Рішення від 29 червня 2026 р. у справі №380/22218/25 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2026 рокусправа № 380/22218/25

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Андрусів У. Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) (далі – відповідач), у якому просить:

- визнати протиправними дії НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частини НОМЕР_1 ) щодо утримання військового збору у розмірі 5% з суми, виплаченого ОСОБА_1 грошового забезпечення на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.09.2024 у справі №380/16409/24;

- зобов`язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частини НОМЕР_1 ) повернути ОСОБА_1 надлишково утриманий військовий збір, а саме 3,5% від суми, нарахованої на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.09.2024 у справі № 380/16409/24.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що проходив військову службу в органах Державної прикордонної служби України та виключений зі списків особового складу і всіх видів забезпечення з 16.05.2024 на підставі витягу з наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 16.05.2024 №885-ОС. На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.09.2024 у справі №380/16409/24 відповідач здійснив нарахування грошового забезпечення на загальну суму 343103,24 грн, проте 29.08.2025 виплачено 325948,08 грн із утриманням військового збору за ставкою 5% у сумі 17155,16 грн. Вважаючи, що дохід у вигляді грошового забезпечення військовослужбовця в силу положень Податкового кодексу України повинен оподатковуватися за ставкою військового збору 1,5%, а не 5%, оскільки втрата позивачем статусу військовослужбовця на час виплати йому грошового забезпечення не звільняє відповідача компенсувати суму військового збору, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою судді від 17.11.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами..

Відповідач правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався, жодних документів процесуального характеру від нього на адресу суду не надходило. Про відкриття провадження у справі був проінформований шляхом направлення тексту ухвали в його електронний кабінет, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, яка сформована програмним забезпеченням «Діловодство спеціалізованого суду».

За змістом ч. 6 ст. 162 та ч. 2 ст. 175 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Частиною 5 ст. 262 КАС України унормовано, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки відсутнє клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на які покликається позивач, як на підставу своїх вимог, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивач проходив військову службу в органах Державної прикордонної служби України.

Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 26.08.2020 №305-ОС «Про особовий склад» підполковника ОСОБА_1 зараховано в списки особового складу загону та на всі види забезпечення.

Згідно з витягом з наказу НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 16.05.2024 №665-ОС підполковника ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення з 16.05.2024.

З Єдиного державного реєстру судових рішень суд установив, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30.09.2024 у справі № 380/16409/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання протиправним дій, зобов`язання вчинити дії задоволено.

Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) які полягають у застосуванні із січня 2020 року по травень 2023 року, розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, надбавок та доплат, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 29.01.2020 по 16.05.2023, грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, надбавок та доплат, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023 відповідно.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2025 апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.09.2024 у справі №380/16409/24 – без змін.

На виконання зазначеного рішення суду відповідач здійснив нарахування грошового забезпечення на загальну суму 343103,24 грн, з якої утримано військовий збір за ставкою 5% у сумі 17155,16 грн, що підтверджується розрахунковим листом за серпень 2025 року. Виплату грошового забезпечення на суму 325948,08 грн відповідач здійснив 29.08.2025, що підтверджується випискою по надходженню коштів за карткою/рахунком АТ КБ «ПриватБанк».

Не погодившись із вказаними діями відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач не погоджується з діями відповідача щодо утримання з належного йому до виплати грошового забезпечення військового збору в розмірі 5% замість 1,5%.

Надаючи правову оцінку цим правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд застосовує такі норми чинного законодавства та робить висновки по суті спору.

Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначає Закон України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII).

Відповідно до ч.1-3 ст.9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення військовослужбовця входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Згідно з п. 293 Положення про проходження громадянами України військової служби у Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 №1115 (далі - положення №1115), особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпечення.

Пунктом 292 положення №1115 передбачено, що після надходження до органу Держприкордонслужби витягу з наказу начальника органу Держприкордонслужби вищого рівня або письмового повідомлення зазначеного органу про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу начальника органу Держприкордонслужби, в якому військовослужбовець проходить військову службу, про його звільнення військовослужбовець здає в установлені строки посаду, з ним проводиться розрахунок, військовослужбовець виключається із списків особового складу органу Держприкордонслужби і направляється на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за обраним місцем проживання.

Таким чином, на відповідача, як суб`єкта владних повноважень, у якого позивач проходив військову службу та перебував на усіх видах забезпечення, було покладено обов`язок вжити заходів щодо проведення з позивачем повного розрахунку за всіма видами забезпечення на день виключення із списків особового складу. Однак відповідачем не дотримано вказаного обов`язку, що підтверджується судовим рішенням у справі №380/16409/24.

Згідно з пп.14.1.48 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) заробітна плата для цілей розділу IV цього Кодексу це основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв`язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Згідно з п.16-1 підрозд.10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Законом України від 10.10.2024 №4015-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану» (далі - Закон №4015-IX), що набрав чинності 01.12.2024, ставку військового збору з доходів фізичних осіб збільшено з 1,5% до 5% від оподатковуваного доходу.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні» від 04.12.2024 №4113-IX (далі - Закон №4113-IX) уточнений перелік доходів військовослужбовців, до яких застосовується ставка військового збору у розмірі 1,5 відсотка.

Так, відповідно до підп. 1 підп.1.1 п.16-1 підрозд.10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Згідно з пп.1 пп.1.2 п.16-1 підрозд.10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України об`єктом оподаткування збором для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 пп.1.3 п.16-1 підрозд.10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України ставка збору для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, становить 5 відсотків від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1 підпункту 1.2 цього пункту, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною підпунктом 4 цього підпункту.

Підпунктом 4 підп.1.3 п.16-1 підрозд.10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України передбачено, що для військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної спеціальної служби транспорту України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань ставка збору становить 1,5 відсотка з доходу, одержаного у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, які здійснюються відповідно до законодавства України (за винятком доходів, які звільняються від оподаткування військовим збором відповідно до підпункту 1.7 цього пункту).

Згідно з пп.1.4 п.16-1 підрозд.10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору з доходів платників збору, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, здійснюються в порядку, встановленому розділом IV цього Кодексу, з урахуванням особливостей, визначених підрозділом 1 цього розділу, за ставками, визначеними підпунктом 1.3 цього пункту.

Водночас, п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №4015-IX встановлено, що доходи платників військового збору осіб, визначених пунктом 162.1 статті 162 Податкового кодексу України, нараховані за наслідками податкових періодів до набрання чинності цим Законом, оподатковуються за ставкою військового збору, що діяла до набрання чинності цим Законом, незалежно від дати їх фактичної виплати (надання), крім випадків, прямо передбачених Податковим кодексом України.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що до доходів у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, які здійснюються відповідно до законодавства України військовослужбовцям та працівникам Державної прикордонної служби України, незалежно від дати фактичної виплати, застосовується пільгова ставка військового збору 1,5%, передбачена пп. 4 пп.1.3 п.16-1 підрозд.10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України.

Як встановлено судом, виплата грошового забезпечення позивачу на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.09.2024 у справі № 380/16409/24 зумовлена донарахуванням сум грошового забезпечення за період проходження позивачем військової служби. Тобто за своєю правовою природою такі виплати є саме грошовим забезпеченням військовослужбовця у розумінні ч.2 ст.9 Закону №2011-XII.

За наведеного правового регулювання та встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що до доходів позивача у вигляді грошового забезпечення військовослужбовця, виплачених на виконання судових рішень, повинна бути застосована ставка військового збору 1,5%, а не 5%, як це здійснив відповідач.

Крім того суд враховує, що виплати на користь позивача за рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30.09.2024 у справі № 380/16409/24 нараховані за податкові періоди 2020-2023 років, тобто за наслідками податкових періодів до набрання чинності Законом №4015-IX. Відповідно до п.2 розд. ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №4015-IX доходи, нараховані за наслідками податкових періодів до набрання чинності цим Законом, оподатковуються за ставкою військового збору, що діяла до набрання чинності цим Законом, незалежно від дати їх фактичної виплати (надання).

Беручи до уваги сформовану судову практику Верховного Суду в аспекті права військовослужбовця на належне грошове забезпечення (постанови Верховного Суду від 05.05.2022 у справі №380/8976/21, від 29.11.2023 у справі №560/11895/23, від 14.12.2023 у справі №600/4606/23-а, від 06.02.2025 у справі №380/6777/24), суд виснує, що кошти, які підлягають нарахуванню на виконання судових рішень про захист права військовослужбовця на належне грошове забезпечення, є складовою такого грошового забезпечення та зберігають цю правову природу незалежно від того, що їх виплата здійснена після звільнення особи з військової служби.

З урахуванням досліджених судом фактичних обставин у контексті вищенаведених норм, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо утримання з суми, виплаченого позивачу на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.09.2024 у справі № 80/16409/24 грошового забезпечення військового збору за ставкою 5% замість пільгової ставки 1,5% не відповідають критеріям, визначеним ч.2 ст.2 КАС України, а тому такі дії підлягають визнанню протиправними.

Як наслідок, підлягають задоволенню також похідні вимоги про спонукання до вчинення дій.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За правилами ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Перевіривши обґрунтованість доводів позивача, оцінивши наявні у справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи встановлені обставини справи, суд виснував про задоволення позову повністю.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за пред`явлення цього адміністративного позову, доказів понесення інших судових витрат він до суду не подав, тому підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд

у х в а л и в:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо утримання військового збору у розмірі 5% з суми, виплаченого ОСОБА_1 грошового забезпечення на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.09.2024 у справі №380/16409/24.

3. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надлишково утриманий військовий збір, а саме 3,5% від суми, нарахованої на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.09.2024 у справі №380/16409/24.

4. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач – ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_1 ) (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).

СуддяАндрусів Уляна Богданівна