Рішення від 29 червня 2026 р. у справі №420/34015/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/34015/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Радчука А.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду від 29.01.2026 року по справі №420/34015/25 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до НОМЕР_2 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до НОМЕР_2 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ), у якій позивач просив суд:

визнати бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 військової частини НОМЕР_5 (ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) індексації грошового забезпечення відповідно до вимог пункту 5 абзаців 4, 5, 6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №10783, з 15.07.2019 року по 12.07.2025 року протиправними;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 військової частини НОМЕР_5 (ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення з 15.07.2019 року по 12.07.2025 року відповідно до вимог пункту 5 абзаців 4, 5, 6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №10783;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 військової частини НОМЕР_5 (ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 в період з 15.07.2019 року по 12.07.2025 року проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 військовій частині НОМЕР_5 . Проте, у період проходження військової служби з липня 2019 року по липень 2025 року відповідачем не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення, відповідно до вимог пункту 5 абзаців 4, 5, 6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №10783, що слугувало підставою звернення позивача до суду з даним позовом.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29.01.2026 року по справі №420/34015/25, яке набрало законної сили 03.03.2026 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до НОМЕР_2 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) про перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період 15.07.2019 року по 12.07.2025 року.

24.04.2026 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 , подана представником, про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду від 29.01.2026 року по справі №420/34015/25.

Заява обґрунтована тим, що у задоволенні позовних вимог було відмовлено з підстав того, що застосування положень абз. 4-6 п. 5 Порядку № 1078 можливе тільки у разі якщо підвищення тарифних ставок (посадових окладів) відбулось під час проходження служби військовослужбовцем, якщо розмір підвищення його доходу дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Однак, станом на березень 2018 року позивач не проходив військову службу, та відповідно права на індексацію грошового забезпечення в березні 2018 року не мав. Заявник вказує, що представнику позивача – адвокату ХАЙНАЦЬКІЙ І.О. 12.02.2026 року під час розмови з позивачем стало відомо, що останній в період з 08.08.2015 року по 08.06.2019 рік проходив військову службу за контрактом та був курсантом Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Б.Хмельницького, що підтверджується витягом з послужного списку капітана ОСОБА_3 .

Зазначені обставини сторона позивача вважає нововиявленими, що і стало підставою звернення до суду з відповідною заявою. У якості підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами заявник посилається на пункт 1 ч. 2 ст. 361 КАС України.

Ухвалою суду від 29.04.2026 року заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду від 29.01.2026 року по справі №420/34015/25 залишено без руху з підстав пропуску строку звернення до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, встановленого п. 1 ч. 1 ст. 363 КАС України.

На виконання ухвали суду від 29.04.2026 року представником позивача подано заяву про усунення недоліків заяви, у якій заявлено клопотання про визнання поважною причини пропуску строку та поновлення цього строку. Заяву мотивовано тим, що 12.02.2026 року під час розмови з позивачем представнику стало відомо, що останній в період з 08.08.2015 року по 08.06.2019 рік проходив військову службу за контрактом та був курсантом Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Б.Хмельницького. 17.02.2026 року представником отримано копію витягу з послужного списку капітана ОСОБА_3 (П-012113) на адвокатський запит №13/02/26 від 12.02.2026 р., що підтверджується листом №08/1608-26-Вих від 17.02.2026. Отримавши року копію витягу з послужного списку, представником було зроблено запит до Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Б.Хмельницького щодо розміру грошового забезпечення позивача за лютий, березень 2018 року із зазначенням усіх складових грошового забезпечення. 21.03.2026 представником отримано відповідь від 17.03.20206 №09.01/3217-26-Вих з довідкою №51 від 17.03.2026 року про розмір грошового забезпечення позивача, що підтверджуються поштовим конвертом “Укрпошта”. Отже, строк звернення із заявою пропущено з поважних причин.

Ухвалою суду від 05.06.2026 року поновлено позивачу пропущений з поважних причин строк звернення до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. Відкрито провадження за нововиявленими обставинами у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи та призначено судове засідання на 16 червня 2026 року об 11:00 год.

У судове засідання, призначене на 16.06.2026 року – 11:00 год., учасники справи, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, не з`явились.

Відповідно до ч. 2 ст. 368 КАС України, неявка заявника або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Згідно з ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на викладене, справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов та заява про перегляд за нововиявленими обставинами, судом встановлено наступне.

Як встановлено судом при розгляді справи, ОСОБА_1 , з 15.07.2019 року по 12.07.2025 року проходив військову службу у НОМЕР_2 Прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ).

Відповідно до Витягу з наказу начальника НОМЕР_2 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) від 15.07.2019 року №156-ос ОСОБА_1 з 13.07.2019 року зараховано у списки особового складу та поставлено на всі види забезпечення.

Відповідно до Витягу з наказу начальника НОМЕР_2 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) від 12.07.2025 року №331-ос ОСОБА_1 з 12.07.2025 року виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення, у зв`язку з вибуттям до нового місця служби.

Позивач звернувся до відповідача з заявою від 27.08.2025 року, в якій просив нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 15.07.2019 року по 12.07.2025 року, відповідно до вимог пункту 5 абзаців 4, 5, 6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №10783.

Листом від 05.09.2025 року вих. № 09/Л-474/469 НОМЕР_2 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) повідомив позивачу про відсутність підстав для виплати суми індексації грошового забезпечення у підвищеному розмірі у спірний період.

Вважаючи протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 військової частини НОМЕР_5 щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення відповідно до вимог пункту 5 абзаців 4, 5, 6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №10783, з 15.07.2019 року по 12.07.2025 року, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини щодо виплати позивачу фіксованої індексації грошового забезпечення за період з 15.07.2019 року по 12.07.2025 року, суд виходив з наступного, зокрема.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, яка набрала чинності 01.03.2018, затверджено нові збільшені схеми тарифних розрядів та ставок за посадами та тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців.

З огляду на зазначене, березень 2018 року, в якому відбулось підвищення посадового окладу позивача, та відповідно і інших складових грошового забезпечення, є базовим для обчислення індексу споживчих цін, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з наступного місяця, тобто з квітня 2018 року.

Згідно інформації Держстату України, розміщеному на їх офіційному веб-сайті, про індекс споживчих цін:

- індекс споживчих цін у березні 2018 склав 101,1;

- індекс споживчих цін у квітні 2018 року склав 100,8;

- індекс споживчих цін у травні 2018 року склав 100,0;

- індекс споживчих цін у червні 2018 року склав 100,0;

- індекс споживчих цін у липні 2018 року склав 99,3;

- індекс споживчих цін у серпні 2018 року склав 100,0;

- індекс споживчих цін у вересні 2018 року склав 101,9.

- індекс споживчих цін у жовтні 2018 року склав 101,7.

Відповідно до положень Порядку № 1078, розрахунок індексу споживчих цін здійснюється наростаючим підсумком, починаючи з місяця наступного за базовим.

Оскільки березень 2018 року є базовим місяцем (значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків та індексація грошового забезпечення відповідно не нараховується), індекс споживчих цін у листопаді 2018 року склав 103,7 (1,008*1,00*1,00*0,993*1,00*1,019*1,017*100).

Отже, індекс споживчих цін не перевищував 103% до листопада 2018 року.

У листопаді ж 2018 року індекс споживчих цін за вказаний місяць складав 103,7%.

З урахуванням положень Порядку № 1078, оскільки індекс споживчих цін у листопаді 2018 року складає 103,7%, то у наступному місяці (грудень 2018 року) і підлягає індексація грошового забезпечення військовослужбовців.

У період з 01 березня 2018 року позивачем не оскаржується розрахунок величини приросту індексу споживчих цін.

Позивачем у період з 20.08.2018 року по 22.04.2025 року оскаржується сума індексації, яка виплачується у разі настання обставин, передбачених абзацами 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, які проігноровано відповідачем при розрахунку індексації в березні 2018 року.

Надаючи оцінку наведеним обставинам справи, суд зазначає наступне.

У постанові від 09 травня 2023 року по справі № 120/2234/22-а Верховний Суд провів аналіз застосування Порядку №1078 та навів релевантні висновки (пункти 69-87 постанови), а саме:

Порядок №1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, “поточної” та “індексації-різниці”.

Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.

У разі виникнення спору щодо індексації грошових доходів, коло обставин, які є істотними для справи; факти, що підлягають встановленню; характер спірних правовідносин; матеріальний закон, який їх регулює, - залежать від виду індексації, з приводу якої існує спір.

Щодо поточної індексації, то право працівника на її отримання виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 1 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку №1078).

Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку №1078).

Щодо “фіксованої” суми індексації, то слід зазначити, що Закон України “Про індексацію грошових доходів населення” і Порядок №1078 такого поняття не містять.

Цей термін фігурував у Додатку 4 до Порядку №1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 червня 2012 року №526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.

Проте постановою Уряду №1013 від 9 грудня 2015 року цей Додаток був викладений у новій редакції і з 1 грудня 2015 року у цьому Додатку, як і в цілому Порядку №1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.

З 1 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 1 грудня 2015 року до 1 квітня 2021 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:

сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);

сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає Суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, Верховний Суд дійшов висновку, що повноваження військової частини щодо виплати цієї суми індексації не є дискреційними. Своєю чергою, обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати такий вид індексації грошового забезпечення.

З урахуванням того факту, що 1 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” від 30 серпня 2017 року №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку №1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

Системний і цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 Порядку №1078 дають Верховному Суду підстави зробити висновок, що у зв`язку із підвищенням у березні 2018 року доходу ОСОБА_1. Військовій частині НОМЕР_1 належало вирішити питання, чи має останній право на отримання суми індексації-різниці, а якщо так, то у якому розмірі.

Указані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21, від 29 березня 2023 року у справі №380/5493/21, від 6 квітня 2023 року у справі №420/11424/21, від 20 квітня 2023 року у справі №320/8554/21 із подібними правовідносинами.

Як вже було зазначено, з 01.03.2018 набрала чинності постанова Кабміну України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” від 30.08.2017 № 704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців.

Таким чином, для оскаржуваного періоду, починаючи з 01.03.2018 індекс споживчих цін за 1 або 100 є встановленим в березні 2018 року.

Враховуючи приписи абз. 2, п.5 Порядку №1078, ст. 4 Закону України № 1282-XII, офіційні дані, що містяться на сайті Державної служби статистики України щодо індексів споживчих цін, то лише у жовтні 2018 року поріг індексації 103% перевищено для військовослужбовців, з чим позивач погоджується.

Разом з тим, підвищення посадового окладу у певному місяці не тягне за собою безумовне припинення виплати індексації у подальших після нього періодах (місяцях), оскільки індексація не нараховується лиш за умови, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Проаналізувавши абз. 3-5 п.5 Порядку №1078, суд вбачає, що вони здійснюють правове регулювання виплати індексації за тих чи інших умов конкретно в місяці підвищення грошового доходу, яким за обставинами даної справи є березень 2018 року.

При цьому, згідно абз. 6 п. 5 Порядку №1078 до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Зазначена норма свідчить про те, що у випадку позивача, якщо розмір підвищення його грошового доходу в березні 2018 року не перевищив суму індексації, що мала скластися в цьому місяці, то визначена сума індексації (як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу), має продовжуватися йому виплачуватися до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців або до дати звільнення його зі служби.

Верховний Суд у вищезазначених справах дійшов висновку, що для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, то буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити:

- розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А);

- суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);

- чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Як уже було зазначено, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 16 січня 2025 року у справі № 160/19515/23, від 20.03.2025 у справі № 380/6731/24, від 11.04.2025 у справі № 560/752/24, від 20.03.2025 у справі № 160/24039/21.

Щодо суми індексації, яка мала скластися в березні 2018 року:

Величина приросту індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в березні 2018 року складає 253,30%.

Даний розрахунок в тому числі підтверджено листом Мінсоцполітики від 28.09.2021 року №5211/0/290-21/51 (додаток до позовної заяви).

У березні 2018 року прожитковий мінімум складав 1762,00 грн.

Відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку №1078 сума індексації за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 березня 2018 року помножити на величина приросту індексу споживчих цін і поділити на 100. Тобто: 1762,00 грн. * 253,30% / 100 = 4463,15 грн.

Таким чином, розмір індексації грошового забезпечення, яка мала скластися в березні 2018 року, складає 4463,15 грн.

З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Таким чином, для обчислення індексації-різниці підлягає порівнянню та аналізу грошове забезпечення конкретного військовослужбовця.

Як встановлено судом, позивач проходив військову службу у НОМЕР_2 Прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) з 15.07.2019 року по 12.07.2025 року.

Відповідно до Витягу з наказу начальника НОМЕР_2 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) від 15.07.2019 року №156-ос ОСОБА_1 з 13.07.2019 року зараховано у списки особового складу та поставлено на всі види забезпечення.

Відповідно до Витягу з наказу начальника НОМЕР_2 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) від 12.07.2025 року №331-ос ОСОБА_1 з 12.07.2025 року виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення, у зв`язку з вибуттям до нового місця служби.

Суд зазначає, що застосування положень абз. 4-6 п. 5 Порядку № 1078 можливе тільки у разі якщо підвищення тарифних ставок (посадових окладів) відбулось під час проходження служби військовослужбовцем, якщо розмір підвищення його доходу дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

У період лютий - березень 2018 року ОСОБА_1 військову службу не проходив та відповідно права на індексацію грошового забезпечення в березні 2018 року не мав.

… На момент підвищення тарифних ставок в березні 2018 року, згідно постанови КМУ №704, позивач не проходив військову службу та не отримував доходу, а отже в спірних правовідносинах не можливо розрахувати розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року та дослідити перевищення розміру підвищення доходу суми можливої індексації, оскільки розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року має обчислюватись виходячи з суми грошового забезпечення позивача (включно зі всіма складовими грошового забезпечення, які не мають разового характеру), яке в лютому та березні 2018 року йому не нараховувалось і не виплачувалось.

… За таких обставин, суд вважає, що позивач не набув права на отримання індексації-різниці, оскільки за спірний період проходження служби (з 15.07.2019 року по 12.07.2025 року) не мало місце підвищення постійних складових грошового забезпечення військовослужбовців, а тому у відповідача не виникло обов`язку порівнювати суму підвищення доходу з нарахованою за цей місяць позивачеві індексацією.

Враховуючи викладене, підстави для задоволення позовних вимог щодо виплати позивачу фіксованої індексації грошового забезпечення за період з 15.07.2019 року по 12.07.2025 року відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 361 КАС України, судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно з ч. 2 ст. 361 КАС України, підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.

Стаття 362 КАС України визначає, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати заяву про перегляд судового рішення суду будь-якої інстанції, яке набрало законної сили, за нововиявленими або виключними обставинами.

Звернувшись із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду від 29.01.2026 року по справі №420/34015/25, позивач через свого представника зазначив, що 12.02.2026 року під час розмови з позивачем представнику стало відомо, що останній в період з 08.08.2015 року по 08.06.2019 рік проходив військову службу за контрактом та був курсантом Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Б.Хмельницького. 17.02.2026 року представником отримано копію витягу з послужного списку капітана ОСОБА_3 (П-012113) на адвокатський запит №13/02/26 від 12.02.2026 р., що підтверджується листом №08/1608-26-Вих від 17.02.2026. Отримавши року копію витягу з послужного списку, представником було зроблено запит до Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Б.Хмельницького щодо розміру грошового забезпечення позивача за лютий, березень 2018 року із зазначенням усіх складових грошового забезпечення. 21.03.2026 представником отримано відповідь від 17.03.20206 №09.01/3217-26-Вих з довідкою №51 від 17.03.2026 року про розмір грошового забезпечення позивача, що підтверджуються поштовим конвертом “Укрпошта”.

Вказані обставини, а саме факт проходження позивачем військової служби та отримання грошового забезпечення, зокрема станом на лютий-березень 2018 року, сторона позивача вважає нововиявленими.

Надаючи оцінку наведеним обставинам на предмет належності їх до нововиявлених обставин справи, суд виходить з наступного.

У якості підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами заявник посилається на пункт 1 ч. 2 ст. 361 КАС України, тобто істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Як зазначено вище, відповідно до положень абз. 4 пункту 5 Порядку №1078 право на отримання суми індексації-різниці виникає за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Таким чином, для обчислення індексації-різниці підлягає порівнянню та аналізу грошове забезпечення конкретного військовослужбовця за лютий та березень 2018 року.

У рішенні від 29.01.2026 року суд, відмовляючи у задоволенні позову, виходив із того, що за наявними у матеріалах справи письмовими доказами, позивач у період лютий - березень 2018 року військову службу не проходив та відповідно права на індексацію грошового забезпечення в березні 2018 року не мав.

Однак, до заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами стороною позивача надані докази, згідно яких позивач у період з 08.08.2015 по 08.06.2019 рр. проходив військову службу за контрактом та був курсантом Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Б.Хмельницького, що підтверджується копією витягу з послужного списку капітана ОСОБА_3 .

Згідно довідки №51 від 17.03.2026 року про розмір грошового забезпечення позивача за період з 08.08.2015 по 08.06.2019 рр., розмір грошового забезпечення позивача складав:

у лютому 2018 року – 245,00 грн.

у березні 2018 року – 700,00 грн.,

Отже, грошовий дохід позивача у березні 2018 року збільшився на 455,00 грн.

Відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума належної позивачу індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а саме: 4463,15 грн. – 455,00 грн. = 4008,15 грн. (де 4463,15 грн. це сума можливої індексації, а 455,00 грн. - розмір підвищення доходу позивача).

На підставі викладеного, відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078, позивач має право на отримання індексації-різниці у розмірі 4008,15 грн., починаючи з 01.03.2018 року.

Вирішуючи спір суд враховує, що відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», зупинено на 2023 рік дію Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

Відповідно до Закону «Про Державний бюджет України на 2024 рік», починаючи з 1 січня 2024 року, обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком.

З січня по липень 2024 року права на поточну індексацію не виникало, оскільки приріст індексу споживчих цін (ІСЦ) не перевищував поріг індексації 103%, який перевищено у серпні 2024 року.

Водночас, підстав для зупинення виплати індексації-різниці у 2024-2025 рр. не виникало.

На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги в частині нарахування та виплати індексації-різниці грошового забезпечення за період з 15.07.2019 по 12.07.2025 рр. є частково обґрунтованими, а саме за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року, а також за період з 01.01.2024 року по 12.07.2025 року.

За період з 01.01.2023 по 31.12.2023 рр. засовується пункт 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», яким зупинено на 2023 рік дію Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

Суд зазначає, що обставини проходження позивачем військової служби у період з 08.08.2015 по 08.06.2019 рр. та отримання грошового забезпечення є істотними для справи, проте у зв`язку з відсутністю доказів не були встановлені судом.

Водночас, вказані обставини могли та мали бути відомі стороні позивача на час розгляду справи.

Однак, враховуючи проходження позивачем військової служби в умовах воєнного стану та з метою дотримання права позивача на доступ до суду, суд дійшов до висновку щодо можливості врахувати встановлені вище обставини, як нововиявлені.

Зокрема, у постанові від 29.11.2024 року у справі №120/359/24 Верховний Суд сформував правовий висновок у правовідносинах щодо пропуску процесуального строку, у зв`язку з проходженням особою військової служби:

1. Обмеження доступу до правової допомоги: під час служби військовослужбовці можуть перебувати у віддалених, в тому числі й небезпечних місцях, де відсутній доступ до адвокатів чи інших правових ресурсів, що обмежує можливість своєчасного звернення до суду.

2. Виконання обов`язків служби: військовослужбовці, особливо в умовах воєнного стану, часто перебувають у стані, коли фізично або психологічно неможливо займатися приватними справами, зокрема ініціювати судові спори.

3. Фактор часу: участь військовослужбовця у довготривалих операціях, навчаннях або відрядженнях може унеможливити дотримання, визначеного процесуальним законом, строку для звернення до суду.

4. Повага до особливого статусу військовослужбовців: враховуючи виконання військовослужбовцями важливої функції із захисту держави, законодавство та судова практика мають враховувати обставини, пов`язані з проходженням військової служби, як вагому підставу для поновлення строку.

5. Обов`язок держави забезпечувати реалізацію принципу рівного доступу до правосуддя: проходження військової служби може суттєво ускладнити реалізацію особами цього права, а отже, з метою належного забезпечення зазначеного принципу, може визнаватися об`єктивною причиною пропуску процесуального строку.

Суд вважає, що вказані висновки можуть бути застосовані й до спірних правовідносин в контексті того, що проходження позивачем військової служби в умовах воєнного стану може ускладнити реалізацію військовослужбовцями доступу до правосуддя, тому суд має враховувати обставини, пов`язані з проходженням військової служби у питаннях дотримання процесуального законодавства.

Відповідно до ч. 4 ст. 368 КАС України, за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може:

1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі;

2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення;

3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що заява про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення у справі №420/34015/25 є такою, що підлягає задоволенню.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 369 КАС України у разі задоволення заяви про перегляд судового рішення з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 2 частини п`ятої статті 361 цього Кодексу, та скасування судового рішення, що переглядається, суд ухвалює рішення - якщо переглядалося рішення суду.

Отже, з урахуванням встановлених судом обставин справи, з метою повного та ефективного захисту прав позивача, суд вважає доцільним:

визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 за періоди з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року, а також з 01.01.2024 року по 12.07.2025 року індексації грошового забезпечення із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 4008,15 грн. відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078;

зобов`язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за періоди з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року, а також з 01.01.2024 року по 12.07.2025 року із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 4008,15 грн. відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.

Що стосується позовних вимог в частині нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 (далі - Порядок № 159).

Згідно зі статями 1, 2 Закону № 2050-ІІІ, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Із наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Основною умовою для виплати громадянину компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 159, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: заробітна плата (грошове забезпечення).

Аналіз наведених положень дає підстави вважати, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів на один і більше календарних місяців.

У постановах від 15.10.2020 року у справі №240/11882/19, від 29 квітня 2021 року у справі №240/6583/20 Верховний Суд вказав, що використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Суд зазначає, що нарахування та виплата на користь позивача спірної індексації грошового забезпечення ще не відбулось.

Відлік часу, відповідно до якого відповідач має здійснити нарахування та виплати спірної індексації грошового забезпечення починається з дати набрання рішенням суду у даній справі законної сили.

Враховуючи відсутність підстав вважати, що право на отримання компенсації буде порушене відповідачем, задоволення позову у цій частині буде свідчити про вирішення спору, який ще відсутній, тобто на майбутнє, що суперечить засадам адміністративного судочинства та його принципам.

За таких обставин, у цій частині позовних вимог суд вважає необхідним відмовити, оскільки їх заявлено передчасно.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 16.05.2019 у справі № 134/89/16-а, від 10.02.2020 у справі № 134/87/16-а, від 05.03.2020 у справі № 140/1547/19, від 24.01.2023 у справі № 200/10176/19-а, від 11.08.2023 у справі № 380/103/22.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За вимогами ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов слід задовольнити частково.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до п. 1, п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір” від 08.07.2011 року № 3674-VI, позивач був звільнений від сплати судового збору, відповідно, підстави для розподілу судових витрат в порядку, передбаченому ст. 139 КАС України, відсутні.

Керуючись ст.ст. 77, 90, 205, 241-246, 361, 368, 369 КАС України,

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду від 29.01.2026 року по справі №420/34015/25 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до НОМЕР_2 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.01.2026 року у справі №420/34015/25 у зв`язку з нововиявленими обставинами - скасувати.

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до НОМЕР_2 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 за періоди з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року, а також з 01.01.2024 року по 12.07.2025 року індексації грошового забезпечення із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 4008,15 грн. відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.

Зобов`язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за періоди з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року, а також з 01.01.2024 року по 12.07.2025 року із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 4008,15 грн. відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.

В іншій частині позову – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку і строки, встановлені ст.ст. 293, 295 КАС України.

Суддя А.А. Радчук

.