Суд: Львівський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації
Дата: 29 червня 2026 р.
Справа: №380/23566/25
Суддя: Кедик Марія Василівна
ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 червня 2026 рокусправа № 380/23566/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Кедик М.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у звільненні з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу";
- зобов`язати відповідача прийняти рішення за результатом розгляду рапорту позивача від 13.11.2025 про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої, абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" через такі сімейні обставини: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Ухвалою судді від 19.12.2025 у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.
У зв`язку із звільненням у відставку судді ОСОБА_2 , внаслідок повторного автоматизованого розподілу справ відповідно до розпорядження від 26.01.2026 № 7/р, адміністративну справу передано на розгляд судді Кедик Марії Василівні.
Ухвалою від 28.01.2026 суддя прийняла справу до провадження. Розгляд справи розпочато спочатку.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, позивач проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . ОСОБА_1 13.11.2025 подав рапорт на звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої, частини дванадцятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за своєю матір`ю – ОСОБА_3 , яка є особою з інвалідністю I групи. Однак, Військова частина НОМЕР_1 рапорт не погодила, відмовила у звільнені. Відмовляючи позивачу у звільненні з військової служби відповідач зазначив причину: Згідно з актом обстеження сімейного стану військовослужбовця, що був складений комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 , у ОСОБА_3 наявна онука ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є членом сім`ї другого ступеня спорідненості.
Відповідач подав відзив на позовну заяву від 05.01.2026 (вх. № 596), у якому зазначає, що згідно з актом обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність осіб, які здійснюють або можуть здійснювати догляд (утримання), що був складений комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 , у ОСОБА_3 окрім сина наявна онука ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 яка є членом сім`ї другого ступеню спорідненості. За Сімейним кодексом України (стаття 266), повнолітні онуки зобов`язані надавати матеріальну допомогу своїм непрацездатним бабусям і дідусям, якщо ті потребують її, а їхні чоловіки/дружини або повнолітні діти (сина/доньки) не можуть цього зробити з поважних причин. ОСОБА_1 мобілізований та проходить службу в Збройних Силах України, і як наслідок з поважних причин не може здійснювати догляд за своєю матір`ю, однак догляд може здійснювати онука ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Виходячи з викладеного, законні підстави для звільнення солдата ОСОБА_1 , із військової служби на підставі поданого рапорту з додатками відсутні. Просить відмовити у задоволенні позову.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та надав їм правову оцінку.
ОСОБА_1 проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
ОСОБА_1 13.11.2025 подав рапорт на звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої та частини 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за своєю матір`ю, яка є особою з інвалідністю I групи.
Військова частина НОМЕР_1 листом від 13.11.2025 № 1277 повідомила, що згідно з актом обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність осіб, які здійснюють або можуть здійснювати догляд (утримання), що був складений комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 , у ОСОБА_3 наявна онука ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є членом сім`ї другого ступеню спорідненості. За Сімейним кодексом України (стаття 266), повнолітні онуки зобов`язані надавати матеріальну допомогу своїм непрацездатним бабусям і дідусям, якщо ті потребують її, а їхні чоловіки/дружини або повнолітні діти (сина/доньки) не можуть цього зробити з поважних причин. ОСОБА_1 мобілізований та проходить службу в Збройних Силах України, і як наслідок з поважних причин не може здійснювати догляд за своєю матір`ю, однак догляд може здійснювати онука ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Виходячи з викладеного, законні підстави для звільнення солдата ОСОБА_1 , із військової служби на підставі поданого рапорту з додатками відсутні.
Вважаючи протиправним рішення відповідача за результатом розгляду рапорта, позивач звернувся з позовом до суду.
Даючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався таким.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Статтею 65 Конституції України визначено, що Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
У зв`язку з військовою агресією російською федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який продовжено та триває на момент розгляду справи.
Відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про оборону України" особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій; воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
За приписами п. 2 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) (на час виникнення спірних правовідносин) визначає правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII.
Згідно з підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII під час дії воєнного стану військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);
Відповідно до пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-XII під час дії воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, зокрема, на підставі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Відповідно до частини сьомої статті 26 Закону № 2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Відповідно до абзацу 1 пункту 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (надалі також Положення №1 153/2008) встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Відповідно до пункту 233 Положення № 1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
При звільненні військовослужбовця з військової служби за рішенням командування військової частини відповідно до підпункту 1 пункту 35 цього Положення рапорт на звільнення військовослужбовцем не подається. У такому разі командуванням військової частини складається аркуш бесіди з військовослужбовцем за формою, визначеною Міністерством оборони України.
Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153, визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170 (далі - Інструкція № 170).
Підпунктом 26 пункту 5 Додатку 19 Інструкції № 170 визначено перелік документів, що подаються при поданні до звільнення з військової служби у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, а саме:
документи, які підтверджують відповідні родинні зв`язки з цією особою (особами);
один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;
один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «;Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою згідно з наказом Мінсоцполітики від 21 вересня 2015 року № 946;
висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, про потребу в постійному догляді.
Зі змісту наведеної норми висновується, що для звільнення з військової служби у випадку необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, достатньою є наявність однієї з таких умов:
відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи;
інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Таким чином «відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи» означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує.
У випадку ж «юридичної наявності» інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об`єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятою статті 26 Закону №2122-IX (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 27.02.2025 у справі № 380/16966/24).
У постанові від 29.04.2026 у справі № 520/14746/25 Верховний Суд зазначив, що у розумінні Закону про військову службу поняття «члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення» необхідно тлумачити більш широко - як таке, що охоплює осіб, пов`язаних із відповідною особою родинними відносинами першого чи другого ступеня споріднення, оскільки інше тлумачення призвело б до необґрунтованого звуження сфери застосування спірної норми та суперечило б її меті.
З урахуванням наведеного, колегія суддів Верховного Суду погодилась з висновками судів попередніх інстанцій у частині встановлення факту наявності у матері позивача онуки як особи другого ступеня споріднення у розумінні Закону про військову службу.
Водночас, Верховний Суд зазначив, що сама по собі юридична наявність такої особи не є достатньою для висновку про відсутність підстав для звільнення позивача з військової служби.
Відповідно до сформованої практики Верховного Суду, під поняттям «відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення» слід розуміти не лише їх формальну (юридичну) відсутність, а й відсутність таких осіб у фактичному розумінні, тобто відсутність реальності можливості здійснення ними постійного догляду за особою, яка цього потребує.
Отже, як вказав Верховний Суд, у випадку встановлення юридичної наявності відповідної особи суди мають перевірити, чи має така особа реальну можливість здійснювати постійний догляд, з урахуванням конкретних обставин справи та інших об`єктивних факторів.
Спірним у цій справі є відмова у звільненні військовослужбовця з військової служби через сімейні обставини під час дії воєнного стану у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір`ю, яка є особою з інвалідністю I групи за наявності онуки ОСОБА_5 .
Відповідно до статті 1261 Цивільного кодексу України та інших положень законодавства, членами сім`ї особи, які належать до першого ступеня спорідненості є її батьки, чоловік або дружина, а також діти такої особи, у тому числі усиновлені.
Згідно статтею 1262 Цивільного кодексу України та інших положень законодавства, членами сім`ї особи, які належать до другого ступеня спорідненості є її рідні брати та сестри, баба та дід, як з боку батька, так і з боку матері, а також її онуки.
Згідно з актом обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати догляд (утримання) від 10.10.2025, затвердженого начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою по АДРЕСА_1 , крім іншого, встановлено родинні зв`язки другого ступеня споріднення:
Онук ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 ;
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до акту перевірки сімейного стану військовослужбовця від 06.11.2025 проведено обстеження за адресою по АДРЕСА_1 . В ході перевірки виявлено наявність онуки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до свідоцтва про шлюб від 17.06.2022 Серії НОМЕР_2 складений відповідний актовий запис № 273, після шлюбу онука ОСОБА_4 взяла прізвище « ОСОБА_8 ».
Згідно з матеріалів справи, ОСОБА_5 має дочку ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_5 та відповідно до довідки від 17.10.2025 № 102 перебуває на обліку в Стрийській жіночій консультації, діагноз: ІІ вагітність, вагітність 13 тижнів.
Відповідно до довідки КП «Управляюча компанія «Комфортний Стрий» від 23.10.2025 № 1574 про зареєстроване місце проживання в житловому приміщенні по АДРЕСА_1 :
1. ОСОБА_1 . 1974 р.н. - заявник;
2. ОСОБА_6 , 2017 р.н. - син;
3. ОСОБА_3 , 1948 р.н. - мама;
4. ОСОБА_10 . 1953 р.н. - тітка;
5. ОСОБА_11 , 1996 р.н. - донька;
6. ОСОБА_9 , 2024 р.н. - внук. Донька і внук зареєстровані, але фактично но даній адресі не проживають, згідно свідчень свідків. (Акт № 274 від 23.10.2025).
Досліджуючи питання наявності у ОСОБА_5 реальної можливості здійснювати постійний догляд, суд зазначає, що обставини щодо наявності малолітньої дитини та перебування у стані вагітності, самі по собі не свідчать про відсутність у онуки можливості здійснювати постійний догляд за своєю бабусею.
Водночас відомостей про місце проживання ОСОБА_5 матеріали справи не містять.
При цьому, онука, яка не проживає разом із бабусею, не позбавлена об`єктивної можливості взяти на себе фактичну опіку та здійснювати необхідний догляд за своєю бабусею.
Тому, суд дійшов висновку, що відповідач, відмовляючи позивачу у звільненні з військової служби діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, оскільки позивач не довів відсутності у ОСОБА_3 інших родичів першого чи другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати за нею догляд або неможливість здійснення ними догляду або їхню потребу у постійному догляді за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Згідно зі ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких гуртуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Щодо судового збору, то такий на підставі статті 139 КАС України покладається на позивача.
Керуючись статтями 6, 14, 242, 243, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
1. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії - відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 30.06.2026.
Суддя Кедик М.В.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua