Рішення від 30 червня 2026 р. у справі №155/458/26 — Горохівський районний суд Волинської області

Суд: Горохівський районний суд Волинської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про розірвання шлюбу

Дата: 30 червня 2026 р.

Справа: №155/458/26

Суддя: Яремчук С. М.

Справа №155/458/26

Провадження №2/155/497/26

ГОРОХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2026 року місто Горохів

Горохівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді – Яремчук С.М.,

при секретарі судового засідання – Задурській К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі засідань міста Горохів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Герасимчук Олег Олександрович, до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, –

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позовних вимог

Позивачка ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Герасимчук О.О., звернулась з позовом до відповідача ОСОБА_3 про розірвання шлюбу. Позов обґрунтований тим, що позивачка перебуває в зареєстрованому шлюбі з відповідачем з 01 серпня 2025 року. Шлюб був зареєстрований в Луцькому відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис №810. У даному шлюбі в них дітей немає.

Представник позивача вказує, що на початку сімейного життя шлюбні відносини позивачки з відповідачем складалися добре, однак на даний момент подружжя разом не проживає, шлюбні відносини між сторонами припинились. Сторони перестали розуміти та любити один одного, проживати однією сім`єю, вести домашнє господарство, а також у них з`явились розбіжності в поглядах на сімейне життя, сімейні обов`язки з ведення спільного господарства та ведення спільного побуту. Всі зусилля щодо знаходження компромісу між сторонами не дали жодних результатів, тому позивач вважає, що наразі немає можливості збереження сім`ї. Оскільки шлюб фактично припинив існування, подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивачки, остання просить шлюб розірвати.

Рух справи в суді

Ухвалою судді Горохівського районного суду Волинської області від 31 березня 2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі за вказаним позовом.

Позиція учасників судового розгляду

Представник позивачки ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, у поданій 24 червня 2026 року заяві просив розгляд справи проводити у його відсутність. Позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити. Не заперечував щодо заочного розгляду справи.

Представник відповідача ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився, у поданій 02 червня 2026 року заяві просив розгляд справи проводити у його відсутність. Позовні вимоги визнав в повному обсязі.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є громадянкою України, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_6 є громадянином Республіки Польща. Останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 .

Як вбачається з свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 01 серпня 2025 року, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 зареєстрували шлюб 01 серпня 2025 року, місце державної реєстрації: Луцький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис №810. Після реєстрації шлюбу прізвище дружини « ОСОБА_8 » змінено на « ОСОБА_9 » (а. с. 6, зворот).

В даному шлюбі у сторін дітей немає.

Також судом встановлено, що сторони тривалий час проживають окремо: позивачка проживає на території України, відповідач проживає в Республіці Польща.

Визначення держави, право якої підлягає застосуванню під час вирішення спору про розірвання шлюбу між громадянином Республіки Польща та громадянкою України

В Постанові Пленуму Верховного Суду України №11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» зазначається, що при розгляді справ, які виникають у зв`язку з укладенням, припиненням шлюбу, а також з інших сімейних відносин, необхідно виходити з положень Конституції України, норм Сімейного кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Закону України «Про міжнародне приватне право» від 23 червня 2005 року, а також інших нормативно-правових актів, що регулюють сімейні відносини.

Питання правовідносин між Україною і Республікою Польща у справах цивільного та кримінального характеру врегульовані Договором між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах від 24 травня 1993 року, який був ратифікований 04 лютого 1994 року та набрав чинності 14 серпня 1994 року.

Статтею 20 «Загальні положення» Договору про правову допомогу визначено, що якщо відповідно до положень цього Договору порушення справи належить до компетенції органів обох Договірних Сторін, а клопотання про порушення справи подано до органу однієї з них, то компетенція органу іншої Договірної Сторони виключається.

Стосунки між Україною і Республікою Польща у спорах щодо розірвання шлюбу визначені статтею 26 (розділ II «Справи в галузі сімейного права») Договору про правову допомогу, яка передбачає, що розірвання шлюбу проводиться згідно з законодавством тієї Договірної Сторони, громадянами якої є подружжя в момент порушення справи (пункт 1 статті 26). Якщо в момент порушення справи один з подружжя є громадянином однієї Договірної Сторони, а другий - громадянином іншої Договірної Сторони, розірвання шлюбу проводиться згідно з законодавством тієї Договірної Сторони, на території якої вони мають місце проживання. Якщо один з подружжя має місце проживання на території однієї Договірної Сторони, а другий - на території іншої Договірної Сторони, застосовується законодавство тієї Договірної Сторони, орган якої порушив справу (пункт 2 статті 26). У справах про розірвання шлюбу, в випадку, передбаченому в пункті 1, компетентним є орган тієї договірної сторони, громадянами якої є подружжя в момент порушення справи (пункт 3 статті 26). У справах про розірвання шлюбу, в випадку, передбаченому в пункті 2, компетентним є орган тієї Договірної Сторони, на території якої подружжя має місце проживання. Якщо один з подружжя має місце проживання на території однієї Договірної Сторони, а другий - на території іншої Договірної Сторони, компетентними є органи обох Договірних Сторін (пункт 4 статті 26). Шлюб між сторонами у даній справі є «міжнародним/іноземним», у якому подружжя має різне громадянство та проживає у різних державах. Отже, спір щодо розірвання такого шлюбу є різновидом спору з «іноземним» елементом і він регулюється насамперед міжнародним договором України. Із огляду на приписи відповідного міжнародного договору компетенція судів з вирішення справ про розірвання шлюбу в даному випадку є альтернативною, як це обумовлено статтею 26 Договору про правову допомогу. У той же час, право вибору суду однієї з Договірних держав фактично належить тому з подружжя, хто першим (раніше за іншого з подружжя) ініціював судовий процес щодо розлучення, що прямо встановлено у статті 20 Договору про правову допомогу.

Зважаючи на вищевикладене, а також той факт, що позивачка є громадянкою України, її місце проживання зареєстроване на території України, перша ініціювала судовий процес щодо розлучення, останнє відоме місце проживання відповідача в селі Шклинь Луцького району Волинської області, суд прийшов до висновку, що дана справа підсудна суду загальної юрисдикції України і до правовідносин сторін у даній справі має застосовуватися законодавство України.

Щодо територіальної підсудності спору

Під час розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, один з яких проживає в Україні, питання підсудності визначається за загальними правилами, встановленими ст. 27, 28 ЦПК України.

Позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом (ч. 1 ст. 27 ЦПК України).

Позови про розірвання шлюбу можуть пред`являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров`я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них (ч. 2 ст. 28 ЦПК України).

Оскільки позивачка на момент подання позову про розірвання шлюбу зареєстрована та проживає в АДРЕСА_1 , сторони домовились, що справа буде розглядатись за зареєстрованим місцем проживання позивачки, суд відкрив провадження у справі про розірвання шлюбу за зареєстрованим місцем проживанням позивачки.

Висновки суду та мотиви прийнятого рішення

Відповідно до ст. 12, 13 ЦПК України учасники, справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

За змістом ст. 55 СК України, дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Чоловік зобов`язаний утверджувати в сім`ї повагу до матері. Дружина зобов`язана утверджувати в сім`ї повагу до батька. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім`ї за свою поведінку в ній.

Як вбачається зі змісту ч. 3 та ч. 4 ст. 56 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до ст. 104, 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.

Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» передбачено, що проголошена Конституцією України (254к/96-ВР) охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

Судом встановлено, що між сторонами припинено сімейні стосунки, шлюб існує формально: подружжя тривалий час шлюбних відносин не підтримує, спільного господарства не веде.

Відповідач щодо розірвання шлюбу не заперечує.

За таких обставин суд вважає, що подальше спільне життя сторін є неможливим, збереження шлюбу суперечить інтересам позивачки, а тому шлюб підлягає розірванню.

З врахуванням вимог ст. 24, 55, 56 СК України суд дійшов висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення.

Згідно з ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Щодо судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума сплаченого судового збору в розмірі 1064 гривні 96 копійок.

Керуючись ст. 10, 12, 13, 27, 77-81, 141, 247, 263-265 ЦПК України, на підставі ст. 24, 56, 110, 112, 113 СК України, суд, –

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Герасимчук Олег Олександрович, до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу – задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований 01 серпня 2025 року у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис №810– розірвати.

Стягнути з ОСОБА_2 (останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП невідомий) в користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір в розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) гривні 96 копійок.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду шляхом подання в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторін у справі:

позивачка: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

відповідач: ОСОБА_6 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП невідомий, адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 .

Суддя Горохівського районного суду

Волинської області Яремчук С.М.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua