медичну документацію, висновки якого зазначені у витязі із рішення № 254/26/1586/ВП від 26.02.2026 року, а тому не має підстав для скасування рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального некомерційного підприємства «Роздільнянська багатопрофільна лікарня» Роздільнянської міської ради № 207/25/1629/В від 24.11.2025 року.

Також до суду від представника відповідача – Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» (далі - відповідач 2) надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнає у повному обсязі, в задоволенні позову просить відмовити.

Представник відповідача 2 у відзиві вказує, що фахівцями спеціалізованого медичного органу, законно і обґрунтовано встановлено, що ступені функціональних порушень органів та систем, зазначені у діагнозі ОСОБА_1 , а також відповідний ступінь обмеження життєдіяльності, відповідають критеріям для визначення III групи інвалідності, згідно з чинним законодавством.

Тож, експертна команда ЦОФСО ДУ «УКРДЕРЖНДІМСПІ МОЗ УКРАЇНИ» прийняла рішення про підтвердження рішення Експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального некомерційного підприємства «Роздільнянська багатопрофільна лікарня «Роздільнянської міської ради» від 24.11.2025 року за № 207/25/1629 та не формувала (не виносила) нового рішення.

Також, вказує, що Експертною командою з функціонування особи Комунального некомерційного підприємства «Роздільнянська багатопрофільна лікарня «Роздільнянської міської ради» в період медичного огляду ОСОБА_1 було належним чином враховано її стан здоров`я, наявні діагнози, тривалість хвороби, обмеження життєдіяльності, а також фахівцями в медичній сфері розглянуті усі документи Позивача (виписки, консультаційні висновки, історію хвороби, тощо ), що свідчить про законність дій Експертної команди щодо встановлення III групи інвалідності.

Водночас, питання встановлення або не встановлення особі інвалідності та зміна групи інвалідності, відноситься виключно до компетенції спеціалізованих установ в медичній сфері, які наділені відповідними повноваженнями, що було встановлено вищевказаними судовими актами, отже суд не може перебирати на себе повноваження фахівців МСЕК або ЦОФСО, щодо визначення обґрунтованості міри втрати здоров`я та ступеня обмеження життєдіяльності пацієнта.

Також відповідач 2 звертає увагу на те, що позивачка у своєму позові не навела жодних правових підстав та доказів, що свідчать про порушення процедури прийняття рішень, ні Експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального некомерційного підприємства «Роздільнянська багатопрофільна лікарня «Роздільнянської міської ради», ні Експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України».

Разом із цим, ОСОБА_1 не зазначала у скарзі, що просить очно розглянути скаргу та до експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи ДУ «УКРДЕРЖНДІМСПІ МОЗ УКРАЇНИ» не подавала інших медичних документів, після направлення скарги. Відповідач просить взяти до уваги, що ОСОБА_1 не повідомляла Центр оцінювання функціонального стану особи ДУ «УКРДЕРЖНДІМСПІ МОЗ УКРАЇНИ» про своє бажання бути присутнім на розгляді скарги та скаргу було розглянуто заочно, без особи, за усіма наявними документами в медичній справі та додатками до скарги, що відповідає пункту 67 Порядку № 1338.

Представником позивача подано відповідь на відзиви відповідачів, в яких зазначено, що твердження відповідачів про те, що під час розгляду скарги було «ретельно» вивчено всі документи медико - експертної справи та всі додатки до скарги не відповідає дійсності, в той же час відзив не містить жодного предметного аналізу саме Виписки № 86, яка є головним доказом позову. Відповідач не пояснює, чому зафіксовані в ній два виражені критерії життєдіяльності — трудова діяльність і навчання — не вплинули на результат оцінювання. Натомість відтворюється лише кінцевий висновок із рішення № 254/26/1586/ВП про «стійкі помірні обмеження» щодо пересування, самообслуговування та працездатності.

Також є помилковим довід відповідачів про те, що позивачка не просила очний розгляд скарги, не повідомляла про бажання бути присутньою і не подавала інших медичних документів після направлення скарги, водночас у позовній заяві прямо викладено, що 22.01.2026 адвокатом Бардуком М.В. подано клопотання вих. № 3/101-11/25 до ЦОФСО про забезпечення участі в засіданні в режимі відеоконференції.

Представник позивача вказує, що пункт 67 Порядку, затвердженого постановою КМУ № 1338, прямо визначає, що експертна команда ЦОФСО розглядає скарги очно, заочно або з використанням методів і засобів телемедицини відповідно до відповідних клопотань особи. Пункт 68 цього ж Порядку передбачає, що під час розгляду скарги експертна команда заслуховує пояснення скаржника або його уповноваженого представника, якщо розгляд здійснюється за їх участю. Тобто законодавець прямо визнає процесуальне значення відповідного клопотання особи і не пов`язує його чинність лише з тим, чи міститься таке прохання безпосередньо у тексті самої скарги. Відтак аргумент відповідача про відсутність відповідного прохання саме у скарзі не має правового значення і не спростовує факту подання окремого клопотання. Ігнорування такого клопотання є істотним, а не технічним порушенням. Унаслідок цього позивачка була позбавлена можливості через представника звернути увагу експертної команди на вирішальні документи, насамперед на Виписку № 86, та дати пояснення щодо змісту медичних критеріїв і додаткових медичних записів. Це безпосередньо вплинуло на якість адміністративного перегляду.

В запереченнях на відзив представник відповідача 1 зазначив, що рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального некомерційного підприємства «Роздільнянська багатопрофільна лікарня» Роздільнянської міської ради № 207/25/1629/Р від 24.11.2025 року було прийнято після аналізу медичної інформації, зокрема: огляду, вивчення, результатів досліджень та висновків, зроблених на основі всіх медичних документів, в тому числі і виписки № 86, на яку посилається позивач у своїй відповіді на відзив Медичного закладу, і про начебто її недослідження ЕКОПФО, як заявляє позивач з огляду на свої думки та власне міркування, заснованих на особистих припущеннях.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовувалися вимоги, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка ОСОБА_1 рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального некомерційного підприємства «Роздільнянська багатопрофільна лікарня» Роздільнянської міської ради, була визнана особою з інвалідністю III групи, що підтверджується витягом з рішення № 207/25/1629/В від 24 листопада 2025 року.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням 10 грудня 2025 року адвокатом Бардуком М.В. було подано скаргу в інтересах ОСОБА_1 до Центру оцінювання функціонального стану особи (ЦОФСО) ДУ “УКРДЕРЖНДІМСПІ МОЗ України”, відповідно до п.57 Постанови КМУ «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» № 1338 від 15 листопада 2024 року (далі- Постанова № 1338 ).

За результатами розгляду скарги експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи (м. Дніпро) було прийнято рішення № 254/26/1586 від 26.02.2026, яким відповідно до п.18 було встановлено: «Згідно критеріям Постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 року № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи, із змінами і доповненнями, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2024 року № 1542, ознаки інвалідізації за даним захворюванням, для встановлення 3 групи інвалідності наявні. Встановлено стійкі помірні обмеження щодо можливості до пересування, самообслуговування та працездатності. Потенціал до відновлення та реабілітації визнано незначним. Експертною командою вирішено призначити 3 групу інвалідності на безстроковий термін, попереднє рішення обґрунтовано».

Отже, за результатами розгляду скарги експертною командою прийнято рішення про призначення III групи інвалідності безстроково, а також підтверджено обґрунтованість попереднього рішення, що оскаржувалося.

З даними рішеннями позивачка не погоджується, вважає, що з урахуванням наявних медичних висновків їй має бути встановлено II групу інвалідності.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України від 21.03.1991 року № 875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі - Закон № 875-ХІІ).

Частиною першою статті 2 Закону № 875-XII передбачено, що особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Відповідно до статті 3 Закону № 875-XII, інвалідність повнолітній особі встановлюється за результатами оцінювання повсякденного функціонування особи, проведеного експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною другою статті 6 Закону № 875-XII, особа (її уповноважений представник) має право оскаржити рішення медико-соціальної експертної комісії, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи в порядку адміністративного оскарження відповідно до Закону України «Про адміністративну процедуру» з урахуванням особливостей, встановлених Основами законодавства України про охорону здоров`я, та/або в судовому порядку.

Основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров`я організму, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності визначає Закон України від 06.10.2015 № 2961-IV «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» (далі - Закон № 2961-IV).

Частиною першою статті 1 Закону № 2961-IV встановлено, що інвалідність - міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» (далі - Постанова № 1338) передбачено, що у закладах охорони здоров`я, в яких організовується проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, визначається та затверджується наказом керівника такого закладу охорони здоров`я перелік лікарів, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування особи у складі експертних команд, а також перелік адміністраторів для забезпечення роботи таких команд.

Пунктом 6 Постанови № 1338 встановлено, що керівники обласних державних (військових адміністрацій) повинні забезпечити затвердження переліку закладів охорони здоров`я, в яких організовується проведення оцінювання повсякденного функціонування особи.

Пунктом 3 Постанови № 1338 установлено, що з моменту припинення повноважень, прав і обов`язків медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико - соціальної експертизи, встановлення інвалідності повнолітнім особам, здійснення інших повноважень, прав і обов`язків, визначених Положенням про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою, здійснюється експертними командами відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою.

Розгляд направлень на медико-соціальні експертні комісії, що не завершений до моменту припинення повноважень, прав і обов`язків медико-соціальних експертних комісій, припиняється зазначеними комісіями, а розгляд зазначених направлень здійснюється експертними командами відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою.

У відповідності до п. 7 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Постановою № 1338, проведення оцінювання організовується у закладі охорони здоров`я, в якому затверджено перелік лікарів, які мають право проводити оцінювання.

За змістом положень пп. 2 п. 21 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Постановою № 1338, до електронного направлення додаються електронні копії оригіналів медичних документів, що стосуються захворювання чи стану здоров`я, відповідно до якого особу направлено на проведення оцінювання: документи або інформація, що підтверджують безперервну тимчасову непрацездатність протягом чотирьох місяців з дня її настання чи у зв`язку з одним і тим самим захворюванням протягом п`яти місяців з перервою за останні 12 місяців.

Постановою №1338 затверджено окремий розділ «Критерії встановлення інвалідності», пунктом 5 якого передбачено, що ступінь обмеження життєдіяльності визначається як величина відхилення від нормальної функціональності особи, що впливає на її здатність здійснювати основні життєві активності. Таке визначення базується на об`єктивних критеріях, що включають функціональні, соціальні та психологічні аспекти.

Виділяються чотири основні ступені обмеження життєдіяльності:

легкий ступінь обмеження - особа має незначні труднощі у виконанні деяких повсякденних завдань, але здатна справлятися з основними функціями без сторонньої допомоги;

помірний ступінь обмеження (1 ступінь) - особа має помітні труднощі у виконанні повсякденних завдань, таких як навчання, робота, спілкування, орієнтація, контроль за поведінкою, пересування та самообслуговування;

виражений ступінь обмеження (2 ступінь) - особа стикається з істотними труднощами у виконанні більшості основних активностей, що може включати значні обмеження у навчанні, роботі, спілкуванні та самообслуговуванні, які вимагають регулярної допомоги або спеціальних заходів для покращення якості життя;

значний ступінь обмеження (3 ступінь) - особа має серйозні порушення функцій органів і систем, що призводять до неможливості або істотного зниження здатності виконувати основні життєві функції, що супроводжується потребою в сторонній допомозі для забезпечення базових потреб, таких як догляд, харчування та пересування.

Відповідно до п. 6 розділу «Критерії встановлення інвалідності» Постанови №1338 до критеріїв життєдіяльності людини належать: здатність до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю своєї поведінки, спілкування, навчання, виконання трудової діяльності.

Згідно з пунктом 8 розділу «Критерії встановлення інвалідності» Постанови №1338 підставою для визнання особи особою з інвалідністю є одночасна наявність таких обов`язкових умов:

стійкі порушення функцій організму - хвороба триває не менше 12 місяців, або очікується, що вона триватиме щонайменше 12 місяців або призведе до смерті особи, а також існують мінімальні шанси на значне покращення стану навіть за умов застосування найкращого доступного лікування;

обмеження життєдіяльності - особа має помірний (1 ступінь), виражений (2 ступінь) або значний (3 ступінь) ступінь обмеження здатності до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю своєї поведінки, спілкування, навчання, виконання трудової діяльності;

необхідність вжиття заходів соціального захисту - особа має потребу в підтримці в повсякденному житті, а саме: отриманні послуг з реабілітації, паліативної допомоги, забезпеченні технічними та іншими засобами реабілітації, забезпеченні лікарськими засобами для використання в амбулаторних умовах та/або медичними виробами для використання в амбулаторних та побутових умовах.

В контексті наведених вище критеріїв встановлення інвалідності, при вирішенні питання визнання особи особою з інвалідністю, експертна комісія повинна перевірити наявність або відсутність обов`язкових умов встановлення інвалідності, про що зазначити в своєму рішенні.

Досліджуючи зміст оскарженого рішення, суд зазначає, що воно містить інформації про оцінку усіх перелічених вище критеріїв. Зокрема в п.16 рішення наведено його обґрунтування за результатами оцінювання

Окрім того, зі змісту п. 13 рішення «форма розгляду експертною командою» вбачається, що позивачка брала участь в оцінюванні, зокрема зазначено: очна, в закладі охорони здоров`я.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду, що висловлені у постанові від 18.03.2021 у справі №280/4057/19, загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу оскаржуваного рішення на відповідність вимогам частини 2 статті 2 КАС України, суд встановив, що спірне рішення є обґрунтованим, оскільки відповідачем визначено конкретні підстави прийнятого рішення.

Про протиправність спірного рішення позивачка вказує на те, що під час його прийняття не було враховано медична документація щодо стану її здоров`я.

Водночас, вирішуючи даний спір по суті, суд зазначає, що питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та наявність підстав для визнання його особою з інвалідністю за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.

Таким чином, надання оцінки діагнозу позивача виходить за межі судового розгляду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.06.2020 у справі № 810/5009/18.

Тож, оскільки позивачем не наведено, а судом не встановлено обставин порушення законних прав позивача відповідачем щодо процедури прийняття оскаржуваного рішення, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині визнання протиправним та скасування рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального некомерційного підприємства «Роздільнянська багатопрофільна лікарня» Роздільнянської міської ради, оформлене витягом № 207/25/1629/В від 24 листопада 2025 року, яким ОСОБА_1 встановлено III групу інвалідності, не підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивачки про визнання протиправним та скасування рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи в особі Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України", прийняте за результатами розгляду скарги на рішення експертної команди або медикосоціальної експертної комісії, оформлене витягом № 254/26/1586/ВП від 26 лютого 2026 року, суд дійшов таких висновків.

Основні організаційні засади формування та функціонування експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - експертні команди) визначені Положенням про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, що затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 № 1338 (далі Положення № 1338).

За змістом положень п.п. 57-60 Положення № 1338 рішення експертних команд щодо результатів оцінювання можуть бути оскаржені особами, яким було проведено таке оцінювання (далі - скаржник) (їх уповноваженими представниками), в порядку адміністративного оскарження згідно з вимогами цього Порядку та/або до адміністративного суду.

Скарга на рішення експертної команди щодо результату оцінювання (далі - скарга) подається скаржником (його уповноваженим представником):

у паперовій формі до Центру оцінювання функціонального стану особи;

в електронній формі через електронну систему шляхом звернення до лікаря, який направив.

Розгляд скарг здійснюється експертними командами Центру оцінювання функціонального стану особи.

Скарга може бути подана протягом 40 календарних днів з дня надсилання витягу з рішення експертної команди, що оскаржується, скаржнику (його уповноваженому представнику).

Згідно п. 61 Положення № 1338 скарга, подана з порушенням строку подання без поважних причин, залишається без розгляду.

Не пізніше ніж протягом п`яти робочих днів з дня отримання скарги, поданої з порушенням строку подання без поважних причин:

у разі подання скарги в паперовій формі - Центр оцінювання функціонального стану особи надсилає повідомлення про залишення скарги без розгляду рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) скаржника (його уповноваженого представника), зазначену у відповідній скарзі;

у разі подання скарги в електронній формі - повідомлення про залишення скарги без розгляду відображається в електронній системі для лікаря, який направив, про що він невідкладно повідомляє скаржнику (його уповноваженому представнику).

Рішення експертної команди щодо результату оцінювання, скарга на яке залишена без розгляду відповідно до цього пункту, не може повторно оскаржуватися в порядку адміністративного оскарження до Центру оцінювання функціонального стану особи.

Відповідно до п. п. 67-69 Положення № 1338 експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи розглядає скарги очно, заочно або з використанням методів і засобів телемедицини відповідно до критеріїв визначення форми проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, встановлених у додатку 1, та відповідних клопотань особи.

Експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи під час розгляду скарг:

вивчає рішення експертної команди щодо результату оцінювання, що оскаржується, відео- та/або аудіозапис розгляду експертною командою, на якому було прийнято відповідне рішення (за наявності);

заслуховує пояснення скаржника (його уповноваженого представника), інших осіб, залучених до розгляду скарги (у разі розгляду скарги за участю скаржника або його уповноваженого представника);

за наявності підстав, передбачених цим Порядком, проводить повторне оцінювання.

За результатами розгляду скарги експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи приймає рішення про:

підтвердження оскарженого рішення експертної команди;

скасування оскарженого рішення експертної команди;

формування нового рішення щодо результату оцінювання.

Рішення експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи формується засобами електронної системи. На рішення експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи усіма її членами накладаються кваліфіковані електронні підписи або удосконалені електронні підписи, що базуються на кваліфікованих сертифікатах електронного підпису.

Не пізніше ніж протягом п`яти робочих днів з дня прийняття рішення експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи:

у разі подання скарги в паперовій формі - Центр оцінювання функціонального стану особи надсилає витяг з такого рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) скаржника (його уповноваженого представника), зазначену у відповідній скарзі;

З наведених норм Положення № 1338 слідує висновок, що на Центр оцінювання функціонального стану особи покладено обов`язок здійснити розгляд скарги особи на рішення експертної команди щодо результату оцінювання та ухвалити одне із таких рішень: про підтвердження оскарженого рішення експертної команди; скасування оскарженого рішення експертної команди; формування нового рішення щодо результату оцінювання.

Приписи п. 68 Положення № 1338 містить імперативні вимоги, які встановлюють обов`язок експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи здійснити розгляд скарги особи на рішення експертної команди щодо результату оцінювання функціонального стану особи та ухвалити одне із відповідних рішень.

Разом із цим, п. 67 Положення № 1338 передбачено, що експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи розглядає скарги очно, заочно або з використанням методів і засобів телемедицини відповідно до критеріїв визначення форми проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, встановлених у додатку 1, та відповідних клопотань особи.

В свою чергу, згідно п. 68 Положення № 1338 експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи під час розгляду скарг, зокрема, заслуховує пояснення скаржника (його уповноваженого представника), інших осіб, залучених до розгляду скарги (у разі розгляду скарги за участю скаржника або його уповноваженого представника).

Однією із підстав для скасування рішення позивачкою у позові зазначено те, що експертною командою ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» під час прийняття оскаржуваного рішення була порушена процедура проведення перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального некомерційного підприємства «Роздільнянська багатопрофільна лікарня» Роздільнянської міської ради.

Зокрема, позивачка вказує, що вона не була повідомлена про розгляд скарги, який проведено без участі її представника, яким було подано відповідне клопотання про забезпечення його участі в режимі відеоконференції, що є порушенням вказаного Порядку та прав останньої на участь у такому оцінюванні.

Так, відповідач 2 стверджує, що заперечення позивачки є необґрунтованими, оскільки таке сповіщення не є обов`язковим, посилаючись на приписи п. 67 Положення №1338 щодо можливого заочного розгляду скарги, враховуючи, що позивачкою в скарзі не порушувалось питання про забезпечення її участі у розгляді скарги.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що відповідно до абзацу другого підпункту 2 пункту 8 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338, передбачено, що якщо за результатами перевірки прийнято рішення про необхідність проведення повторного оцінювання особи, про це повідомляється особі, повторне оцінювання якої має бути проведено, на адресу її електронної пошти, а в разі відсутності електронної пошти - шляхом надсилання в паперовій формі протягом п`яти календарних днів засобами поштового зв`язку рекомендованого листа з повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування).

Отже, аналіз вказаного пункту Положення свідчить про обов`язок Центру оцінювання функціонального стану особи повідомити особу про проведення повторного оцінювання у визначений спосіб, а також у разі розгляду скарги на рішення експертної команди, який в тому числі може здійснюється за участі особи або її представника у разі подання ними відповідного клопотання (п. 67 Положення 1338).

Надаючи оцінку запереченням відповідача 2, суд дослідив вимоги скарги представника позивачки від 10.12.2025, у п. 3 яких вказано про те, що ОСОБА_1 готова пройти повторний огляд експертної команди для уточнення обсягу функціональних порушень, що свідчить про порушене позивачкою питання щодо її участі у розгляді справи у разі відповідної необхідності (а.с. 15, зворот).

Про бажання позивачки брати участь в розгляді скарги через представника також свідчить подане її представником Бардук М.В. 22.01.2026 клопотання про розгляд скарги за його участі в режимі відеоконференції. В цьому клопотанні представник просив завчасно повідомити його про дату та час розгляду зазначеної скарги (а.с. 22).

Факт подання вказаного клопотання представник підтвердив скрін-шотом надісланого 22.01.2026 о 15.50 год. клопотання на адресу електронної пошти cofso@ndimspi.gov.ua, яка відповідає електронній пошті Центру оцінювання функціонального стану особи, що вказана на веб-сторінці офіційного сайту відповідача 2 в розділі «Контакти» (а.с. 23).

Проте, відповідач не надав доказів виконання вимог щодо належного повідомлення позивачки та її представника про розгляд скарги, а його твердження неотримання від позивачки клопотань про забезпечення її участі у розгляді скарги спростовані наданими представником позивачки та дослідженими судом доказами, які відповідачем не спростовані.

Вказані дії відповідача, на переконання суду, є порушенням вимог підпункту 2 пункту 8 та пункту 68 Положення №1338.

Окремо суд вважає за необхідне звернути увагу, що Закон України «Про адміністративну процедуру» від 17 лютого 2022 року № 2073-IX (далі - Закон № 2073-IX) регулює відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб`єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ шляхом прийняття та виконання адміністративних актів.

В розумінні п. 1, 3, 4, 11 ч. 1 ст. 2 Закону № 2073-IX адміністративний орган - орган виконавчої влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадова особа, інший суб`єкт, який відповідно до закону уповноважений здійснювати функції публічної адміністрації.

Адміністративний акт - рішення або юридично значуща дія індивідуального характеру, прийняте (вчинена) адміністративним органом для вирішення конкретної справи та спрямоване (спрямована) на набуття, зміну, припинення чи реалізацію прав та/або обов`язків окремої особи (осіб).

Адміністративне провадження - сукупність процедурних дій, що вчиняються адміністративним органом, і прийнятих процедурних рішень з розгляду та вирішення справи, що завершується прийняттям і, в необхідних випадках, виконанням адміністративного акта.

Функції публічної адміністрації - надання адміністративних послуг, здійснення інспекційної (контрольної, наглядової) діяльності, вирішення інших справ за заявою особи або за власною ініціативою адміністративного органу.

Експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за порядком формування та наданими повноваженнями щодо прийняття рішень відповідають критеріям органу публічної адміністрації, тому на них при виконанні повноважень поширюються вимоги Закону № 2073-IX.

Наділення експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи владними повноваженнями також підтверджується тією обставиною, що відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб.

У відповідності до ст. 17 Закону № 2073-IX особа має право бути заслуханою адміністративним органом, надавши пояснення та/або заперечення у визначеній законом формі до прийняття адміністративного акта, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи.

Адміністративний орган зобов`язаний здійснювати інформування та консультування учасників адміністративного провадження з питань, що стосуються адміністративного провадження, а також щодо змісту їхніх прав та обов`язків.

Особа має право у передбаченому законом порядку витребовувати та/або надавати документи, а також інші докази, що стосуються обставин адміністративної справи.

В силу положень ст. 63 Закону № 2073-IX учасник адміністративного провадження має право бути заслуханим адміністративним органом до прийняття рішення у справі, якщо таке рішення може негативно вплинути на його право, свободу чи законний інтерес, крім випадків, передбачених цим Законом.

Право учасника адміністративного провадження бути заслуханим реалізується ним шляхом подання до адміністративного органу своїх пояснень та/або заперечень у спосіб, передбачений цим Законом для подання заяви.

Адміністративний орган інформує учасника адміністративного провадження про можливі негативні наслідки його неучасті у провадженні та ненадання пояснень та/або заперечень у справі, у тому числі у разі оскарження адміністративного акта.

Заслуховування не проводиться, якщо: 1) необхідно вжити негайних заходів для запобігання заподіянню шкоди; 2) відповідно до законодавства вимагається негайне прийняття рішення; 3) адміністративний орган приймає відповідний адміністративний акт в автоматичному режимі; 4) прохання заявника є очевидно безпідставним.

З наведеного нормативно-правового регулювання адміністративної процедури вбачається, що орган публічної адміністрації повинен проінформувати особу, звернення якої розглядається, про права та обов`язки, в тому числі право брати участь у процедурі адміністративного провадження, а у випадку негативних для особи наслідків, які тягне за собою адміністративний акт - заслуховування особи проводиться в обов`язковому порядку.

Відповідач не надав до суду доказів інформування позивачки про його права та обов`язки, в тому числі право бути заслуханим та право надавати документи. Отже, проведення розгляду справи експертною командою без участі позивача є порушенням вищенаведених вимог Закону № 2073-IX.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що здійснений поза межами чітко визначених процедурних гарантій розгляд скарги, в даному випадку є підставою для визнання прийнятого за результатами такої скарги рішення неправомірним.

Підсумовуючи вищевикладене, суд погоджується з доводами позивачки щодо недотримання відповідачем 2 принципу належного урядування під час прийняття спірного рішення з огляду на порушення процедури його ухвалення.

Отже, суд вважає, що права позивачки підлягають захисту шляхом визнання протиправним та скасування рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи в особі Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України", прийняте за результатами розгляду скарги на рішення експертної команди або медико соціальної експертної комісії, оформлене витягом № 254/26/1586/ВП від 26 лютого 2026 року.

Із цих підстав, суд вважає, що належним способом захисту прав позивачки буде зобов`язання Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» повторно розглянути скаргу на рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального некомерційного підприємства «Роздільнянська багатопрофільна лікарня» Роздільнянської міської ради від 24.11.2025 року за № 207/25/1629, яким ОСОБА_1 , була визнана особою з інвалідністю III групи.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

За подання даного адміністративного позову позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 3 194 грн 88 коп. за 3 вимоги немайнового характеру.

Разом з тим, даний адміністративний позов містить 2 вимоги немайнового характеру та 1 похідну вимогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, враховуючи те, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, слід стягнути з Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» на користь позивача суму сплаченого судового збору у розмірі 1064,96 коп.

Керуючись ст. ст. 9, 72-73, 77, 90, 242, 245, 255, 295 КАС України суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального некомерційного підприємства «Роздільнянська багатопрофільна лікарня» Роздільнянської міської ради, Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи в особі Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" № 254/26/1586 від 26.02.2026, оформлене витягом № 254/26/1586/ВП від 26 лютого 2026 року, прийняте за результатами розгляду скарги на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №207/25/1629 від 24.11.2025.

Зобов`язати Центр оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» повторно розглянути скаргу на рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального некомерційного підприємства «Роздільнянська багатопрофільна лікарня» Роздільнянської міської ради від 24.11.2025 року за № 207/25/1629, яким ОСОБА_1 , була визнана особою з інвалідністю III групи.

Стягнути з Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1064,96 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.

Відповідно до ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 );

Відповідач: Державна установа «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» (49005, м. Дніпро, провул. Феодосія Макаревського, 1-А код ЄДРПОУ 03191673);

експертна команда з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального некомерційного підприємства «Роздільнянська багатопрофільна лікарня» Роздільнянської міської ради (код ЄДРПОУ 01998851, адреса: вул. Європейська, будинок 1, місто Роздільна, Роздільнянський район, Одеська область, 67400).

Суддя П.П. Марин