Постанова від 29 червня 2026 р. у справі №159/3847/26 — Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/3847/26

Провадження № 3/159/1495/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року м. Ковель

Суддя Ковельського міськрайонного суду Волинської області Шишилін О.Г., з участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого: АДРЕСА_2 , місце роботи: військовослужбовець,

за ч. 5 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),

в с т а н о в и в:

з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №689978 від 11.06.2026 вбачається, що водій ОСОБА_1 11.06.2026 11:07 на перехресті вул. Тараса Боровця та вул. Відродження керуючи автомобілем марки “VOLKSWAGEN PASSAT” д.н.з. НОМЕР_2 , повертаючи ліворуч не надав переваги в русі ТЗ марки “RENAULT DASTER” д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_2 , яка рухалась в зустрічному напрямку прямо по рівнозначній дорозі, чим спричинив створення аварійної обстановки, а саме: примусив іншого водія різко змінити швидкість руху, загальмувати, щоб забезпечити особисту безпеку та безпеку інших громадян, чим порушив п.16.13 ПДР. Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.5 ст.122 КУпАП.

У суді ОСОБА_1 надав пояснення в яких вину не визнає, пояснив, що здійснюючи маневр- поворот ліворуч на перехресті, впевнившись, що дистанція до зустрічного автомобіля була абсолютно достатньою, здійснив поворот. Створення аварійної ситуації в його діях не було. Зауважив, що автомобіль поліції (потерпілої) різко (екстрено) не гальмував. Уповільнення руху його авто було пов`язане з його власним поворотом праворуч. Крім того, після зупинки його транспортного засобу, поліцейський причину зупинки назвав нібито “невиконання проблискових синіх маячків” і лише згодом перекваліфікував це створення аварійної ситуації. Просить провадження у справі закрити за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

Потерпіла ОСОБА_2 на розгляд справи не з`явилась, попередньо подала заяву в якій не заперечує проводити розгляд справи у її відсутності, зазначила що ні матеріальних ні моральних претензій не має.

Заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, суд дійшов таких висновків.

Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками…, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Порядок дослідження і закріплення доказів у справах про адміністративне правопорушення регламентується наступними нормами КУпАП.

Ст.252 КУпАП - посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Приписи ст.7 ч.1-3 КУпАП визначають, що ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

З диспозиції ч.5 ст.122 КУпАП вбачається, що адміністративна відповідальність настає за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило порушення, передбачені частинами першою - четвертою цієї статті, що спричинили створення аварійної обстановки, а саме: примусили інших учасників дорожнього руху різко змінити швидкість, напрямок руху або вжити інших заходів щодо забезпечення особистої безпеки або безпеки інших громадян.

Диспозиція сформульованої норми ст. 122 КУпАП є бланкетною, а тому при провадженні у справі необхідно з`ясувати, серед іншого, яку норму спеціального закону порушила особа, в чому полягає суть цих порушень із відповідним закріпленням вказаних норм в матеріалах справи.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №689978 від 11.06.2026року, ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 16.13 Правил дорожнього руху України, що призвело до причин створення аварійної обстановки.

Відповідно до п.16.13 ПДР України водій перед поворотом ліворуч і розворотом водій нерейкового транспортного засобу зобов`язаний дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються по рівнозначній дорозі в зустрічному напрямку прямо чи праворуч.

В провину ОСОБА_1 ставиться те, що в результаті порушення ПДР України, а саме під час повороту ліворуч не надав переваги в русі ТЗ, що рухався в зустрічному напрямку прямо по рівнозначній дорозі, що призвело до створення аварійної обстановки, а саме: примусив іншого водія різко змінити швидкість руху, загальмувати, щоб забезпечити особисту безпеку та безпеку інших громадян.

З відеозапису вбачається, що водій автомобіля “VOLKSWAGEN PASSAT” д.н.з. НОМЕР_2 здійснює поворот ліворуч (11:07:50 IMG_0559), у цей момент дистанція до зустрічного автомобіля була абсолютно достатньою та безпечною, зустрічний ТЗ рухався зі швидкістю 46 км/год. У момент коли ТЗ “VOLKSWAGEN PASSAT” д.н.з. НОМЕР_2 звершував маневр і перетинав смугу руху зустрічного автомобіля, швидкість останнього плавно зменшилась на 5 км/год, що свідчить про звичайне робоче пригальмовування. У подальшому швидкість автомобіля під керуванням ОСОБА_2 знизилася спочатку до 30 км/год, а о 11:07:54-11:07:55 — до 21 км/год. Таке зниження швидкості було викликане тим, що даний автомобіль здійснював власний маневр-поворот праворуч, що вимагає природного уповільнення руху задля безпечного входження в поворот, а не у зв`язку з діями водія ОСОБА_1 ..

Як зазначено в п.1.3, 1.4 ПДР України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.

Таким чином суд констатує, що для водія ОСОБА_2 , яка керувала автомобілем “RENAULT DASTER” д.н.з. НОМЕР_3 не встановлено ознак аварійної обстановки, з відеозапису не вбачається різкого зменшення швидкості руху, різкого загальмування, щоб могло спричинити особисту небезпеку та небезпеку іншим учасникам дорожнього руху.

Потерпіла за викликом до суду не з`явилась, подала заяву що претензій до ОСОБА_3 не має.

В постанові ВС №560/751/17 від 27.06.2019 вказав, що пояснення осіб, не є належними доказами правомірності притягнення особи до адміністративної відповідальності, оскільки вказані особи у судовому засіданні не допитувалися та не попереджалися про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих свідчень, а тому їх покази не можуть бути беззаперечним доказом вчинення особою, яка притягається до адмінвідповідальності адміністративного правопорушення.

Суд виходе з того, що будь яких доказів вчинення правопорушення стосовно потерпілої з відповідним статусом крім відеозапису та рапорта до протоколу не додано, потерпіла для дачі показань безпосередньо суду по обставинам викладеним в протоколі не з`явилась, тому суд не бере до уваги як доказ рапорт поліцейського Сорочука С.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно роз`яснень, які містяться в ч.2 п.19 постанови Пленуму Верховного суду України від 01.11.1996 року №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», визнання особи винуватою, може мати місце лише за умови доведеності її вини.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи у їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 280 КУпАП).

З відеофіксації на ДВД-диску долученого до матеріалів справи не вбачається дій зазначених у протоколі, а саме вчинення ОСОБА_1 дій, що призвело до створення аварійної обстановки, а саме: примусив іншого водія різко змінити швидкість руху, загальмувати, щоб забезпечити особисту безпеку та безпеку інших громадян, отже належних та достатніх доказів вчинення ОСОБА_1 адмінправопорушення суду не надано.

Тому вважаю, що винуватість особи є недоведеною з огляду на принцип доведеності «поза розумним сумнівом».

За відсутності належних та допустимих доказів провини особи, суд доходить висновку про відсутність складу правопорушення.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події та складу правопорушення.

Керуючись ст.ст.7, 33, 34,ч.5 ст.122, п. 1 ст. 247, ст.ст.268, 284, 280, 283 КУпАП, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адмінвідповідпальності за ч.5 ст. 122 КУпАП закрити за відсутністю у його діях складу адмінправопорушення, відповідно до. 1 ст. 247 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Ковельський міськрайонний суд Волинської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

СуддяО. Г. Шишилін