Рішення від 29 червня 2026 р. у справі №380/21346/25 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2026 рокусправа № 380/21346/25 м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Гавдик З.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу №380/21346/25 за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити дії -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_3 ), в якому просить:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_3 ) щодо нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 19.05.2017 по 28.02.2018 включно із урахуванням іншого ніж січень 2008 як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 19.05.2017 по 28.02.2018 включно із урахуванням січня 2008 як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення та виплатити з відрахуванням виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб;

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_3 ) щодо не нарахування та невиплати індексації – різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 за періоди з 01.03.2018 до грудень 2020 включно, з вересня 2022 по 31.12.2022 включно та з 01.01.2024 по 12.09.2025 включно;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію – різницю грошового забезпечення за періоди з 01.03.2018 до грудень 2020 включно, з вересня 2022 по 31.12.2022 включно та з 01.01.2024 по 12.09.2025 включно у розмірі 4462,22 грн на місяць та виплатити із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб;

- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та невиплати індексації – різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з січня 2021 по серпень 2022 включно;

- зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію різницю грошового забезпечення за період з січня 2021 по серпень 2022 включно у розмірі 4462,22 грн на місяць із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до інформації відображеній в архівних відомостях особистих карток грошового забезпечення за 2015-2025 роки, ОСОБА_1 під час проходження військової служби перебувала на грошовому забезпеченні у спірний період:

- з 19.05.2017 (Наказ від 19.05.2017 №114-ос) по грудень 2020 року включно та з вересня 2022 року по 12.09.2025 включно – в ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_3 );

- з січня 2021 року по серпень 2022 року включно – в НОМЕР_1 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 );

Із архівних відомостей особистих карток грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2017-2025 роки вбачається, що при проходженні військової служби позивачці із травня 2017 року до часу звільнення не нараховувалась індексація грошового забезпечення, крім поточної індексації з урахуванням березня 2018 року як місяця обчислення індексу споживчих цін. На адвокатський запит ІНФОРМАЦІЯ_2 листом від 17.09.2025 №09/24069-25-Вих надіслав, зокрема Розрахунок індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за з травня 2017 року по грудень 2020 року, з якого, на думку позивача, вбачається, що відповідач за період з травня 2017 року по лютий 2018 року включно позивачці нараховував індексацію грошового забезпечення з урахуванням травня 2017 року як місяця для обчислення індексу споживчих цін (так званий базовий місяць). Позивачка вважає дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо визначення інших місяців ніж січень 2008 року як місяця для обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації у період із 19.05.2017 по 28.02.2018 включно протиправними, оскільки із грудня 2015 року при нарахуванні індексації не міг застосовуватись інший місяць, як місяця обчислення індексу споживчих цін (так званий базовий місяць) ніж січень 2008 року.

Що стосується протиправної бездіяльності в частині не нарахування та невиплати індексації – різниці грошового забезпечення за період із 01.03.2018 до часу звільнення, позивачка зазначає.

З`ясування розміру отриманого позивачкою грошового доходу за лютий-березень 2018 року є ключовим питанням для визначення належної для нарахування й виплати позивачці суми індексації-різниці.

Реально нарахований та виплачений позивачці у дохід у лютому та березні 2018 року відображений в архівній відомості особисті картки грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2018 рік. Так, грошове забезпечення (грошовий дохід) позивачки у лютому 2018 року становило 7 412,40 грн (за виключенням разових виплат, а саме винагороди за бойове чергування у сумі 32,25 грн, допомоги на оздоровлення у сумі 4632,75 грн та компенсації взамін харчування у сумі 79,29 грн).

Грошове забезпечення (грошовий дохід) позивачки у березні 2018 року становило 7 413,33 грн (за виключенням разових виплат, а саме винагороди за бойове чергування у сумі 32,25 грн, матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань у сумі 645 грн та компенсації взамін харчування у сумі 140, 44 грн та 43,95 грн)

Аналогічна інформація про доходи ОСОБА_1 у лютому 2018 року у сумі 7 412,40 грн (за виключенням разових виплат, а саме винагороди за бойове чергування у сумі 32,25 грн та допомоги на оздоровлення у сумі 4 632,75 грн) та у березні 2018 року у сумі 7 413,33 грн (за виключенням разових виплат, а саме винагороди за бойове чергування у сумі 32,25 грн та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у сумі 645 грн) відображена у Довідках ОК-5 та ОК-7, які містять дані про суми заробітної плати, з якої сплачується єдиний соціальний внесок (ЄСВ).

Отже, підвищення доходу позивачки в березні 2018 року (А) у зв`язку із підвищенням на законодавчому рівні посадових окладів у березні 2018 року військовослужбовцям згідно постанови КМУ № 704 від 30.08.2017 відбулося на 0,93 грн (7 413,33 грн 7 412,40 грн)

14.11.2025 відповідачем 2 подано відзив на позовну заяву, в якому заперечує заявлені позовні вимоги з підстав, що зміна грошового забезпечення військовослужбовців відбулась лише з 01.03.2018 у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. Це стало підставою для зміни місяця підвищення (базового місяця) в цілях нарахування індексації військовослужбовцям з січня 2008 року на березень 2018 року. Відтак, з прийняттям Постанови № 1013, якою було змінено порядок проведення індексації, тобто з 01.12.2015 і включно до 01.03.2018, посадові оклади військовослужбовців не змінилися.

Щодо нарахування та виплати індексації-різниці за період з 01 березня 2018 року по грудень 2020 рік включно відповідно до п. п. 4, 5, 6 Порядку №1078 виходячи з фіксованої величини 4462,22 грн в місяць, відповідач 2 зазначає, що .така позовна вимога задоволенню не підлягає з наступних мотивів.

Індексації грошового забезпечення за березень 2018 року становить 4463,15 грн. На думку відповідача 2, доводи позивача, щодо наявності у ОСОБА_1 права на отримання індексації-різниці відповідно до п. п. 4,5,6 Порядку №1078 у фіксованому розмірі 4462,22 грн в місяць за період з 01 березня 2018 року по грудень 2020 рік включно не підлягають до задоволення.

15.11.2025 відповідачем 1 подано відзив на позовну заяву в якому заперечує доводи позивача про наявність підстав для виплати індексації грошового забезпечення, з підстав того, що позивач прибула до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України для подальшого проходження військової служби з ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_3 ) про що вона сама не заперечує.

17.12.2020 Позивач зарахована у списки особового складу та на всі види забезпечення НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ).

31.08.2022 ОСОБА_1 виключена зі списків особового складу та всіх видів забезпечення у зв`язку з вибуттям для подальшого проходження служби до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_3 ), з 31 серпня 2022 року.

Розрахунок індексації грошового забезпечення позивача з моменту зарахування в списки особового складу та на всі види забезпечення Військової частини НОМЕР_2 з 17.12.2020 проводився на підставі інформації, яка була надана встановленим порядком з попереднього місця служби.

В подальшому, інформація про суму нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 передана до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_3 ) встановленим порядком при вибутті Позивача з метою подальшого зарахування на грошове забезпечення.

У разі спору про розмір сум, належних військовослужбовцю при звільненні, йому в день виключення із списків особового складу виплачується сума, не оспорювана керівництвом органу Держприкордонслужби, у якому проходив службу цей військовослужбовець. Тобто в Положенні № 1115/2009 прямо передбачено, що у разі звільнення військовослужбовця зі служби, з ним розраховується та військова частина, з якої його було виключено з грошового забезпечення.

Відтак і розрахунок при звільненні в тому числі й у разі незгоди щодо порядку розрахунку, має здійснити виключно та військова частина, з якої військовослужбовець звільнявся з військової служби. Військова частина, яка є останнім місцем служби військовослужбовця проводить аналіз по всім виплатам та за необхідності робить відповідні перерахунки та здійснює виплати. Наведене вказує, що при звільненні з військової служби виплата всіх сум, що належать військовослужбовцю в день звільнення, проводиться в день звільнення військовою частиною яка виключала військовослужбовця з грошового забезпечення у зв`язку зі звільненням з військової служби.

Вищенаведене обґрунтовує твердження, що військова частина НОМЕР_2 є неналежним відповідачем у даній справі, так як військова частина НОМЕР_2 не звільняла Позивача з військової служби та не здійснювала з ним остаточний розрахунок у зв`язку зі звільненням. Враховуючи зазначене є всі підстави стверджувати, що військова частина НОМЕР_2 є неналежним відповідачем у даній справі.

Щодо нарахування індексації грошового забезпечення за періоди січня 2021 року по серпень 2022 року включно відповідач 2 зазначає, що згідно Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку № 1078, обов`язок визначення розміру підвищення грошового доходу працівника та суми індексації, що склалася у місяці підвищення грошового доходу, а також встановлення факту перевищення розміру підвищення грошового доходу працівника над сумою індексації, що склалася у місяці його підвищення з метою вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення покладається безпосередньо на роботодавця. доходу (базовому місяці).

За таких обставин, можна зробити висновок, що у даному випадку повноваження щодо обрахунку індексації, в тому числі, щодо визначення розміру щомісячної «індексації-різниці», відповідно до Закону № 1282-XII та Порядку № 1078, покладалось на орган, в якому Позивач проходила службу і який виплачував їй грошове забезпечення в період підвищення її доходу.

Як вбачається з долучених до позовної заяви матеріалів, в період підвищення доходу ОСОБА_1 в березні 2018 року, остання проходила військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_3 ), яка відповідно і визначала розмір підвищення доходу, що відбулось у березні 2018 року та приймала рішення про наявність чи відсутність підстав для нарахування індексації-різниці грошового забезпечення Позивача.

З наявної в матеріалах справи архівної відомості за 2018 рік вбачається, що за період з лютого 2018 року по березень 2018 року Позивачу нараховувались такі види грошового забезпечення, окрім одноразових: Посадовий оклад – 645,00 грн. (2820,00 грн. у березні 2018 року) Оклад за військовим званням – 45,00 грн. (740,00 грн. у березні 2018 року) Надбавка за виконання особливо важливих завдань (ВОВЗ) – 621,00 грн. (0,00 грн. у березні 2018 року) Надбавка за ОУС (ризик для життя) – 96,75 грн (0,00 грн. у березні 2018 року) Щомісячна додаткова винагорода – 46,33 грн. (0,00 грн. у березні 2018 року) Преміювання – 3225,00 грн. (3807,00 грн. у березні 2018 року) Що разом склало – 4679,08 грн. (7367,00 грн. у березні 2018 року). Зі змін, які відбулись в березні 2018 року вбачається, що розмір підвищення грошового доходу Позивача в березні 2018 року становить – 2687,92 грн. (7367,00 грн. – 4679,08 грн. = 2687,92 грн.), що спростовує твердження сторони позивача, що підвищення доходу Позивача у березні 2018 року відбулось у розмірі 0,93 грн. З огляду на те, що підвищення доходу Позивача в березні 2018 року відбулося на 2687,92 грн., а сума можливої індексації грошового забезпечення Позивача за березень 2018 року становить 4463,15 грн., сума можливої щомісячної індексації різниці грошового забезпечення Позивача починаючи з березня 2018 року становить 1775,23 грн. (4463,15 грн. – 2687,92 грн. = 1775,23 грн.), що спростовує здійснений ним розрахунок. Хибність розрахунку позивача виникає у зв`язку з його невірним врахуванням певних складових грошового забезпечення, а саме додаткової грошової винагороди, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889, яка має по своїй суті разовий характер та не повинна враховуватись при розрахунку підвищення грошового забезпечення Позивача у березні 2018 року.

Щодо компенсації сум податку на доходи фізичних осіб. Важливо наголосити, що під час нарахування Військовою частиною НОМЕР_2 грошового забезпечення позивача, в тому числі індексації його грошового забезпечення, проведення виплати здійснювалось з одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб, яка утримувалась з грошового забезпечення останнього.

Крім того, на думку відповідача 1, вказані вимоги позивача є передчасними.

Також відповідач 1 стверджує, що позивачем був пропущений строк звернення до суду із вказаним позовом.

Щодо строку звернення до суду із вказаним позовом, суд зазначає наступне.

Конституційним Судом України у справі за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України (справа щодо строків звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат) від 11 грудня 2025 року у справі № 1-р/2025, ухвалено:

« 1. Визнати такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину першу статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.

2. Частина перша статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, визнана неконституційною, утрачає чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення».

Таким чином, позивачем не пропущений строк звернення до суду по даній справі.

Згідно із п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 31.10.2025 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі.

Згідно поданих доказів, судом встановлені наступні обставини:

14.11.2025 Військовою частиною НОМЕР_2 Державної прикордонної служби України надано Довідку з якої встановлено , що згідно із наявних облікових даних штаб-сержант Гурківська, ОСОБА_2 проходила службу за контрактом у Військовій частині НОМЕР_2 . Виключена зі списків особового складу наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 30.08.2022 №34-ОС та вибула для подальшого проходження служби до ІНФОРМАЦІЯ_1 з 31.08.2022.

30.08.2022 Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №34-ОС виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення ОСОБА_1 .

27.08.2025 Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №1215-ОС припинено (розірвано) контракт та звільнено з військової служби ОСОБА_1

13.09.2025 Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №1287-ОС виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення ОСОБА_1 .

Згідно із архівної відомості ОСОБА_1 за лютий місяць всього було нараховано 12156,69 грн, за березень місяць всього нараховано 8274,97 грн.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач вважає спірну бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення.

Судом частково враховуються аргументи наведені позивачем про протиправність бездіяльності щодо невиплати індексації грошового забезпечення:

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 43 Конституції України, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у статті першій якого, зокрема, встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно із ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону № 2011-XII).

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення».

Положеннями статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» передбачено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно зі ст. 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Тобто, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.

Положеннями статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

В силу статті 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно із п. 11 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, в редакції від 21.06.2012, підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка.

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Згідно із п. 5 цього ж Порядку, в редакції від 21.06.2012, у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Враховуючи наведене, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи в тому числі військовослужбовців.

З матеріалів справи слідує, що з 01.01.2016 по 28.02.2018 посадові оклади, в тому числі позивача, не змінювалися (а.с. 10-11).

Суд наголошує, що у зв`язку з прийняттям Постанови Кабінету Міністрів України 09.12.2015 № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» від, яка набрала чинності з 15.12.2015 та підлягала застосуванню з 01.12.2015, істотно змінився порядок індексації зарплати та інших доходів населення.

Серед іншого, внесеними змінами передбачено ряд новел в порядку проведення індексації грошових доходів населення.

Так, в редакції Постанови № 1013 пункт 5 Порядку № 1078 викладено у такій редакції: «У разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу».

Також відповідно до внесених змін Постановою № 1013 пункт 10-2 Порядку № 1078 викладено у новій редакції, зокрема для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

Таким чином, починаючи з 01.12.2015 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає працівник, в тому числі військовослужбовець.

Отже, якщо раніше базовим місяцем вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати), то після прийняття Постанови № 1013 місяцем підвищення став місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного грошового утримання, стипендій, виплат із соціального страхування (пункт 5 Порядку № 1078).

Тобто, для проведення індексації з 01.12.2015 замість терміну «базовий місяць» використовується поняття «місяць підвищення доходу», яке має інший зміст.

Місяць підвищення доходу це місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Місяць підвищення доходу при зростанні заробітної плати визначається тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). Тож з 01.12.2015 зростання заробітної плати за рахунок інших постійних її складових, без підвищення тарифної ставки (окладу), не призводить до визначення нового місяця підвищення доходу.

У цьому полягає одна з основних відмінностей поняття «місяць підвищення доходу» від терміну «базовий місяць», позаяк визначення останнього залежало також від факту зростання заробітної плати за рахунок будь-якої її постійної складової.

Водночас вилучення терміну «базовий місяць» та запровадження поняття «місяць підвищення доходу» не вплинуло на правило обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації. Як у «базовому місяці», так і у «місяці підвищення доходу» індекс обчислення споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення цього індексу для проведення подальшої індексації здійснюється наростаючим підсумком із наступного місяця.

Відправною точкою для визначення місяця підвищення доходу позивача та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку він займав.

Для проведення індексації грошового забезпечення відповідачу у спірний період належало переглянути «базовий місяць», визначений за старими правилами, змінивши його на «місяць підвищення доходу», тобто на місяць останнього підвищення тарифних ставок (окладів) за посадою, займаною позивачем.

Зважаючи на вищезазначене та з урахуванням змін, внесених до Порядку № 1078 Постановою № 1013, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації, починаючи з грудня 2015 року здійснюється не індивідуально для кожного працівника (в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок), а саме від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.

Вирішуючи питання про те, який місяць підвищення доходу мав бути встановлений позивачу при нарахуванні йому індексації грошового забезпечення за спірний період, суд зазначає, що 07.11.2007 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», відповідно до пункту першого якої грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Схема посадових окладів осіб офіцерського складу Збройних Сил України затверджена Додатком 1 до Постанови № 1294, ця Постанова набрала чинності з 01.01.2008.

Отже, з набранням чинності Постановою № 1294 відбулись зміни розміру тарифних ставок (посадових окладів) відповідних категорій військовослужбовців.

Постанова № 1294 втратила чинність 01.03.2018 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців та установлено для них нові додаткові види грошового забезпечення.

Суд звертає увагу, що підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців за період з 01.01.2008 (після набрання чинності Постановою № 1294) по 28.02.2018 (до моменту набрання законної сили Постанови № 704), що є підставою для встановлення іншого базового місяця для проведення індексації, не відбувалося.

У постанові від 28.06.2022 у справі № 420/4841/21 Верховний Суд, виходячи з аналізу Постанови № 1294 в період її дії з 01.01.2008 по 01.03.2018 констатував незмінність у зазначений період розмірів посадових окладів військовослужбовців.

Отже, за період з січня 2016 року по лютий 2018 року місяцем підвищення доходу для нарахування індексації грошового забезпечення позивача повинен бути січень 2008 року.

Аналогічна позиція викладена в постановах Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.01.2025 у справі №140/3504/24, від 20.02.2025 у справі №140/6600/24, від 14.08.2025 у справі №380/1418/25 та інших.

Отже, нарахування відповідачем 2 в період з 19.05.2017 по 28.02.2018, індексації грошового забезпечення із урахуванням іншого, ніж січень 2008 року призвело до нарахування індексації грошового забезпечення у заниженому розмірі.

На переконання суду, враховуючи вищевикладене, для нарахування індексації позивача за період з 19.05.2017 по 28.02.2018 саме січень 2008 року має бути базовим місяцем відповідно до Порядку №1078.

Щодо нарахування та виплати різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 12.09.2025, суд зазначає наступне.

Постанова № 704 вступила в дію 01.03.2018, якою затверджено нові схеми тарифних розрядів військовослужбовців, та у пункті 2 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Таким чином, у березні 2018 року відбулося зростання грошового забезпечення військовослужбовців.

Суд зазначає, що порядок проведення індексації грошових доходів населення передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної індексації» та «індексації-різниці».

Право на поточну індексацію виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01.01.2016 встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку №1078).

Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку № 1078).

З 01.12.2015 в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йдеться про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци 3, 4, 5 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувались з 15 березня 2018 року передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення грошових доходів нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу (абзац 4). У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру (абзац 5).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів, грошового доходу) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до чергового підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

З урахуванням того факту, що 01.03.2018 набрала чинності Постанова № 704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

Системний і цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 Порядку № 1078 дають підстави зробити висновок, що у зв`язку із підвищенням у березні 2018 року доходу позивача, відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання суми індексації-різниці.

З урахуванням того факту, що 01.03.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку №1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

Системний аналіз абзаців 3, 4 Порядку №1078 дають підстави зробити висновок, що у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу, особам які проходять службу, військовим частинам належало вирішити питання, чи мають такі право на отримання суми індексації-різниці.

У цьому контексті суд зауважує, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 особа має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Щодо кола обставин, які належить з`ясувати для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, то буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку № 1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Як уже було зазначено, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А) (аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.03.2023 у справі №400/3826/21, від 29.03.2023 у справі №380/5493/21, від 06.04.2023 у справі №420/11424/21, від 20.04.2023 у справі №320/8554/21, від 11.05.2023 у справі №260/6386/21.

Суд зауважує, що наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року №260 затверджено інструкцію «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин, тобто лютий-березень 2018 року.

Так, відповідно до пункту 1.9 вказаної Інструкції, грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців. Грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується за місцем штатної служби в поточному місяці за минулий.

Тобто фактично в картці особового рахунку військовослужбовця у березні 2018 року здійснювалась виплата грошового забезпечення за лютий 2018 року, в свою чергу у квітні 2018 року – за березень 2018 року.

Судом встановлено, що грошове забезпечення позивача за лютий 2018 року становило 12156,69 грн. Грошове забезпечення позивача за березень 2018 року становило 8274,97 грн.

Однак як вбачається із наданої архівної відомості до розміру грошового забезпечення позивача були включені як щомісячні виплати, так і одноразові.

Судом частково враховується твердження відповідача 1 щодо хибність розрахунку позивача у зв`язку з його невірним врахуванням певних складових грошового забезпечення, а саме додаткової грошової винагороди, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889, яка має по своїй суті разовий характер та не повинна враховуватись при розрахунку підвищення грошового забезпечення Позивача у березні 2018 року.

Саме тому судом враховуються лише щомісячні види грошового забезпечення.

Таким чином грошове забезпечення позивача за лютий складає 4665,00 грн, грошове забезпечення за березень складає 7399,25 грн

Тобто, дохід позивача збільшився на 2734,25 грн (7399,25 грн - 4665,00 грн = 2734,25 грн).

Згідно із абз. 5 п. 5 Порядку № 1078 у місяці підвищення тарифної ставки (окладу) враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Разом з тим, сума індексації грошового забезпечення, яка мала бути виплачена у березні 2018 року, розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.03.2018 помножити на величина приросту індексу споживчих цін і поділити на 100 відсотків 1762,00 грн (прожитковий мінімум) х 253,30% (приріст індексу споживчих цін) / 100 = 4463,15 грн (величина Б).

Правильність визначення суми можливої індексації у березні 2018 року підтвердив Верховний Суд в постанові від 22.06.2023 у справі №520/6243/22.

Згідно із абз. 5 п. 5 Порядку № 1078 у місяці підвищення тарифної ставки (окладу) враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Судом враховано висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 22 червня 2023 року у справі № 520/6243/22, у якій колегія суддів погодилась з висновком суду першої інстанції в частині проведеного розрахунку суми індексації грошового забезпечення на підставі грошового забезпечення військовослужбовця за лютий 2018 року та березень 2018 року та його складових, які мають постійний/щомісячний характер.

Згідно із абз. 5 п. 4 Порядку № 1078 сума індексації грошового забезпечення за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.03.2018 помножити на величина приросту індексу споживчих цін і поділити на 100 відсотків (1762,00 грн * 253,30% / 100 = 4463,15 грн) (вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22.06.2023 у справі №520/6243/22).

Оскільки розмір підвищення доходу в березні 2018 року є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року, то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Згідно із абз. 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу: 4463,15 грн – 2734,25 грн = 1728,90 грн.

Отже, відповідачі протиправно не враховували вимоги абзаців 4-6 пункту 5 Порядку №1078 при нарахуванні та виплати індексації грошового забезпечення позивача, у зв`язку із чим необхідно зобов`язати відповідача 2 здійснити виплату індексації-різниці за період з 01.03.2018 до грудень 2020 року включно, з вересня 2022 року по 31.12.2022 включно та з 01.01.2024 по 12.09.2025 включно та зобов`язати відповідача 1 здійснити виплату індексації – різниці за період з січня 2021 року по серпень 2022 року включно.

Правильність визначення суми можливої індексації у березні 2018 року підтвердив Верховний Суд в постанові від 22.06.2023 у справі №520/6243/22.

Як вже зазначалось вище, право на отримання індексації - різниці виникає у тому випадку, коли розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б).

Таким чином, відповідачі, вказуючи про відсутність підстав для виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018, врахував лише норми абзацу 1 та 2 п. 5 Порядку №1078, згідно з якими у разі підвищення тарифних ставок (окладів) значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Саме тому, з урахуванням зазначених норм, відповідачі не нараховували та не виплачували позивачу індексацію грошового забезпечення за указані періоди.

Однак, відповідач 2 у межах спірних правовідносин безпідставно оминув норми абзацу 4, 5, 6 п. 5 Порядку №1078 в частині вирішення питання про наявність підстав для виплати позивачу індексації його грошового забезпечення у місяці підвищення доходу (березень 2018 року); не встановив, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу позивача суму індексації, що склалася у місяці підвищення такого доходу, у зв`язку з чим дійшов необґрунтованого висновку про відсутність підстав для виплати позивачу індексації грошового забезпечення за спірний період.

Статтею 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09 листопада 2023 року № 3460-IX визначено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 01 січня 2024 року.

У 2024 році право на проведення індексації заробітної плати працівників поновлюється.

Згідн із Порядку № 1078, підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, що публікується Держстатом не пізніше 10 числа кожного місяця.

Зважаючи на це, у позивача виникло право на виплату індексації грошового забезпечення з 01.01.2024 по 12.09.2025.

З урахуванням вказаного, за період з 01.03.2018 по 31.12.2022, з 01.01.2024 по 31.12.2024 відповідач повинен нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення відповідно до приписів абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

З урахуванням вказаного, відповідача 2 зобов`язаний нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення відповідно до приписів абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 за період з 01.03.2018 до грудень 2020 року включно, з вересня 2022 року по 31.12.2022 включно та з 01.01.2024 по 12.09.2025 включно та відповідача 1 зобов`язаний нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення відповідно до приписів абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 за період з січня 2021 року по серпень 2022 року включно, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо виплатити індексації грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб, суд зазначає наступне.

Аналіз норм Порядку №44 дає підстави для висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення. Індексація грошового забезпечення є складовою грошового забезпечення військовослужбовців і, як одна із основних державних гарантій щодо оплати їх праці, підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті. Нарахування та виплата індексації грошового забезпечення мала бути здійснена відповідачами саме з моменту набуття позивачем права на її нарахування та виплату відповідно до вимог Закону №1282-ХІІ. З урахуванням наведеного правового регулювання, суд встановив, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивачу має бути проведена відповідачами із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44.

Аналогічний правовий висновок сформулював Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №140/6730/24 від 30.04.2026.

Згідно із ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).

Згідно із ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Також суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява N 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява N 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява N 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Враховуючи викладене, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Згідно із ст. 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 241-246, 250, 262, 295 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_3 ) ( АДРЕСА_3 ) про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_3 ) щодо нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 19.05.2017 по 28.02.2018 включно із застосуванням базового місяця січня 2008 року.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_3 ) ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 19.05.2017 по 28.02.2018 включно із урахуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення та виплатити з відрахуванням виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_3 ) щодо не нарахування та невиплати індексації – різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 за періоди з 01.03.2018 до грудень 2020 року включно, з вересня 2022 року по 31.12.2022 включно та з 01.01.2024 по 12.09.2025 включно.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_3 ) ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) індексацію – різницю грошового забезпечення за періоди з 01.03.2018 до грудень 2020 року включно, з вересня 2022 року по 31.12.2022 включно та з 01.01.2024 по 12.09.2025 включно у розмірі 1728,90 грн на місяць та виплатити із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб.

Визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та невиплати індексації – різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з січня 2021 року по серпень 2022 року включно.

Зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) індексацію різницю грошового забезпечення за період з січня 2021 року по серпень 2022 року включно у розмірі 1728,90 грн на місяць із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення цього Кодексу.

СуддяГавдик Зіновій Володимирович