Рішення від 29 червня 2026 р. у справі №420/3348/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3348/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі судді Бутенка А.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якій просить суд:

- визнати протиправними дії Департаменту патрульної поліції щодо передчасного подання виконавчого документа, який не набрав чинності (постанови ЕНА №5517680 від 19.08.2025р.) на виконання до Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України для примусового виконання;

- визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №80130840 від 03.02.2026;

- визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження №80130840 від 06.02.2026;

- зобов`язати Приморський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України повернути ОСОБА_1 кошти в розмірі 1491,00 грн.;

- стягнути з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 5000 грн у відшкодування завданої моральної шкоди;

- стягнути з Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 3000 грн у відшкодування завданої моральної шкоди.

Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що заступник командира Батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмельницького району Управління патрульної поліції в Вінницькій області Департаменту патрульної поліції безпідставно протиправно звернувся до виконавчої служби із заявою про примусове виконання постанови ЕНА №5517680 від 19.08.2025р., оскільки вона не набрала законної сили та на момент звернення не підлягала примусовому виконанню.

06.05.2026 року від Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надійшов відзив на позовну заяву в обґрунтування якого зазначено, що державним виконавцем не здійснено жодних порушень норм Закону України "Про виконавче провадження" та законодавства України в цілому тому жодних законних підстав для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 03.02.2026 року ВП №80130840, постанови про закінчення виконавчого провадження від 06.02.2026 року ВП№80130840 немає.

20.05.2026 року від Департаменту патрульної поліції надійшов відзив на позовну заяву в якому зазначено, що нарядом батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області ДПП під час несення служби на стаціонарному посту поліції, що розташований на 243 км АД М-21, в с. Махнівка, Хмільницького району, Вінницької області, відносно позивача винесено постанову про адміністративне правопорушення ЕНА № 5517680 від 19.08.2025 року за частиною п`ятою статті 121 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн., за фактом керування транспортним засобом Hyundai IX35 державні номерні знаки НОМЕР_1 (далі – ТЗ), без використання засобів пасивної безпеки (ременем), що у свою чергу є порушенням вимог підпункту «в» пункту 2.3 ПДР України. Позивач не погодившись з даною постановою поліцейського, звернувся до Приморського районного суду м. Одеси із позовною заявою до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення ЕНА № 5517680 від 19.08.2025. Приморським районним судом м. Одеси ухвалено рішення від 24.11.2025 у справі № 522/19616/25 яким позовні вимоги позивача залишено без задоволення. Позивач непогодившись з таким рішенням суду першої інстанції, подав до П`ятого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24.11.2025 у справі № 522/19616/25. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.01.2026 відкрито апеляційне провадження у справі № 522/19616/25. Проте про факт відкриття апеляційного провадження, відповідач дізнався 27.01.2026, а саме отримавши в системі електронного документообігу Національної поліції України (далі – СЕД), ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2026 про призначення справи № 522/19616/25 до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження в приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду з 29 січня 2026 року, що підтверджується скрін-витягом із системи СЕД. Після отримання відомостей про апеляційне провадження у даній справі, батальйоном патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області ДПП, невідкладно (в силу обсягу навантаження та опрацювання документів аналогічного змісту), до Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) направлено лист від 09.02.2026 за вих № 1641 про відкликання постанови про накладення адміністративного стягнення ЕНА № 5517680 від 19.08.2025.

Заяви чи клопотання від сторін не надходило.

Процесуальні дії, вчинені судом.

10.02.2026 року справа № 420/3348/26 за результатами автоматизованого розподілу була передана для розгляду судді Одеського окружного адміністративного суду Іванову Е.А.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 24.02.2026 року позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправним дії та постанов та зобов`язання вчинити певні дії повернуто позивачу без розгляду.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.03.2026 року ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року про повернення позовної заяви скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Розпорядженням керівника апарату Одеського окружного адміністративного суду «Про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи» від 27.04.2026 року № 84, у зв`язку із звільненням ОСОБА_2 з посади судді Одеського окружного адміністративного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 420/3348/26.

27.04.2026 року справа № 420/3348/26 за результатами автоматизованого розподілу була передана для розгляду судді Одеського окружного адміністративного суду Бутенку А.В.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 04.05.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Обставини справи.

19.08.2025 року нарядом батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області ДПП під час несення служби на стаціонарному посту поліції, що розташований на 243 км АД М-21, в с. Махнівка, Хмільницького району, Вінницької області, відносно позивача винесено постанову про адміністративне правопорушення ЕНА № 5517680 від 19.08.2025 року за частиною п`ятою статті 121 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн., за фактом керування транспортним засобом Hyundai IX35 державні номерні знаки НОМЕР_1 (далі – ТЗ), без використання засобів пасивної безпеки (ременем), що у свою чергу є порушенням вимог підпункту «в» пункту 2.3 ПДР України.

Не погоджуючись із постановою про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 5517680 від 19.08.2025 року позивач 14.07.2025 року звернулася до Приморського районного суду м. Одеси із позовною заявою.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 24.09.2025 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання дій протиправними та скасування постанови серії ЕНА № 5517680 від 19.08.2025 року.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 24.11.2025 року у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання дій протиправними та скасування постанови – відмовлено.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2026 року рішення Приморського районного суду м.Одеси від 24 листопада 2025р. - залишено без змін.

21.01.2026 року за вих.№ 923 141/21/20-2026 заступником командира батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області ДПП на адресу Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) направлено заяву щодо примусового виконання у порядку статті 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення, постанови серія ЕНА № 5517680 від 19.08.2025 року у справі про адміністративне правопорушення для стягнення з ОСОБА_1 штраф у розмірі 1020 грн.

30.01.2026 року ОСОБА_1 сплатив штраф за постановою ЕНА №5517680 від 19.08.2025 року в розмірі 510,00 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією від 30.01.2026 року.

31.01.2026 року позивач звернувся до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України та Управління патрульної поліції у Вінницькій області із заявою в якій просив залучити надані докази оскарження постанови та сплати штрафу до матеріалів справи про адміністративне правопорушення та вважати штраф сплаченим в повному обсязі, про що внести інформацію у відповідні електронні бази даних.

03.02.2026 року головним державним виконавцем Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Біликом Ростиславом Валерійовичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 80130840 за постановою № ЕНА № 5517680 виданою 19.08.2025 року, виданої ДПП УПП у Вінницькій області Батальйон ПП з обслуговування Хмільницького району про стягнення штрафу у сумі 1020,00 грн.

06.02.2026 року головним державним виконавцем Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Біликом Ростиславом Валерійовичем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 80130840 у зв`язку із виконання боржником вимог виконавчого документу в повному обсязі.

09.02.2026 року командир батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області ДПП направив на адресу Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) лист щодо повернення постанови ЕНА № 5517680 від 19.08.2025 року відносно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в зв`язку з надходженням інформації про вчасну оплату штрафу в добровільний термін, на протязі 15 днів з дня винесення постанови, відповідно до вимог ч. 1 ст. 307 КУпАП (до відкриття виконавчого провадження).

20.02.2026 року начальником відділу державної виконавчої служби видано розпорядження про повернення на користь ОСОБА_1 1122 грн. при примусовому виконанні виконавчого документа № ЕНА № 5517680, виданого 19.08.2025 р.

Вважаючи, що постанова винесена державним виконавцем передчасно, оскільки постанова про адміністративне правопорушення законної сили не набрала, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.

Джерела права й акти їх застосування.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ч. 1 ст. 13 Закону України №1404-VІІІ «Про виконавче провадження» (далі Закон №1404) під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 1 ст. 18 Закону №1404-VІІІ визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону №1404-VІІІ виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання)(п.1 ч. 4 ст. 4 Закону №1404-VІІІ).

Водночас, відповідно до ст. 298 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) постанова про накладення адміністративного стягнення є обов`язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами.

Згідно пункту 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Порядок прийняття постанов про адміністративні правопорушення, набрання ними законної сили, їх оскарження, тощо, передбачені нормами КУпАП.

Так, частиною 1 статті 283 КУпАП визначено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення.

Відповідно до частини 1 статті 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов:

1) про накладення адміністративного стягнення;

2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу;

3) про закриття справи.

Згідно зі статтею 287 КУпАП постанова суду про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржена в порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ст. 285 КУпАП постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.

Пунктом 3 частини 1 статті 288 КУпАП визначено, що постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено: постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Відповідно до статті 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Частина 1 статті 291 КУпАП визначає, що постанова адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 26 цього Кодексу, постанов по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованого в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксованого за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованого в режимі фотозйомки (відеозапису), а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксоване в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення, або під час її виконання у випадках, передбачених частиною першою статті 300-1 цього Кодексу(частина 2 ст. 291КУпАП).

За приписами ст. 299 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншими законами України.

При оскарженні постанови про накладення адміністративного стягнення, постанова підлягає виконанню після залишення скарги без задоволення, за винятком постанов про застосування заходу стягнення у вигляді попередження, а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу, крім постанов про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, установленого частиною першою статті 307 цього Кодексу.

Постанова про накладення адміністративного стягнення звертається до виконання органом (посадовою особою), який виніс постанову.

При цьому згідно з ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Відповідно до статті 300-2 КУпАП у разі несплати штрафу особами, зазначеними у частині першій цієї статті, постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті підлягає примусовому виконанню протягом 30 днів з дня набрання нею законної сили.

У разі оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті перебіг строків, визначених цією статтею, зупиняється до розгляду скарги.

Висновки суду.

В силу положень ст. 308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, встановлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

Тобто, у випадку оскарження особою постанови про накладення адміністративного стягнення обов`язок зі сплати штрафу у такої особи, виникає з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У той же час, у разі скасування судом оскаржуваного штрафу та набрання судовим рішенням законної сили - підстави для такої сплати взагалі відсутні.

Тобто законодавством чітко визначено, що постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху, у випадку їх оскарження, не можуть бути направлені на примусове виконання до завершення процедури оскарження та не раніше ніж через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 19.08.2025 року відносно ОСОБА_1 поліцейським БПП з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області капралом поліції Осьмірко О.О. було складено постанову про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5517680 від 19.08.2025, якою притягнуто позивача до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 510 гривень за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП

29.08.2025 року позивач звернувся до районного суду із позовом до Департаменту патрульної поліції про визнання дій протиправними та скасування постанови серії ЕНА № 5517680 від 19.08.2025 року.

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 24.09.2025 року (справа № 522/19616/25-Е) прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання дій протиправними та скасування постанови серії ЕНА № 5517680 від 19.08.2025 року.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 24.11.2025 року у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання дій протиправними та скасування постанови – відмовлено.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2026 року рішення Приморського районного суду м.Одеси від 24 листопада 2025р. - залишено без змін.

Однак, незважаючи на зазначене вище, 21.01.2026 року заступником командира батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області ДПП на адресу Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) направлено заяву щодо примусового виконання у порядку статті 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення, постанови серія ЕНА № 5517680 від 19.08.2025 року у справі про адміністративне правопорушення для стягнення з ОСОБА_1 штраф у розмірі 1020 грн.

Разом із тим, у даному випадку, постанова серії ЕНА № 5517680 від 19.08.2025 року, відповідно до якої, позивач мав право або ж сплатити суму штрафу в добровільному порядку або оскаржити таку постанову в 15 денний строк з дня її отримання. Позивач скористався своїм правом на судове оскарження постанови та своєчасно звернувся до суду, про що зазначено в ухвалі Приморського районного суду м.Одеси від 24.09.2025 року у справі №522/19616/25-Е.

Таким чином, строки сплати суми штрафу в силу приписів КУпАП мали бути зупинені.

У такому випадку, виключно після набрання судовим рішенням Приморського районного суду м.Одеси законної сили та несплати суми штрафу позивачем в добровільному порядку у командира батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області ДПП з`являється обов`язок направити до примусового виконання постанову серії ЕНА № 5517680 від 19.08.2025 року.

Проте, суд зазначає, що станом на час звернення командира батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області ДПП до Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України із заявою про примусове виконання постанови серії ЕНА № 5517680 від 19.08.2025 року, вказана постанова серії ЕНА № 5517680 від 19.08.2025 року не набрала законної сили.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку про протиправність дій Департаменту патрульної поліції, які виразилися у передчасному поданні виконавчого документа, який не набрав чинності (постанови ЕНА № 5517680 від 19.08.2025 року) на виконання до Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України для примусового виконання.

Щодо визнання протиправними та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження №80130840 від 03.02.2026 року та постанови про закінчення виконавчого провадження №80130840 від 06.02.2026 року, суд зазначає наступне.

Аналізуючи наведені вище положення законодавства в контексті цієї справи слід зазначити, що державний виконавець у визначений ч.5 ст.26 Закону №1404-VIII строк приймає до примусового виконання виконавчий документ (тобто відкриває виконавче провадження), який містить відомості про набрання ним законної сили.

При цьому, обов`язку перевірки державним виконавцем відомостей про набрання виконавчим документом законної сили Закон №1404-VIII не містить.

Судом для вирішення спору враховано висновки Верховного Суду у постанові від 06.05.2020р. у справі №815/6844/17, відповідно до яких, органи ДВС і приватні виконавці у силу Закону №1404-VIII не наділені повноваженнями перевірки факту оскарження відповідної постанови (виконавчого документу) в судовому порядку, перевірки правильності заповнення найменувань сторін виконавчого провадження тощо. Так, отримавши виконавчий документ, державний виконавець обтяжений обов`язком винести постанову про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня.

Отже, у державного виконавця, в даному випадку, відсутній обов`язок встановлений законодавством, перевіряти, зокрема, і наявність судового провадження.

Суд не вбачає підстав для відступу від зазначеної правової позиції.

Суд погоджується із тим, що державний виконавець, отримавши заяву стягувача про примусове виконання та виконавчий документ, що відповідає вимогам Закону №1404-VIII, має, встановлений ч.5 ст.26 Закону обов`язок, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа прийняти постанову про відкриття виконавчого провадження. Як уже зазначалося вище, отримавши виконавчий документ, державний виконавець обтяжений обов`язком винести постанову про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня.

Отже, станом на 03.02.2026 року констатувавши відповідність виконавчого документа вимогам ст.4 Закону №1404-VIII, у тому числі в частині настання строку набрання ним законної сили, державний виконавець не мав правових підстав для повернення постанови № ЕНА № 5517680 виданою 19.08.2025 року без прийняття до виконання та, в силу вимог закону, був зобов`язаний винести постанову про відкриття виконавчого провадження.

При цьому, слід наголосити, що відповідне повідомлення про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення до органу (посадової особи), що її виніс, жодним чином не впливає на стан виконавчого провадження та права і обов`язки виконавця. За цих обставин, відсутні підстави для висновку про протиправність постанови від 03.02.2026 року про відкриття виконавчого провадження ВП № 80130840.

З огляду на вказане постанова про відкриття виконавчого провадження від 03.02.2026 року ВП № 80130840 відповідає критеріям законності та обґрунтованості згідно з частиною другою статті 2 КАС України, при винесенні якої відповідач діяв на підставі, у спосіб та у межах повноважень, визначених законом.

З аналізу положень Закону №1404-VIII вбачається, що виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. Банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" може та повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладати арешт, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України "Про виконавче провадження".

Крім того, суд звертає увагу, що позивач звернулася до Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України із заявою щодо закриття виконавчого провадження, після відкриття державним виконавцем виконавчого провадження ВП № 80130840.

Отже, суд зазначає, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 03.02.2026 року та постанова про закінчення виконавчого провадження від 06.02.2026 року, винесені у межах виконавчого провадження ВП № 80130840 у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», та у спосіб і порядок визначений виконавчим документом.

Згідно правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 11.10.2016 у справі №816/4340/14, визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі й обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень.

Суд звертає увагу, що нормами спеціального закону не передбачено дій державного виконавця, а саме перевірки факту оскарження відповідної постанови (виконавчого документу) в судовому порядку на момент пред`явлення такого до примусового виконання у разі якщо таке мало місце, а відкриття виконавчого провадження державним виконавцем, як одним суб`єктом владних повноважень, в даному відбулось у зв`язку з тим, що інший суб`єкт владних повноважень, в даному випадку поліція, передала документи на примусове виконання, хоча й правові підстави у останнього для цього були відсутні.

За правилами пунктів 2, 10 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, а також обрати інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

При цьому належним способом захисту порушеного права є лише такий спосіб, який відповідає вимогам матеріального закону і призводить до поновлення прав позивача до такого стану, що існував до порушення права, а якщо відновлення такого стану є неможливим - компенсує позивачу шкоду, завдану неправомірним рішенням.

Зважаючи на те, що виконавчий документ, а саме постанова серії ЕНА № 5517680 від 19.08.2025 року, на дату звернення її до примусового виконання, не набрала законної сили та, як наслідок, не могла бути підставою для відкриття виконавчого провадження, суд дійшов висновку про протиправність постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 80130840 від 03.02.2026 року та постанови про закінчення виконавчого провадження від 06.02.2026 року, та як наслідок необхідності їх скасування.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання Приморський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України повернути ОСОБА_1 кошти в розмірі 1491,00 грн., суд зазначає наступне.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 20.02.2026 року начальником відділу державної виконавчої служби видано розпорядження про повернення на користь ОСОБА_1 1122 грн. при примусовому виконанні виконавчого документа № ЕНА № 5517680, виданого 19.08.2025 р.

Щодо позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Приписами статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до частини 1 статті 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, встановлене Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої суб`єктом владних повноважень, сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17.

Відповідно до п.4 Постанову Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року №4 позивач повинен зазначити у чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно, з яких міркувань він виходить, визначаючи розмір моральної шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Позивачем у позовній заяві не зазначено обставини, якими обґрунтовується вимога про стягнення моральної шкоди, не наведено обґрунтований розрахунок суми моральної шкоди у розмірі 50000 грн., яку позивач просить стягнути з Військової частини НОМЕР_2 , не зазначено та не надано доказів, що підтверджують обставини, якими обґрунтовується вимога, на підтвердження розміру заподіяної шкоди; не навів обґрунтований розрахунок цієї суми, про яку заявлено у позовних вимогах.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволенні позовних вимог в цій частині.

У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) і «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що решта аргументів (доводів) сторін, які мають значення для правильного вирішення спору, на вирішення спірних правовідносин не впливають та не змінюють судовий розсуд цього спору за результатами судового процесу.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Суд зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, однак позивач в ході судового розгляду справи не доведено ґрунтовності пред`явлених вимог.

В той же час, згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини у справі «Голдер проти Сполученого Королівства», згідно з якою саме небезпідставність доводів позивача про неправомірність втручання в реалізацію його прав є умовою реалізації права на доступ до суду.

Отже, звертаючись до суду з позовом про захист своїх прав, позивач обтяжений обов`язком довести "небезпідставність" своїх доводів щодо порушеного права за захистом якого він звернувся до суду, надавши відповідні докази, зі змісту яких можливо встановити наявність спору саме на момент звернення до суду.

Таким чином, проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Розподіл судових витрат.

Згідно з вимогами ст.139 КАС України судові витрати не стягуються, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 77, 90, 139, 242-246, 250 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (вул. Федора Ернста 3, Київ 48, 03048, код ЄДРПОУ 40108646), Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вул. Пастера, 58, м. Одеса, 65001, код ЄДРПОУ 41404999) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Департаменту патрульної поліції, які виразилися у передчасному поданні виконавчого документа, який не набрав чинності (постанови ЕНА № 5517680 від 19.08.2025 року) на виконання до Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України для примусового виконання.

3. Визнати протиправною та скасувати постанову Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про відкриття виконавчого провадження №80130840 від 03.02.2026 року.

4. Визнати протиправною та скасувати постанову Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про закінчення виконавчого провадження №80130840 від 06.02.2026 року.

5. В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя А.В. Бутенко