Рішення від 29 червня 2026 р. у справі №380/4570/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2026 рокусправа № 380/4570/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брильовського Р.М. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , у якій просить суд:

- визнати протиправними дії Відповідача, щодо застосування розміру прожиткового мінімуму встановленого на 01 січня 2018 років для визначення розміру окладу військовослужбовця ОСОБА_1 в період військової служби з 09.04.2020 по 04.04.2023 року;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплати недоотримане грошове забезпечення громадянину ОСОБА_1 , з урахуванням встановленого прожиткового мінімуму станом на 01 січня 2020 року за період з 09.04.2020 по 31.12.2020 включно, з урахуванням встановленого прожиткового встановленого станом на 01 січня 2021 року за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 включно, з урахуванням встановленого прожиткового встановленого станом на 01 січня 2022 року за період 01.01.2022 по 04.04.2022 включно;

- визнати дії Відповідача такими, що є протиправними, щодо не застосування норми абзацу 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 в частині вирішення питання про наявність підстав для виплати Позивачу індексації його грошового забезпечення у місяці підвищення доходу (березень 2018 року) та не встановлення чи перевищує розмір підвищення грошового доходу Позивача суму індексації, що склалася у місяці підвищення такого доходу за посадою, яку займав Позивач з 09.04.2020;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплати громадянину ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення із урахуванням норми абзацу 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 за період з 09.04.2020 по 04.04.2023 у розмірі 160 078,31 грн.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що позивач проходив війську службу у Військовій частині НОМЕР_2 . Позивач зазначає, що за час проходження служби йому не була нарахована та виплачена в повному розмірі індексація грошового забезпечення та протиправно нараховано та виплачено позивачу грошове забезпечення за 2020 – 2023 роки без застосування показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного року для визначення складових грошового забезпечення та не провів перерахунок та доплату із застосуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Вважаючи такі дії протиправними, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Ухвалою судді від 17 березня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою від 14 квітня 2026 витребувано від Військової частини НОМЕР_2 належним чином засвідчені копії карток облік грошового забезпечення та/або інформацію відомості про нарахування (виплату) ОСОБА_1 грошового забезпечення із розшифровкою про розміри складових грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військове звання, надбавка за вислугу років, премія та т.п.) із зазначенням помісячно за весь період проходження військової служби в період з 02.03.2022 по 04.04.2023.

Ухвалою від 15 червня 2026 у справі № 380/4570/26 залучено до участі у справі як співвідповідача військову частину НОМЕР_4 .

Ухвалою від 15 червня 2026 року у справі № 380/4570/26 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою від 30 червня 2026 у справі № 380/4570/26 відмовлено у задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

Військова частина НОМЕР_2 ( далі – відповідач 1 ) подала до суду відзив на позовну заяву, в якому з наведеними позивачем у позовній заяві обставинами та вимогами не погоджується повністю. Зазначає про те, що твердження позивача про проходження військової служби за контрактом у період з 09.04.2020 по 04.04.2023 не підтверджені належними та допустимими доказами. Згідно з наказом військової частини НОМЕР_2 №51 від 02.03.2022 позивача зараховано до списків особового складу та призначено на посаду саме з 02.03.2022, у зв`язку з чим вимоги за період до цієї дати є безпідставними. Також відповідач зазначає, що до 01.07.2022 військова частина НОМЕР_2 перебувала на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_4 та самостійно не здійснювала нарахування і виплату грошового забезпечення, що, на його думку, є підставою для залучення військової частини НОМЕР_4 до участі у справі. Відповідач стверджує, що з 01.07.2022 позивачу індексація грошового забезпечення нараховувалася та виплачувалася відповідно до вимог законодавства, що підтверджується відповідною довідкою. Водночас зазначає, що у 2023 році дія Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» була зупинена Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», а тому правові підстави для нарахування індексації за період з 01.01.2023 по 04.04.2023 були відсутні. Крім того, відповідач вважає необґрунтованими вимоги щодо перерахунку грошового забезпечення із застосуванням прожиткового мінімуму, посилаючись на те, що нарахування та виплата грошового забезпечення здійснювалися відповідно до чинного законодавства, тоді як позивач не надав належних доказів протиправності дій відповідача та не обґрунтував заявлені вимоги належними нормами права. У зв`язку з цим відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив у якому зазначає про таке. Вказує, що перебування військової частини НОМЕР_2 на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_4 до 01.07.2022 не звільняє її від відповідальності за належне нарахування та виплату грошового забезпечення. Зазначає, що проходив військову службу саме у військовій частині НОМЕР_2 , яка була його безпосереднім місцем служби та формувала документи для нарахування грошового забезпечення, тоді як фінансове забезпечення через іншу військову частину є лише організаційною особливістю бюджетного фінансування. За потреби військова частина НОМЕР_4 може бути залучена до участі у справі, однак це не є підставою для відмови у задоволенні позову. Щодо доводів відповідача про виплату індексації у 2022 році, позивач зазначає, що сам факт здійснення окремих виплат не підтверджує правильності їх розрахунку. Предметом спору є не відсутність індексації як такої, а її нарахування без дотримання вимог пунктів 4, 5 Порядку №1078 щодо визначення місяця підвищення доходу та обчислення «індексації-різниці». Надана відповідачем довідка не містить необхідних розрахунків, не відображає застосованого базового місяця та не дає можливості перевірити правильність нарахувань. Стосовно посилань відповідача на зупинення індексації у 2023 році, позивач вказує, що відповідні положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» не мають зворотної дії в часі та не звільняють відповідача від обов`язку провести остаточні розрахунки за періоди, що передували 01.01.2023. Позивач також зазначає, що розрахунок суми індексації здійснено відповідно до Порядку №1078, із застосуванням відповідних коефіцієнтів індексації та з урахуванням правових висновків Верховного Суду за весь період проходження служби. Водночас відповідач не надав жодного альтернативного розрахунку, а тому його твердження про необґрунтованість заявленої до стягнення суми є голослівними та належними доказами не підтверджені.

Військова частина НОМЕР_4 ( далі – відповідач 2 ) подала до суду відзив на позовну заяву, в якому з наведеними позивачем у позовній заяві обставинами та вимогами не погоджується повністю. Зазначає про те, що відповідно до статті 9 Закону України №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення. Розміри грошового забезпечення встановлюються Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 затверджено тарифну сітку посадових окладів, схему тарифних коефіцієнтів за військовими званнями та порядок визначення розмірів посадових окладів і окладів за військовими званнями. Позивач посилається на примітки до додатків 1 та 14 Постанови №704, вважаючи, що саме вони визначають порядок розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням. Водночас відповідач вказує, що такі примітки мають виключно інформаційно-пояснювальний характер, не містять норм права та не можуть змінювати або доповнювати положення пункту 4 Постанови №704. Після внесення змін Постановою Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 пунктом 4 Постанови №704 було встановлено, що посадові оклади та оклади за військовими званнями визначаються шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт. Хоча рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 пункт 6 Постанови №103 було скасовано, відповідач вважає, що це не створило правових підстав для застосування при розрахунку окладів мінімальної заробітної плати. На обґрунтування цієї позиції відповідач посилається на пункт 3 розділу ІІ Закону України №1774-VIII від 06.12.2016, яким встановлено, що після 01.01.2017 мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та інших виплат. У разі колізії між положеннями закону та підзаконного нормативного акта застосуванню підлягає закон як акт вищої юридичної сили (частина третя статті 7 КАС України). Відповідач також зазначає, що примітки до додатків 1 та 14 Постанови №704 не містять нормативних приписів, а лише пояснюють порядок арифметичного розрахунку та округлення, тому не можуть бути самостійною правовою підставою для визначення розміру посадового окладу. Крім того, відповідач посилається на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 11.12.2019 у справі №240/4946/18, а також на постанови Верховного Суду від 11.02.2021 у справі №200/3774/20-а, від 10.09.2021 у справі №480/5496/20 та від 04.11.2021 у справі №460/7603/20, відповідно до яких після набрання чинності Законом №1774-VIII мінімальна заробітна плата не може використовуватися як розрахункова величина при визначенні посадових окладів, а розрахунок грошового забезпечення здійснюється виходячи з прожиткового мінімуму, визначеного Постановою №704. З огляду на викладене, відповідач вважає вимоги позивача щодо перерахунку посадового окладу та окладу за військовим званням із застосуванням приміток до додатків 1 та 14 Постанови №704 необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства. Щодо вимоги про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення із застосуванням абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 за період з 09.04.2020 по 01.07.2022, зазначає про таке. Індексація грошового забезпечення військовослужбовців здійснюється відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» №1282-XII та Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, виключно в межах фінансових ресурсів, передбачених державним бюджетом, що відповідає вимогам статті 51 Бюджетного кодексу України, статті 5 Закону №1282-XII та пункту 6 Порядку №1078. Міністерство оборони України є головним розпорядником бюджетних коштів, а військова частина — розпорядником нижчого рівня, який здійснює виплату грошового забезпечення виключно в межах затвердженого кошторису та відповідно до вимог законодавства. Відповідач не має власних джерел фінансування та, згідно зі статтею 19 Конституції України, зобов`язаний діяти лише на підставі та в межах повноважень, визначених законом. Відповідно до статей 1, 2, 4, 6 Закону №1282-XII та пунктів 1-1, 4, 5 Порядку №1078 індексація проводиться лише у разі перевищення індексу споживчих цін порогу 103 %, а у місяці підвищення посадових окладів індекс приймається за 100 %. Якщо сума підвищення доходу перевищує суму можливої індексації, індексація не нараховується; якщо є меншою — виплачується різниця між сумою можливої індексації та сумою підвищення доходу. З 01.03.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України №704, якою було підвищено посадові оклади всіх категорій військовослужбовців. У зв`язку з цим березень 2018 року став місяцем підвищення доходу (базовим місяцем), а обчислення індексу споживчих цін для подальшої індексації здійснюється з квітня 2018 року. Відповідач зазначає, що розмір підвищення грошового забезпечення у березні 2018 року перевищував суму можливої індексації, а тому відповідно до абзацу третього пункту 5 Порядку №1078 індексація у цьому місяці не нараховувалася. Крім того, індекс споживчих цін перевищив поріг індексації лише у грудні 2018 року, що, на думку відповідача, виключає наявність підстав для нарахування позивачу індексації за заявлений період. Також відповідач звертає увагу, що після внесення змін постановою Кабінету Міністрів України №1013 від 09.12.2015 Порядок №1078 не містить поняття «фіксована сума індексації». Такий термін використовувався лише у редакції Порядку, що діяла до 15.12.2015, тому вимоги позивача, побудовані на застосуванні зазначеного поняття, не відповідають чинному правовому регулюванню. Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 15.06.2022 у справі №520/4061/21. Відповідач також посилається на роз`яснення Міністерства соціальної політики України від 04.07.2017 №58/0/66-17 та від 09.04.2021 №2144/0/290-21/51, відповідно до яких порівняння суми підвищення доходу із сумою можливої індексації здійснюється саме у місяці підвищення посадових окладів із врахуванням усіх постійних складових грошового забезпечення. Посилання позивача на виникнення права на щомісячну фіксовану індексацію відповідач вважає безпідставними, оскільки у спірний період чинне законодавство не передбачало такого виду індексації. Крім того, відповідач зазначає, що питання визначення базового місяця, розрахунку індексації та встановлення її розміру належить до компетенції органу, який здійснює нарахування і виплату грошового забезпечення, а такі повноваження реалізуються відповідно до вимог законодавства та принципу верховенства права. Водночас відповідач звертає увагу на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 23.03.2023 у справі №400/3826/21, від 29.03.2023 у справі №380/5493/21, від 06.04.2023 у справі №420/11424/21, від 20.04.2023 у справі №320/8554/21 та від 30.11.2023 у справі №420/5384/23, відповідно до яких право на індексацію-різницю виникає лише за умови, якщо розмір підвищення доходу у березні 2018 року не перевищував суму можливої індексації. Для цього необхідно порівняти розмір грошового забезпечення за лютий і березень 2018 року. Оскільки позивач розпочав військову службу лише 09.04.2020 та не проходив службу у лютому-березні 2018 року, він не отримував грошового забезпечення у зазначеному періоді, а тому відсутні правові та фактичні підстави для визначення індексації-різниці відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078. З огляду на викладене відповідач вважає, що індексація грошового забезпечення позивача за період з 09.04.2020 по 01.07.2022 здійснювалася відповідно до вимог Закону №1282-XII, Порядку №1078 та постанови Кабінету Міністрів України №1013, а заявлені позовні вимоги щодо нарахування індексації-різниці є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.

Відповідно до витягу з наказу військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №51 від 2.03.2022 сержанта ОСОБА_1 наказано зарахувати до списків особового складу частини, на всі види забезпечення та призначити на посаду сержанта із матеріального забезпечення ремонтної роти автомобільної техніки ремонтно-відновлювального батальйону військової частини НОМЕР_2 , а також – вважати, що з 2 березня 2022 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

Відповідно до листа помічника командувача – начальника фінансово-економічного управління ІНФОРМАЦІЯ_1 від 14.06.2022 № 39086, військовій частині НОМЕР_2 було відкрито особовий рахунок та зараховано на фінансове забезпечення до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_5 ) з 01.07.2022.

Згідно з Довідкою від 23.03.2026 №752/152/15 позивачу в період з 1 липня 2022 року по 31 грудня 2022 року разом з грошовим забезпеченням було виплачено індексацію грошового забезпечення у розмірі:

- за червень 2022 року (у липні 2022 року) - 1017,21 гри.;

- за липень 2022 року (у серпні 2022 року) - 1066 грн.;

- за серпень 2022 року (у вересні 2022 року) - 1281,80 грн.;

- за вересень 2022 року (у жовтні 2022 року) - 1281,80 гри.;

- за жовтень 2022 року (у листопаді 2022 року) - 1281,80 грн.;

- за листопад 2022 року (у грудні 2022 року) -1424,80 гри.;

- за грудень 2022 року (в січні 2023року) - 1470,83 грн.

Відповідно до витягу з наказу військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №94 від 4.04.2023 сержант ОСОБА_1 вважається таким, що справи та посаду здав і направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 . 4.04.2026 виключений зі списків особового складу частини та всіх видів грошового забезпечення.

Позивач вважає, що у період проходження військової служби грошове забезпечення позивача розраховувалось із застосуванням розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року, що призвело до отримання грошового забезпечення у меншому законодавчо визначеному розмірі.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо обчислення та виплати грошового забезпечення із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого станом на 01 січня 2018 року і ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення з урахуванням вимог абзаців третього, четвертого та шостого пункту 5 Порядку №1078, позивач звернувся до суду з цим позовом.

При прийнятті рішення суд керується такими нормами права.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу встановлено постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 за №704 (надалі - Постанова №704).

Станом на час прийняття Постанови №704, пункт 4 зазначеної постанови передбачав, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

У свою чергу додатки 1, 12, 13, 14 до пункту 4 Постанови № 704 містять примітки, у яких в якості розрахункової величини зазначений розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року).

В Додатках 1 та 14 до Постанови № 704 у вигляді таблиці зазначені відповідні тарифні коефіцієнти. Вказані Додатки також мають примітки пояснювального характеру. Зокрема, у цих примітках наведена інформація щодо арифметичної дії (множення), яка застосовується при обчисленні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням, в залежності від відповідних тарифних коефіцієнтів, та наведені правила округлення розрахунків. У цих примітках норми права не містяться.

Тобто вказані додатки до пункту 4 Постанови № 704 дублювали положення пункту 4 Постанови №704 в частині зазначення розрахункової величини - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року).

З 24 лютого 2018 року набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103), якою пункт 4 Постанови № 704 викладено в новій редакції, яка передбачає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Отже, з 24 лютого 2018 року змінено розрахункову величину, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, а саме: замість «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року)» передбачено використання «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року».

Однак зміст приміток до Додатків 1 та 14 до Постанови № 704 не було приведено у відповідність з нормою пункту 4 цієї Постанови.

Проте, не приведення Кабінетом Міністрів України приміток до додатків 1, 12, 13, 14 Постанови № 704 у відповідність до змін, що були внесені в пункт 4 цієї ж Постанови, не може бути підставою для обчислення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням з використанням у якості розрахункової величини «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року)».

В подальшому рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі №826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови № 103 та зміни до пунктів 5 і додатка 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військ служби, та деяких інших осіб», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103, яким внесено зміни до пункту 4 Постанови № 704.

Відповідно до редакції пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до внесення змін, та вимог пункту 1 Приміток Додатку 1 та пункту Примітки Додатку 14 до Постанови № 704, розміри посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями з 29 січня 2020 року мають визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

Таким чином, пунктом 4 Постанови № 704 визначено граничну нижню величину, яка береться для розрахунку посадового окладу, що складає розмір прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня відповідного року, але не менше 50% мінімальної заробітної плати станом на 1 січня відповідного року. Тобто, у випадку, коли у календарному році, в якому застосовується відповідна норма зазначеного підзаконного нормативно-правового акту, 50% розміру мінімальної заробітної плати перевищують прожитковий мінімум, 50% розміру мінімальної заробітної плати стають розрахунковою величиною для обрахунку посадових окладів та окладу за військовими (спеціальними) званнями.

Зміст приміток до Додатків 1 та 14 до Постанови № 704 рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі №826/3858/18 не змінювався.

Разом з тим, Постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2020 № 1038, яка застосовується з 01.10.2020 внесені зміни до постанов Кабінету Міністрів України, зокрема від 30 серпня 2017 року № 704, а саме примітки до додатка 1 викладено в такій редакції: « 1. Посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються в порядку, встановленому пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704. У разі коли розмір окладу визначено у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище заокруглюються до 10 гривень. Посадові оклади осіб рядового, сержантського і старшинського (осіб рядового і молодшого начальницького) складу встановлюються за 1 - 12 розрядами. Посадові оклади за окремими посадами осіб рядового, сержантського і старшинського (осіб рядового і молодшого начальницького) складу понад 12 тарифний розряд визначаються керівниками державних органів.».

Примітки до додатка 14 викладено в такій редакції: « 1. Оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються в порядку, встановленому пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704. У разі коли розмір окладу визначено у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище заокруглюються до 10 гривень. Виплата військовослужбовцям окладів за військовими званнями «генерал-полковник», які присвоєні до 1 жовтня 2020 року, зберігається за ними у розмірах, встановлених законодавством. Виплата військовослужбовцям окладів за військовими званнями «старший прапорщик», «старший мічман», «прапорщик», «мічман», «старшина», «головний корабельний старшина», які присвоєні до 1 жовтня 2020 року, зберігається за ними до завершення проведення переатестації у розмірах, встановлених законодавством.»

Разом з цим, примітки за своїм змістом та призначенням є такими, що лише роз`яснюють механізм (формулу) обчислення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням.

Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 06 вересня 2005 року № 870 затверджені Правила підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України (далі - Правила № 870), які визначають загальні підходи до підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України (постанов і розпоряджень), їх форму, структуру та техніко-юридичні особливості розроблення з урахуванням нормопроектувальної техніки.

За змістом пункту 20 вказаних Правил у структурі проекту положення або іншого нормативно-правового акта, який передбачається затвердити постановою, в окремих випадках допускається, як виняток, застосування примітки (зноски) без нормативних положень.

Положеннями п. 2.16 Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2005 року № 34/5, також передбачено, що включення до нормативно-правових актів приміток не допускається, за винятком випадків, якщо необхідно дати визначення будь-якого суміжного поняття або помістити короткий коментар, що допоможе точніше зрозуміти положення, викладені в структурній одиниці нормативно-правового акта. Примітки не повинні містити норм права.

Тобто, примітка до нормативно-правового акту носить інформаційний характер та не може містити норм права.

Крім того, пункту 3 розділу II «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності 01 січня 2017 року, встановлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

Норми пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VIII були чинними як на дату прийняття Постанови № 704, так і станом на 29 січня 2020 року, неконституційними не визнавалися.

Враховуючи юридичну силу законів та підзаконних нормативно-правих актів, яким є Постанова №704, місце таких в системі нормативно-правових актів, оскільки всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при розв`язанні колізії між нормами пункту 3 розділу ІІ Закону №1774-VIII та пункту 4 Постанови № 704, у редакції до внесення змін Постановою № 103, перевагу слід надати положенням Закону, як акту вищої юридичної сили з урахуванням принципу верховенства права, закріпленого у статті 8 Конституції України.

При цьому, згідно висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 11.12.2019 у справі №240/4946/18, щодо застосування норм права, а саме пункт 3 розд. ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 року №1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», за якою після набрання чинності цим Законом положення нормативно-правових актів щодо обчислення виплат у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають.

Оскільки норма пункту 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 №1774-VІІІ не втратила чинності і за юридичною силою є вищою за положення пункту 4 Постанови №704, у редакції до внесення змін Постановою №103, а також додатків 1, 12, 13, 14 Постанови №704, суд не вбачає правових підстав для обчислення розміру окладу за посадою позивача та окладу за військовим званням із використанням величини мінімальної заробітної плати, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.

Вказане відповідає правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду від 11.02.2021 у справі №240/11952/19, у справі № 200/3774/20-а.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що згідно з Постановою №704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 1 січня календарного року, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11 лютого 2021 року у справі № 200/3757/20-а, від 11 лютого 2021 року у справі № 200/3774/20-а, від 11 лютого 2021 року у справі № 240/11952/19, від 14 квітня 2021 року у справі №240/12309/20 і суд у цій справі не вбачає підстав для відступу від цієї позиції.

Верховним Судом у постанові від 19.01.2022 по справі № 826/9052/18 було викладено висновки про необхідність зобов`язання Кабінету Міністрів України скасувати підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 стосовно внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», що додатково свідчить про неможливість застосування п. 4 Постанови № 704 в редакції Постанови № 103.

При цьому суд вважає за необхідне звернути увагу на актуальну позицію викладену Верховним Судом у постанові від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21.

Так, у рішенні суду зроблено наступні висновки:

з 01.01.2020 положення п. 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів; через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом № 1082-IX, у осіб з числа військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку № 45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування п. 4 постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік). Встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.

На підставі викладених вище висновків Верховного Суду, суд дійшов висновку, що оскільки норма пункту 3 розділу ІІ Закону № 1774-VІІІ не втратила чинності і має вищу юридичну силу за положення п. 4 Постанови № 704, у редакції до внесення змін, внесених Постановою № 103, а також додатків 1, 12, 13, 14 Постанови № 704, відповідачем протиправно не здійснено перерахунок та виплату грошового забезпечення позивача з 30 січня 2020 року ( а не з1.01.2020 як зазначає позивач у позовній заяві) по 11.11.2021 ( включно) з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим званням за відповідною посадою, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року.

Суд з матеріалів справи встановив, що відповідно до витягу з наказу військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №51 від 2.03.2022 сержанта ОСОБА_1 наказано зарахувати до списків особового складу частини, на всі види забезпечення та призначити на посаду сержанта із матеріального забезпечення ремонтної роти автомобільної техніки ремонтно-відновлювального батальйону військової частини НОМЕР_2 , а також – вважати, що з 2 березня 2022 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

Відтак суд наголошує, що саме з 2 березня 2022 року позивачу нараховувалося та виплачувалося грошове забезпечення.

Враховуючи наведене вище, суд вважає, що відповідач, застосовуючи при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням позивача з 2 березня 2022 року (а не з 9.04.2020 як зазначає позивач у позовній заяві) по 4.04.2023 (включно) такої розрахункової величини як прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, діяв протиправно.

Вказана правова позиція суду узгоджується із постановами Верховного Суду від 02 серпня 2022 року справа №440/6017/21 та від 12 вересня 2022 року справа №№500/1813/21, які в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховуються судом під час вирішення наведеного спору.

Таким чином за період з 2 березня 2022 року по 4.04.2023 (включно) військова частина НОМЕР_4 здійснювала нарахування і виплату грошового забезпечення позивачу із застосуванням неправильної розрахункової величини.

Враховуючи те, що з 01.01.2017 мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, то за період з 2 березня 2022 року по 4.04.2023 (включно) позивач мав право на нарахування грошового забезпечення з врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року, однак таке було нараховане йому не вірно.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що бездіяльність відповідача 2 щодо нарахування і виплати грошового забезпечення, обчислюючи його розмір виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2018 замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року є протиправною.

Стосовно позовних вимог в частині нарахування та виплати індексації грошового забезпечення із урахуванням норми абзацу 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, суд зазначає про таке.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 № 2011-XII (далі Закон України № 2011-XII) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закон України № 2011-XII).

Преамбулою Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII (далі - Закон України № 1282-XII) встановлено, що вказаний Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

У статті 1 Закону України № 1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до статті 2 Закону України № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України № 1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України № 1282-XII підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів.

Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України (частини другої статті 5 Закону України № 1282-XII).

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік (частина шоста статті 5 Закону України №1282-XII).

До спірних правовідносин суд також застосовує положення пункту 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 (далі Порядок №1078), згідно з яким підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 №491-IV Про внесення змін до Закону України Про індексацію грошових доходів населення.

У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства (абзац восьмий пункту 4 Порядку №1078).

Згідно з пунктом 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Суд при розгляді справи, в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України, враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 19.07.2019 у справі № 240/4911/18.

Надаючи оцінку аргументам позивача про наявність у нього права на отримання так званої індексації-різниці, суд виходить з такого.

Відповідно до абзаців третього п`ятого пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру.

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац шостий пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

У постанові від 20.04.2023 у справі № 320/8554/21 Верховний Суд дійшов висновку, що Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, поточної та індексації-різниці.

Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.

У разі виникнення спору щодо індексації грошових доходів, коло обставин, які є істотними для справи; факти, що підлягають встановленню; характер спірних правовідносин; матеріальний закон, який їх регулює, - залежать від виду індексації, з приводу якої існує спір.

Системний аналіз пункту 1, абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковим для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами третім, четвертим, шостим пункту 5 Порядку № 1078, суд дійшов висновку, що повноваження військової частини щодо виплати цієї суми не є дискреційними. Своєю чергою, обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати такий вид індексації грошового забезпечення.

З урахуванням того факту, що 01.03.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30.08.2017 № 704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

Системний і цільовий способи тлумачення абзаців третього, четвертого Порядку № 1078 дають суду підстави зробити висновок, що у зв`язку із підвищенням у березні 2018 року доходу позивача, відповідачу належало вирішити питання, чи має остання право на отримання суми індексації-різниці, а якщо так, то у якій сумі.

Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21, від 06.04.2023 у справі № 420/11424/21, від 20.04.2023 у справі № 320/8554/21, від 30.11.2023 у справі № 420/5384/23.

Суд встановив, що у період з 01.03.2018 відповідач не нараховував і не виплачував позивачу цей вид індексації (індексацію-різницю).

Суд зазначає, що з огляду на абзац четвертий пункту 5 Порядку № 1078 позивач (військовослужбовець) має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Отже, для застосування вищенаведених положень Порядку № 1078 та встановлення наявності/відсутності у позивача права на індексацію-різницю, враховуючи висновки Верховного Суду, викладені у вищевказаних постановах, суд повинен встановити:

- розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А);

- суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);

- чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення другого абзацу п`ятого пункт 5 Порядку № 1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 Порядку № 1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Як уже було зазначено, у такому випадку відповідно до абзацу четвертого пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Отже, право на отримання індексації-різниці відповідно до абзаців третього, четвертого та шостого пункту 5 Порядку №1078 виникає лише за умови, що у місяці підвищення посадових окладів (березні 2018 року) розмір підвищення грошового доходу не перевищував суму можливої індексації, визначену відповідно до абзацу п`ятого пункту 4 Порядку №1078. Для встановлення наявності такого права необхідним є порівняння грошового забезпечення особи за лютий та березень 2018 року.

Суд з матеріалів справи встановив, що відповідно до витягу з наказу військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №51 від 2.03.2022 сержанта ОСОБА_1 наказано зараховано до списків особового складу частини, на всі види забезпечення та призначено на посаду сержанта із матеріального забезпечення ремонтної роти автомобільної техніки ремонтно-відновлювального батальйону військової частини НОМЕР_2 , а також – вважати, що з 2 березня 2022 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

Таким чином, у березні 2018 року позивач військову службу не проходив (доказів проходження військової служби з березня 2018 року суду не надано), грошового забезпечення як військовослужбовець не отримував (доказів проходження військової служби з березня 2018 року та нарахування йому грошового забезпечення суду не надано), а відтак відсутні правові та фактичні підстави для визначення розміру підвищення його доходу у місяці підвищення посадових окладів та проведення порівняння, передбаченого абзацами третім і четвертим пункту 5 Порядку №1078.

За таких обставин позивач не набув права на отримання індексації-різниці, а заявлені позовні вимоги в цій частині є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наслідками розгляду цієї справи розподіл судових витрат у відповідності до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі статті 5 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 ), Військової частини НОМЕР_4 ( АДРЕСА_4 , ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_4 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 у період з 2 березня 2022 року по 4.04.2023 ( включно) грошового забезпечення, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_4 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 2 березня 2022 року по 4.04.2023 ( включно) грошового забезпечення із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 та встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

У решті позовних вимог відмовити повністю.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяБрильовський Роман Михайлович