Рішення від 29 червня 2026 р. у справі №380/7057/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/7057/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої - судді Потабенко В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі також - відповідач), у якій просить суд:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо утримання податку на доходи фізичних осіб з суми, виплаченої ОСОБА_1 на виконання рішення суду від 02.01.2025 у справі № 380/24635/24 без рівноцінної та повної компенсації втрат доходів;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотримане грошове забезпечення у вигляді утриманого податку на доходи фізичних осіб при виплаті суми грошового забезпечення на виконання рішення суду від 02.01.2025 у справі № 380/24635/24;

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо утримання військового збору у розмірі 5 % з суми, виплаченого ОСОБА_1 грошового забезпечення на виконання рішення суду від 02.01.2025 у справі № 380/24635/24;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) повернути ОСОБА_1 надлишково утриманий військовий збір, а саме 3,5% від суми, нарахованої на виконання рішення суду від 02.01.2025 у справі № 380/24635/24.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що проходила військову службу в Державній прикордонній службі України та наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 05.04.2024 № 330-ОС була виключена зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02.01.2025 у справі № 380/24635/24, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2025, визнано протиправною бездіяльність відповідача та зобов`язано його перерахувати і виплатити позивачу грошове забезпечення за період з серпня 2020 року по 19.05.2023. На виконання вказаного рішення суду у січні 2026 року відповідач здійснив виплату грошового забезпечення на суму 151152,38 грн., що підтверджується випискою АТ КБ "ПриватБанк" від 17.01.2026. Зі змісту довідок-розрахунків, наданих листом відповідача від 14.02.2026 на адвокатський запит, позивачу стало відомо, що виплату здійснено з утриманням податку на доходи фізичних осіб за ставкою 18 % та військового збору за ставкою 5 % від нарахованих сум, без виплати рівноцінної грошової компенсації суми утриманого податку. Позивач вважає, що відповідач був зобов`язаний одночасно з виплатою грошового забезпечення виплатити грошову компенсацію у розмірі утриманого податку на доходи фізичних осіб, а військовий збір мав бути утриманий за пониженою ставкою 1,5 %, оскільки несвоєчасність виплати спричинена саме неправомірними діями відповідача. Зазначене зумовило звернення позивача до суду.

Ухвалою від 20.04.2026 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою від 27.04.2026 суддя відкрила провадження у справі та вирішила проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників сторін.

До суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 12.05.2026 вх. № 40017, в якому він проти задоволення позову заперечує повністю. Відзив обґрунтований тим, що під час проходження військової служби позивачу виплачувалось належне грошове забезпечення в межах виділених коштів. Відповідач зазначає, що компенсація втрати частини доходів за своєю правовою природою є компенсаційною виплатою, мірою відповідальності роботодавця та не входить до структури грошового забезпечення, а тому Порядок виплати щомісячної грошової компенсації суми податку з доходів фізичних осіб, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, до спірних виплат не застосовується. Крім того, на думку відповідача, понижена ставка військового збору 1,5 % застосовується виключно до доходів військовослужбовців, тоді як станом на день виплати позивач не перебував у статусі військовослужбовця, у зв`язку з чим відповідач правомірно утримав військовий збір за ставкою 5 %. З наведених підстав відповідач просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що позивач ОСОБА_1 проходила військову службу в Державній прикордонній службі України на посаді інспектора прикордонної служби 2 категорії - техніка групи зв`язку та автоматизованих систем управління відділення зв`язку відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_3 ".

Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 05.04.2024 № 330-ОС старшого сержанта ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02.01.2025 у справі № 380/24635/24 визнано протиправною бездіяльність та зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення, грошову допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, надбавок та доплат, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби за період з серпня 2020 року по 19.05.2023, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2025 вказане рішення залишено без змін.

На виконання рішення суду у справі № 380/24635/24 у січні 2026 року відповідач здійснив перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення на суму 151152,38 грн., що підтверджується випискою АТ КБ "ПриватБанк" від 17.01.2026 по надходженню коштів за карткою/рахунком позивача із призначенням платежу "виплата за рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02.01.2025 у справі № 380/24635/24".

Листом від 14.02.2026 на адвокатський запит від 13.02.2026 відповідач надав копії довідок-розрахунків виплат, проведених на виконання рішення суду у справі № 380/24635/24. Зі змісту наданих довідок-розрахунків та особової картки грошового забезпечення позивача за 2024 рік вбачається, що відповідач при виплаті грошового забезпечення утримав з нарахованих сум податок на доходи фізичних осіб за ставкою 18 % та військовий збір за ставкою 5 %, при цьому грошову компенсацію у розмірі суми утриманого податку на доходи фізичних осіб позивачу не виплатив.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. п. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби. До складу грошового забезпечення військовослужбовців входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до п. 168.5 ст. 168 Податкового кодексу України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Порядок виплати щомісячної грошової компенсації суми податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (далі - Порядок № 44).

Пунктом 2 Порядку № 44 у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2017 № 375), передбачено, що грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Згідно з п. п. 3 - 5 Порядку № 44 виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби, що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб. Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Відповідно до п. 293 Положення про проходження громадянами України військової служби у Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 № 1115, особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпечення.

З аналізу наведених норм слідує, що обов`язок з виплати грошової компенсації у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення, виникає одночасно з виплатою самого грошового забезпечення. У разі належного та своєчасного виконання відповідачем своїх обов`язків грошова компенсація мала бути виплачена позивачу одночасно з виплатою грошового забезпечення за наявності у нього статусу військовослужбовця.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 25.06.2020 у справі № 825/761/17 виснував, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат їх доходів; виплата грошової компенсації здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення та виплачується установами, що утримують військовослужбовців, за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

У зазначеній постанові Верховний Суд відхилив доводи про відсутність підстав для виплати грошової компенсації у зв`язку з тим, що на час виплати особа вже втратила статус військовослужбовця, як необґрунтовані, оскільки при належному виконанні відповідачем своїх зобов`язань та виплаті грошового забезпечення в повному розмірі грошова компенсація у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб мала бути виплачена одночасно з виплатою грошового забезпечення за наявності статусу військовослужбовця. Саме неправомірні дії відповідача мали наслідком несвоєчасність такої виплати (не в день звільнення і проведення розрахунку), а тому Верховний Суд визнав протиправними дії відповідача по утриманню податку на доходи фізичних осіб без рівноцінної компенсації втрат доходів та наявність підстав для стягнення недоотриманої суми грошового забезпечення у вигляді утриманого податку.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що позивач на момент виплати грошового забезпечення був звільнений з військової служби та не перебував у статусі військовослужбовця, а тому підстави для виплати грошової компенсації відсутні. Несвоєчасність виплати позивачу належного грошового забезпечення зумовлена виключно протиправною бездіяльністю самого відповідача, встановленою рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02.01.2025 у справі № 380/24635/24. За таких обставин втрата позивачем статусу військовослужбовця на час фактичної виплати грошового забезпечення не може бути підставою для звільнення відповідача від обов`язку виплатити грошову компенсацію у розмірі суми утриманого податку на доходи фізичних осіб, оскільки в іншому випадку особа була б позбавлена належної їй виплати саме внаслідок неправомірних дій суб`єкта владних повноважень.

Щодо доводів відповідача про те, що компенсація втрати частини доходів не входить до складу грошового забезпечення, суд зазначає таке. Предметом цієї вимоги позивача є не оподаткування компенсації втрати частини доходів, а невиплата відповідачем грошової компенсації суми податку на доходи фізичних осіб, утриманого з самого грошового забезпечення, перерахованого та виплаченого на виконання рішення суду у справі № 380/24635/24. Виплачені позивачу на виконання вказаного рішення суми грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, надбавок та доплат за своєю правовою природою є складовими грошового забезпечення військовослужбовця, з яких відповідачем було утримано податок на доходи фізичних осіб, а отже на ці суми поширюються вимоги п. 168.5 ст. 168 Податкового кодексу України та Порядку № 44 щодо виплати рівноцінної компенсації.

Отже, на відповідача, який здійснював з позивачем розрахунок на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02.01.2025 у справі № 380/24635/24, було покладено обов`язок вжити заходів з виплати грошової компенсації у розмірі суми утриманого податку на доходи фізичних осіб. Оскільки відповідні заходи відповідач не вжив, його дії щодо утримання податку на доходи фізичних осіб без рівноцінної та повної компенсації втрат доходів позивача є протиправними, а вимоги позивача в цій частині - обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог стосовно утримання військового збору за ставкою 5%, суд враховує таке.

Згідно з п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Згідно з п.п. 1 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України платниками збору є, зокрема, особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором для таких платників є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу (підпункт 1 підпункту 1.2 пункту 16-1). За загальним правилом, передбаченим підпунктом 1 підпункту 1.3 пункту 16-1, ставка збору для зазначених платників становить 5 відсотків від об`єкта оподаткування, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною підпунктом 4 цього підпункту.

Водночас, п.п. 4 п.п. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України встановлено понижену ставку військового збору у розмірі 1,5 відсотка, яка застосовується до доходу, одержаного у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, які здійснюються відповідно до законодавства України (за винятком доходів, які звільняються від оподаткування військовим збором відповідно до підпункту 1.7 цього пункту), військовослужбовцями та працівниками Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної спеціальної служби транспорту України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань.

Законом України від 10.10.2024 № 4015-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану" загальну ставку військового збору збільшено з 1,5 % до 5 % від оподатковуваного доходу фізичних осіб. Натомість Законом України від 04.12.2024 № 4113-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні" уточнено перелік доходів військовослужбовців, до яких застосовується понижена ставка військового збору у розмірі 1,5 відсотка.

Таким чином, із системного аналізу наведених норм слідує, що понижена ставка військового збору 1,5% застосовується саме до доходу у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, які здійснюються військовослужбовцям Державної прикордонної служби України відповідно до законодавства. Визначальним для застосування пониженої ставки є правова природа доходу (грошове забезпечення військовослужбовця), а не момент його фактичної виплати.

Як встановлено судом, виплачені позивачу на виконання рішення суду у справі № 380/24635/24 суми є грошовим забезпеченням військовослужбовця Державної прикордонної служби України, нарахованим у зв`язку з проходженням нею військової служби за період з серпня 2020 року по 19.05.2023. Право на ці суми позивач набула саме у зв`язку з проходженням військової служби, перебуваючи у статусі військовослужбовця, а їх виплата вже після звільнення зумовлена протиправною бездіяльністю відповідача, а не зміною правової природи самих виплат.

За таким підходом, аналогічно висновкам Верховного Суду щодо компенсації податку на доходи фізичних осіб, втрата позивачем статусу військовослужбовця на час фактичної виплати грошового забезпечення, спричиненої неправомірними діями відповідача, не змінює правову природу цих виплат як грошового забезпечення військовослужбовця та не може погіршувати становище особи у питанні ставки оподаткування. У разі належного та своєчасного виконання відповідачем своїх обов`язків зазначені суми були б виплачені позивачу під час проходження військової служби та оподатковані військовим збором за ставкою, встановленою для грошового забезпечення військовослужбовців.

Отже, дохід позивача у вигляді грошового забезпечення військовослужбовця в силу положень п.п. 4 п.п. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України підлягав оподаткуванню військовим збором за ставкою 1,5%, а не 5%. За таких обставин дії відповідача щодо утримання військового збору за ставкою 5% з виплаченого позивачу грошового забезпечення є протиправними, а надлишково утриманий військовий збір у розмірі 3,5% від нарахованої на виконання рішення суду суми підлягає поверненню позивачу.

Доводи відповідача про правомірність утримання військового збору за ставкою 5% з огляду на відсутність у позивача статусу військовослужбовця на день виплати суд відхиляє з наведених вище мотивів, оскільки вони не враховують правову природу спірних виплат як грошового забезпечення військовослужбовця та обумовленість строку їх виплати виключно протиправною поведінкою самого відповідача.

Суд зазначає, що задоволення вимог зобов`язального характеру у цій справі не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача, оскільки обов`язок з виплати грошової компенсації суми утриманого податку на доходи фізичних осіб та з утримання військового збору за встановленою законом ставкою визначений імперативними нормами законодавства, а спосіб дій відповідача чітко регламентований. За таких умов належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача вчинити відповідні дії.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, на якого покладено обов`язок доказування правомірності своїх дій, належними та допустимими доказами протиправності утримання податку на доходи фізичних осіб без виплати рівноцінної компенсації та утримання військового збору за ставкою 5 % не спростував.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстав для його розподілу відповідно до вимог ст. 139 КАС України немає.

Керуючись ст. ст. 2, 6-9, 19-20, 22, 25-26, 72, 77, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, п.п. 15.5 п. 15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо утримання податку на доходи фізичних осіб з суми, виплаченої ОСОБА_1 на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02.01.2025 у справі № 380/24635/24, без рівноцінної та повної компенсації втрат доходів.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ; місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ; адреса: АДРЕСА_2 ) недоотримане грошове забезпечення у вигляді утриманого податку на доходи фізичних осіб при виплаті суми грошового забезпечення на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02.01.2025 у справі № 380/24635/24.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо утримання військового збору у розмірі 5 % з суми виплаченого ОСОБА_1 грошового забезпечення на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02.01.2025 у справі № 380/24635/24.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ; місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ; адреса: АДРЕСА_2 ) надлишково утриманий військовий збір, а саме 3,5% від суми, нарахованої на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02.01.2025 у справі № 380/24635/24.

Судові витрати в цій справі розподілу не підлягають.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 30.06.2026.

Суддя Потабенко В.А.