Вирок від 30 червня 2026 р. у справі №291/665/26 — Ружинський районний суд Житомирської області

Справа № 291/665/26

Провадження №1-кп/291/102/26

ВИРОК

іменем України

01 липня 2026 року селище Ружин

Ружинський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 , (у режимі відеоконференції)

захисника малолітньої потерпілої ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в с-щі Ружин кримінальне провадження, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026060570000050 від 05.04.2026 за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки с. Шпичинці Ружинського району Житомирської області, із середньою освітою, не одруженої, маючої на утриманні малолітню доньку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 являється матір`ю малолітньої доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та залишила останню без допомоги в небезпечному для життя стані, яка через малолітство не могла вжити заходів до самозбереження, за наступних обставин.

Відповідно до Декларації прав дитини - дитина внаслідок її фізичної і розумової незрілості потребує спеціальної охорони і піклування, зокрема належного правового захисту, до і після народження.

Приписи ч. 2 ст. 51 Конституції України зобов`язують батьків утримувати дітей до їх повноліття.

Згідно ч. 2 ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Також, згідно ст. ст. 11, 12 Закону України «Про охорону дитинства» предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Так, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , яка є матір`ю малолітньої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та не будучи позбавленою батьківських прав відносно доньки, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків та допускаючи їх настання, у порушення вимог ч. 2 ст. 51 Конституції України, яка зобов`язує батьків утримувати дітей до їх повноліття, та ч. 2 ст. 150 Сімейного кодексу України, відповідно до якої батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, не виконала відповідний обов`язок, протиправно, без поважних причин самовільно залишила 03.04.2026 без догляду малолітню доньку в с. Крилівка Бердичівського району Житомирської області в небезпечному для життя стані, яка позбавлена можливості через малолітство вжити заходів щодо самозбереження.

Так, 02.04.2026, близько 21 год ОСОБА_4 разом з малолітньою донькою ОСОБА_7 перебували за адресою: АДРЕСА_2 . У зв`язку із погіршення стану здоров`я дитини та підвищенням у неї температури тіла ОСОБА_4 викликала бригаду екстреної медичної допомоги, яка доставила її до КНП «Ружинська центральна лікарня» Ружинської селищної ради.

Однак, достовірно знаючи про хворобливий стан малолітньої доньки, необхідність надання їй медичної допомоги та перебування останньої в небезпечному для життя стані, ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, а саме - завідомо залишення без допомоги своєї малолітньої доньки, яка перебувала в небезпечному для життя стані, передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків, протиправно, діючи всупереч інтересам доньки, без поважних причин, не скориставшись наданням медичної допомоги, залишила лікувальний заклад разом із малолітньої донькою та поїхала до села Крилівка Бердичівського району Житомирської області у власних справах.

Надалі, 03.04.2026, усвідомлюючи малолітній вік доньки, її захворювання та неможливість самостійно вжити заходів до самозбереження, ОСОБА_4 залишила малолітню дитину ОСОБА_7 без нагляду та допомоги в с. Крилівка Бердичівського району Житомирської області, а сама вибула до іншого населеного пункту.

У подальшому, 03.04.2026 малолітню дитину ОСОБА_7 було доставлено до дитячого відділення КНП «Ружинська центральна лікарня» Ружинської селищної ради, де їй встановлено діагноз «пневмонія» (гостре інфекційне запалення легень, при якому вражаються альвеоли (повітряні міхурці), заповнюючись слизом та рідиною), причиною виникнення якого є бактерії, віруси - розвивається як ускладнення гострої респіраторно-вірусної інфекції, грипу або риновірусів, інші збудники - рідше грибки або токсичні ураження із важливою побутовою причиною виникнення даного захворювання є неналежний догляд за дитиною. .

Крім того, згідно з встановленими дитині діагнозами у вигляді вродженої вади серця - дефект міжшлуночкової перегородки, мембранозний та пневмонія, малолітня дитина ОСОБА_7 потребувала допомоги в умовах спеціалізованих медичних закладів, так як у випадку невчасного надання медичної допомоги та неналежного догляду за дитиною при таких захворюваннях не виключена можливість настання тяжких наслідків та смерті.

Таким чином, ОСОБА_4 , будучи зобов`язаною піклуватися про малолітню доньку та маючи можливість надати їй допомогу, родичам або іншим особам догляд за своєю дитиною не доручала, завідомо залишила без допомоги особу - малолітню доньку ОСОБА_7 , яка перебувала в небезпечному для життя стані та була позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через малолітній вік.

Вказаними діями ОСОБА_4 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 135 КК України, тобто завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через малолітство, якщо той, хто залишив без допомоги, зобов`язаний був піклуватись про цю особу і мав змогу надати їй допомогу.

15.06.2026 під час досудового розслідування кримінального провадження між прокурором Бердичівської окружної прокуратури ОСОБА_8 , якій на підставі ст. 36 КПК України надані повноваження прокурора в даному кримінальному провадженні, та обвинуваченою ОСОБА_4 , за участю її захисника ОСОБА_9 , на підставі ст.ст. 468, 469, 470, 472 КПК України, було укладено угоду про визнання винуватості. Законний представник малолітньої потерпілої ОСОБА_10 надала згоду на укладення угоди про визнання винуватості.

Згідно зі змістом угоди, яка скріплена підписами сторін, обвинувачена ОСОБА_4 повністю визнала свою винуватість у вчиненому нею кримінальному правопорушенні і зобов`язується: а) беззастережно визнавати обвинувачення в обсязі підозри в судовому провадженні; б) виконувати усі обов`язки, які будуть покладені на неї судом.

Крім того, в угоді зазначено, що обвинувачена під час досудового розслідування повністю визнала свою винуватість. Також обвинувачена ОСОБА_4 щиро розкаялася у скоєному. Сторони погоджуються, що відповідно до ст. 66 КК України обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_4 є щире каяття та визнання вини. Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_4 згідно із ст. 67 КК України, є вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини та особи з якою обвинувачена перебуває у сімейних відносинах.

З урахуванням співпраці обвинуваченої ОСОБА_4 зі стороною обвинувачення при здійсненні досудового розслідування кримінального провадження №12026060570000050 від 05.04.2026, щирого каяття, беззастережного визнання обвинуваченою своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК України, її особи, має постійне місце проживання, на обліках у лікарів не перебуває, до кримінальної відповідальності раніше не притягувалася, кримінальним правопорушенням тяжких наслідків не заподіяно, законний представник потерпілої сторони не заперечує щодо укладення угоди, сторони погодилися на призначенні ОСОБА_4 покарання, за ч. 1 ст. 135 КК України - у виді 1 року позбавлення волі із звільненням від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням та покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

В угоді зазначені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України, наслідки невиконання угоди, встановленні ст. 476 КПК України.

Розглядаючи в порядку ст. 474 КПК України питання про можливість затвердження згаданої угоди про визнання винуватості, суд дійшов висновку, що угода підлягає затвердженню, у зв`язку з таким.

Прокурор у судовому засіданні заявив, що укладення угоди про визнання винуватості відповідає вимогам і правилам КПК та КК України, а тому вважає за можливе її затвердити та призначити ОСОБА_4 узгоджене сторонами угоди покарання.

Законний представник малолітньої потерпілої ОСОБА_7 – ОСОБА_10 у заяві від 23.06.2026 не заперечувала щодо затвердження зазначеної угоди.

Захисник малолітньої потерпілої ОСОБА_6 не заперечував щодо укладення між сторонами угоди про визнання винуватості.

Обвинувачена у судовому засіданні повністю визнала себе винною у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення та просила суд затвердити вказану угоду, призначивши узгоджене в ній покарання та при цьому обвинувачена зазначила, що здатна реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов`язання.

Захисник в судовому засіданні угоду, укладену між прокурором та його підзахисною підтримав, просив її затвердити.

Суд, шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження, переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому сторони повністю усвідомлюють зміст укладеної угоди про визнання винуватості, наслідки затвердження цієї угоди, передбачені ч. 1 ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.

Узгоджена міра покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначених ст. 65 КК України: законності, справедливості, обґрунтованості, а також вимогам ч. 2 ст.61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, з урахуванням поведінки обвинуваченої після вчинення злочину, яка в судовому засіданні визнала вину у вчинених кримінального правопорушення, дала критичну оцінку своїм злочинним діям, виказала готовність нести кримінальну відповідальність, усвідомлюючи свою вину, зробивши належні висновки, а також наявності обставини, що пом`якшує покарання - щире каяття, наявності обставини, яка обтяжує покарання вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини та щодо особи з якою обвинувачена перебуває у сімейних відносинах, та особи ОСОБА_4 , яка раніше не судима, є особою молодого віку, враховуючи, що вищенаведені дані про особу обвинуваченої дають підстави вважати, що виправлення останньої та попередження вчинення нових злочинів можливо досягти, призначивши їй основне покарання за ч. 1 ст. 135 КК України - у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік позбавлення волі.

Відповідно до ч.2, 3, 4 ст.75 КК України суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання вини, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п`яти років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням. Тривалість іспитового строку та обов`язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом. Іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного року до трьох років.

Підстав для відмови в затвердженні угоди про визнання винуватості, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК України, судом не встановлено.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження укладеної угоди.

Інші рішення щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

Цивільний позов не пред`являвся.

Кримінальним правопорушенням матеріальна шкода не заподіяна.

Судові витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Запобіжний захід відсутній.

Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.

Керуючись п. 1 ч. 3 ст.314, ч. 2 ст.373, ст.ст. 374, 474,475 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 15.06.2026 між прокурором Бердичівської окружної прокуратури ОСОБА_8 та обвинуваченою ОСОБА_4 , за участю захисника ОСОБА_5 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026060570000050 від 05.04.2026, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК України.

ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК України, та призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік.

Відповідно до п.п. 1,2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили ОСОБА_4 не обирати.

Речові докази по справі: оригінал медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , №1047/164 повернути КНП «Ружинська центральна лікарня» Ружинської селищної ради.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду через Ружинський районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок не може бути оскаржено з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися, і дослідження яких визнано судом недоцільним.

Вирок набирає законної сили після закінчення вказаного строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо він не скасований, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок, який набрав законної сили, обов`язковий для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягає виконанню на всій території України.

Прокурору, обвинуваченій копію повного тексту вироку вручити негайно після його проголошення.

Суддя Ружинського районного суду

Житомирської області ОСОБА_1