Рішення від 29 червня 2026 р. у справі №420/8561/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Суд: Одеський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо

Дата: 29 червня 2026 р.

Справа: №420/8561/26

Суддя: Радчук А.А.

Справа № 420/8561/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Радчука А.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльність та стягнення одноразової грошової винагороди,

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , в якій позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність військової частина НОМЕР_2 , щодо невиплати одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень на користь ОСОБА_1 відповідно до постанови Кабінет Міністрів України від 11 лютого 2025 р. № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану»;

стягнути на користь ОСОБА_1 з військової частини НОМЕР_2 одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн. гривень відповідно до постанови Кабінет Міністрів України від 11 лютого 2025 р. № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового i 3 начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на момент повномасштабного вторгнення (24.02.2022) позивачу було 22 повних роки та він проходив військову службу. Під час проходження військової служби неодноразово приймав участь у протидії збройної агресії та під час виконання обов`язків отримав травму, пов`язану із захистом Батьківщини. У зв`язку з прийняттям КМУ постанови від 11 лютого 2025 р. № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», позивач звернувся до відповідача із рапортом щодо виплати одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень. Проте, відповідач відмовив у здійсненні належних виплат з мотивів того, що позивач призваний на військову службу до початку повномасштабного вторгнення.

Вважаючи протиправною бездіяльність військової частина НОМЕР_2 щодо невиплати одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень, позивач звернувся до суду з даним позовом.

У своїх доводах позивач посилається на те, що перебування станом на 24.02.2022 на військовій службі не впливає на набуття права з отримання одноразової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 153, оскільки як в редакції на момент її прийняття, так і в подальшому в редакції внесених до неї змін, вказана Постанова не містить таких умов та/або обмежень у виплаті спірної грошової винагороди щодо осіб, які до введення на території України воєнного стану вже проходили військову службу, а в подальшому під час воєнного стану, перебуваючи на військовій службі, продовжили дію контракту про проходження військової служби. Позивач 26.03.2021 уклав контракт про проходження громадянами України військової служби в ЗСУ на посадах осіб сержантського і старшинського складу строком на три роки, який був продовжений військовою частиною до закінчення воєнного стану та досягнення 25 років. 26.03.2024 військова частина НОМЕР_2 продовжила дію контракту на період дії воєнного стану з позивачем, якому на цей час було 24 роки. У зв`язку з викладеним позивач просить захистити його право на гарантовану державою грошову винагороду.

Ухвалою суду від 02.04.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі в порядку ч. 5 ст. 262 КАС України без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

15.04.2026 року відповідачем подано відзив на позовну заяву.

Відповідно до відзиву, відповідач проти задоволення позову заперечує, з позовними вимогами не погоджується, з огляду на наступне.

Відповідач зазначив, що відповідно до даних особової справи та військово-облікових документів військовослужбовця, з 19.11.2019 по 25.03.2021 позивач проходив строкову військову службу у військовій частині НОМЕР_4 . Відповідно до ст. 20 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” позивач зарахований на військову службу за контрактом строком на 3 (три) роки з 26.03.2021 по 25.03.2024. З 25.03.2021 по 13.12.2022 позивач проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_4 . З 14.12.2022 по 19.01.2024 позивач проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_5 . З 19.01.2024 позивач продовжує проходити службу у військовій частині НОМЕР_2 на посаді оператора групи військової частини НОМЕР_2 .

Щодо наявності підстав для виплати позивачу одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою КМУ від 11 лютого 2025 р. № 153, відповідач зазначив, що право на отримання одноразової грошової винагороди мають громадяни України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які на момент набрання чинності постановою КМУ № 153 були молодші 25 років та були призвані або прийняті на військову службу під час воєнного стану, тобто в період з 24 лютого 2022 року до 13 лютого 2025 року, а також проходять військову службу станом на момент виникнення права на отримання одноразової грошової винагороди, тобто є діючими військовослужбовцями та брали безпосередню участь у бойових діях. Відповідач вказує, що позивач уклав перший контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу строком на 3 (три) роки 26.03.2021 (до початку введення воєнного стану), про що було зазначено в листі командира військової частини НОМЕР_2 від 17.02.2026 №1834/143/732, яким було відмовлено у задоволені рапорту від 04.02.2026 №985 щодо виплати одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. грн. Враховуючи, що позивач був призваний і уклав перший контракт щодо проходження військової служби не під час воєнного стану, відповідач вважає, що перебування позивача на військовій службі не відповідає сукупності умов, визначених пунктом 4 Постанови №153, тому правові підстави для нарахування та виплати йому одноразової грошової винагороди відсутні.

04.05.2026 року представником позивача подано відповідь на відзив.

У відповіді на відзив представник позивача наполягав на тому, що перебування позивача станом на 24.02.2022 на військовій службі не впливає на набуття права на отримання одноразової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 153, оскільки вказана Постанова не містить таких умов та/або обмежень у виплаті спірної грошової винагороди щодо осіб, які до введення на території України воєнного стану вже проходили військову службу, а в подальшому під час воєнного стану, перебуваючи на військовій службі продовжили дію контракту про проходження військової служби до досягнення 25 років.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд вирішує справу за наявними у ній матеріалами в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходить військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_2 ; має статус учасника бойових дій, про що видане посвідчення серії НОМЕР_6 від 29.02.2024 року.

Згідно записів військового квитка серії НОМЕР_7 , 16.11.2019 року позивач прийняв військову присягу; у період з 11.10.2019 по 19.11.2019 рр. був курсантом у військовій частині НОМЕР_8 ; у період з 19.11.2019 по 13.12.2022 рр. проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_4 ; у період з 14.12.2022 по 30.01.2024 рр. проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_5 ; з 01.02.2024 р. проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .

Позивач проходить військову службу за контрактом.

Згідно витягу з наказу командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України від 26.03.2021 №22-РС, наказано з військовослужбовцем строкової військової служби матросом ОСОБА_2 укласти контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України строком на 3 (три) роки, прийняти його на військову службу за контрактом осіб рядового складу і призначити кулеметником відділення охорони взводу охорони роти охорони військової частини НОМЕР_4 .

26.03.2021 року позивачем укладено Контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу з Міністерством оборони України в особі командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України контр-адмірала ОСОБА_3 щодо проходження військової служби у військовому званні матрос, на посаді кулеметник відділення охорони взводу охорони роти охорони військової частини НОМЕР_4 , АДРЕСА_3 .

Контракт укладений строком на три роки.

Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 01.02.2024 №28, матроса ОСОБА_4 , призначеного наказом командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від "19" січня 2024 року №11-РС на посаду кулеметника відділення охорони взводу охорони роти охорони військової частини НОМЕР_2 , з 01 лютого 2024 року зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення.

Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 27.03.2024 №76, на підставі абзацу 4 пункту 2 частини 8 статті 23 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", позивачу продовжено строк дії попереднього контракту понад встановлений строк, на період дії воєнного стану.

21.10.2025 року військовою частиною НОМЕР_5 видано Довідку №2732/убд про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, згідно якої матрос ОСОБА_1 в період з 05.06.2023 по 28.06.2023 брав (брала) участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Донецька обл., Волноваський р-н, Великоновосілківська селищна ТГр Запорізька обл, Пологівський р-н, Малинівська сільська ТГр. Підстава: журнал бойових дій військової частини НОМЕР_5 .

17.07.2023 року військовою частиною НОМЕР_5 складено Довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №2261, якою засвідчено, що 28 червня 2023 року матрос ОСОБА_1 отримав мінно-вибухову травму. За обставин: 28.06.2023 року в результаті ворожого обстрілу в районі н.п. Приютне, Запорізької області. Вважати поранення, що отримано матросом ОСОБА_2 таким, що отримане під час виконання обов`язків військової служби, а саме виконання бойового завдання під час забезпечення здійснення заходів з національної безпеки та оборони Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку Збройних Сил Російської Федерації у результаті обстрілу з боку противника. Вказана подія не пов`язана з необережністю, порушенням техніки безпеки чи неналежним виконанням службових обов`язків, з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення та не є наслідком дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження. Під час бойових дій був у засобах індивідуального захисту, а саме шоломі кевларовому та бронежилеті. ТАК, ПОВ`ЯЗАНЕ З ЗАХИСТОМ БАТЬКІВЩИНИ. Підстава: Розпорядження ГК ЗСУ № 452т/УО від 15.05.2023 року.

Згідно Довідки ВЛК військової частини НОМЕР_9 від 17.11.2023 №4171, Порання, травма, ТАК, ПОВ`ЯЗАНІ ІЗ ЗАХИСТОМ БАТЬКІВЩИНИ.

30.01.2026 року позивач подав командиру військової частини НОМЕР_2 рапорт, яким просив на підставі абзацу 4 статті 4 постанови Кабінет Міністрів України від 11 лютого 2025 р. № 153 виплатити йому винагороду у розмірі 1 млн. гривень.

Рапорт зареєстрований 04.02.2026 за вхід. №985 на 19 арк.

За результатами розгляду рапорту, командиром військової частини НОМЕР_2 позивачу надано відповідь від 17.02.2026 року вих. №1834/143/732, за змістом якої рапорт позивача не задоволено з тих підстав, що матрос ОСОБА_5 уклав перший контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу строком на 3 (три) роки 26.03.2021 (не під час воєнного стану).

Вважаючи протиправною бездіяльність військової частина НОМЕР_2 щодо невиплати одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою КМУ від 11 лютого 2025 р. № 153, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Пунктом 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

У подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався та на момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні триває.

Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначає Закон України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 року № 389-VIII (далі - Закон № 389-VIII).

Згідно із статтею 1 Закону № 389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII, який також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

За визначенням ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами (ч. 4 ст. 2 Закону).

Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 14 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»).

Згідно зі статтею 1 Закону України від 20.12.1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.2 ст.1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 затверджений Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 р. за № 745/32197) (надалі – Порядок №260).

Відповідно до пункту 4 розділу I Порядку №260, грошове забезпечення військовослужбовців із числа осіб офіцерського складу, в тому числі слухачів (ад`юнктів, докторантів), рядового, сержантського та старшинського складу (крім військово-службовців строкової служби), включає:

посадовий оклад;

оклад за військовим званням;

надбавку за вислугу років;

підвищення посадового окладу під час проходження військової служби на території населених пунктів, яким надано статус гірських, та на острові Зміїний;

надбавки за особливості проходження служби, за службу в Силах спеціальних операцій Збройних Сил, кваліфікацію, кваліфікаційну категорію, виконання функцій державного експерта з питань таємниць, роботу в умовах режимних обмежень, безперервний стаж на шифрувальній роботі, почесні та спортивні звання;

доплати за науковий ступінь та за вчене звання;

премію;

морську винагороду, винагороди за стрибки з парашутом, за розшук, піднімання, розмінування та знешкодження вибухових предметів, тралення і знешкодження мін, за водолазні роботи та за бойове чергування;

одноразові грошові допомоги після укладення першого контракту, для оздоровлення, для вирішення соціально-побутових питань, у разі звільнення з військової служби;

інші виплати, які здійснюються відповідно до чинного законодавства України.

13.02.2025 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану» (далі – Постанова КМУ №153).

Пунктом 3 Постанови КМУ №153 (в редакції на дату її прийняття) установлено, що:

1) учасниками експериментального проекту є:

громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил на посади рядового складу;

Збройні Сили;

Міністерство оборони;

військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил;

2) координатором експериментального проекту є Міністерство оборони;

3) фінансування експериментального проекту здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

Пунктом 4 Постанови КМУ №153 (в редакції на дату її прийняття) установлено, що:

особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.

Постановою Кабінету Міністрів України від 1 квітня 2025 р. № 387 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. № 153.

Зокрема, зміни стосувались розповсюдження дії Постанови КМУ № 153 на проходження військової служби у Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 липня 2025 р. №942, яка набула чинності 07.08.2025 р., внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України, у зв`язку з чим пункт 4 доповнений абзацами такого змісту:

«виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та:

були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу;

проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу “молодший лейтенант”;

проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання.».

На підставі викладеного, пунктом 4 Постанови КМУ №153 (в редакції зі змінами від 08.04.2025 та від 07.08.2025, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що:

громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується;

виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та:

проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання.

Одночасно постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. № 153 затверджений Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану (далі – Порядок №153 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 1 Порядку №153, метою експериментального проекту є підвищення рівня укомплектованості особовим складом бойових військових частин (підрозділів) Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби шляхом удосконалення механізму залучення громадян України віком від 18 до 25 років до проходження військової служби за контрактом та створення додаткових мотиваційних чинників для цього.

Відповідно до пункту 2 Порядку №153, під час воєнного стану в рамках реалізації експериментального проекту на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби на посади рядового складу строком на один рік можуть бути прийняті громадяни України віком від 18 до 25 років.

Відповідно до пункту 2-1 Порядку №153, громадяни України віком від 18 до 25 років в рамках реалізації експериментального проекту можуть бути прийняті на військову службу до Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби за контрактом осіб рядового складу на посади, пов`язані з експлуатацією безпілотних систем, строком на два роки.

Пунктом 7 Порядку №153 передбачено, що контракт з громадянами України, зазначеними в пункті 2 цього Порядку, укладається строком на один рік з обов`язковою умовою безпосередньої участі таких громадян у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців протягом дії контракту.

Контракт з громадянами України, зазначеними у пункті 2-1 цього Порядку, укладається строком на два роки з обов`язковою умовою безпосередньої участі таких громадян у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше дванадцяти місяців протягом дії контракту.

Укладення нового контракту з громадянами України, зазначеними у пунктах 2 і 2-1 цього Порядку, які проходили військову службу на умовах експериментального проекту, здійснюється відповідно до статті 19 та частини четвертої статті 23 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”.

Пунктом 13 Порядку №153 передбачено, що під час воєнного стану особи, які уклали контракт на умовах, визначених цим Порядком, призначаються до військових частин відповідно до переліку, затвердженого Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії або Адміністрацією Держприкордонслужби.

Однією з обов`язкових умов проходження військової служби є безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком не менше шести місяців за сукупністю протягом дії контракту. Для громадян України, зазначених у пункті 2-1 цього Порядку, однією з обов`язкових умов проходження військової служби є безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком не менше дванадцяти місяців за сукупністю протягом дії контракту.

Таким чином, кваліфікуючими умовами для набуття права на отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень в порядку п. 4 Постанови КМУ №153 є одночасна сукупність таких факторів, як:

1) належність до осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил у статусі діючого військовослужбовця станом на дату набрання чинності цією постановою;

2) призов або прийняття на військову службу під час воєнного стану у віці до 25 років до набрання чинності цією постановою;

3) безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою; або безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон);

4) відсутність притягнення до кримінальної, адміністративної відповідальності (два або більше разів) під час проходження військової служби, а також діючих дисциплінарних стягнень.

Щодо відповідності позивача цим умовам, суд встановив наступне.

Що стосується першої умови - належність до осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил у статусі діючого військовослужбовця станом на дату набрання чинності Постановою КМУ №153.

Отже, на момент набрання чинності Постановою КМУ №153 (13.02.2025) позивач був діючим військовослужбовцем.

Щодо другої умови - призов або прийняття на військову службу під час воєнного стану у віці до 25 років до набрання чинності Постановою КМУ №153.

Судом встановлено, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходить військову службу за контрактом.

Контракт від 26.03.2021 року укладений строком на три роки.

Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 27.03.2024 №76, на підставі абзацу 4 пункту 2 частини 8 статті 23 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", позивачу з 27 березня 2025 року продовжено строк дії попереднього контракту понад встановлений строк, на період дії воєнного стану.

Отже, позивач був прийнятий на військову службу за контрактом у віці до 25 років, проте до оголошення воєнного стану Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022.

Щодо третьої умови - безпосередня участь особи у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком не менше шести місяців або строком менше шести місяців, у зв`язку із наявністю захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни.

Згідно Довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України №2732/убд від 21.10.2025 року, виданої військовою частиною НОМЕР_5 , матрос ОСОБА_1 в період з 05.06.2023 по 28.06.2023 брав (брала) участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Донецька обл., Волноваський р-н, Великоновосілківська селищна ТГр Запорізька обл, Пологівський р-н, Малинівська сільська ТГр. Підстава: журнал бойових дій військової частини НОМЕР_5 .

Отже, позивач брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить менше шести місяців (з 05.06.2023 по 28.06.2023). Водночас, 28.06.2023 року отримав мінно-вибухову травму, яку довідкою про обставини травми та постановою ВЛК кваліфіковано, як Порання, травма, ТАК, ПОВ`ЯЗАНІ ІЗ ЗАХИСТОМ БАТЬКІВЩИНИ, що є підставою для виплати винагороди в повному обсязі.

Щодо четвертої умови - відсутність притягнення до кримінальної, адміністративної відповідальності під час проходження військової служби, а також діючих дисциплінарних стягнень.

У матеріалах справи наявний Витяг з інформаційно-аналітичної системи МВС України "Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості", відповідно до якого громадянин(ка) України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 24.01.2026 є особою, стосовно якої відсутні відомості про притягнення до кримінальної відповідальності, відомості про наявність незнятої чи непогашеної судимості, відомості про розшук.

Також у матеріалах справи відсутні докази щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності під час проходження військової служби, а також наявності діючих дисциплінарних стягнень.

Відповідач зворотного не доводив, доказів не надав.

За наведених обставин справи, суд дійшов висновку, що позивач відповідає наступним умовам для отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, відповідно до п. 4 Постанови КМУ №153, а саме: на момент набрання чинності Постановою КМУ №153 був діючим військовослужбовцем ЗСУ; прийнятий на військову службу у віці до 25 років до набрання чинності постановою КМУ №153; брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій; відсутні відомості притягнення до кримінальної, адміністративної відповідальності під час проходження військової служби, а також наявності діючих дисциплінарних стягнень.

Що стосується умови прийняття на військову службу до оголошення воєнного стану Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022.

Судом встановлено, що відповідач відмовив позивачу у виплаті спірної одноразової грошової винагороди у зв`язку із тим, що позивач прийнятий на військову службу за контрактом з 26.03.2021 року, тобто не під час воєнного стану.

Таким чином, спірним питанням є виплата позивачу одноразової грошової винагороди, ураховуючи той факт, що позивач прийнятий на військову службу за контрактом з 26.03.2021 року, тобто до введення воєнного стану (24.02.2022).

Як вже зазначалось судом, позивач проходить військову службу за контрактом.

Контракт від 26.03.2021 року укладений строком на три роки.

Отже, позивач у віці 21 рік уклав перший контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України строком на 3 роки, який діяв з 26.03.2021 по 25.03.2024 рр.

Тобто вже під час дії воєнного стану та у віці до 25 років позивач продовжив дію контракту про проходження військової служби.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», на військову службу за контрактом приймаються громадяни, які пройшли професійно-психологічний відбір і відповідають установленим вимогам проходження військової служби.

Згідно пункту 2 частини дев`ятої статті 23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у редакції, чинній на момент продовження контакту з позивачем), під час дії особливого періоду для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки:

на період проведення мобілізації, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону;

до дня завершення виконання завдань в інтересах оборони України, безпосередньої участі у веденні воєнних (бойових) дій, у тому числі на території проведення антитерористичної операції, а також у районах здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії держави, що формально чи фактично є учасником воєнних дій проти України;

на період дії воєнного стану, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону.

В особливий період, крім періодів мобілізації та дії воєнного стану, військова служба для військовослужбовців, строк контракту яких закінчився, може бути продовжена за новими контрактами на строки, визначені частиною четвертою цієї статті.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач не відповідає усім умовам для отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, відповідно до п. 4 Постанови КМУ №153, оскільки був прийнятий на військову службу у віці до 25 років, проте до оголошення воєнного стану Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, а саме 26.03.2021 року позивачем укладено Контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу строком на три роки. Контракт продовжено відповідно до пункту 2 частини дев`ятої статті 23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Отже, відмова відповідача в оформленні позивачу одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень, відповідно до п. 4 Постанови КМУ №153, є правомірною, оскільки у даному випадку на позивача не поширюється дія Постанови КМУ №153.

Згідно пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у редакції, чинній на момент продовження контакту з позивачем), контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах:

а) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;

б) за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку або про непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців;

в) у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання;

г) через сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);

ґ) за власним бажанням (для військовослужбовців із числа іноземців та осіб без громадянства, які проходять військову службу за контрактом у Збройних Силах України).

Тобто, звільнення з військової служби під час проведення мобілізації та дії воєнного стану у зв`язку з закінченням строку контракту якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу не передбачено.

З наведеного слідує, що позивач, який на момент введення воєнного стану проходив військову службу за контрактом, не міг бути звільнений з підстав небажання продовжувати військову службу під час воєнного стану, а тільки з підстав, передбачених у пункті 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Таким чином, суд вважає, що у даному випадку, хоч на дату продовження контракту позивач не досяг 25-річного віку, однак це не є свідченням його волевиявлення на проходження військової служби під час воєнного стану.

Натомість, метою запровадження одноразової грошової винагороди, передбаченої Постановою №153, є компенсація внеску молодих військовослужбовців, які у віці до 25 років за власним волевиявленням вступили на військову службу під час воєнного стану та брали безпосередню участь у бойових діях.

Тобто, визначальним критерієм для застосування положень пункту 4 Постанови КМУ №153 є саме факт прийняття або призову на військову службу під час воєнного стану, а не сам по собі факт проходження служби на цей час. Військова служба в умовах воєнного стану об`єктивно відрізняється від проходження служби у мирний час за своїм змістом, рівнем ризику, характером виконуваних завдань та правовими наслідками, тому волевиявлення проходити військову службу в умовах воєнного стану має були висловлено саме під час воєнного стану. Саме це відповідатиме меті запровадження одноразової грошової винагороди, передбаченої Постановою КМУ №153.

Враховуючи наведене за наслідком з`ясування фактичних обставин справи в системному зв`язку із законодавчими приписами, суд зазначає, оскільки позивач, як військовослужбовець, станом на 24 лютого 2022 року вже перебував на військовій службі за контрактом, вказане свідчить про те, що останній не підпадає під визначені Постановою №153 та Порядком №153 умови для призначення та виплати одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень, у зв`язку з чим, відповідачем правомірно було відмовлено йому у виплаті такої одноразової грошової винагороди.

Аналогічних висновків дійшов П`ятий апеляційний адміністративний суд у постановах від 04 травня 2026 р. по справі № 420/31341/25, від 19 травня 2026 р. по справі № 400/13169/25.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити з мотивів їх безпідставності.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених вимог не спростовують.

При цьому, згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 року, заява №4909/04, відповідно до п. 58 якого Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі"Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torijav.Spain) від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на зазначене, оцінюючи докази, які є у справі, в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог.

У зв`язку з відмовою у задоволенні адміністративного позову, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 5-9, 72, 74-77, 90, 139, 242-246, 255, 262, 291, 295, 297 КАС України,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльність та стягнення одноразової грошової винагороди – відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку і строки, встановлені ст.ст. 293, 295 КАС України.

Суддя А.А. Радчук

Оригінал: reyestr.court.gov.ua